Історія перша

"Квітка надії"

Ця незвичайна історія сталася одного теплого літнього вечора. 
Жила на цьому світі дівчина, яка дуже полюбляла прогулянки лісом на заході сонця, коли легкий теплий вітер гуляв між деревами.
Одного разу вона йшла стежкою, насолоджувалася вечірньою прохолодою та тишею.
І побачила квітку неймовірної краси. Вона була зіткана з вогню. 
Але не з того, що обпікає, а з теплого та лагідного. А навколо цієї квітки був ледь прозорий захисний купол.
А поруч із квіткою був чоловік, сумний та розгублений. 
Вона підійшла до нього, привіталася і запитала, що сталося та чи може вона чимось допомогти. 
Та чоловік розповів історію, яка торкнулася серця дівчини.
У цього хлопця була мати. У неї була недуга, яку не міг вилікувати жоден цілитель. До кого б він не звертався, усі лише розводили руками, а тим часом життя матері згасало на очах.
І от, коли його вже охопили повний відчай та безнадія, йому зустрілася жінка, яка сказала: у лісі росте цілюща квітка, яка розпускається раз на рік у повний місяць. І саме її пелюстки здатні зцілити будь-яку недугу.
Але здобути їх може лише той, хто виконає завдання. Просте, але водночас дивне та складне: позбутися та прийняти. От і розгубився чоловік, бо не знав, що саме малося на увазі.
Дівчина задумалася на хвилину й запропонувала піти прогулятися стежкою. І ось ідуть вони: під ногами шелестить листя, десь чути звуки струмка та спів птахів. Зав’язалася розмова.
Чоловік розповів свою історію життя. Він народився в бідній, але дружній та люблячій сім’ї. І все було б добре, якби не слабке здоров’я хлопчика. Часті хвороби не давали йому повноцінно жити.
Та ще коли хлопцю виповнилося 15 років, помер батько. Загризли його вовки, коли він повертався з полювання. Так і жили вони з мамою вдвох: допомагали один одному по господарству, підтримували одне одного.
Та після смерті батька з’явився страх. У ліс він рідко ходив, бо боявся вовків. І нічого з цим зробити не міг. Так і минало життя. І ось — нове випробування долі: хвороба матері.
Чим більше дівчина слухала його історію, тим сильніше в неї виникало бажання підтримати його. Так і йшли вони, не поспішаючи, розмовляючи про життя та буття. 
Аж раптом на доріжку вистрибнув величезний вовк. Він загрозливо загарчав. Очі світилися, він готувався до атаки.
Дівчина відбігла вбік. Чоловіка охопив панічний страх.
Перед очима постав образ розтерзаного тіла батька.
Дівчина розуміла, що їхня смерть уже близько. І потрібно було щось робити. Вона закричала. Але чоловік не реагував на її крик.
І тоді дівчина пішла на відчайдушний крок. Намагаючись відволікти увагу вовка, вона підняла із землі гострий камінець і провела ним по руці. Відчула біль, і кров виступила на руці.
Вовк одразу відчув запах крові й різко обернувся до дівчини. Чоловік ніби прийшов до тями. Зрозумів: якщо він не переборе себе, не позбудеться свого страху, вони обоє загинуть.
І тоді він прийняв рішення вступити в бій. Дістав із чобота ніж, який завжди брав із собою, коли йшов до лісу. Підібрався до вовка.
І коли вовк стрибнув уперед, щоб напасти, чоловік різким рухом встромив гостре лезо прямісінько в серце. Вовк заревів так, що було чутно на весь ліс, і з гуркотом упав на землю мертвий.  
Чоловік витяг ніж із тіла вовка. Підбіг до дівчини, у якої досі рука була в крові. Відірвав шматок тканини від своєї сорочки й перев’язав їй руку.
І пішли вони назад стежкою, бо після такої пригоди хотілося якнайшвидше опинитися в безпеці.
І коли вони повернулися до стежки, звідки прийшли, квітка була на місці.
Вони підійшли до неї. І сталося диво — захисний купол зник.
Чоловік обережно підніс руку, і квітка, ніби відчувши його, віддала йому свою пелюстку. Вона була теплою та світилася.
І рана дівчини, коли вона протягнула руку до квітки, миттєво зцілилася. 
Чоловік обережно взяв її та поклав у свою торбинку. Подякував, обійняв дівчину, і вони пішли разом додому.
Так вони врятували мамине життя.
Іноді потрібно позбутися страху, що щось не вийде, і прийняти рішення — йти вперед!