Початок.Ключ снів

Вдома я поринув  у соц. мережі. А хотів зайти на декілька хвилин… Комп’ютер просто поглинач часу!  Й знову заблокований веб-сайт з передплатою. З кишені знову випав той старий ключ. Щось комп’ютер почав лагати.  Дивно й сайт не заблокований. Сайт був порожній – звичайне шахрайство для дурнів. Накшталт «ви виграли 10 000», «надішліть СМС», «допоможіть»…Я радше людині яка говорить правду, що їй на пиво – позичу, чи куплю хліба якщо просять біля магазина. Мій приятель взагалі якщо щось купує на благодійність – то й сам відпиває чи з’їдає частину, щоб не продавали назад до магазину, як на мене то вже крайнощі.  Дивно тільки, що безкоштовно пропустило. Неохоче полишив я мережу. Відписав останні повідомлення у телефоні та ліг спати.

 Вночі мені все снилися замки. Усі замки, що я бачив за своє життя. Маленькі, великі, електроні… Мені снилися зачинені двері, зачинені будівлі, зачинені речі. Мені снилися люди що ставилися до мене вороже і не хотіли мене знати, усі люди за усе моє життя. Наснилися останні дивні спів падіння. Я почув як звук замка, що відчиняється. Й побачив свій ключ.

Їсти я не став. Швидко зібравшись почав свої експерименти. Проходячи повз вхід для співробітників я подумав «А чого б й не спробувати?». Озирнувся довкола – німа нікого. Вставив ключа до замка – пройшов! Ото здивування.

Я швидко прокинувся. Мені усе стало зрозуміло. Усі події відкрили свій зміст. Я миттєво почав шукати й знайшов того ключа. Радісно почав розглядати його. На вигляд звичайний старий ключ. Нетерплячий,  в якомусь захоплені я почав планувати, що буду робити далі… У той день у нас був залік. Не важливий, так я навіть не готувався я заробив собі репутацію у викладача, й поточних балів було достатньо. Не буду переказувати свій день але на залік я прийшов з новим талісманом на шиї. Я визвався відповідати першим. Це був залік й усі 30 білетів викладач скинув нам заздалегідь. Я знав тільки сьомий.  Кроки відлуння кроків в аудиторії відбивалося в моїй голові. Я хвилювався не через залік. Спіймав доброзичливий погляд викладача до студента, що заробив гарну репутацію й першим відповідає.  Я трохи сильніше за звичайне нахилився над викладацьким столом й мій талісман торкнувся білета. Стукотіння серця ставало все голоснішим. Відразу вихопив білет й поглянув на номер – «Білет №7».  Здав на «відміно – 100 балів».

Усі розмови, автоматичні вітання, рухи усе відзвучало десь у свідомості. Я був в якомусь напівсні. Повертаючись  назад…я забув про телефон, усі месенджери, усі соц. мережі. Я йшов не звертаючи увагу на звичайний шум міста, його ритм, людей чи будівлі, йшов щасливий та мріяв. Картинки зміняли одна одну. Поглянувши на тату на шиї дівчини у вигляді замкової щілини мені запала думка  «А що як?..»

Серце калатало як той саженний дискотечний ритм. Цей клятий ключ так мене старим зробить раніше строку . Я підійшов до дівчини. Нахилився торкнувшись ключем її тату.  Прошепотів їй на вушко «привіт». Думаю «зараз мені вліпить». Вона посміхнулася.

-Привіт.

-Кави?

-Давай.

Зайшли до студентської кав’ярні у вигляді величезного кота. Вона так й називалася «Чеширський Кіт». Вона сміялася усім моїм дотепам . Ми випили кави.. Усе, що було далі особисте та просто геометрія.

   Що ж робити людині для якої усі двері відчинені? Фізично відчинені двері – це не значить, що господар переписав підприємство на тебе. Отже – просто набивати кишені усім підряд відпадало. Це все ще грабіжництво. Виграти в лотерею не вийде. Не відомо чому ключ у перший раз допоміг з призом. Я спробував накупити лотерейок – без результату.  Можливо він  просто «підвищував» шанси на успіх. Що ж воно робити з магічним артефактом – якщо більшість операцій з ним поза законом? Спробував електроні замки – той самий результат. Достатньо просто прикласти ключа. Я вирішив провітритися у пошуках натхнення. Не хотілося листуватися, сидіти у чаті й таке інше. Але я все ж таки залишив питання на форумі «А що ви б зробили якби мали ключа який відмикає усе на світі, але щоб вас не заарештували. Прохання зіграти у  цю гру у максимальному наближені до реальності ». Як завжди здебільшого – суцільний тролінг.