Непередбачена перешкода

Дія дорфу була швидкою. Додж відчув, як у мозку розірвалася тисяча феєрверків, а кінцівки оніміли та охолонули. Серце забилося частіше, пройшов головний біль. Він більше не відчував ні втоми, ні похмілля, ні навіть переживань щодо сьогоднішньої місії.
Хлопець швидко одягнувся. Цього разу штани та куртка були з вшитими захисними пластинами, а важкі черевики та закритий шолом із двома гострими, завитими назад рогами просто вселяли страх. Він повісив свої МАКи на пояс, взявши з собою ще пару ножів, які розмістив у спеціальні відділення у черевиках.
Захищеним каналом Додж зв'язався з Грігом, і вивів його голографічне зображення через напульсник.
- Йо, чуваку, дивлюся ти підготувався, - усміхнувся Гріг, побачивши Доджа в шоломі.
- Це щоб не зловити кулю в самий невідповідний момент, - відповів Додж з-під шолома, і підняв броньоване скло.
- Чудово, хлопче. Іди в провулок між двадцять шостим і двадцять восьмим будинком Північно-Східною вулицею. І чекай на подальші вказівки. Я маякну, як хлопці зголодніють, і фургон буде на підході.
- Добре, - відповів Додж, і змахнув голограму, тим самим перервавши зв'язок.
Він ще раз оглянув кімнату, хитнув головою, проганяючи думки про сон, опустив скло шолома, і вирушив униз, до своєї машини.
***
Ап-Таун перебував у своєму типовому настрої сірої дощовості, прикрашене неоновими вивісками та лампами місто тільки створювало враження свята та безперервної тусовки, від якої вже дуже багато хто втомився. Поки Додж прогрівав машину, він думав про те, який це буде струс для всіх корпоративних робітників, для бандитських угруповань, для звичайних людей. Чи не стане ще гірше, адже безумство і гнів Міда, після їх витівки варто було тільки уявити. Його думки перетікали на спогади про минулі розправи, а далі в пошук у мережі найважчого металу, який він знав. Не можна було давати собі слабину, інакше справа може не вигоріти.
Додж їхав вулицями багатих районів Ап-Тауна, обганяючи сучасні самокеровані машини, що не перевищують швидкісного ліміту, поки не досяг Північно-Східної вулиці. Він швидко знайшов потрібну адресу і припаркував машину в провулку між багатоповерхівками. Вийшовши з машини, хлопець оглянув місцевість.
З його провулка була видна будівля корпорації - невисока, в порівнянні з рештою багатоповерхівок в окрузі, в ньому було десять поверхів, на вигляд звичайний скляний офіс з великим паркуванням і входом під навісом, на якому розташовувалася назва компанії МідКорп.
Сам же провулок був не схожий на провулки між будинками бідних кварталів, де виріс Додж, не було сміття, розкиданого скрізь, бруду, глибоких калюж, сплячих людей, закутаних у рвані обноски. Тут стояли контейнери для сміття, були клумби з квітами, асфальт здавався чистим і відбивав неонове світло реклам на сусідніх будинках, як скляна поверхня, без ям та вибоїн. Стіни бетонних будинків не відображали всіх слів, які вимовляли у бідних районах, вони взагалі нічого не відображали, адже були позбавлені малюнків та написів. Камери на кутах будинку змусили Доджа піднапружитися, він надіслав повідомлення Грігу через імплант. Через кілька секунд йому надійшла відповідь:
“Не парься, друже, камери у нас під контролем, вони з світанку показують порожній провулок.”

Додж сперся на стіну будинку, і став переглядати новини та популярні відео в мережі. Дорф плутав його думки і розбурхував кров, йому потрібно було якесь заняття, адже очікування в цьому стані було нестерпним.
Хлопцеві здалося, що минула ціла вічність, коли він отримав виклик від Гріга. Він перевів його з напульсника одразу до іпланту, і чув голос хакера у своїй голові.
- Ну що, ти там вже зачекався? - весело спитав Гріг, він явно був у передчутті або просто як завжди під кайфом, Додж точно не міг визначити.
- Ти навіть не уявляєш як.
- Наші хлопці нарешті зголодніли, і фургон доставки проїде повз тебе через пів години. Не відключай зв'язок, говоритимемо, поки ти руйнуєш плани корпорації. - відповів Гріг.
Додж стояв і чекав, здається, він навіть не ворушився, тільки дихав дуже часто. Він оглядав машини, що проїжджали повз, вдивляючись у далечінь. Спочатку Додж не звернув увагу на старий військовий джип, що під'їхав, що був розмальований графіті, і на даху якого були встановлені додаткові ліхтарі, чотири потужні прожектори. Додж глянув на нього лише миттю, зараз його думки були повністю поглинені фургоном.
- А ось і він, - тихо вимовив Додж, помітивши білу машину доставки, з дверима, що роз'їжджаються в сторони, з синім логотипом компанії ШвидкоЇж і слоганом "Швидке життя - швидка їжа!", в якій було тільки заднє сидіння для доставника і багато місця для вантажу.
- Чудово! Ти знаєш, що треба робити. - відповів йому Гріг.
Додж зняв з пояса свої МАКи, і вискочив на проїжджу частину перед фургоном. Машина їхала повільно, і в неї спрацював сенсор на перешкоду попереду, тож вона різко загальмувала перед Доджем. Хлопець підбіг до дверей праворуч і смикнув ручку. Ручка не піддалася.
- Хрінові обережності! - крикнув Додж.
– Спокійно, я вже його зламав. - відповів Гріг.
Додж смикнув ручку ще раз, і обидві двері з правого боку роз'їхалися.
- Несанкціоноване проникнення! - промовив дроїд-доставник, побачивши Доджа. - Я викликаю…

Дроїд не встиг домовити, як Додж всадив кілька патронів у його голову, дроїд вирубився, і залишився сидіти, тільки його голова майже відірвалася від тулуба, а в місцях пробивання з'явилися оголені проводи та плати.
- Стулися! - процідив хлопець, і заліз у фургон. Він зачинив двері та зняв шолом.
-Давай, Гріг, активуй цю штуку. Я всередині. Потрібно доставити хлопцям перекусити.
Додж не помітив, як припаркований джип від'їхав від бордюру і виїхав перед фургоном, який за командою Гріга почав рух.
Джип різко загальмував прямо перед машиною доставки.
- Чорт, Гріг, ти бачиш? - Вигукнув Додж, намагаючись схопитися хоч за щось у фургоні, який був не розрахований для цього.
- Спокійно, брате, - почув він голос Грига, і відчув як машину різко кидає вправо, - я все бачу і керую цією тачкою.
Додж не був спокійним. Він дивився в лобове скло, а там джип, що зривався з вереском з місця, намагався притиснути фургон доставки до стіни будинку.
- Хто це, чорт забирай? - прорепетував Додж.
- Не знаю, чувак, але у них стара машина без жодного натяку на електроніку, я не можу їм завадити таранити нас, а ця консервна банка надто повільна, для перегонів.
Додж бачив, як Гріг веде фургон доставки, лавіруючи між машинами, і намагаючись відірватися від джипа, а до в'їзду на паркування МідКорп залишилася невелика відстань.
- Вони нам усю справу пересруть! - прогорлав збуджений Додж, він прострелив скло машини і почав палити в тачку, яка намагалася його погробити.
Через трясіння жодна куля не потрапила в колеса, але всі подряпали корпус машини. Фургон доставки дивом обігнав джип, і влетів на паркування будівлі, а джип переслідував його за п'ятами. Доджа кидало на заднє сидіння, а їжу, яку везла доставка по всій машині.
Оглушливий звук колеса, що лопнув, і скрегіт машини по асфальту, змусив Доджа заплющити очі. Але розплющивши очі за мить хлопець побачив, що його фургон летить прямо у двері головного входу до офісу.
- Грігу, що це чорт забирай було?
- Вони прострілили колесо нашій тачці, і тепер я не можу нормально загальмувати! - почув Додж схвильований голос Гріга, - Схоже наш план не спрацює! Звалюй звідти як тільки машина зупиниться.
Машина доставки різко влетіла в скляні двері офісу корпорації, що роз'їжджаються, знісши їх. Додж впав на підлогу, і почув дзвін шибок і сирени. Удар був сильним, але Додж був у свідомості, і хотів підвестися, відчинити двері і дати деру, але тут до його фургона ззаду влетів джип, змінюючи машину доставки. Хлопця сильно струснуло і він вдарився і вилетів через лобове скло у пост охоронців. Охоронна стійка вже була зачеплена фургоном доставки після удару, тому охоронці потрапляли на підлогу, від несподіваного нападу, і намагалися підвестися, але їх вдарило тілом Доджа, і вони знову розпласталися на підлозі.