Розділ 1. Як втрапити на флот

Вечір 30 Червня 2…8 року. День випуску. Планета Корд. Академія космофлоту.

Сутеніло, молодий трішки повнуватий хлопець раз за разом перевіряв електронну пошту на комунікаторі.
Ну давай ж зараза,  - з надією говорив від йому.

- Що Монку знову нічого? - зненацька пролунав трішки насмішкуватий голос, - Певно не судилось тобі отримати якесь направлення на флот, але то нічого, завжди можеш податись в якісь служби в порту, ну та й на цивілі вистачає запитів на випускників нашої академії.

 - Та щоб тобі, не всі родились в сімї офіцерів флоту, Джуроку, і глянув би я, що б було, якби не офіцерські квоти та зв’язки, як би тобі вдалось отак зразу пробитись в стажери астрогатори на третій флот.

 - Ггг, ну ну, лан йду я святкувати з групою, ну а ти як хоч, хоч приходь, а хоч сиди далі. Мо ШІ флоту розжалобиться й щось тобі випише,

Джурок посміюючись розвернувся, і відправився в піцерію до решти групи яка вже десь з годинку дві святкувала завершення навчання, та розподіл на флот. Монк й далі сидів на лавці перед корпусом академії. Звичайно, вакансії з розподілу флоту приходили в будь якому місці, проте, серед академістів була поширена стара традиція, що саме тут ти маєш отримати своє перше направлення на флот. Ну якщо, ти його дійсно отримаєш. Все ж, рік за роком під час навчання, Монк чув, та й бачив, що кілька випускників академії ухитряються пролетіти мимо. Комусь не знаходилось вакансій, когось ШІ відбраковував за результатами перевірки психіки, але як правило кожен вважав, що його таке омине. Монк тим більше, хоч, і зірок з неба він не хапав, та все, ж у групі тримався в середині, в кращі вирватись не міг, куди там йому хлопаці з провінційного містечка Грудек до гонорових нащадків флотських династій. І так було за чудо, що він завдяки реформам нового командувача флоту зумів якось пройти може не в найкращу академію космофлоту, але все ж в одну з топ 10.І тут на тобі такий облом. Останній з групи хто не отримав жодного направлення на жоден корабель. А їх цього року було побудовано немало, як він чув.

Монк іще так посидів з годинку, сумно дивлячись як поволі у вікнах академії загоряються світильники, та на вечірні заняття спішать слухачі вечірніх курсів, та брудно вилаявшись, поволі піднявся з лавки та направився в сторону гуртожитку де він жив останні 5 років.

На підході до гуртожитку як завжди було весело. Що б там хто не казав, а студенти вміли веселитись, трішки алкоголю, трішки заборонених, ну не так аби дуже речовин, трішки веселого настрою, що іще тобі потрібно коли іще все навчання попереду. Монк тим часом зчитав ID-карту, й прошво на прохідну.
            - Курсант Монк, попрошу вас до коменданта, - зненацька прогудів гучномовець.

Монк розкис остаточно, мало того, що тут такий облом з розподілом, так, певно знову щось вчудили його співмешканці, а отримувати як завжди йому, як найстарішому в кімнаті.

 - Курсанте Монку, - комендант старий відставний сержант флоту, як завжди був чемний, - мушу вас повідомити, що в звязку з вашим завершенням навчання, ми очікуємо, що ви звільните вашу кімнату, орієнтовно до кінця наступного тижня.

Монк присів як прибитий. Якось йому це все в біганині останніх днів вилетіло з голови, що, і кімнату треба звільняти, але вірно. Куди тобі ж думати про кімнату, коли ти чекаєш, шо ось ось полетиш підкоряти космос, та станеш бравим офіцером флоту.

 - До речі, як ваш розподіл, щось ви взагалі не радісні

 - Пане Ілкінс, а ніяк

 - Як це, бути такого не може, я не раз бачив, що і не таких шалопаїв кудись тай пристроїли. Курсанте, ви жартувати надумали?

- Та ні, я таки не отримав жодного направлення. От дивіться, жодного направлення.

- Ет хлопче, а ти як завжди везучий. Треба так…Ну нічого, йди відпочинь до завтра ,а там може тобі щось прилетить. Ти не найбільший шалопай в нашому училищі, -співчутливо мовив комендант.

Монк повільно піднявся на 13й поверх гуртожитку, і так море часу мав, а, що робити завтра не знав. Звичайно, важко топати по сходах коли є ліфт, але коли твої мрії валяться, можна і так зігнати біль і втому.

В кімнаті як завжди волав якийсь серіальчик, на який збігалось півгрупи його співмешканців, словом хлопці на молодших курсах як завжди жили своїм життям. Монк ж, сів за старий ноут, іще раз перевірив всю пошту, тричі подивився папку СПАМ, перевірив історію чи ніхто нічого не видаляв, та з черговою лайкою пішов на кухню за горнятком свіжої синтекави. Справжня кава, з натуральних зерен була рідкісним делікатесом, а от синтетичний замінник з харчового 3-D принтера пий хоч донесхочу, якщо не гидуєш дешевим смаком синтетики. Але студенти іще й не таке пили…

Запустивши стару аудіокнигу за авторство Роберта Хайнлайна Монк не зчувся як і заснув…

Ранок 3го липня

Наступні два дні Монк пробував кидати свої резюме на вакансії флоту. Кидав на всі які були для стажерів. І хоч освіту він отримав таки базову, по правилам флоту подальше формування його як спеціаліста вузького профілю мало бути вже потім після року служби стажером, він сподівався, що десь таки все ж та й буде його завітна посада яка б вона не була. Лиш би до зір. Отак й якось пройшли його два дні. Кава, відмови, нові резюме. Трішки книг на цей раз старих Теранських легенд про Роланда. Монк захоплювався старими історіями про лицарів Тери. Ще би, ото були велети духу. То тобі не слащаві ніякі герої космобойовиків якими зараз годували споживачів головідео.
Ранком треього дня, піднявшись за звичкою десь біля 8ми, Монк нашвидку перекусив, одягнув свій парадний мундир курсанта, який якби вже й йому не пасував як випускнику вирішив, що потрібно б все ж спробувати іще раз, якщо вже машина його не розподілила нікуди, то може б пройти у вербувальний пункт флоту, може там рекрутер щось йому хочаб підкаже, чи зможе направити кудись. Повертатись додому чи в цивільне життя, коли ти був останні роками гордий студент космоакадемії це як мінімум поразка, та й перед батьками які стільки сил та надій в тебе вклали незручно.