Пролог

– Що ж. Ви всі тут недаремно. Ви є частиною нашої чудової компанії вже два роки, і ми пильно стежили за вами всіма. Кожен із вас мав завдання, які слугували єдиній меті. І цю мету було втілено. Тепер ви маєте протестувати її.

– Протестувати що? – длубався в зубах Аарон. – Код? Вони занадто недалекі для цього, – кивнувши на інших, заявив він. – Я вже все тестував. Все працює.

– І тут самопроголошений геній ригнув дичину, – фиркнула Скарлет і повернулась до директорки. – То ми тут як фокус-група?

– Саме так.

– Фокус-група до чого? – не зрозуміла Лів. – Ми ж усі працівники різного рівня і виконували абсолютно різні завдання.

– Я розумію, що для такої великої редакторки ми всі тут челядь, але ти не думала, що кожен відділ займається різним аспектом одного проєкту? І твоя роль не є ключовою у процесі? Чи це занадто для твого крихкого его, Небраско?

– Тож ми всі доклались до процесу і тепер маємо перевірити якість роботи, чи не так? – проігнорувавши Скарлет спитала у директорки роздратована Лів.

– Саме так, міс Вейл.

– Тож, ми маємо пройти проєкт до кінця? З усіма кінцівками? – спитав Аарон, помітно напружуючись.

– Ми йтимемо за сценарієм. Але розв’язка буде одна, і здається, цей малий допетрав, чи не так? – звернувшись до Патрика спитала Скарлет.

– Якщо моє завдання дійсно має стосунок до продукту, то я пас, – зітхнув Патрик. – Я відмовляюсь тестувати його.

Скарлет криво всміхнулась, відкинувшись на спинку крісла.

– Що смішного? – не зрозуміла Лів.

– А смішно тут те, Небраско, що він писав кінцівку до всього цього. А отже, якщо я правильно зрозуміла його порив обмочити штанці прямо зараз – хтось в кінці помре.

– Тобто віртуально, так? – гиготнув Адам, всі почергово на нього глянули, а потім його посмішка згасла і він перепитав: – Адже так?

Скарлет кинула виразний погляд на директорку, склавши руки на грудях.

– То, кого з нас ви волієте вбити, панно Амеліє? – здійнявши брову, спитала вона.

Директорка всміхнулась.

– А от це вже на ваш розсуд, панове розробники.

Але про це трохи пізніше…