Казка «Шампунь, що хотів піти у цирк»

У далекому шафовому королівстві, на третій полиці зліва, між зубною пастою Жорою і кондиціонером Марусею, жив собі Шампунь на ім’я Шип. Він був яскраво-блакитного кольору, мав солодкуватий аромат дині й… велику мрію.

— Я не створений лише для миття голови! — казав Шип. — Я хочу в цирк! Хочу блищати в центрі арени, а не в душовій кабіні!

— Ну-ну, — бурмотіла паста Жора. — Ще скажи, що ти хочеш стати левом.

— А чого ні? — ображався Шип. — У мене всередині стільки бульбашок, я можу робити фонтани! Я вже репетирував: "Па-бам!" — і зверху — "Пшшшш!"

— В тебе ж кришка постійно відкривається не тоді, коли треба, — зітхала Маруся. — У цирку все має бути точно. Ти проллєшся на директора, і буде не той ефект.

— Але я не здамся! — гордо вигукнув Шип. — Цирк чекає!

Початок пригоди
Наступного дня, коли хазяйка пішла до школи, Шип стрибнув із полиці прямо у рушник (він гадав, що це парашут), скотився вниз і вирушив у подорож. Він пробрався крізь ванну кімнату, пройшов повз підозрілу губку (яка, здається, все ще спала), і рушив до дверей.

Тут сталася перша халепа — кришка різко відкрилася, і плюх! — трохи шампуню залишилось на килимку.

— Ніііі! Я тільки почав! — вигукнув Шип. — Тримайся, Шипе! Тримайся за мрію!

Цирковий кастинг
Шип прибув до Великого Дворового Цирку “Калюжа і Компанія”, де виступали:

Пес Аполлон — канатоходець (по паркану),

Кіт Сірко — маг із коробкою (де завжди зникав),

І Хом’як Гриць — який просто їв на сцені, але всі кричали: “Браво!”

Директор цирку — стара миска для супу на ім’я Пані Ковшина — подивилась на Шипа крізь розколину.

— І чим ти дивуватимеш публіку, пінний друже?

— Фонтани бульбашок! Танці з рушником! І головне — мильне перевтілення!

— Перевтілення?

— Так, я можу зробити будь-якого артиста мокрим, блискучим і ароматним, — гордо заявив Шип.

Пані Ковшина не знала, що сказати. Але публіка (а це були 3 голуби, 1 ластівка і дві мухи) — вибухнула аплодисментами!

Великий виступ
Під час виступу все йшло чудово. Шип виступав на центральній “арені” (це був обруч для хулахупа), виконував “пінний танець живота” (що більше скидався на ковзання), і все йшло чудово…

Але раптом — клац! — кришка відкрилася сама по собі, і вся його слава мало не стекла на підлогу.

— ААА! — закричав Шип. — Ні, тільки не зараз!

Муха Марія крикнула:

— Тримай кришку мрією!

І Шип... зупинився. Він зосередився. І вперше у житті не розлився. Бульбашки замерехтіли в повітрі так, що навіть голуб Степан заплакав (а це багато значило).

Післямова
Шип став зіркою цирку. Але коли його запитали, чому він не боїться, що знову розіллється, він відповів:

— Якщо мрія велика, навіть нестійка кришка — не перешкода.

Мораль:
Навіть якщо ти “зроблений” для чогось одного — не бійся мріяти ширше.
Навіть якщо інші кажуть, що ти не вмієш — не значить, що ти не зможеш.
І навіть якщо твоя кришка відкривається не тоді, коли треба — головне, щоб серце не закривалося. 💙