Казка «Сік, який пішов у театр»

У холодильнику, десь між кетчупом і банкою з квашеними огірками, стояв Сік. Не просто сік — а грушевий, у пакетику з трубочкою.

Його звали просто — Сік. Але всередині він відчував себе Трагедією в трьох актах.

— Вони п’ють мене... без емоцій! — зітхав він. — Ніхто не бачить у мені метафору спраги!
— Ну то не будь таким драматичним, — бурмотіла пляшка молока. — Тебе купили за акцією.
— Але я з ароматизатором, — з гордістю казав Сік. — Це як грим у театрі! І в мене є… душа!

Рішення
Одного разу в кухню зайшов дідусь і залишив газету на столі. На останній сторінці було оголошення:

АМАТОРСЬКА ТЕАТРАЛЬНА ТРУПА «Тіні Пельменя» ПРИЙМАЄ ВСІХ!
Вітаємо навіть продукти!
Репетиції — в коморі, щоп’ятниці, після шостої (коли господиня дивиться серіали).

Сік затремтів.
— Це знак. Час грати… себе!

Перша репетиція
У коморі було темно, душно й трохи пахло перцем. Але Сік увійшов, як на сцену.

— Я — сік! І я — біль! — вигукнув він.
— А я — макарони! І я розсипався! — кричав пакет з крупами.
— Ми тут ставимо «Гамлета», — сказав театральний керівник, чайник без кришки. — Ти будеш отруєним келихом.

— Це… прекрасно. Це — метафора! — зітхнув Сік.

Прем’єра
Зал — поличка у шафі.
Глядачі — кіт, який прослизнув повз господиню, кілька жуків і один дуже зацікавлений йогурт.

Сік виходив на сцену в ролі келиха з отрутою. Його голос — тремтів. Його трубочка — вигиналась у трагедії.

— «О мій принце… пий мене! І пізнай долю!» — кричав він, бризкаючи грушевим соком у повітрі.

Кіт м’явкнув.
Йогурт тихо проплакав.
Жуки аплодували лапками.

Скандал
На другій виставі хтось із глядачів злизав частину декорацій (цукрові кубики), і вся сцена обвалилась.

— Це був перформанс, — виправдовувався Сік. — Розпад як метафора життя!

Його запросили на ще одну виставу.

Епілог
Згодом Сік став зіркою. Про нього писали в «Щотижневику холодильника»:
«Сік, який відкрив нову еру харчового театру»

Він усе ще стояв у холодильнику, трохи вичавлений, трохи липкий — але щасливий.

Бо він був не просто напій.
Він був — актор.

Мораль:
Кожна крапля може бути трагедією, комедією або мюзиклом. Головне — не боятись вийти на сцену.