Розділ 19. Ключі від Фронтиру

— Одягай!

На ліжко Тірігіна Тіама кинула запакований у прозорий чохол дорогий костюм.

— Це що таке, Тіа? Костюм?! Серйозно? — Тірігін обережно відкрив упаковку, провівши рукою по розкішній тканині. — Я слово «костюм», мабуть, із помилками напишу, а ти кажеш — одягай?! Це?!

— Одягай, глушино ти космічна! Хоч раз у житті будеш схожий на мого брата!

— Ти хотіла сказати — на людину?

— Не обов'язково! — кинула Тіама, прямуючи до виходу. — Чекаю біля корабля.

Дівчина миттєво випурхнула з каюти.

«Ну от як їй завжди вдається ставити останню крапку в розмові?!» — Тірігін із досадою зірвав упаковку. Напевно, на Ілліріумі купила за купу грошей...

— За дуже велику купу грошей, — пробурмотів хлопець, розглядаючи фірмову бірку.

— Ну от! Красень же! — зі щирою усмішкою сказала Тіама, розглядаючи брата, що підійшов. — Нормально, до речі, сидить... О боги, куди ти бластер причепив, ну глушино!

— А куди я без бластера?! — обурився Тірігін.

— Залиш. Ми сьогодні швиденько впораємося.

— Ні, сестричко, зброю я візьму. Але залишу на кораблі — і тобі раджу.

— Гаразд, домовилися. Залишимо на кораблі.

— А ти, сестричко, маєш просто приголомшливий вигляд, — визнав хлопець, оглядаючи сестру з усіх боків.

— Так, прибери свої дивилки, річ зіпсуєш! — Тіама розгладила невидиму складку на елегантному жіночому діловому костюмі.

— Навіщо взагалі цей маскарад потрібен, не розумію? — пробурчав Тірігін.

— Так належить, Тірі. Можеш обурюватися, але так треба.

— Гаразд-гаразд, не сперечаюся. Твій план — слухаюся і корюся!

— Що це на вас найшло? Захворіли обоє? — пролунав здивований голос Тіктака.

— У сестри чергове загострення, — відповів Тірігін, спритно ухиляючись від потиличника.

— Даремно ти так кажеш, — несподівано заступився дроїд. — Ви маєте дуже гарний вигляд.

— От бачиш! Дворічно... ні, двотисячолітній дроїд тобі каже, що ти красунчик. Якщо вже залізяка так вважає, значить точно все чудово!

— Тіктак, без образ, — усміхнулася дівчина.

— Я не ображаюся, — відповів дроїд. — Повертайтеся якнайшвидше, а я поки проведу повну діагностику оборонної системи — час за графіком.

— Чудово, полетіли! Кліріс просив не запізнюватися, у нього там повний бедлам із військовими.

Кліпер м'яко відірвався від палуби й вирушив фарватером до точки гіперстрибка.

— Ребята, — раптом долинув тривожний голос Тіктака з комунікатора. — Я фіксую нетипове просторове збурення... Наче...

Договорити він не встиг. Із гігантського вікна гіперпереходу, що спалахнуло, просто в космос вивалилися три кораблі: важкий крейсер Адохай і два менші штурмові судна.

Кліпер пронісся буквально за кілька метрів від потворного іржавого корпусу крейсера, стрімко втрачаючи швидкість.

— Тіа, стріляй! — закричав Тірігін.

— Куди стріляти?!

— Неважливо! Стріляй, пастки випускай! — Хлопець вчепився в штурвал, відводячи кліпер від зіткнення з другим кораблем.

Касети пасток зі свистом висипалися з борту й понеслися до найближчого корабля Адохай. З-під днища всіх трьох ворожих суден уже напливали силові щити, укладаючи їх у захисні кокони. Пастки миттєво подолали дистанцію й врізалися в іще не закритий щитом брудно-каламутний ліхтар рубки. Старий корабель здригнувся, і всередині щойно сформованого купола спалахнуло маленьке сліпуче сонце.

Два кораблі, що залишилися, відкрили шквальний вогонь по кліперу, який відчайдушно маневрував. Заряди важкої плазми врізалися в його щити, збиваючи з траєкторії.

— Тіа, стріляй!

— Я стріляю, але вони підняли силові поля! Нам їх не пробити!

— Усю енергію на щит і двигуни! — скомандував Тірігін, дивлячись на контрольний екран, де зашкалювала витрата енергії. — Забираємося звідси!

Кліпер пішов у стрімкий віраж, пірнаючи під черево крейсера.

— Тіктак, активуй систему захисту аванпосту! — прокричала Тіама в комунікатор.

— Не можу, ви надто далеко від безпечного фарватеру! — відгукнувся дроїд.

— Розшир межу, або ми загинули! — зло кинув Тірігін, ухиляючись від чергового потоку плазми.

— Не можна цього робити! — запротестував дроїд. — Наслідки...

— Ми зараз загинемо! — не своїм голосом закричала Тіама. — Роби!

— Гаразд... Але я попереджав, — долинув сухий металевий голос. — Режим бойового реагування увімкнено!

Від поверхні планети до ворожих кораблів уже неслися сфокусовані енергетичні промені. Крейсер зустрів щитом одразу два постріли, і його поля, яскраво спалахнувши, витрімали удар. Друге судно встигло ухилитися від першого спалаху, але наступний промінь врізався просто в його руховий відсік, миттєво перетворюючи корабель на хмару уламків.

— Молодець, Тіктак! Давай ще! — Тіама не прибирала руки з панелі вогню.

Кліпер огризався всім, чим міг, кружляючи серед потоків плазми. І в цю мить хвиля невідомої енергії накрила близнюків.

Немов крізь товщу каламутної води, Тірігін дивився на екрани, де черговий постріл із планети пробив щит крейсера, розносячи вщент його ангар винищувачів. А потім... Тіама відчула, як усередині неї стрімко зростає нестримна, дика лють. Усе навколо згасло, залишився лише один-єдиний інстинкт — убивати! Думка про те, що поруч перебуває смертельний ворог, одночасно прийшла в голови близнюків.

Тіама з перекошеним обличчям обернулася до брата й по його налитих кров'ю очах зрозуміла, що він відчуває те саме. У її руці миттєво опинився короткий ніж, і, схопившись із крісла, вона занесла клинок з антиматерією просто над головою Тірігіна!

Її зупинив від удару лише бластер, націлений їй просто в перенісся, і божевільне гарчання брата. Заревівши, Тірігін схопився з крісла пілота, схопив сестру за комір і з силою викинув із рубки, натискаючи клавішу блокування дверей!

Тіама миттєво підвелася на ноги й кинулася на зачинені двері, несамовито завдаючи по них диких ударів ножем з антиматерією.