Клятва на лезі

Розділ 2. Залізний повідець

Холодний піт виступив і на моїй скроні. Удар болю не вщухав — він пульсував десь глибоко під шкірою, ніби невидиме лезо продовжувало крутитися в рані, якої в мене не було.

Жерці навколо Вівтаря Іскри затихли, заклякнувши на півслові. У храмі раптом стало занадто тихо, чутно було лише важке дихання Кассіана та тихий стукіт крапель його крові об чорний камінь.

Він повільно підняв руку, роздивився поріз на долоні, а потім перевів погляд на мене. У його темних очах не залишилося й сліду колишньої впевненості — лише гостра, холодна лють.

— Ти щось зробила з ритуалом, — прогарчав він, роблячи крок уперед. — Твій рід завжди славився брудними фокусами.

— Якби я могла підлаштувати збій магії, то точно не стала б прив’язувати себе до людини, від одного вигляду якої хочеться випити отрути, — я стиснула зуби, намагаючись випростатися, але біль знову змусив мене зігнутися. — Подивися на свою руку, генерале. Ти сам себе поранив. Або ж це Вівтар вирішив, що нам варто одразу звикати до ціни цього союзу.

Він різко стиснув кулак — і я ледь не скрикнула, притискаючи здорову на вигляд долоню до грудей. Відлуння болю прокотилося по всьому тілу, віддаючись у ребрах.

— Досить, — кинув він коротким, різким наказом, але не до мене, а до жерців. — Завершуйте це. І знайдіть того, хто відповідає за Дзеркальну Печатку. Якщо це саботаж...

— Це не саботаж, генерале, — тихо прошепотів найстарший жрець, схиляючи голову. — Печатка лягає лише тоді, коли хоча б один із тих, хто дає клятву, приховує істину або несе в серці намір, несумісний із союзом. Магія зв’язала вас через кров і біль, бо ви обоє йшли сюди з брехнею.

Кассіан повільно повернув голову до мене. Його погляд був таким важким, що здавалося, він бачить наскрізь не лише мою сукню, а й кожну мою думку — і кожну таємницю, яку я так ретельно ховала.

— Отже, ти збрехала, спадкоємице Тіней, — тихо мовив він, і в цьому спокійному тоні було більше загрози, ніж у крику. — Чудово. Тепер ми обоє знаємо, що цей шлюб не закінчиться нічим хорошим. Але поки ми пов’язані — ти не помреш без мого дозволу.

Він різко розвернувся і рушив до виходу з храму, кинувши через плече:

— Заберіть її. І нехай хтось перев’яже мені руку — схоже, тепер кожна подряпина на мені обходиться надто дорого.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше