Розділ 8

  Їм більше нічого в ту мить не було потрібно, так війна це зло та про те вона вміє будувати долі. Кинджал знала що цей хлопець точно буде з нею і хоч би що не трапилось вони кохають одне одного.

   Зрештою вони пішли до казарм. Кинджал не хотіла, щоб Майор покидав її й вона позвала його до себе в кабінет де в неї було розкладне крісло, Майор хотів було сказати ні та Кинджал стояла на своєму, хіба відмовиш такій дівчині?

  Майор пішов до лейтенантки. Вони розкинули крісло і Майор влігся спати він заснув відразу тому, що сьогоднішній день виснажив його майже повністю, Лейтенант, ще довго милувалась ним, врешті вона вимкнула світло і також лягла спати.

  Ранок тихенько постукав у вікна казарм, хлопці та дівчата почали вставати. Всі помітили що Майор знову не був на своєму місці, він тим часом готував каву для своєї дівчини, він тихенько вийшов з кабінету та побіг до найближчого магазину по коробку цукерок. На вулиці зустрів його Корал доволі серйозним був його вигляд він запропонував свою компанію Майору той згодився як тільки вони вибрались за ворота Корал відразу запитав:

- ну що як ти?

- в залежності від того що ти хочеш знати – посміхнувся Майор,

- Все Майоре все я хочу знати, я ж помітив що ти не спиш в кімнаті…

- Так на це є причини Корале, і одну з них ти вже точно здогадуєшся!

- О так, знаєш, брате я тобі заздрю подумати тільки мати дівчину лейтенанта…  Корал замріяно подивився в небо.

- Опустись на землю, Корале у тебе не менш красива Білявка!

- Ой … - Корал несподівано почервонів, «точно» подумав він «моя дівчинка моє кохане сонечко…» Вони пішли далі розмовляючи про щось своє, дійшовши до магазину вони купили що треба також по букету, і пішли до казарм.

  Кинджал теж уже встала і відкривши вікно задумалась над операцією, потім вона вийшла до кухні де її зустріла білявка.

- Сестро ти якась схвильована що таке?

- Думаю про операцію – відповіла Кинджал

- Ми точно справимось не хвилюйся, просто будь з нами, щоб не сталось…

  Вони ще розмовляли, коли до казарм увійшли хлопці, Майор тихенько прокрався в кабінет лейтенантки та залишив там букет,

так само і зробив Корал, вони пішли на вулицю.

- Майоре, хто швидше відстріляє десять мішеней?

- Виклик прийнято – мовив Майор.

  На вулиці почалася стрілянина, хлопці доволі швидко впорались з мішенями, через те, що переможця не знайшлося, то хлопці пішли до турніків трішки розім'явшись вони почали грати в «Лесенку» той хто програє готує каву…

- Агов спортсмени… - Кинджал несподівано вийшла на вулицю – Швидко в конференцзал!

- Так точно – хлопці кинули своє заняття і побігли в конференцзал.

  Там на них чекав детальний план операції, Кинджал розповідали що в першу чергу і за скільки хвилин треба зробити. Часу в них було обмаль. Тому все треба було робити швидко.

- Товариство, в нас є прохід з річки, ми повинні захопити чотири вишки для снайперів ми маємо дані що територія з іншого боку зачищена від мін. Хоча з кожним зволіканням ми втрачаємо час на звільнення, Майоре ти поведеш всіх, Корале ти відповідаєш за безпеку снайперів, твої вишки, ти знаєш хто снайпер тому ви повинні як найшвидше захопити їх, після захоплення та дозволу Майоре ти з командою заходиш на штурм, та зачистку. Без витівок та лишніх рухів мені! Кожен цінний не забувайте про це за два дні ми йдемо на штурм! Є питання?

- Немає! - Мовила команда.

- Добре тоді тренуємось і відпочиваємо о другій годині штурм!

  Кинджал відпустила всіх і пішла до свого кабінету, де від не очікування ледве не впала.

- Лишенько… прошепотіла вона, на неї дивився букет прекрасних чорних троянд з червоним забарвленням, точно такі колись росли в неї у дворі. « Це робота Майора…» подумала Дівчина. «Однак звідки він дізнався?» …

  Корал та Майор пішли з командою на полігон тренуватись. Вони добре знали що їм потрібно  вони були майстрами своєї справи, в першу чергу вони штурмовики! Їх ціль вільна Україна і вони доб’ються свого!

- Товариство, Отже кожен з нас має задачу, снайпери ми повинні бути готові до штурму! Ми будемо тренувати атаку на вишки! Інші наші побратими будуть ворогами що захищають їх запам’ятайте ніяких вистрілів! Тільки ножі! Ми не повинні спалитись! Командо, вдягайся!

  Кожен снайпер одягнувся то взяв свою гвинтівку. Вони розійшлись по кінцях полігону.

- за моєю командою! Три … Два … Один … Вперед!

  Корал та снайпери непомітно та стараючись без шуму пробиратись до вишок. На кожному кроці того хто був не обережний чекала небезпека, однак і ті хто був занадто повільний обстрілювали з гвинтівок для пейнтболу потрібно було швидко приймати рішення!

  Врешті кожен з них виконав завдання. Кожен з них пішов відпочивати, проте о другій годині ночі за командою спрацювала бойова тривога! Команда вдягнулась і швидко побігли на вулицю де на них чекали Майор та Корал.

- Командо ми повинні бути готові! Тренування розпочато по місцях! – Корал як ніколи відверто і впевнено давав вказівки! Майор своєю чергою взяв командування штурмовою групою і поки снайпери виконували свої завдання Майор тренував штурм. Врешті команди виконали своє завдання, результати були доволі дивовижні більшу частину мішеней було вибито командою. Вони впорались з завданням! Після такого екшену спати не хотілось! Та про те все ж таки команда лягла спати.

  Кинджал не знала причин бойової тривоги хлопці не повідомили її про це, вона чула стрілянину, однак значення цьому не давала, вона була впевнена в діях своєї команди, ба більше вона довіряла їм. Тому відповідей на бойову тривогу не шукала, адже вона командир штурмовиків. Їм у цей час не можна надто розслаблятись!

  Поки всі спали Марокко прокинулась від сяйва сонця і щойно примітила букет, «це що я сліпа?» подумала білявка в букеті ірисів була записка «кохаю найпрекраснішу дівчину! Корал» причина чому білявка не відразу побачила букет, Корал просто сховав його, а коли та заснула після штурму він тихенько поставив іриси біля комода дівчини.