На початку ночі Аннет уже втретє спустилася до кімнати зв’язку й знову вдала, що прийшла не по те, по що прийшла.
Емма сиділа за довгим столом, притиснувши навушник до одного вуха. Перед нею лежали два аркуші з позивними зовнішніх точок, олівець і кухоль із давно охололою водою. У динаміку неголосно йшов звичайний нічний ефір Кло: короткі доповіді постів, прохання прислати людину до застряглої машини, суперечка про те, кому після зміни повертати генератор.
Аннет зупинилася біля дверей.
— Захід нічого нового не передавав?
Емма відірвала погляд від аркуша.
— Якщо ти питаєш про Поля — ні.
Аннет помовчала.
— Я взагалі-то могла питати про західний пост.
— Могла.
Усмішки в Емми не було, і від цього підкол прозвучав м’якше. Вона зняла навушник і поклала його на стіл.
— Я тебе знайду. Навіть якщо він скаже тільки два слова й знову зникне.
— Знаю.
Цього разу Аннет справді пішла.
У дворі було сиро. За низькими дахами тягнулися хмари, і рідкісне світло із закритих вікон лягало на землю вузькими жовтими смугами. Кло жило звичайною ніччю. Із майстерні долинав метал. Біля колишньої школи двоє чоловіків котили візок зі скриньками. Коло госпіталю жінка сперечалася з черговим, бо хотіла забрати чоловіка додому раніше, ніж дозволила Мірей.
Тиждень тому такий шум заспокоював Аннет майже автоматично.
Тепер у ньому весь час чогось бракувало.
Вона впіймала себе на тому, що розрізняє двигуни. Старий дизель біля майстерні. Легкий фургон із південного маршруту. Машина м’ясного вузла. Щоразу, коли звук приходив із боку західної дороги, вона сповільнювала крок раніше, ніж устигала наказати собі цього не робити.
Сто з лишком кілометрів не були краєм світу. Навіть тепер.
Поль міг затриматися в Ліоні. Міг піти через інший район. Міг втратити машину, знайти іншу, перечекати сонячний день не там, де збирався. Міг би повернутися вчора. Міг повернутися сьогодні.
Після першого приїзду Енгеррана до тривоги за дорогу додалося інше.
Той надто впевнено питав про Поля. Знав, що його немає. Знав, що відсутність не випадкова. І, можливо, знав більше, ніж сказав.
Аннет дійшла до будинку Дюпона й піднялася зовнішніми сходами.
Двері нагорі були відчинені. З кімнати чувся голос Жана.
— Ні. Я сказав дванадцять, значить дванадцять. Якщо поселити туди шістнадцять, за дві ночі ти прийдеш до мене питати, чому люди сплять у проході.
Аннет увійшла.
Дюпон стояв біля столу з аркушем у руці й сердито дивився на молодого чоловіка з житлової команди. Той явно вже шкодував, що піднявся сюди сам.
— Там вільні два приміщення, — сказав він.
— Вільні — не значить готові. В одному тече згори, у другому немає дверей у туалеті. Хочеш жити без дверей — я не забороняю. Решту спочатку спитай.
Чоловік подивився на Аннет, шукаючи допомоги.
Вона зняла куртку.
— Не дивися на мене. Він має рацію.
— Дякую, — буркнув Жан.
— Я не тобі допомагала.
Чоловік забрав аркуш і пішов униз.
Дюпон дочекався, поки кроки стихнуть на сходах.
— Ти знову до Емми ходила?
Аннет поставила на стіл папку.
— Ні.
— Добре.
— Чому добре?
— Бо якби ходила, довелося б сказати, що в тебе вже обличчя людини, яка чатує на рацію й удає, що просто проходить повз.
Аннет подивилася на нього.
— Жане.
— Усе, мовчу.
Він сів і потягнув до себе інший аркуш.
За секунду додав:
— Коли Поль повернеться, скажи йому, що через нього я змушений утішати юристів.
Цього разу Аннет усе-таки всміхнулася.
Зовсім трохи.
Іще після першого візиту Енгеррана Аннет перехопила Маеля біля південного поста й попросила його вже не як людину, що відповідає за безпеку Кло, а просто як друга: якщо Поль чи хтось із його групи хоча б ненадовго з’явиться в ефірі, нехай їй повідомлять одразу. Маель тоді лише кивнув і сказав, що передасть це всім, кому потрібно.
Тепер Аннет знову подивилася на годинник.
Маель мав прийти кілька хвилин тому. Майже завжди він з’являвся раніше за призначений час і потім дратувався, якщо решта змушували його чекати.
— Де Маель? — спитала вона.
Дюпон знизав плечима, не відриваючись від аркуша.
— Якби він залишав мені розклад своїх прогулянок, я б повідомив.
— Він зазвичай не спізнюється.
#507 в Фантастика
#97 в Постапокаліпсис
#909 в Детектив/Трилер
#367 в Трилер
Відредаговано: 03.11.2026