За останнім рядом лежав Малік. Речі, які за ніч з’їхали до нього, відсунули до стінок і під сидіння, залишивши навколо ковдри вузьку вільну смугу. Навіть у тісному салоні ніхто не ставив туди рюкзака й не спирався ногою.
Марк усе ще тримав долоню на краю ковдри. Алісія сиділа навпроти й дивилася туди ж. Поль упіймав себе на безглуздому очікуванні, що Малік зараз розплющить очі, вилається на тісноту й сам накаже всім посунутися.
Ромен нарешті обернувся. Його погляд пройшов по Марку, зупинився на Маліку й затримався. Тільки після цього він повернувся до лівого екрана, де за краєм бетонної стіни вже проступало сіре світло. Прямі промені під навіс поки не потрапляли, але світанок продовжував підніматися, і з кожною хвилиною відкритий проїзд ставав світлішим.
— До темряви звідси не підемо, — сказав він. Голос прозвучав глухіше, ніж зазвичай. — Спочатку перевіряємо, куди приїхали. Потім витягуємо всіх усередину.
Тео вивів на екран камери, що залишилися. Дві показували стіну майже впритул. На третій було видно поворот навантажувального проїзду, за ним — шматок порожнього двору й довгу низьку будівлю. На фасаді висіла вицвіла зелена вивіска. З-за рогу над нею виступали верхівки дерев, посаджених надто рівними рядами, щоб бути частиною звичайного пустиря.
— Це не склад, — сказала Марі.
Вона все ще сиділа за кермом. Пальці лежали на колінах трохи зігнуті, ніби й далі тримали кермо.
Тео наблизив зображення.
Під назвою фірми збереглися фотографії підстрижених живоплотів, міських клумб і молодих дерев в однакових контейнерах.
— Озеленення, — сказав він. — Або садовий центр при них.
Ромен подивився на бічні службові двері. Вони були за кілька кроків від машини, повністю під плитою навісу.
— Ное зі мною. Етьєн залишається на рації. Алісія — двір і проїзд. Решта з машини не виходять, поки не скажу.
Алісія вже підвелася.
— Я можу піти всередину.
— Можеш. Але надворі зараз важливіший твій слух.
Вона затримала погляд на Ромені, потім кивнула й натягнула каптур глибше.
Перш ніж відчинити двері, Ромен дістав із нагрудної кишені темні сонцезахисні окуляри. По салону зашурхотіли футляри. Усі, кому належало виходити з машини до темряви, наділи свої — разом із каптурами й закритим одягом. Навіть під навісом ніхто не збирався перевіряти, скільки відбитого світла витримають очі.
Ное перевірив рушницю й перебрався до бічних дверей. Ромен відчинив їх рівно настільки, щоб вони вдвох вийшли. Денне світло залишалося за поворотом, проте навіть його відбиття від бетону змусило Поля примружитися.
Ромен і Ное перетнули вузьку смугу між машиною й стіною. Службові двері піддалися після першого поштовху. На мить в отворі показався темний коридор, потім обидва зникли всередині.
Етьєн підняв гучність захопленої станції на одну поділку.
В ефірі говорили про чорний Sprinter. Голос повторив, що машина пошкоджена, номерів немає, група — близько десятка людей. Потім назвав південний сектор Веніссьє й додав:
— Екліпс-два, пройти сервісні проїзди. Повільно. Перевіряти двори й з’їзди.
Етьєн подивився на Поля, але нічого не сказав. Назва їм нічого не пояснювала.
Поль слухав і дивився на зачинені двері.
За останнім рядом ніхто не рухався. Край ковдри лежав там само, де Марк щойно торкнувся його долонею.
Інес знову перевірила Луї.
— Пальці відчуваєш?
— Так.
— Сильніше не болить?
Він помовчав.
— Не настільки, щоб щось змінювалося.
— Я спитала не це.
— Сильніше.
— От тепер відповідь.
Камілла тримала аптечку відкритою. На її щоці підсохла тонка подряпина, але вона ніби забула про неї.
За кілька хвилин двері знову відчинилися. Першим з’явився Ное, за ним Ромен.
Алісія підняла руку.
— Тихо. Мотор.
Ромен застиг в отворі й відступив глибше під навіс. Тео перемкнув уцілілу бічну камеру на край проїзду.
За зовнішнім поворотом повільно пройшов темно-сірий фургон. Звичайного огляду крізь лобове скло в нього не було: скло закривала світлонепроникна панель, над дахом і по кутах корпусу виступали маленькі блоки камер. Машина йшла майже кроком, не повертаючи у двір.
Рація в Етьєна ожила одночасно:
— Екліпс-два. Перший прохід. Цілі не бачу.
— Прийнято. Дійти до розв’язки й повторити сектор у зворотному напрямку.
Фургон зник за стіною. Ні гальмування, ні повороту до їхнього двору.
Ромен почекав іще трохи.
— От що вони називають «Екліпсом».
Після цього він кивнув у бік корпусу.
— У доступній частині чисто. Коридор, роздягальні, душова, кімната відпочинку, кабінет і приміщення для інструментів. Далі двері в торговельну частину, але вони замкнені. Вікон мало, майже всі можна перекрити. За корпусом огороджений двір і розсадник. Другий вихід замкнений.
#507 в Фантастика
#97 в Постапокаліпсис
#909 в Детектив/Трилер
#367 в Трилер
Відредаговано: 03.11.2026