Один у полі

Додж зайшов на паркування і озирнувся. Навколо стояли електронні машини, викрасти які було б проблематично для нього, адже Додж не зберігав у голові кодів доступу для зламування таких тачок, а Гріг не виходив із ним на зв'язок. Загалом ніхто не виходив. Додж надіслав повідомлення всім, хто був пов'язаний із опором, але відповіді не було. Звичайно, хлопець турбувався про те, що всіх схопили, і його повідомлення відстежать, але в цій ситуації зволікання було б головною помилкою. Нехай дістануть його, тоді вже він думатиме про це, а поки що є інші проблеми. Наприклад цей андроїд, охоронець паркування, який уже тягнеться за ним.
- Вибачте, я можу вам допомогти, - пролунав голос андроїда за спиною, він не був надто механічним, але у вимові чулася затримка, властива тільки андроїдам.
Додж різко обернувся, присів, різким рухом, який не встиг обробити андроїд, вихопив ніж із кріплення на черевику, і запустив підходящему прямо в голову. Ніж пробив лоба охоронця і пошкодив основну плату. Андроїд різко впав, і з отвору полетіли іскри. Додж підійшов і оглянув охоронця. Це був миловидний на обличчя андроїд, здається схожий на якогось актора серіалу, МідКорп, завжди робила машини з милими обличчями, щоб люди раділи їм, і хотіли мати такого. Високий, з чорним волоссям і зеленими очима, що залишалися відкритими, і тепер дивилися в порожнечу, одягнений у синю форму, типову для всіх андроїдів-охоронців на парковках Ап-Тауна. Додж витяг ножа, і швидко пішов між рядами паркування. Він знав, що камери в очах андроїда сфотографували його, і на звіт про пошкодження скоро приїде група для з'ясування деталей несправності, так що у нього було мало часу для викрадення машини.
Пройшовши майже все паркування Додж нарешті знайшов те, що міг викрасти без особливих зусиль. Це був механічний старий чоппер, який став класикою. Чорний, з хромованими вставками, довгою вилкою та високим кермом. Цей мотоцикл належав якомусь шанувальнику старовини, яким був і Додж, і хлопець подякував долі та тому, що колись освоїв управління мотоциклів. Звичайно, це було давно, і зараз треба було дещо згадати. Додж швидко покопався в мережі, використовуючи імплант, знайшов пару старих порад про викрадення старих мотоциклів, і освіжив у пам'яті перемикання передач за допомогою короткого відео уроку.
Хлопець дістав передню фару і висмикнув кілька дротів, з'єднав потрібні дроти, і панель приладів мотоцикла засвітилася. Додж поставив фару на місце, сів на мотоцикл. Мотоцикл голосно гарчав. Додж підняв ніжку, увімкнув передачу та акуратно додав газу. Мотоцикл загарчав і поніс хлопця до виходу з паркування.
Додж їхав порожніми вулицями Ап-Тауна, намагаючись прокладати маршрут далеко від великих вулиць, на яких можуть перебувати військові. Повз нього рідко проносилися таксі, а звичайних машин він зовсім не помітив. Дорога до місця призначення виявилася довшою, ніж звичайно, але звук потужного мотора, що гарчить, і сама поїздка трохи підбадьорили хлопця. Він не сумнівався в успіху свого плану, особливо зараз, коли йому більше не було чого втрачати.

Близько години Додж витратив на дорогу, поки не опинився на вулиці біля бункера Дока. Хлопець повільно проїхав уздовж усієї вулиці, а потім повернувся назад, і припаркував мотоцикл у провулку між будинками, де його складніше було б помітити.
Додж зліз із мотоцикла, і пішов до сірих дверей, що вели у притулок. Хлопець смикнув сірі двері кілька разів, але вони виявилися закритими. Потім він оглянув старий домофон, але й не виглядав зламаним. У серці Доджа зародилася надія, що Док ще живий. Хлопець набрав код, і відчинив двері.
Пройшовши коридор бункера і весь час оглядаючи його, намагаючись знайти сліди нападу, Додж дійшов до люка кабіни ліфта і ступив на нього.
Ліфт спустив хлопця вниз, і Додж вийшов у знайому кімнату. Тут так само горіло світло, але вічний безлад не давав зрозуміти чи був тут ще Док, чи вже ні.
- Доку, ти тут? - прокричав Додж.
- Він тут, - пролунав спокійний голос Агори.
Її слова були як бальзам для душі хлопця. Він нарешті відчув хоч краплю полегшення.
Додж швидко попрямував до операційної. У центрі кімнати, спиною до столу, де все ще лежала величезна гармата, сидів Док. Він дивився на хлопця, і в його погляді читалася втома та стурбованість.
- Я радий, що ти живий хлопець, ми вже не сподівалися.
- А як я радий, що ти живий! Коли я прийшов до тями і почув, що опору кінець, я тут же примчав сюди. - випалив Додж на одному подиху.
– Стій, не части. Розкажи мені все по порядку, - відповів Док, підводячись.
Він підійшов до Доджа, оглянув його обличчя та голову.
- Ти виглядаєш не так погано, якщо не рахувати пари подряпин - резюмував він.
- Коротше, - хитнув головою Додж, і сів на кушетку, - я вбив хакера, і ніби залив вірус у мережу МідКорп, потім я вирубався і отямився у хлопців, які намагалися зіпсувати мені всю справу, коли збили фургон, в якому я їхав, і влаштували стрілянину в будівлі, мало не вбили мене, розумієш. Але далі крутіше, вони якогось хрону протримали мене кілька днів у своєму підвалі, після того, як знайшли мене у відключенні на поверсі, біля хакера. А коли я прийшов до тями, то був зв'язаний, а вони мені впарювали щось про те, як якийсь вищий розум сказав їм так зробити, слідкувати за мною і зберегти, тому що тільки я можу врятувати цей розум, а Мід, після всієї цієї заварушки, з його офісами, тепер полює на всіх, хто хоч якось ставиться до опору. Загалом, як тільки вони мене відпустили - я помчав додому. Але туди мені потрапити не вдалося через військових Мід. Вони стежать за моїм будинком, ти можеш у це повірити. І я подумав, що якщо їм вдалося знайти навіть мене, хоч я практично ніяк не пов'язаний із опором, то що говорити про вас. І я помчав сюди, сподіваючись, що ти ще живий.

Весь час, поки Додж говорив, Док дивився на нього вивчаюче, і кивав.
- Тепер я розповім тобі, що трапилося за ці кілька днів, - сказав він після короткої паузи. - Отже, ти залив наш маленький подаруночок у мережу МідКорп, можна вважати, що ти впорався. Гріг встиг активувати його, і почав завантажувати дані, потім підключилися всі хакери зі штабу Ізаму, і почали обрушувати економіку Ап-Тауна, створену корпорацією, і переливати всі закриті дані нашим довіреним журналістам. Піднялася не слабка завірушка, але вже до кінця дня хакери МідКорп виявили розташування штабу Ізаму, туди одразу ж злетілися всі військові та поліцейські міста, купа корпоративних найманців, і притиснули всіх. Мід розпорядився публічно страчувати всіх бійців, які перебували в штабі, а всіх хакерів та Ізаму забрали для отримання інформації.
Обличчя Доджа похмуріло з кожним новим фактом, про який розповідав Док.
Але далі більше, Док продовжував свою розповідь:
- Публічно стративши весь молодняк, для зміцнення свого впливу в Ап-Тауні, Мід наказав корпоративним хакерам переглянути всі камери навколо території бази Ізаму, визначити всіх, хто міг би співпрацювати з опором, знайти їх. У місті почалися облави та допити. Благо Мід думає, що то був єдиний штаб опору, і ніхто з наших не заговорив. І, я сподіваюся, вони ще живі.
Док важко зітхнув, і пильно подивився на Доджа.
- Загалом, - Додж говорив повільно, намагаючись осмислити все, що трапилося, - наш план майже спрацював, але ми знову зазнали поразки.
- Ні! - вигукнув Док. - Ні! Ні! І ще раз ні! Якщо ми нічого не зробимо, то Ізаму та його хлопці загинуть! Ми просто зобов'язані їм допомогти!
- І як же ми вдвох зможемо це зробити? - посміхнувся Додж. - Знову увірвемося в вежу Міда, і при невдачі втечемо по каналізаціях?
- Ми не можемо зазнати невдачі, - спокійно відповів Док, - не цього разу. Занадто багато поставлено на карту.
- Ти маєш план? - Додж подивився на Дока з дещицею надії.
- Поки що ні, мені треба подумати.
- Дуже добре, мені теж, - відповів Додж, встаючи з кушетки, - у тебе ж є гаряча вода?
- Так, це повністю укомплектований бункер, ти ж знаєш.
Додж кивнув, і подався в душ. Він вірив, що вода змиє втому і дозволить потрібним думкам утворитися в нього в голові.