Розділ 7. Таємниця минулого

Листочок вивів мене аж до самих воріт ферми. Я роззирнулася навколо: переді мною розкинулося широке та доглянуте подвір’я, яке огороджував, зарослий мохом паркан, за ним розкинувся фруктовий сад, у якому вже дозрівали яблука і груші. Повітря було наповнене запахами свіжоскошеної трави, теплого сіна і легким відтінком диму з пічки. Вікна хати були прикрашені різьбленими рамами, а на підвіконнях стояли квітучі герані — яскраві, мов маленькі вогники. Біля дверей лежав теплий плетений килимок. Саму жінку я помітила не відразу, а вона, здається, вже давно за мною спостерігала і коли побачила, що я на неї дивлюся, привітно помахала рукою та посміхнулася. Від її привітності стало легше на серці і я вже спокійно підійшла до неї.

 - Вітаю, дитя природи, - заговорила жінка і раптом сказала зовсім неочікуване, - Як ти подорослішала Алія. Я тебе чекала.

У мене округлилися очі, вона мене що з кимось плутає? Але жінка не виглядала божевільною. Може потрібно виправити і внести ясність у нашу розмову.

- Пробачте, я не Алія, - заперечила я. – Мене звати Аліна.

- Це твоє земне ім’я, - відмахнулася жінка. – При народжені ти була названа Алією. Ліс недаремно вивів тебе до мене, я знала, що скоро ти будеш у своєму рідному світі, по зіркам прочитала. Не стій на порозі, проходь, нам є що обговорити.

Я на якусь мить втратила дар мови, але зайшла із жінкою всередину хати. Тут було не менш затишно і по-домашньому, ніж на вулиці. Все вказувало, що незнайомка любить порядок і з любов’ю дбає про своє майно. Жінка посадила мене за стіл, поставила переді мною кухоль молока і свіжу випічку, яка мала просто божественний запах, що шлунок відразу відгукнувся голодним спазмом.

- Ти їж, - привітливо запросила вона. – А я поки буду тобі розповідати.

Двічі мене просити не довелося, відразу взялася за смаколики, які на смак були не менш апетитні, ніж на запах. Зараз в моїй голові відбувався такий хаос, що потрібен час аби все розкласти по поличкам і нарешті зрозуміти, що відбувається. Жінка дала мені можливість втамувати перший голод і розпочала свою розповідь.

- Мене звати Таяна і це я відправила тебе у земний світ, коли ти була ще зовсім маленькою дитиною. Я зробила це аби врятувати тебе. Ти особлива – носиш в собі Іскру Природи. Можна навіть сказати, що по магічній силі ти стоїш на рівні із королівською родиною. Твій батько був кузеном короля, але після зміни влади всю твою родину знищили, лише тебе вдалося врятувати.

Я навіть перестала жувати, таке сильне враження справила на мене історія. Виявляється я народилася у цьому світі, я аристократка з унікальним даром – це просто неймовірно. Можливо я сплю? Легенько ущипнула себе за руку і відчула біль. Ні, все таки це реальність, але вірилося важко. І тут у мене з’явилося логічне питання:

- Чому шаман назвав мене ключем? Що це означає?

- Ти останній чистокровний представник свого роду – унікальний носій магії Природи. У тобі є Іскра, тобто ти не черпаєш магію з природи, як це роблять інші маги, ти сама є магією. Тому ти надзвичайно цінна і якщо принести тебе в жертву, то можна здобути неймовірної сили магію і вплив на весь світ.

Напевно по моєму погляді Таяна зрозуміла, що я не можу ніяк зрозуміти її слова. А що вона хотіла? Я лише кілька днів назад взагалі дізналася, що магія існує. Тому жінка стала мені більш докладно розжовувати.

- Існує кілька видів магів: первородні маги, до яких належав твій рід і відповідно ти – це носії Іскри. Ці маги мають унікальні здібності і саме вони підтримують баланс магії, без них настане хаос і магія зникне зовсім. Унікальність таких магів, що вони володіють відразу кількома напрямками своєї категорії магії, якими саме кожен маг пізнає самостійно. Їм не потрібно створювати конструкти, говорити заклинання чи використовувати підсилюючі артефакти. Вони інтуїти, достатньо побажати щоб щось сталося і готово. Наступні маги – це спадкові, це переважно аристократи. В них магія передається у спадок від матері або батька. Вони також сильні, але діяти інтуїтивно не можуть, а використовують конструкти та заклинання. Є ще одна категорія – це маги-простолюдини, у яких магія відкривається самостійно, цьому може послугувати стрес, надзвичайна ситуація, тяжка хвороба або подарунок богів. Остання категорія – це нижчі маги, які по факту не мають жодної магічної сили, але є задатки, які підсилюються постійним носінням артефактів, але їхні сили досить обмежені і переважно допомагають із побутовими питаннями.

Я слухала, розкривши рота від здивування. І ще досі не могла повірити, у те що почула. На язику вертілося ще так багато питань, які хотілося задати, але раптом жінка сполошилася і підхопилася на ноги.

- Алія, тобі треба тікати, він знайшов тебе і скоро буде тут.

Жінка змахнула рукою і речі почали самі збиратися у сумку, я лише заворожено спостерігала за цим. Раптом прямо посеред хати виник портал і Таяна підштовхнула мене до нього.

-  Треба поспішати, шаман ось-ось буде тут. Я перенесу тебе в столицю, там буде легше тобі сховатися. Ось тут все необхідне на перший час і деякі корисні факти, що тобі знадобляться. Постарайся добре заховатися і нікому, чуєш, нікому не говори хто ти насправді. Це дуже небезпечно.

- Як я вас ще раз зможу побачити? – запитала я.

- Я сама тебе знайду, коли прийде час, а тепер іди. Удачі на новому місці.

Таяна всунула мені в руки сумку і штовхнула в портал. Я відчула як захололо все тіло, воно взагалі перебувало весь час у повітрі, навколо темно, але ця темрява наче світилася якимось загадковим світлом. Викинуло мене з порталу також раптово, і я опинилася у якомусь садку чи то парку. Оглянулася навколо – але не було жодної живої душі. Хоча, можливо, це і на краще. Трохи оговтавшись відразу вирішила перевірити, що за речі мені зібрала Таяна.