М'яч на дереві

Сергійко прийшов до свого друга Кольки, тому що йому купили м' яча. Червоного, футбольного м'яча. Сергій так хотів, щоб тато йому купив, уже навіть придивився в магазині, але тато проти, каже потім треба буде ще й вікна вставляти. Я образився, але бажання не зникло. А коли ще й Колька сказав, що йому брат привіз, то особистого м' яча Сергію захотілося ще більше.

От він вже стоїть у Колі на подвір' ї, чекаю гри в футбол. Але щось Колька не спішить виходити. Сергій почав свистіти та кликати, але тиша. Потім він підійшов до вікна та постукав. Вийшла мама Колі й сказала, що він побіг вже грати в м' яч із сусідський Максимом. Сергій одразу зрозумів куди вони побігли і направився туди.
Підійшовши до галявини, він побачив хлопців, але чомусь без м' яча. Не зрозумівши нічого Сергійко направивмч до них.

Максим почав кричати, що це Колька винен, це він м' яч закинув, а Коля і собі почав звинувачувати Максима. Нажаль звинувачення м'яча не повернуть, а тому треба щось робити. Для початку зрозуміти де м' яч. Коля запитав у хлопців, а вони, наче по команді, подивилися нагору. Сергій теж підняв голову і не зміг повірити своїм очам. М'яч був високо на дереві в гнізді. Як його дістати? Це дуже високо, навряд-чи хто полізе. Коля почав плакати, адже брат його приб' є за новенького м'яча.

Сергій, хоч і заздрив Колі, але друга підводити не можна. Трохи подумавши, хлопчик почав свій нелегкий та високий шлях до гнізда. Ще трохи і м'яч буде в руках, ще трохи. І ось м' яч вже на землі. Назад було легше проходити шлях. Раз два і біля хлопців. Колька радий, Максим вже придумує плани гри, а Сергій щасливий, що зміг допомогти другу і, нарешті, пограє в футбол.