Розділ 39

Час летить дуже швидко, ніби тільки вчора дізналась, що при надії, а сьогодні вже на сьомому місяці вагітності. Ось як зараз, лежу в нашій спальні насолоджуюсь тишею, бо через два місяці про це ми будемо тільки мріяти з Артемом. Галас стане нашою буденність, але і радістю воночас.

Поки Артемко спить, бо на вихідних є для цього можливість, я встаю і йду в душ, а потім приготую нам сніданок. Артемко цю ніч спав не дуже, як і я, бо наша красуня, так в нас буде дівчинка, сплутала день і ніч і тому серед ночі вимагала уваги, а мій дбайливий Артемко розмовляв, гладив животик і заспокоював нашу донечку, щоб я могла поспати.

Із вагітністю в мене смаки в їжі майже не змінились, тому готую наш стандартний сніданок. А після сніданку важлива подія, Марійка та Іван беруть шлюб, тому біжу на зачіску та макіяж, сукню обарала чорну повністю закриту, лиш виріз на ніжці і повністю приталена. Вже скоріш хочу побачити як Артемко відреагує на мене в цій сукні, постійно присутнє бажання виглядати найкрасивіше для Артема, а так і завжди є, бо закохана і кохана жінка завжди красива.

Готую вівсянку із бананом, волоським горіхом та чорносливом і ложечка тахіні для смаку, це моє найулюбленіше поєднання, все це перемішую.

- Маленька, привіт - Артем обіймає і я отримую свій ранковий поцілунок - як мої дівчатка? - Артемко цілує живіт і ніжно гладить і наша доня миттєво відповідає ніжкою, чи ручкою штовхається.

- Ми чудово, а як наш татусь, вдалось поспати? 

- Так, душ, чашка кави і я бадьорий.

- Біжи в душ, а я поки приготую омлет - цілую в губи, потім в шию, а Артемко стискає мої сідниці, під час вагітності мої гормони живуть своїм життям - біжи, бо я не встигну на зачіску, ти зможеш мене відвезти? - запитую між поцілунками.

- Так, зможу. Софіє, ти дуже красива, від тебе неможливо відірватись.

Дорогою до простору краси, Артем ділиться останніми новинами із автосалону, я вже офіційно в декреті, але в офісі буваю і навіть декілька годин вдається попрацювати. Чи планую після народження повертатись до роботи? Звісно, тому і не хочу втрачати зв'язок із тим, що відбувається в офісі, щоб легше було повертатися.

Після двох годин в студії краси виходжу на вулицю, помічаю автівку Артема і його самого, він спершись на капот щось переглядає в телефоні, вже одягнений в класичний чорний костюм, виглядає чарівно, розумію, що щоденно відкриваю щось для себе нове в коханому і ще більше закохоюсь в нього. Лиш коли керуєшся коханням до себе, до чоловіка виходить щось непотворне та на все життя. 

Сміливо йду до Артема, щоб отримати свою порцію обіймів і компліментів. Артемко підіймає очі, помічає мене і я бачу його реакцію і вона дуже красномовна.

- Маленька, я думав, що мене вже неможливо вразити, але щоразу тобі це вдається. Ти чарівна і дуже сексуальна, а ця сункя, так і хочу її поскоріш зняти з тебе.

- Дякую, коханий, але ще не час, а от після весілля, я вся твоя, як завжди. Їдемо?

- Так, розмовляв із Іваном хвилюється страшенно.

- Чому?

- Щоб Марія не втекла, а сказала так і щоб чим скоріш стали подружжям.

- Хм, йому нема чому хвилюватись, Марія закохана до безтями. А ти теж хвилювався? - сиджу в очікуванні відповіді.

- Авжеж, я заспокоївся тільки, коли ти відповіла так і одягнула ось цю обручку - Артем цілує мій пальчик, де каблучка.

- Це безпідставні хвилювання, я тебе безмежно кохаю, це назавжди - розчулена вкрай, це все гормони.

- Назавжди, будь певна.

Прибуваємо вчасно на святкування, церемонія відбувається за містом, де панує романтична атмосфера, Марія перевершила сама себе. Знаходжу поглядом щасливого і трішки наляканого нареченого. Кажу Артему, що піду до Марійки, а Артем прямує до Івана.

Знаходжу Марійку одразу, красива біла сікня, що приляє до її фігури і підкреслює її тендість та ніжність, Іван буде в захваті. Після декілька хвилин розмови йду на пошуки Артема, через декілька хвилин розпрчинається церемонія.

Після подвійного так, розпочинаються привітання та святкування. Заміська територія ресторану та сам ресторан вражає за своїми розмірами, тому окрім нас є ще інші відвідувачі, але це ніяк не впливає на нашу атмосферу. Після декількох годин святкування та танців я відчуваю величезну потребу у відпочинку. Присідаю за столик та втамовою спрагу, знаходжу очима Артема, саме в цей час він розмовляє із Владом, але я бачу, як він поглядає на танцпол і не бачучи мене там пробігається очима по залу в пошуку. Як тільки наші очі зустрічаються, Артем щось каже Владу,  тоді одразу вирушає до мене із найсексуальнішою посмішкою.

- Кохана, втомилась?

-Так, трішки є.

- Ходи до мене - Артемко сідає позаду і обіймає мене наскільки це можливо і ніжно гладить по животику. Я відкидаю голову на його плече, проводжу носом по щоці і розчиняюсь в його обіймах, закриваю очі і насолоджуюсь. Через деякий час Артем пропонує їхати додому і я погоджуюсь.

Проходить два місяці і наближаєтся дата пологів, Артемко щодня перед тим як лягти спати, перевіряє пологову сумку і авто, щоб як почнуться потуги одразу їхати в клініку. Дивна історія, але ці ритуали і заспокоюють мене і я впевнена, що все буде добре, скоро ми будемо тримати нашу крихітку. Ще один ритуал, це вечірні розмови із донькою, щоб вона при пологах не дуже мучила свою мамусю та швидко і здорово'ю з'явилась на світ, під ці розмови я і засинаю.

Як завжди день пологів наступає раптово, без попереження, зібраність Артема і його спокій передаються мені поки ми їдемо в клініку. В дорозі між потугами мені вдається себе на деякий час  опанувати, я пишу батькам і батькам Артема, що народжую. 

- Крихітка, ти пам'ятаєш, що нашу матусю треба берегти - Артемко гладить рукою живіт, а іншою кермує авто - Кохана, ти як, ще п'ять хвилин і ми на місці.

- Тримаюсь, відповідаю крізь біль - Артем чує це і збільшує швидкість.

Пологи тривають декілька годин і нарешті наша крихітка з'являється на світ, найщемливіший момент настає, коли чую крик моєї донечки.