Кло

Епілог

Вони йшли вже другу ніч.

За цей час вони пройшли трохи більше п’ятдесяти кілометрів, але до Шамбері по прямій наблизилися помітно менше. Села, ферми й великі дороги доводилося обходити, іноді йдучи південніше й знову повертаючись на схід. A43 майже весь час залишалася десь північніше: часом її видавав далекий шум рідкісної машини, частіше — тільки лінія на карті Тео.

Після Ер’є Ромен одразу задав високий темп, і ніхто поки не просив його знизити. Утома вже накопичувалася в ногах і спині, але бажання дістатися до своїх діяло сильніше; короткі привали сприймалися майже як втрачені хвилини.

За дві ночі вони двічі чули диких і обидва рази пройшли далі. Вдруге голоси були ближче; Інес зупинила колону й довго вслухалася, поки решта чекали. Судячи зі звуку, їх було небагато, і Ромен не став витрачати часу на пошуки. До середини другої ночі почав накрапати дощ — спершу такий дрібний, що його майже не помічали. Холодні краплі осідали на волоссі й плечах; після багатьох годин ходьби ця прохолода навіть здавалася приємною.

Потім вітер змінився, і дощ швидко посилився. Поль натягнув каптур нижче й подивився на людей попереду. Ліхтарями майже не користувалися — у темряві вони й без них бачили досить добре, — але вода вже розмивала дальні обриси. Поля попереду губилися в сірому дощовому серпанку, лісові смуги здавалися темнішими, ніж зазвичай, а холод поступово пробирався під одяг. Осінь уперше за довгий час нагадала про себе не календарем, а холодом і водою, що стікала за комір.

Марк, що йшов попереду Поля, несподівано збився з кроку й зупинився. Він підняв праву ногу, покрутив стопою й тихо вилаявся.

— Що в тебе? — спитав Поль, підходячи ближче.

Марк роздратовано подивився вниз. Підошва відійшла біля носка й на кожному кроці розкривалася сильніше. Він притиснув її пальцями, відпустив і скривився.

— Довго так не протягне.

Етьєн присів поруч і швидко оглянув підошву.

— До укриття дотягне. Там стягнемо стрічкою чи дротом, якщо знайдемо.

Марк хмикнув, опустив ногу й знову став у колону. Проблема була не тільки в нього: у Марі розходився бічний шов, Камілла ще першої ночі натерла п’яти, в Етьєна під дощем відсирів пластир. Звичайне взуття швидко здавалося після десятків кілометрів полями й лісовими дорогами.

Поль відчував запах крові. Зовсім слабкий — кілька натертих до крові п’ят серед запаху мокрої трави, тканини, землі й одинадцятьох людей. Раніше він ніколи не зміг би виділити таку домішку. Тепер розрізняв її одразу й, судячи з того, як одночасно повернули голови Ное й Алісія, був не єдиним. Камілла помітила їхню реакцію. Вона нічого не сказала, лише поправила черевик і випросталася. Поль відвернувся першим.

Голод до цієї години вже перестав бути тлом. Востаннє нормально поїли перед виходом з Ер’є, а високий темп виявився ненажерливішим, ніж очікували. У рюкзаках залишалося трохи м’яса, а крові — тільки остання порція в термосах. Інес іще раніше запропонувала не чіпати її без потреби. Тоді рішення здавалося Полю очевидним; тепер, коли запах чужої крові іноді проступав навіть крізь дощ, економія відчувалася зовсім інакше. До справжньої втрати контролю було далеко. Але сама думка про те, що він почав помічати кров своїх людей раніше, ніж їхні голоси, дратувала сильніше за втому.

За деякий час Ромен підняв руку. Тео дістав телефон, прикрив екран долонею від дощу й відкрив заздалегідь завантажену карту. Поблизу виявилося кілька господарств; найближче — приблизно за кілометр на схід.

Інес увесь цей час дивилася не на екран, а в бік темної лісової смуги.

— Полювання сьогодні викреслюємо. У дощ тільки час утратимо.

Поль подивився на неї.

— До наступної ночі дотягнемо?

— Дотягнемо. Але зараз нам потрібніші сухе місце й кілька годин спокою.

Ромен сховав карту в кишеню.

— Тоді перевіряємо найближчу ферму. Якщо зайнята — йдемо до наступної.

Колона рушила далі на схід. Земля ще не встигла розкиснути, і дощ поки тільки прибивав пил до дороги. За кілька сотень метрів Поль розрізнив за його шумом рівний звук течії. Вони звернули до невеликої річки, наповнили пляшки й напилися. Холодна вода ненадовго відігнала втому.

Марк, що присів поруч, подивився на свій черевик.

— Якщо він розвалиться просто зараз, оголошу себе річковим мешканцем.

— Аннет буде рада дізнатися, що ти програв війну підошві, — сказав Поль.

— Тоді краще не давати їй такого задоволення.

Біля води вони затрималися ненадовго й пішли далі. Ферму побачили приблизно за двадцять хвилин. Спочатку за дощем проступив довгий темний дах, потім двоповерховий житловий будинок, що стояв трохи осторонь господарських будівель. Ні світла, ні руху не було, але вже з краю поля стало зрозуміло, що це не покинута руїна: дах цілий, вікна нові, двір доглянутий, а вздовж фасаду тягнулася кам’яна тераса. Ромен зупинив групу й, не витрачаючи часу на обговорення, взяв із собою Інес і Ное перевірити будинок, поки решта сховалися під широким навісом біля бічної стіни.

Повернулися вони хвилин за п’ять. Будинок виявився порожнім і майже неторкнутим: сухий, зі щільними віконницями на першому поверсі й важкими шторами в спальнях. Усередині збереглися великий дерев’яний стіл, шкіряний диван, камін і книжкові шафи. Сімейні фотографії залишилися, а більша частина особистих речей зникла — господарі, схоже, поїхали швидко, але без паніки.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше