Розділ 11

  Бронемашини швидко під’їхали до річки де частина команди сіла в катер що чекав на них і пішли далі рікою. Інші поїхали машинами в об’їзд, щоб зайти з тилу, вони повинні були дати сигнал коли будуть на місці. Катер поволі підпливав до берега, не дивлячись на водну небезпеку хлопці та дівчата вийшли на берег, очікуючи сигналу від іншої частини команди.

  На березі тхнуло спиртом це відразу відчула команда.

- Ну і штин – Майор прошипів – скільки ж вони тут вдули?

Ельф, включила ліхтар, кругом по пляжу валялись пляшки з під горілки.

- Так сморід не виносний – мовила Ельф.

 Команда трішки відійшла від стежки, аби хоч трішки подихати свіжим повітрям. Майор дістав Карту і розглядав підступи до вишок.

- Ельф ти та другий номер підете на вишки ви добре повинні знати дорогу і в першу чергу перевірте чи вони не заміновані, якщо дорога зайнята чи на вишці хтось є використовуйте ніж або пістолет з глушником, не дайте вас спалити!

- Так точно! – відповіла Ельф.

- Інші підуть за мною! По сигналу ми проліземо через тутешню дірку в заборі, нехай нас береже Господь.

- Амінь! – сказала група.

- Отже, ми готові…

 Інша частина команди під'їхала до території навколо була напружена атмосфера, на території стояв стовп диму, то тут то там метушились горе-вояки.

  Два монстри з кулеметами тихо під’їхали до місця висадки, заглушили свої металеві серця, Команда швиденько висадилась з машин. Корал дістав карту. Швидко подивися і мовив:

- Марокко ти на вишку, і я на вишку, інші восьмеро на штурм, командо, ви все знаєте! Нехай з вами буде Успіх!

  Команда приготувалась вони швиденько дістали свій умовний знак, над станцією затрубив ріг. Так кожен з вас скаже що ж це за операція що команда себе палить. Та ви ж знаєте вороги вони завжди під градусом тому і на цей раз вони тільки обісцялись.

  Майор почув сигнал і промовив:

- Командо, готуйсь ми починаємо! -

Вони швиденько кинулись в кущі з ліхтарями, аби не натрапити на міни, зашипіла рація,

- Позивний Майор я Корал до штурму готові, вишки зайнято, прийом?

- Позивний Корал я Майор до штурму готові! Вишка один?

Рація зашипіла:

- Позивний Майор я Ельф вишка зайнята!

- Добре. Вишка два?

- у мене проблема їх тут двоє…

- Другий в чому проблема? Зніми їх.

- Так точно! Виконую…

Над територією пролунало два постріли.

- Я на місці! – мовив другий - Отже, починаймо Штурм!

 Команди кинулись тихенько по стежках до станції неймовірна мить.

  Запрацювала Рація:

- Перший, я другий бачу патруль.

- Стріляй!

У повітрі пролунали постріли, один з патрульних впав, та вже не рухався. На прохання іншого «встати» він не подавав ніяких емоцій. По рації почувся голос що сповістив «Один є!»

  Вороги почувши стрілянину, кинулись до зброї кожен хто що встиг одіти на себе…

  Вони кинулись на вулицю піднялась стрілянина, кожен кущ кожна дошка, все було розстріляне, не залишилось нічого цілого. Поки всі вони бісились та бігали по станції, наші хлопці та дівчата, тихенько їх знищували.

- Граната! – почувся крик і в натовп ворогів що стояли та матюкались прилетіла світлова граната почулась стрілянина, і п’ятеро з них впали як мертві. Інші стогнучи поповзли в різні боки.

- Сектор зачищено! – промовили по рації.

   На вулицю висунулась не задоволена москальська пика, що ще зранку кричала на своїх підопічних, побачивши кілька трупів посеред станції! Рило почало роздавати команди та орати «всіх уб’ю» він схопив пістолет та почав палити в повітря. Ельф, не довго думаючи прицілилась та вистрілила в коліно підсвинка. Той лементуючи рухнув на землю. Він не закінчував лаятись, та клясти.

 Раптом пролунав ще один постріл цього разу стріляла Марокко, постріл прийшовся між ребрами, зайшовши під лопатку, та вийшов з правого боку між ребрами.

- Ювелірно! – сказала Ельф у рацію,

- ще б пак! – сказала Марокко.

- Що за шум? - Запитав Корал. – Дівчата, це вам не іграшки! Вбийте цього кнура! Негайно!

- Не так швидко! Корале не так швидко… - Ельф, перезарядила рушницю, пролунав постріл, і знову куля ювелірно прошила підсвинка. Цього разу вона ввійшла через потилицю, та вийшла через рот, що репетував стікаючи кров’ю.

- Тепер ти заткнешся Падло! – мовила Ельф! – Марокко він твій!

- Дякую, - пролунав постріл і ворожий командир більше не промовив ані звуку. Він зрівнявся з землею і ніхто більше не чув тої грубої зрозумілої лише ворогу мови.

- Молодці дівчата! Чудова робота. – Сказав Корал.