Казка «Диван Діма, що боявся людей»

Розділ 1. Диван, який хотів тиші
У маленькій кімнаті стояв старенький, але дуже зручний диван. Його звали Діма. Він був пухнастий, з великими подушками, але мав одну дивну проблему — Діма боявся людей.

— Ой, знову прийдуть ті гіганти зі своїми ногами і сядуть на мене! — шепотів Діма собі під подушками. — Вони топчуть, стрибають, проливають чай... А я просто хочу спокою.

Діма мріяв про тишу, спокій і щоб його ніхто не чіпав.

Розділ 2. Перші непорозуміння
Одного дня в кімнату зайшли діти — Маринка і Петрик.

— Диванчик наш, — сказала Маринка, — Діма, ти такий м’який і класний!

Петрик кинувся на диван і почав стрибати.

— Ой, Діма! Спокійніше, я ж не хочу тебе зламати! — вигукнув хлопчик.

Діма здригнувся, подушки затремтіли.

— Ой-ой, так не можна! — подумав диван.

Розділ 3. Пригода з котом Мурчиком
Того ж вечора до кімнати зайшов кіт Мурчик і запитав:

— Діма, чому ти такий сумний? Ти ж найулюбленіше місце для відпочинку!

— Бо я боюся, що мене зламають і перестануть любити, — тихо відповів диван.

— А знаєш, — сказав кіт, — що справжня любов — це не тільки берегти, а й бути поруч? Навіть якщо трохи топчуться по тобі.

Розділ 4. Незвичайний експеримент
Наступного дня Діма вирішив зрозуміти, чи можуть люди бути ніжними.

Він трохи підняв свої подушки і зробив м’яку «виставу».

— Сідайте обережно, я вас підтримаю! — подумав Діма.

Діти помітили, що диван став ніби «живим», і стали ставитися до нього з любов’ю та обережністю.

Розділ 5. Святкова ніч
Одного вечора родина зібралася на дивані разом: диван, діти і кіт.

— Діма, — сказала Маринка, — ти — найкраще місце в домі.

— Тепер я розумію, — прошепотів диван, — що бути потрібним — це класно.

Епілог
Діма навчився приймати турботу і тепло людей, бо зрозумів: любов — це і бути сильним, і бути ніжним.

Мораль:
Не бійся відкриватися іншим, адже справжня любов — це підтримка і турбота, навіть коли іноді трохи незручно.
Бути потрібним — це велика радість.