Глави 12, 13

Глава 12: Вогонь у Крові, Лід у Голові

"Це пастка, Кейне. Це все — одна величезна, багаторічна пастка. І ми в самісінькому її центрі".
Голос Сіріс у його голові був не тривожним. Він був констатацією факту. Як лікар, що повідомляє пацієнту про невиліковну хворобу. І цей холодний, спокійний вирок лякав Кейна більше, ніж рев сирен і гуркіт стелі, що обвалювалася.
Варавва не просто його переграв. Він використовував його найглибший біль, його єдину слабкість як приманку. Він знав, що Кейн піде на все заради Сіріс. І він розставив усі фігури на дошці так, щоб Кейн сам, власноруч, привів його до мети. До справжньої Сіріс, що спала десь у крижаній тиші Зорату.
Лють. Чиста, біла, розпечена, як ядро зірки, спалахнула в грудях Кейна. Вона випалила страх, випалила сумніви, залишивши лише одну, кришталево чисту думку: "Я вб'ю його. Я знайду його. І я його вб'ю".

— Вставай, покидьку! — заревів він, смикаючи за комір Дурнєва, що все ще лежав на підлозі, розгублений і наляканий. — Де головний термінал ангару "Гадюки"? Кажи, або я залишу тебе тут, щоб ти став частиною цього вогняного шоу!
— Він… він заблокований! Загальна тривога! — прохрипів Дурнєв, його очі бігали, як очі загнаного в кут пацюка.
— Чудово! — Кейн з силою штовхнув його в бік виходу. — Тоді ти будеш нашим ключем. Іди попереду, красунчику. Будеш нашим живим щитом.

Вони вивалилися з кімнати, що руйнувалася, в коридор, який уже перетворився на пекло. Аварійні перегородки опускалися хаотично. Іскрили дроти. З вентиляції валив їдкий дим.
— Сіріс, маршрут! Найкоротший! І начхати на безпеку!
"Уже на твоїй сітківці, капітане. Але там три патрулі служби безпеки. Вони ще не розуміють, що база приречена, і виконують наказ — 'зупинити за будь-яку ціну'".

— Миле слівце "зупинити", — пробурмотів Кейн, штовхаючи Дурнєва вперед. — Гей, Броніславе, схоже, твої хлопці хочуть тебе привітати!
За рогом з'явився перший патруль. Троє бійців. Вони підняли гвинтівки, але завмерли, побачивши свого начальника, якого якийсь обірванець тягнув за шкірку, як цуценя.
— Стріляйте! — закричав Дурнєв. — Стріляйте в нього!
— Стріляйте, хлопці, — глузливо повторив Кейн, приставляючи до скроні полковника дуло його ж власного бластера, який він встиг підібрати. — Тільки спробуйте не влучити в його порожню голову. Шкода буде псувати таку красиву форму.

Бійці вагалися. Цих кількох секунд Кейну вистачило.
Він з усієї сили штовхнув Дурнєва на них, збивши одного з ніг. Потім, не гаючи часу, вистрілив — не в бійців, а в панель управління системою пожежогасіння над їхніми головами.
Зі стелі вдарили струмені крижаної, густої піни. Вона миттєво заповнила коридор, засліплюючи бійців, роблячи їхню броню слизькою.
"Блискуче. Використовувати протипожежну систему як зброю. Нелогічно, але ефективно. Записую у твій файл 'методи ведення бою в стані афекту'", — прокоментувала Сіріс.

Вони промчали повз дезорієнтованих бійців. Шлях до ангару був майже вільний.
"Кейне, попереду останні ворота. За ними — 'Гадюка'. Але ворота заблоковані з командного містка. А на містку… Варавва," — повідомила Сіріс. — "Він заблокував нас, він чекає".
Вони добігли до масивних броньованих воріт ангару. Вони були зачинені. І на вбудованому екрані з'явилося знайоме обличчя Варавви. Він не посміхався. Він був серйозний.
— Ти швидкий, Вовче. Завжди був. Але гра закінчилася, — сказав він. — Ти в пастці. Ти отримав те, що хотів, — знання. А тепер я отримаю те, що хочу, — тебе. Здайся. І, можливо, я дозволю тобі побачити її, коли привезу сюди.

— Іди до біса, Борисе, — видихнув Кейн, спираючись на стіну. Він був виснажений.
— Тоді ви просто помрете тут разом із цією базою. Шкода. Я розраховував на тебе.

Але тут Кейн криво посміхнувся.
— Ти, Борисе, завжди був надто самовпевнений. Ти думаєш, що ти Павук. Але ти забув одне правило полювання. Навіть у найхитрішого павука може знайтися оса, яка відкладе в нього свої личинки.
— Про що ти? — в голосі Варавви вперше прослизнуло ледь помітне роздратування.

— Сіріс, — звернувся Кейн до свого нейро-інтерфейсу. — Ти скопіювала дані з "Ока Ра"? Всю інформацію про базу?
"Так, капітане. У мене є повні схеми. Включно з протоколами, про які навіть Дурнєв не знав. Наприклад, протокол «Екстрена дегазація реакторного ядра».
Кейн посміхнувся. Жорстоко, без краплі гумору.
— Відмінно, — він подивився на Варавву. — Ти хотів побачити, як я буду грати за твоїми правилами. Але я ніколи не любив чужі ігри. Я завжди створюю свої.

Він відштовхнув Дурнєва і кинувся до терміналу сховища. Не до того, куди він підключав чіп, а до головної панелі управління "Оком". Його пальці, навчені роками злому і диверсій, затанцювали по клавіатурі.
— Що ти робиш?! — заревів Варавва, розуміючи, що втрачає контроль. — Охорона! Зупиніть його!

Бійці кинулися вперед, але було запізно.
— Сіріс, зараз!
"Виконую".

У ту ж мить по всій базі заревла нова сирена. Набагато гучніша і страшніша за попередню. А голос комп'ютера, холодний і безпристрасний, оголосив:
"УВАГА! НЕКРИТИЧНА ВТРАТА СТАБІЛЬНОСТІ РЕАКТОРА. АКТИВАЦІЯ ПРОТОКОЛУ 734. ПОЧАТОК ПРОДУВАННЯ ПЛАЗМОВИХ КАНАЛІВ. ВСЬОМУ ПЕРСОНАЛУ НЕГАЙНО ПОКИНУТИ ТЕХНІЧНІ СЕКТОРИ".

— Ти з глузду з'їхав?! — закричав на екрані Варавва. — Ти ж нас усіх підсмажиш! Реактор вибухне!
— Не вибухне, Борисе. Не одразу, — криво посміхнувся Кейн. — Я просто влаштовую невеликий протяг. Ти хотів забрати моє життя. А я заберу твою базу.
З вентиляційних решіток у коридорі почав сочитися розпечений, іонізований газ. Повітря затріщало. Бійці в паніці почали відступати, намагаючись врятуватися від невидимої смерті. Дурнєв, забувши про все, кинувся геть, ревучи від страху.

Кейн використав їхню власну систему безпеки проти них.
— У нас дві хвилини, поки основні канали не перегріються і не рвонуть по-справжньому, — повідомила Сіріс. — Куди тепер, генію? Ми все ще в пастці.
— Не зовсім. Ти казала, що твій головний ворог тут — нудьга, полковнику? — звернувся Кейн до Варавви на екрані. — Я щойно влаштував тобі розвагу. Ти можеш або рятувати свою дупу, або спробувати мене зупинити. Вибирай.
Варавва на мить завагався, його обличчя скривилося від люті. Потім його зображення зникло. Він вибрав свою дупу.