Кібер легенди

  Від міста Лева до міста Каштанів де в якому з міст України трапилася ця історія? Коли саме? Хто та навіщо записав ці історії на свій жорсткий диск? Невідомо. Два парубки – авантюристи знайшли старий жорсткий диск, що застряг у переході під малюнком. Їм вдалося  відновити  частину інформації на  пошкодженому жорсткому дискові. До нас історії дійшли лише у частинах. Інформація була не в кращому стані. Певні літери змішалися, інші геть відсутні, бракувало й частини ком та зап’ятих. Автор лише викладає знайдену інформацію.

0111 1010  1101001 1010  1100 00001     01000 1110 11011 100

     Код Гаффмана

     Я вирішив написати невеличкий щоденник присвячений дивній історії, що зі мною трапилася…

   Мене звати Сергій. Мого батька та дядька також звали Сергіями. Коли я вперше спробував перевести це все в бінарний код (я його тоді називав нулі та одинички) і пишаючись собою приніс аркуша батькам у подарунок – отримав тумака від тата. Все життя я цікавився комп’ютерами та програмами.  Друзів в мене було не багато бо я весь вільний час приділяв найбільш цікавій для мене речі – програмуванню.

   Ми мешкали в досить простому районі – а отже трохи брудному, на стінах будинків та в переходах час від часу з’являлися графіті. Іноді навіть цілі картини. Але якось уваги не звертав. Одного дня по дорозі на роботу я помітив на стіні нулі та одиниці в рамці. «Це вже цікаво» подумав я. Підійшовши до стіни я і справді побачив код Написані цифри були не дуже рівні, рамка  таблиці також. Змісту в коді особливого не було  тільки коротке образливе слово. Десь з того часу я став помічати на стінах будинків та переходів такі самі написи. Коли в мене був час я розшифровував їх.

  У непримітному місці був дивний напис. Часу не було – сфотографував на телефон. В дома завантажив на комп’ютер. Почало блимати світло… «Знову проблеми у нашому старому будинку» подумав я. Після завантаження виявилося, що це мапа до певного місця. Вирішив перевірити на вихідних.

  Як прокинувся суботнього ранку - відразу пішов тестувати мапу. Мапа на телефоні поводитися досить дивно. Взагалі не було часу оглядатися. Дорога постійно змінювалася – довилося йти швидко. Коли я наближався до місця підняв голову і побачив парубка, що відмивав стіну від графіті. Дивний був парубок. Я в нього й запитав:

-Тебе як звати?

-Кід. Парубок відповідав швидко та без жодних емоцій.

-Кід?

-Не Кід, а Кіт.

-Якось дивно звучить.

-Може й дивно.

-Чого відчищаєш?

-Щоб змити.

-А навіщо змивати?

-Щоб не було.

-А в тебе час на то є?

-Є.

-А на роботу чи навчання не треба?

-Не треба.

     Весь цей час хлопець не припиняв відмивати стіну. Якось він дивно відповідав занадто чітко тільки по змісту на саме питання, аж захотілося на ньому провести тест Тюрінга. Але хлопчина як раз стер останній напис і пішов геть.  Переслідувати незнайомця було б якось дивно. Від зустрічі залишилось дивне почуття і чиста стіна.

    Забувся і парубок, і дивні написи. Аж одного разу прогулюючись до магазину у свій вихідний день я помітив надзвичайно рівний та охайний напис. Підійшовши ближче я побачив неймовірно цікавий та складний бінарний код. Чому цікавий? Бо це був код у коді – розкодувавши перший рівень можна було побачити інформацію для розшифрування нового рівню кодування. Я не помічав скільки пройшло часу. Знову і знову перекладаючи я нарешті відтворив первинне слово №»!;%  радісно його вимовив ****re. Літери ледве спалахнули білим і червоним. Стіна засвітилася примарним зеленим сяйвом, напис перетворився на двері і я  як у мареві увійшов до таємного проходу. В середині була тільки темрява. Поступово я почав розбирати у темряві частини коду. Не маючи на чому писати я просто читав в голос те що виходило unum-nulla-unum-nilla-unum… і тут я почув голос: 

-«Вітаємо, нам трохи важко користуватися аудіо форматом спілкування. Виокремлювати свої індивідуальності ми можемо лише у коді, тож будемо казати ми.»

-… я просто шоковано промовчав. 

 - «Дивно, в нас зберігається інформація, що в таких випадках відповідають на вітання і запитують хто це. Ми продовжимо працювати за стандартним алгоритмом. Пояснюємо в минулому ми були програмістами, знайшовши дивні написи занадто складні для розшифрування ми сфотографували їх та завантажили на комп’ютер. У кожного по різному, але наші комп’ютери витратили на розшифрування біля трьох тижнів. У весь цей час з комп’ютерами та у нашому житті робилося щось дивне. Все починалося зі смартфонів… ************************ ************ ************ *******