Окремі жіночі образи в романі
Іра Крижанич
«Іра акуратно заклеїла конверт із листом.
Потім сіла біля вікна, за яким беззвучно падав сніг.
Виявляється мама, перш ніж зустрічати Новий рік у сім'ї, вдома, їздила ще й до цього загадкового Миколи. Хоча – чому ні? А може, це товариш по роботі, друг дитинства! Всіляке може бути!
Загадка Миколи турбувала Іру до самого вечора і не давала спокою».
(Художник В. Волегов)
Аріна Сабінська
«Домкрат і сам відчув бажання зайти сюди. Тим більше, що дівчина, що сперлася на перила і стежила за рудою кішкою, здалася йому знайомою. Дівчина стояла босоніж на гладкому щаблі, сандалі були поруч. Одна її ніжна засмагла рука спиралася на перила, а інша тримала легкий солом'яний капелюшок, прикрашений рожевим бутоном. Гладь її прямого волосся вільно лилася по плечах. На ній була легке темно-синє плаття, прикрашене білими головками квітів».
(Художник С. Хенкс)
Ліля Кравченко
«Ось пробіжать ці серпневі дні, і вона поїде, а він залишиться зовсім один і тужитиме за нею. А ось по Лілі не скажеш, чи вона сумуватиме за Степаном – вона виглядає такою щасливою, сині очі блищать! Степанові так не хотілося відпускати кудись Лілю, але йому соромно було зізнатися в цьому. Зовні він зберігав незворушність, а жар і пристрасть зберігав для поцілунків».
(Художник О. Рябова).
Марія
«Побачивши Степана, вона, погладжуючи коня по змиленій морді, ласкаво запитала:
- Ви хочете покататися?
Вона мала трохи видовжене обличчя з прямим носиком та ямочкою на підборідді. Говорила з ледь помітним акцентом. Трохи збентежений Стьопа подякував їй і відмовився, додавши, що безглуздо виглядатиме верхи на цьому мустангу.
- Але це зовсім не страшно, - запевняла жіночка. – І ви також зможете. Обережно спробуємо, не швидко...» (Художник Манукян)