Холодний піт виступив і на моїй скроні. Удар болю не вщухав — він пульсував десь глибоко під шкірою, ніби невидиме лезо продовжувало крутитися в рані, якої в мене не було.
Жерці навколо Вівтаря Іскри затихли, заклякнувши на півслові. У храмі раптом стало занадто тихо, чутно було лише важке дихання Кассіана та тихий стукіт крапель його крові об чорний камінь.
Він повільно підняв руку, роздивився поріз на долоні, а потім перевів погляд на мене. У його темних очах не залишилося й сліду колишньої впевненості — лише гостра, холодна лють.
— Ти щось зробила з ритуалом, — прогарчав він, роблячи крок уперед. — Твій рід завжди славився брудними фокусами.
— Якби я могла підлаштувати збій магії, то точно не стала б прив’язувати себе до людини, від одного вигляду якої хочеться випити отрути, — я стиснула зуби, намагаючись випростатися, але біль знову змусив мене зігнутися. — Подивися на свою руку, генерале. Ти сам себе поранив. Або ж це Вівтар вирішив, що нам варто одразу звикати до ціни цього союзу.
Він різко стиснув кулак — і я ледь не скрикнула, притискаючи здорову на вигляд долоню до грудей. Відлуння болю прокотилося по всьому тілу, віддаючись у ребрах.
— Досить, — кинув він коротким, різким наказом, але не до мене, а до жерців. — Завершуйте це. І знайдіть того, хто відповідає за Дзеркальну Печатку. Якщо це саботаж...
— Це не саботаж, генерале, — тихо прошепотів найстарший жрець, схиляючи голову. — Печатка лягає лише тоді, коли хоча б один із тих, хто дає клятву, приховує істину або несе в серці намір, несумісний із союзом. Магія зв’язала вас через кров і біль, бо ви обоє йшли сюди з брехнею.
Кассіан повільно повернув голову до мене. Його погляд був таким важким, що здавалося, він бачить наскрізь не лише мою сукню, а й кожну мою думку — і кожну таємницю, яку я так ретельно ховала.
— Отже, ти збрехала, спадкоємице Тіней, — тихо мовив він, і в цьому спокійному тоні було більше загрози, ніж у крику. — Чудово. Тепер ми обоє знаємо, що цей шлюб не закінчиться нічим хорошим. Але поки ми пов’язані — ти не помреш без мого дозволу.
Він різко розвернувся і рушив до виходу з храму, кинувши через плече:
— Заберіть її. І нехай хтось перев’яже мені руку — схоже, тепер кожна подряпина на мені обходиться надто дорого.
#1940 в Фентезі
#5488 в Любовні романи
зазаконамимагії, вимушена близькість, від ворогів до коханих
Відредаговано: 19.11.2026