Частина 26. Зустріч-засідка

— Діду, ми проводили ґрунтовну підготовку, а куди з'являтися до притулку Черника – невідомо. Адже може бути таке, що перемістившись, потрапимо до такого місця, з якого не вирватись.
— Шамане, а раніше не міг це питання поставити? Ситуація справді непроста. Можливо, у Арель є хоч якісь безпечні кори? Чи у Волоха? Хоча мені не хотілося б поширюватися про ці, будь вони були неладні, переговори.

Зненацька з'явилася Арель.
— Вітаю. Знову Шаман воду каламутить? Що йому знову не так? — насмішкувато поцікавилася королева.
— Він тільки зараз згадав, що в нас немає жодних кор у Притулку Черника. Можемо потрапити до чорної діри.
— У мене є координати, де раніше була обитель Черника. Ще, коли Марел був живий, ми кілька разів бували з чоловіком у нього в гостях. Але я не рекомендувала б туди з'являтися. Без спеціального запрошення із зазначенням кор, місцева охорона знищить будь-кого, аж до величезної армії.

— Це погано. Як же бути?
— Я підкажу. Але маю умову: я з вами.
— Арель! З глузду з'їхала?! Якщо з тобою щось трапиться, як я перед Хангом виправдовуватимуся?
— Діду, за нього не хвилюйтесь. З ним я сама узгоджу. Хоча я відчуваю небезпеку не тільки для Шамана, а й для вас. Вирішили теж із Шаманом метнутися? Ви йому не довіряєте?

— Мені хотілося побачити Черника раніше, ніж відбудеться офіційна зустріч. Хоча не факт, що він з’явиться власною персоною. Так що ви можете підказати?
— Припускаю, що відмовляти марно. У вас є запис, як від вас повертався парламентар Черника?

— Запис є. Але це мені нічого не дає. Адже немає жодного місця відомого мені.
Арель уважно переглянула момент зникнення парламентаря. Попросила точно вказати кори, де цей запис зроблено. Потім створила свою голограму з незліченним зоряним розсипом світів. Змінила масштаб. Виділила кори в нашому Притулку, потім зменшувала доти, доки в голограму помістилися численні Притулки. Виділила різними кольорами наш Притулок та Черника. Подивилася на слід зникаючого парламентаря. Наклала це зображення на своє і змінювала масштаб, доки не зрозуміла, куди той телепортувався.

— Я знайшла кори. Хоча наперед попереджаю. Без мене ви туди не зможете потрапити. Крім того, прошу взяти з собою мікробурасиків, які приймуть свої габарити мікросвіту. Як конкретно діяти, передбачити наперед неможливо. Доведеться імпровізувати.
— Арель, звісно, я не маю права вам вказувати, але після того, як ви почали вимагати особистої участі, відчув для вас смертельну небезпеку. Хоча, припускаючи, що ви там знаходитиметеся інкогніто, тобто під усіма відомими вам невидимками, я не уявляю, чому моя чуйка так розлютилася.
— Шамане, зараз не час для різних етикетів. Йде обговорення бойової операції, і кожен учасник має право голосу. Я теж відчула небезпеку. Але я виживу. Рано мені ще до янгола смерті. У мене запитання до Кама.

— Босе Каме, те, що ви чудово орієнтуєтеся в будь-якому з наших організмів і можете приспати, зруйнувавши лише вам відомий зв'язок, я переконалася. І не лише приспати, а й знищити, замкнувши душу чи Духа у мертвому тілі. Все ж таки мене цікавить трохи інша дія: позбавити розумну істоту сили, хоча б тимчасово. Нехай навіть частково.
— Ваша Величносте королево Марель, я не можу відповісти на ваше запитання ні ствердно, ні негативно.

— Арель, припускаю, що Кам зможе потренувавшись цю дію виконати. Колись магістр позбавляв мене сили, а Сом повернув її. Мені жодного разу не доводилося це робити, хоча всі знання, як Магістра, так і Сома в мене є. До того ж, я передав усі знання Люсі, а вона Каму та його підлеглим. Хоча таке знання відрізняється від того чаклунства, яке виробляють мікробурасики.

— Досить припущень, — обурився Дід, — Каме, я готовий надати вам будь-яку кількість бійців для експерименту. Мені шкода кожного загиблого, але заради цієї мети готовий пожертвувати будь-ким.
— Я готова, — голоси Анжеліки та Ліліт злилися в один.
— Відставити! — грізно гаркнув на них Дух, — ви неправильно мене зрозуміли!
— Діду, якщо питання настільки серйозне, то я пропоную спочатку бійців з невеликою силою. Якщо вийде, тоді можна спробувати більш сильних.

Кілька хвилин Кам шастав усередині слабенького бійця. Нічого не виходило. Незабаром усі мікробурасики шукали цей заповітний зв'язок. Коли вже всі вважали, що нічого не вийде, боєць заголосив:
— Мене полишили сили! Я, як новонароджений Дух!
З'явилися всі мікробурасики, крім Кама, а солдат здивовано сказав:
— Вибачте, здається, я помилився.

А далі така дія почала відбуватися з іншими бійцями. Щоразу з сильнішими. Зрештою, Кам з'явився.
— Можна відпускати бійців. А з інших Притулків є бійці?
— Ні, — похмуро промовив Дід.
— Хіба колишні бранці загинули? — поцікавилася Арель. Миттєво біля нас опинилися бурасики.
— Босе Дідоху, згідно вашого наказу прибули.

Кам зник. Дід тим часом щось їм пояснював. Минуло близько хвилини, як один із бурасиків виявився ослабленим настільки, що не міг підтримувати життєві сили. Він почав помирати, а за мить знову був сповнений сил. З'явився Кам, а Дід відпустив бурасиків.
— Босе Каме, чим потішите?
— Організми різних Притулків дуже відрізняються. Щодо сили, то зв'язок можна порушити, навіть якщо противник перевищує твою силу. Але її треба насамперед виявити. А це не так просто. Уявіть собі всесвіт, в якому потрібно знайти одинокий корабель. У кожному новому всесвіті він перебуватиме в іншому місці. Якщо на пошук дуже мало часу, а будова організму невідома, це практично нездійсненна місія.

— З'являтися до Притулку Черника надто ризиковано, а пройтися дружніми Притулками без озвучування справжньої мети цілком можна. Діду, дозвольте мені побувати з Камом хоча б в десяти. Якщо мені довіряєте.
— Арель, не будь тим, що землю риє. Ти й так одного з них залишила у своєму Притулку. Скільки це займе часу?
— Діду, даремно сердишся на мене. Припускаю, що мікробурасик Стіс краще, ніж будь-хто інший, підходить для цієї розвідки. А часу мені знадобиться приблизно доба у кожному Притулку.
— Гаразд. Забирай усіх мікробурасиків. Тільки вчасно поверніться та у повному складі.

Пролетіли два тижні. Саме пролетіли, як одна мить. Наша п'ятірка навіть у минуле не з'являлася, а гасали, як скажені по всіх Притулках. Зрештою, зібралися всі разом. Окрім Янголів на особистих кораблях, мікробурасики, Арель та Дід. Кам зі своєю командою прийняли розміри мікросвіту, приліпившись до тіла Янголів (точніше впровадилися). Арель показала Дідові координати у притулку Черника, куди він під усіма доступними видами маскування має переміститися особисто, а його фантом буде разом з нами на реальному (не фантомному кріогеннику). Королева окинула уважним поглядом наш гурт.

— Успіхів! Усі за мною! — ще не закінчилося останнє слово, як вона активувала невидимку та зробила стрибок у ворожий Притулок. Ми слідом. Почуття небезпеки було, але смерті не відчувалося. Поза кораблями знаходився лише я з Дідом. Янголи на кріогенниках, а де знаходилися мікробурасики та королева, навіть Богові невідомо.
— Страж!
З'явився Страж Притулку.
— Чужинці! Негайно залиште територію Притулку, інакше будете знищені!

Страж не закінчив попередження, як з'явився величезний флот та мільярди бойових Духів. Чуйка розлютилася. А кораблі без жодного попередження відкрили вогонь. Дивно, але кораблі перебували півколом перед нами, а бойові Духи другим півколом замикали оточення. Що найдивніше, у зоні поразки кораблів опинився Страж.

— Страже! Стережіться, ви у зоні поразки кораблів! — закричав щосили телепатично. Не зволікаючи жодної миті, притягнув Стража за допомогою телекінезу до Одіссея (під його захист).
— Ліліт, Хруст! Духи ваші.
Кремніки, деактивувавши привиди звичайних кораблів, кинулися невидимими вогненними кометами навперейми Духам. Лія з Анжелікою, не чекаючи наказу Діда чи мого, виставили гравітаційний захист і ворожі кораблі почали спалахувати від своїх же відбитих пострілів.
— Каме, командувач флотом твій!

Не минуло й миті, стрілянина припинилася. Мікробурасик вплинув на командувача. А ворожі Духи відсахнулися. Вони не бачили, що їх спалює, а лише встигали помітити вогняні стріли, які утворювались з Духів, що згоряли. А кремніки взагалі розбушувалися. Зрозуміти, що їх спалює щось матеріальне, Духи не могли, бо невидимі кораблі не повторювали напрямів. Вони могли пролетіти зиґзаґом, чи синхронно по колу. А якщо по прямій, то хрест на хрест. Половина Духів вже згоріла, так і не зрозумівши від чого.

Раптом мені стало страшно. Несподівано перед ворожими кораблями з'явився Дух, якому було пофіг на гравітаційний захист, а я відчув, що в мене значно зменшилася сила. Спочатку приблизно наполовину, потім і далі продовжила потихеньку зменшуватись. Фантом Діда зник. Але не так, як зникають уражені фантоми, а ніби Духа знищили та розірвали. Я ще встиг наказати.
— Кремніки! Назад!

Раптом відчув, що королева помирає. Вона використала всі свої магічні сили, не дозволивши мене повністю позбавити сили.
— Каме, утрьох на виявлення, решта рятуйте Арель.
Три мікробурасики кинулися всередину цього Духа. Незважаючи на крижаний страх, я ще продовжував нормально мислити. Дух був схожий на Черника і водночас не схожий.

— Самозванець! Відкликай своїх ланцюгових псів. Адже ти сам пропонував моєму Босу перемовини, а тепер мало не знищив свого Стража.
— Ти з притулку Дідоха?
— Так, мене послав мій шановний Бос.
— Геть звідси (це він на Стража), — Страж негайно зник, — припинили атакувати!
Його Духи завмерли, але не зникли, а кораблі й так уже не стріляли.

— Чужинцю, якщо ти парламентар, то не повинен поводитися неналежним чином.
— А як я маю поводитися, якщо твої бовдури відкрили вогонь не тільки по мені, а й по своєму Стражу і мені довелося його рятувати.
— Стража не можна вбити за один раз.
— Проте він не зможе з'являтися тут і контролювати ці координати. Ти сам послаблюєш свій Притулок.

— Не твоя справа! Чому ти мене обізвав самозванцем? Я Бос цього Притулку!
— Так, ти Бос, але ти не Черник. Тобі довелося втікати з макросвіту, ховаючись від правосуддя. До того ж це сталося порівняно недавно. Загалом близько десяти тисяч галактичних років, — я відчув панічний страх. Страх викриття. Чужий страх.
— Нічого фантазувати. Ти краще скажи, твій Бос злякався зустрічатися зі мною?
— Ні, мій вельмишановний Бос Дідох згоден на зустріч, але через два тижні після того, як дізнається про місце зустрічі.

— Щоб за два тижні підготувати мені пастку? За два дні.
— Десять діб!
— П'ять діб!
— Вісім діб.
— Шість!
Я не став відповідати, а зобразив глибокий роздум.
— Сім.

— Ні! Шість і ні хвилини більше. А зараз перейдемо до місця зустрічі. Є три мертві Притулки, — виникли три голограми. На одній із них я впізнав зоряний розсип колишнього Притулку Арель, — нахабо, в якому ти хотів би зустрітися?
Я без вагань показав на невідомий Притулок.
— Ось у цьому. Чи можу я повідомити свого Боса, що зустріч намічається саме в цьому Притулку?
— Ох ти й хитрун. Я вибираю місце зустрічі, а не ти! Зустрічаємось у цьому! — Він показав на Притулок Арель.

— Босе Чернику, тільки не в цьому! Прошу вас! Тоді нехай зустріч пройде в цьому Притулку, — я у розпачі показав на третій притулок, а в самого неспокійно застрибали думки:
— Не можна в цьому притулку моєму Босу зустрічатися. Ніхто не має інформації про нього.
— Я сказав у цьому! Значить у цьому! Хто ти такий, щоб сперечатися з Босом?
У мене думки продовжували стрибати, як щиглики в клітці:
— Не можна допустити зустріч у цьому Притулку. Мене Бос знищить.

— Босе Чернику, а координати у Притулку?
— Ось тут, — зайшовся в істеричному сміху Черник. Голограми Притулків зникли, а з’явилось зображення галактики, навіть не всієї, а лише невеликої частини. І на цьому зображенні замиготіла блакитна крапка.
— А в якому Всесвіті?
— Шукайте, — Бос зник.

— Одіссею, забери мене на борт, — мій вірний кораблик зреагував миттєво, а ще за  мить, хтось із кремніків, прихопивши всі наші кораблі, рвонулися геть. Хоча, перш ніж ми урвали звідти, почули голос місцевого Стража:
— Дякую.

Тільки встигли зупинитися у своєму Притулку, як миттєво «матеріалізувався» Дід.
Ми відразу ж покинули свої кораблі і покірно схилили голови. Дід не міг приховати люті.
— Шамане! Ти що творив? Чому категорично відмовлявся від зустрічі у Притулку королеви Марель? Я ж чув, як ти подумки обурювався.
— Діду, — я нахабно перебив Боса, — якщо ви чули про що я думав, то й Черник теж.
— Саме так, що теж! — Гаркнув зі злістю Дух.

— Звісно, я готовий прийняти будь-яке покарання, але скажіть, будь ласка, як би ви вчинили на місці Черника, підслухавши такі думки парламентаря?
Дід задумався, потім засяяв, як начищена бляха.
— Шамане, ти абсолютно правий. Я вважав би, що тобі наказано в жодному випадку не погоджуватися на зустріч саме в цьому Притулку. Але як нам виявити це місце? Адже ми не зможемо там організувати засідку.

— Діду, якщо ви не знаєте, це не означає, що я цього місця не знайду. Дозвольте розпочати пошук.
— Арель, ти вже поза моїм підпорядкуванням. Хоча я не уявляю, як, не знаючи навіть у якому всесвіті, знайти цю зоряну систему.
— Це ж мій рідний Притулок. Крім того, я недаремно стільки часу витратила, щоб виключити деякі незручні області Притулку, — Арель зникла разом з мікробурасиками та колишніми полоненими бурасиками.

— Нахабніє королева, нахабніє, — невдоволено буркнув Дід, — це ти згубно впливаєш на неї!
— Ага. Знайшов стрілочника, — подумав, проте Дід почув.
— Шамане, не потрібно сердитись. Сам бачиш, що я на взводі. А яка ж сила в нього! Мого фантома знищив, тебе мало не вбив. Арель віддала всі свої магічні сили, щоб тебе врятувати. Тільки мікробурасики не піддалися на його вплив. Шамане, а навіщо ти рятував його Стража? Адже ти для Стража чужинець, ворог.

— Ворог мого ворога — мій друг. Все ж таки я не помилився, псевдоЧерник – чужинець у Притулку. А якщо він не товаришує зі своїм Стражем, то це може допомогти нам. Коли – не знаю. Але отримати підтримку місцевого Стража – вже півсправи.
— І як ти збираєшся скористатися цією підтримкою?
— Поки що не знаю.

Наші суперечки перервалися появою Арель.
— Я знайшла це місце, яке вказав Черник.
— Це точно те місце?
— Абсолютно. Ми з королевою залізли в минуле на сотню середньогалактичних років. Там не було нікого. Я метнувся часом до сьогодення. Сімдесят років – нікого. П'ятдесят років – виявив лише спостерігачів. Тридцять – теж лише спостерігачі. І лише за рік до теперішнього часу там почали з'являтися війська Черника. Вони відпрацьовували знищення можливого супротивника. Але невдовзі зникали. Лише за десять днів до зустрічі в це місце почали прибувати війська. Здебільшого кріогенники. А за п'ять діб з'явилися та закрившись невидимками, залишилися багатомільярдні війська. Ось подивіться, – Кам у прискореному режимі запустив голограму. За добу до сьогодення голограма завмерла.

— Босе Каме, невже вас не могли змалювати?
Мікробурасик, задоволений собою, радісно блимнув.
— Мене у своєму вимірі не могли виявити, якщо я цього не бажав, а в макросвіті тим більше. Хоча я все ж таки не ризикнув залишатися довше. Щоб не створити нову реальність.
— Діду, ви побачили, як палко вас зібралися зустрічати, — проіронізувала Арель.
— З цієї ситуації я дійшов висновку, що з'являтися на цій зустрічі безглуздо. Проти сили Черника мені протиставити нічого. А марно загинути, через амбіції сенсу не бачу.

— Діду, частково я з вами згодна. Але якщо нам не вдасться нейтралізувати цього самозванця, то напади не припиняться ніколи. І скільки мільярдів потужних унікальних бійців загине? Бійців не лише вашого Притулку, а й мого, Сома, Сенсея та інших Босів. Враховуючи якісну розвідку мікробурасиків, потрібно розробити загальну операцію зі знешкодження цієї залітної і небажаної істоти. Лише у такому випадку ми можемо на деякий час вільно зітхнути.

Закипіла підготовка. Відпрацьовувалося дуже багато різних моментів, пов'язаних з управлінням армією багатьох Притулків. Справа не в тому, що це виявилася армія з колосальною силою, а в тому, що необхідно діяти злагоджено. Багато разів вилітали до мертвого Притулку королеви. Виявили, що при першій появі туди, Духи виявилися ослаблені. Значить, потрібно виробити імунітет від переміщення в чужий Притулок. До речі, всі одноголосно вирішили, що командувати об'єднаною армією потрібно особисто королеві. Адже це її рідний Притулок.

Ось коли я побачив справжню муштру. Те, як нас готував свого часу Страж, виявилося дрібницею порівняно з вимогами королеви. Вона добивалася бездоганного виконання будь-якого її наказу. Іноді з боку командуючих флотами починалися обурення, що її вимоги нісенітниця і виконати такий наказ неможливо.
— Будь-яке обурення без конкретної пропозиції, це примхи шляхетних дівчат. Пропонуйте свій варіант і ми спробуємо все виконати.

Обурений командир флоту, дивуючись, пропонував по-своєму побудувати численні армії. Усі розташовувалися так, як він пропонував. Арель створювала ілюзію ворожих армій. Як вона це робила, мені й досі незрозуміло. Але будь-яка пропозиція виявлялася набагато гіршою, ніж того вимагала королева.
— Марель, я думаю, хто кого може навчити військовому мистецтву? Я вас чи ви мене? — збентежено промовив Волох.

— Босе Волоху, я не збираюся змагатися з вами. І такого досвіду, як у вас, у мене, звісно, немає. Але, коли я залишилася самотньою Матінкою і в той же час одноосібним керівником світу, доводилося протистояти арміям, які набагато перевершували мою, а в разі поразки, світ канув би в небуття. Я такого не могла допустити. От і доводилося шукати неймовірні способи, як урятувати свій світ від агресорів.

— Арель, звісно, насамперед я маю запитати дозволу у Діда, але якщо ви зараз є командиром для всіх армій дружніх Притулків, то у вас і запитую.
— Шамане, що тобі знову не до вподоби?
— Я хотів би змотатися в притулок Черника до Стража.
— Тобі мало того, що минулого разу ледве живий звідти втік?

— Чуйка мовчить. Та я й не збираюся бачитися з Черником, а лише зі Стражем Притулку.
— Навіщо?
— Не знаю. Але знаю, що ця зустріч необхідна.
— Діду, ви готові втратити одного зі своїх норовливих улюбленців?
— Шамане, ти хочеш сам туди з'явитися?
— Так, навіть без кріогенника.

— Бери з собою Кама. Босе Каме, складете компанію Шаманові?
— Слухаюсь і підкоряюся, — відповів мікробурасик і зник.
— Каме, ти де?
— Та тут я, тут. Покатаюсь на халяву, — прозвучала в голові його глузлива відповідь.
Не більше миті знадобилося, щоб пронестися через простір і час та опинитися на території Притулку Черника.

— Страж? — тихенько промовив, навіть не сподіваючись, що той з'явиться. Але Страж з'явився, мені його навіть стало жаль. Виглядав він хворим, стомленим та знесиленим.
— Шамане? Попрошу залишити територію Притулку, доки вас не виявили спостерігачі.
— Гаразд, гаразд. Я покину ваш Притулок. Але що з тобою? Чому так хворобливо виглядаєш?
— Я не маю чужинцю розповідати. Це таємна інформація.
— Лади. Секретна, так секретна. Але дозволь тобі підвищити силу. Щоб ти виглядав краще.

— Шамане, ти чужинець. Який тобі сенс підвищувати силу ворога?
— Я тебе чудово розумію. Я б також не довіряв. У такому випадку перемісти мене в минуле, там я тебе наділю додатковою силою, потім повернуся додому.
— Згоден. У минулому ти не зможеш покликати допомогу.
Те, що ми миттєво опинилися у минулому, зрозумів за своєрідними відчуттями. Крім того, ми опинилися в інших координатах.

— Готовий до отримання сили? — Страж лише кивнув. Я почав з невеликого потоку, поступово збільшуючи. Передавав лише силу, а знань та навичок ніяких. Стан Стража покращувався з кожною хвилиною. Накачував силою кілька годин.
— Страже, сподіваюся, цих сил тобі достатньо, щоб не загинути. Не треба бути ясновидцем, щоб зрозуміти, що до такого стану тебе довів той, хто називає себе Босом Притулку. Ми обидва знаємо, що це не Черник. До речі, ти ж помітив, що я тобі передавав силу, але не знання та навички. Адже це таємна інформація.

— Шамане, що ти бажаєш натомість?
— Вимога одна. Не показуй Босу, що ти зараз почуваєшся нормально.
— Міг би й не попереджати. А що тобі особисто?
— Оце і є для мене особисто.
— Дивний ти, одначе. Мене тоді врятував. А зараз узагалі відродив. Хоча в мене таке відчуття, що ти не сам, а з тобою ще хтось. Але ж від погляду Стража ніхто не зможе сховатись.

— Ти маєш рацію. Я справді не сам. Просто мене самого командир не ризикнув відпустити до чужого Притулку. А зараз переміщай мене назад, і я повернуся додому.
— Дуже дякую, — радісно вимовив Страж, а за мить ми перебували в сьогоденні і вигляд Стража знову став хворобливим та безпорадним.
— Бувай, Страже. Сподіваюся, не востаннє бачимося.
Миттєво перемістився у вимірах та часі, опинився там, звідки починав рух.

— Шамане, і що ти там робив?
— Те, що можна розцінити як зраду. Додав сил місцевому Стражу.
— Навіщо?! — Одночасний вигук всіх Босів.
— Діду, ви пам'ятаєте стан Стража, коли ми з вами перебували у притулку Черника?
— Звісно, ​​він здався мені якимось ослабленим. Відчуття таке, ніби він слабший за Стража світу.
— Саме так. А зараз він майже помирав, знесилений та хворобливий. Але я йому передав лише частину сили. Знань та навичок не передавав.

— Каме? — невдоволено промовив Дід, — Шаман не бреше?
— Шановний Босе Дідоху, він дійсно лише додав Стражу сили, щоб той не помер.
— Діду, вважаю, що Шаман вчинив правильно. Якщо цей Страж загине, то новий вважатиме справжнім Босом того, хто в цей момент керує Притулком. Не можна дозволити, щоб старий Страж загинув, — втрутилася Арель.

Знову продовжилися виснажливі розміщення флотів та переміщення з Притулку до Притулку. Щоразу Духи-бійці менше втрачали своїх сил при переміщенні. Нарешті королева порахувала, що численні армії готові до виконання необхідних завдань і разом з військами та Босами попрямувала на місце майбутньої зустрічі. Лише Дід та четвірка Янголів залишалися поки що на місці.

Хоча брешу. Залишилися також мікробурасики, крім одного, який був, як провідник і розвідник. Хоча частину розвідки проводив Кам, але не можна туди з'являтися заздалегідь, щоб не створити нову реальність. Розосередившись у координатах попередньої зустрічі, духи розмістилися всередині кріогенників. Адже треба було прочекати в засідці понад місяць.

З огляду на те, що всі кораблі перебували на самозабезпеченні, то з голоду бійці не помирали. Кожен кораблик використовував усі види маскування. Крім того, на час очікування вимкнено все, що тільки можна вимкнути. Великі побоювання були, чи не виявлять їх спостерігачі Черника. Але все вийшло чудово. Командиром спостерігачів виявився наш мікробурасик впроваджений до Черника.

У той же час спостерігачі з притулку Черника прожили лише кілька днів, а за тиждень усі бурасики-спостерігачі виявились представниками цього Притулку. Це ж яку величезну шпигунсько-диверсійну роботу провів Ханг разом з королевою!? Коли з'явилися війська Черника (кораблі та бойові Духи), їх засікли. А після того, як ті заспокоїлися та завмерли, закрившись усіма видами невидимок, наші Духи та кораблі почали повільно переміщатися, вибираючи найзручніші координати.

Можливість засікти їх, хоча і невелика, була у спостерігачів. Але ті перебували під керуванням нашого мікробурасика. Невдовзі навіть наші армії завмерли, як кіт перед стрибком. Точно у призначений час з'явився Черник. Оппа! Цього ніхто не очікував. Він з'явився у супроводі сотні невідомих кріогенників, які почали сканувати навколишній простір.

— Командувачу, чому кріогенників у два з половиною рази більше, ніж має бути? — почулося обурення командира одного з цих дивних кораблів. Той почав мямлити щось нерозбірливе.
— Ти не виправдуйся, а скажи конкретно!
Моментально голос командувача змінився і він чітко доповів (хоча манера доповідати мені здалася дуже знайомою і схожою на мікробурасика):

— Ваше святосте! Я вважав, що чим більше, тим краще і зумів зібрати додаткові флоти.
— Ідея гарна, але за те, що вчасно не доповів, після завершення операції будеш покараний. Командире спостерігачів! Щось незвичайне фіксували?
— Ніяк ні!

— Шановний Босе, може ми даремно так перестрахувалися і молодий Бос не ризикне з'явитися чи злякається?
— Він надто честолюбний, щоб не виконати обіцяне.
— Я думаю, що йому потрібно було вказати точніше місце зустрічі. Адже він може просто не знайти його.

— Тобі не треба думати! І не вважай його тупим, як сам. Він знайде, але для цього йому доведеться пострибати чужим Притулком. А це зайва витрата сил. Все! Завмираємо!
Черник разом із сотнею незвичайних кораблів зник з поля зору. Минуло кілька секунд. Трохи осторонь виникли фантоми кріогенників нашої п'ятірки.
— Ми знову помилилися? — здивовано промовив фантом Діда.

— Цього разу ти не помилився, — проявившись, промовив Черник. Поруч із ним проявилися чотири кріогенники (решта дев'яносто шість так і знаходилися під усіма видами маскування).
— Шановний Босе, це лише фантоми, — почувся той самий голос, що допитував командувача та командира спостерігачів.
— Що ж ти такий боягузливий, що боїшся? Я ж з'явився без фантомів.
— Це лише маленька обережність, — незворушно відповів Дід і на місці наших фантомів з'явилися справжні кораблі, хоча Дід перебував за межами корабля.

— Вогонь! — пролунав наказ з дивного корабля Черника. У цей час виникли сотні мільярдів кораблів. Але вони виникли між ворожими кораблями (як видимими, так і невидимими). Командири ворожих кораблів миттєво відкрили ураганний вогонь. І що в результаті виходило? Вони пуляли по привидах, а вражали своїх же.

Цієї ж миті всі наші кораблі зосередили гравітаційку на Чернику. Хоча мільярди кораблів не змогли впоратися із цією істотою. Єдине, що їм вдалося, тимчасово знерухомити його.
— Ап! — пролунав наказ Арель і бойові Духи десятка Притулків, об'єднавшись, накинули на нього вогняні кайдани. Поки він намагався їх розірвати, пролунав новий наказ королеви:
— Тенета!
Черник не встиг розірвати зброю Стража, як опинився обплутаний подвійною варканівською сіткою. Раптом він почав засинати. Кам попрацював.

Багатомільярдний ворожий флот знищив сам себе, за деяким винятком. До речі, мало не втік кораблик із Жерцем на борту, який зміг розпізнати фантоми. Жрець встиг залишити корабель, що розвалювався, проте магія королеви його на деякий час затримала, а хтось із мікробурасиків, проникнувши в Духа, приспав. Ворожі бойові Духи витратили свої сили на «знищення» привидів, а їх знесилених знищили наші Духи. Не чекав такого бою. Недарма Арель ганяла всіх до сьомого поту. Велику роль зіграла злагодженість дій.

— Стіс!? — Запитання королеви. Замість відповіді у трьох точках простору заблимали яскраві блакитні крапки. Миттєво в цих координатах забушували гравітаційні поля колосальної сили, що стискали до нейтронки замасковані хитрі кріогенники, а безтілесних Духів, що з'явилися, моментально розтерзали.

— За мною! — новий наказ Арель і багатомільярдні армади рвонулися за нею в минуле, прихопивши лише двох бранців. Більше з ворогів ніхто не вижив.
Перемістилися на століття в кори, відомі лише королеві. Там чекала величезна кількість місцевих бурасиків.

— Королева, королева, — промайнуло перемигування.
— Шановні мешканці, прошу вас трохи почекати, доки наші бійці відновлять свої сили. А потім знадобиться ваша допомога.
— Слухаємось і підкоряємось, шановна королево Марель, — замиготіли бурасики.

Знову Духи розмістилися в кріогенниках, які забезпечували їх їжею та звуковим підживленням. Пройшло досить багато часу, доки всі відновлювали сили. Хоча зовні й здавалося, що бій пройшов блискавично та без втрати сил, але насправді сил витрачено неміряно, незважаючи на те, що ворожі флоти здебільшого знищили самі себе, була ще величезна кількість бойових Духів, яких треба було знищити також у найкоротший час. Вийшло це завдяки узгодженим діям наших численних флотів з діями Духів. Вся заслуга у цьому королеви. Вірним виявилося прислів'я: важко у навчанні – легко у бою.

— Увага всім флотам! Приступити до побудови секцій! — набатом пролунав наказ Арель. Почався двіж. Численні флоти приступили до побудови секції шостого рівня. Якби не проводилися раніше такі побудови, то зараз будь-який з наших Босів (Арель у тому числі) моментально захлинувся б від підживлення. Але такі побудови на вимогу королеви проводилися сотні тисяч разів під час підготовки до зустрічі і в якості того, хто приймав це підживлення, була не тільки вона, а й по черзі багато разів побували всі Боси.

У цих знущаннях на вимогу Арель брав участь навіть Бос Кам. До того ж відбір сили підживлення вони проводили керовано. Могли не використовувати. Могли користуватися невеликою частиною. Але вони чинили хитро. Починали відбір із невеликої величини. Потім поступово збільшували до граничної величини, яку Бос міг витримати без шкоди для здоров'я. У такому стані перебували певний час. Після цього сила секції перемикалася на іншого. Якщо при перших відборах Боси не бачили сенсу в таких «муках», то спробувавши разів десять, зрозуміли, що їхня сила почала зростати, бо кожен міг не тільки довше протриматися з максимальним для себе відбором, але й силу відбору могли значно збільшувати.

Отже значно збільшувалися сили, як Арель, так і Босів. Під кінець таких «знущань» будь-хто з Босів міг використати підживлення секції шостого рівня по максимуму. Хоча Арель на тому не зупинилася. До секції поступово додавала підживлення численних армій бойових Духів. Силами одного Притулку такий фінт не вдалося б провернути.

І ось тепер побудовано секцію не для тренування, а для бойового застосування.
— Сенсею, на центр секції! Підживлення на мене! — Наказ Арель. Спробувала короткочасний відбір. Залишилась задоволена.
— Духи раз!
— Наша сила з вами! — пролунала відповідь командира бойових Духів одного з Притулків.
— Духи два!
— Наша сила з вами! — добавили підживлення Духи наступного Притулку.

Незабаром виявилися задіяні абсолютно всі Духи. Арель притягла до себе сонного полоненого Жерця. Швидко зробила знімок пам'яті. Потім знімок пам'яті лжеЧерника. Оновлення сну для них не проводилося, бо прокинутися після втручання Кама вони не могли, поки він не відновить порушений в організмі зв'язок.
— Боси, маю пропозицію. Отримати по черзі силу бранців, знищити їх, а потім переглядати знімки.

Вийшов різнобій. Хтось не погоджувався, хтось підтримував королеву.
— Гаразд. Я погарячкувала і мені зрозумілі ваші побоювання знищити невинного. Просто я вже знаю зміст пам'яті обох. Але ви маєте рацію. Не порушуватимемо черговість. Отримуємо силу, переглядаємо пам'ять та вирішуємо, як вчинити. Починаємо із Жерця. Вважаю, що частково можна послабити силу підживлення осередку. Сенсею, прошу до мене, а в центрі буде хтось із Янголів.

— Ваша величносте, — втрутився Тритон, — дозвольте мені перебувати в центрі секції.
— Босе Тритоне, тоді ви не отримаєте силу бранців.
— Хоча сила ніколи не буває зайвою, проте на мій погляд, мені вже достатньо. Крім того, раптом Черника не вдасться втримати у покорі, а сила секції виявиться ослабленою.
— Гаразд. Згодна, але лише частково. Силу Жерця ви отримаєте, поки в центрі секції буде хтось з Янголів, а потім з силою, що збільшилася, ви переміщаєтеся на його місце.
Ліч метнувся до центру, замінивши Сенсея. Арель притягла Жерця, накинула на нього вогняні кайдани.

— Боси прошу прийняти образи мого Притулку! Секція, підживлення на мене! Духи раз! Духи два ... Каме, вперед!
Мікробурасик зник, а за мить полонений Жрець жваво підхопився і обпікся. Спробував розірвати кайдани, але зрозумів, що це йому не під силу. Побачивши поряд з Арель десяток бурасиків, він спробував їх просканувати, проте його сил виявилося замало.

— Ти хто?
— Я королева Марель, господиня цього Притулку!
— Але ж Марель давно мертва, як і Притулок.
— Як бачиш жива та здорова. А ти у мене в полоні. Прошу передати мені свою силу та знання!
— Але…

— Негайно! — гаркнула королева і вмить змінила свій вигляд на бурасика. Проти такої сили Жерцю не встояти. Пішла передача. Незважаючи на колосальний потік, вона тривала дуже довго. Після закінчення передачі Арель знову набула вигляду Духа і запустила голограму знімка його пам'яті. Жрець здивовано дивився на себе збоку. Так, він уродженець цього притулку, але багато років виношував ідею, як знищити Черника та самому зайняти його місце.

Зненацька хтось його випередив. На першій же зустрічі з цією істотою, яка замаскувалась під справжнього Черника, він зрозумів, що це чужинець, але з неймовірно величезною силою. Також зрозумів, що цей чужинець дуже підлий, хитрий та нещадний. Це йому дуже подобалося, і він почав його всіляко підтримувати, а найчастіше навіть підштовхувати до різних атак на інші Притулки. Усі вторгнення планував він. Раптом почалися поразки. Якийсь молодий Бос, який лише почав керувати Притулком, легко знищував численні армії. Такого апріорі не має бути.

Він припустив, що це, можливо, хтось із подібних до його Боса. Значить суперника потрібно будь-що знищити. Тому він розробив операцію, як заманити молодого Боса у пастку. Черник спочатку не погоджувався, мотивуючи почуттям смертельної небезпеки, але бажання знищити гідного суперника затьмарило докази розуму, і він погодився, хоча контролював все особисто. Все йшло згідно з планом Жерця.

Незважаючи на це, щось нагадувало Жерцю, десь чогось він не врахував. Декілька разів з'являвся перевірити підготовку засідки. Щоразу скрупульозно аналізував доповіді спостерігачів. Надто вже все гладко. Присутності чужих спостерігачів чи розвідників не виявлялося. Усі спостерігачі місцеві. Поки якийсь час був відсутній командир спостерігачів, Жрець за допомогою своїх унікальних знань просканував не лише всі присутні кріогенники, що відпрацьовували взаємодію, а й усіх спостерігачів-бурасиків, які дійсно виявилися місцевими.

Наступного разу він з'явився перевіряти разом з самим Босом. Хоча йому інтуїція підказувала, що щось не так із засідкою, але Босу дуже сподобалося, і він не став нагнітати обстановку. Тим більше передбачалася така кількість військ, що жодному Притулку не встояти, якщо тільки кріогенники не почнуть знищувати своїх, відкривши дружній вогонь. Хоча це є абсурдом. Такого апріорі не може бути.

Нарешті настав час появи на зустріч-пастку, що готувалась. Тільки з'явившись, він миттєво запанікував, відчувши набагато більше військ, ніж готувалося. Цей командувач флотами проявив непотрібну ініціативу. Потрібно відправити зайві кораблі. Але як розібратися, які відпрацювали знищення молодого Боса, а які ні? На це часу немає.

Якщо він почне з'ясовувати це, то повністю втратить авторитет у Боса. З'явилися фантоми Боса Дідоха та його охоронців. Невже вони таким чином готувалися обдурити його? Судячи з того, що вони з'явилися на певній відстані, їм довелося зробити не один стрибок у пошуках необхідних координат. Зажадав прибрати фантоми. Побачивши оригінал молодого Боса, він видав наказ на знищення, хоча раніше, ніж постріли досягли супротивника, помітив перед ними захисну силову стіну, крізь яку не проб'ється навіть залп численного флоту.

Могли лише Духи облетіти. Але всі війська знаходилися на віддалі від противника і на будь-які маневри потрібен час, а молодий Бос міг у цей час втекти. Раптом він помітив у корах, де під ідеальними невидимками ховалися їхні кріогенники, величезну кількість чужих кораблів. Не може бути! Це ж привиди, фантоми! Але таким знанням, як у нього, командири кораблів не володіли і відкрили шквальний вогонь, вражаючи свої ж кораблі. Він ледве встиг злиняти зі свого корабля, перш ніж той виявився знищеним. Все таки сил, щоб втекти, чомусь не вистачало. Ще краєм ока помітив, що хтось намагається полонити його Боса. Це останнє, що він встиг побачити.

— Отже, Жрець, ти побачив, що це саме ти привів свого Боса до чужого Притулку, до мого Притулку і збирався в ньому знищити або на крайній випадок полонити проблемного для вас Боса. Мені на того Боса начхати. Але ж ви своїми діями компрометуєте моє ім'я, ім'я королеви Марель! Тому я, як господиня цього притулку вирішила тебе негайно знищити!
Жрець спробував щось заперечити, але несподівано завмер під впливом магії королеви, посиленої численними арміями.
— Кам? — тихе запитання Арель.

Мікробурасик моментально з'явився перед нею і ствердно блимнув. Якщо в перший момент Жрець виявився лише паралізований за допомогою магії, то нині він (його Дух) був мертвим. Арель змінила свій вигляд на кремніка і наблизилася до Жерця. Менше миті знадобилося, щоб від противника не залишилося нічого, навіть крику болю не пролунало, що означало безповоротну смерть вищого Духа. А в мене затріпотіло серце.
— Арель, небезпека!

Несподівано перед нами постала небачена істота. Хоча королева вже знала такий вигляд (справжній вигляд псевдоЧерника). Ця істота не очікувала побачити чужинців та зібралась втекти, але не встигла зреагувати. Пішов відбір підживлення максимальної сили і істота завмерла, а за мить спала безпробудним сном. Спочатку всі припустили, що це якимось чином «повстав» Черник, проте його нерухома туша знаходилась неподалік.

Раптом сколихнулися всі можливі поля (магнітне, електричне, гравітаційне та інші), позначаючи появу ще трьох невідомих істот колосальної сили. Усі троє миттєво опинилися у варканівських тенетах обох видів. Пройшов новий максимальний відбір підживлення і двоє завмерли, як статуї, третій ще намагався борсатися, хоча його долав магічний сон. За мить перші двоє мирно засопіли від дії Кама.

Несподівано, він збентежений з'явився перед королевою і тривожно замиготів:
— Королево Марель, я безсилий проти третього. Це Страж!
— Босе Каме, ви про що? Невже я не можу зрозуміти, що це не Страж Притулку?
Раптом перед усіма справді з'явився маленький юний Страж Притулку. Я вперше побачив маленького Стража.

— Королево Марель, вибачте, я не встиг вас попередити. Це дійсно Страж. Страж макросвіту щодо цього простору. Будь ласка, звільніть його.
— Те, що ти сторож мого Притулку, я бачу. Молодий Страж. Значить старий все ж таки загинув.
— Все правильно. Я ще не набрав сили. Але саме ви сприяли моїй появі, організовуючи захист Притулку. Я дуже вдячний усім вашим друзям Босам за всіляку підтримку.

Юний Страж чемно нахилив голову, віддаючи честь Босам. З полоненого Стража злетіли варканівські тенета.
— Страже, прокидайтесь.
Ця небачена істота моментально відійшла від магічного сну.
— Страже, вибачаюсь, що не встиг вчасно попередити королеву Марель про вашу появу.
Той, поблажливо посміхнувшись, поглянув на молодого Стража.

— Отак і з'являйся без супроводу до Притулків мікросвіту. Хоча такому малюку це можна пробачити.
І тут він побачив, що його супутники полонені й сплять. А озирнувшись довкола, помітив численні армії.
— Не чекав, не чекав. Здається, ми потрапили в розпал бою.

— Шановний Страже, бій уже давно закінчився, і ми розбиралися з полоненими агресорами. Але ваша поява перервала цей процес.
— А ось за цим злочинцем ми гналися, — він указав на того, хто з'явився перед цим, — ооо, та тут і головний злочинець, до якого наш підопічний мав привести. І взагалі приведіть до тями бійців Інтерполу.
Арель лише глянула на Кама, а за мить обидві ці істоти зайняли кругову оборону, прикриваючи спини один одному.

— Припиняйте дитинством займатися. Вам уже небезпеки немає. Адже ми всі троє, як діти, опинились в полоні королеви Притулку мікросвіту. Хоча Страж того Притулку попереджав нас, щоби були обережними.
— Чудово. Обидві цілі тут. Можемо з ними повертатися, — вигукнув один із інтерполівців.
— Не поспішай. Тут свої правила та закони. І ми не маємо права їх порушувати. Ваші обидві цілі зараз в полоні у господині цього Притулку. І тільки від її рішення залежить, чи дозволить вона вам їх забрати чи ні.

Інтерполівці незадоволено засопіли, проте сперечатися зі Стражем не стали.
— Принаймні одного з них я вам не віддам.
— Ви відпустите його, а нам потім знову не одне тисячоліття за ним ганятися, — перебив інтерполовець.
— Боєць, королеву не можна перебивати. Хоча я не розумію, чому захистом Притулку займається королева, а не Бос. У будь-якому випадку наша мета, це її трофей.

— Мій Притулок і мого чоловіка, Боса цього Притулку було знищено багато тисяч років тому. Мені вдалося врятуватися. Багато тисячоліть Притулок залишався мертвим. Хоча нещодавно я виявила, що в ньому все ж таки збереглася одна з форм життя. Але їх почав експлуатувати один з Босів сусіднього Притулку. Точніше цей самозванець. Він знищив справжнього Боса і, прийнявши його вигляд, почав злочинні дії проти інших Притулків. Ви можете вважати, що це моїми домислами, але я пропоную подивитись знімок його пам'яті.

Арель запустила голограму з такою швидкістю, що всі Боси встигали зрозуміти, що відбувається. Хоча довгий час все ставало зрозумілим лише Стражу макросвіту та інтерполівцям. Лише коли вік лжеЧерника перевищив сто тисяч років у своєму вимірі, щось почало прояснюватися. А він справді був злочинцем, але настільки хитрим, що завжди легко уникав покарання. Він був жорстоким та нещадним. Не залишав живою жодної жертви.

Через чималий час він очолив злочинну групу. Правоохоронці не могли нічого довести, бо доказів не було. Він усе і всіх знищував. Хоча поступово і йому довелося ховатися. Він уникав переслідування, мотаючись по всьому світу свого виміру. Якось його майже спіймали, але він зміг переміститися в мікросвіт щодо свого виміру і потрапив до притулку Черника.

Коли його, як чужинця, атакували бійці Боса Черника, він легко впорався з ними. Адже його сила, порівняно з ними, виявилася колосальною. Потім прийняв образ Боса і почав керувати Притулком. Крім Стража, його ніхто не міг викрити. Те, що він творив, у інтерполівців викликало справжню лють. У їхньому світі такі дії неприпустимі. А місцевий Страж від таких дій поступово слабшав.

Коли один із друзів Босів (хоча щирих друзів у нього не було) розповів йому про те, що існує незвичайна форма життя, яка може виживати в найнеймовірніших умовах, коли всі інші гинуть. Ця форма може існувати навіть, коли «вмирають» планети та зірки. До того ж незважаючи на їхню невелику силу, це чудові сторожі-спостерігачі. Такий мертвий Притулок був поруч. Він особисто побував в ньому.

Справді, виявив лише таку форму життя. Але більшість місцевих відмовилися служити йому. Тоді він, користуючись колосальною силою для цього простору, знищив, навіть не розбираючись, цілі галактики разом з цими місцевими жителями. Все живе та неживе перетворилося на кванти світла. Інші, побачивши, що трапилося з непокірними, погодилися виставляти йому спостерігачів.

Якщо на якійсь ділянці зменшувалася кількість спостерігачів, то він з'являвся до цього Притулку і без розбору знищував усе. Незважаючи на те, що будь-яка атака його армії закінчувалася беззастережною перемогою, притулок Черника занепадав. Так тривало майже десять тисяч середньогалактичних років. Несподівано виявився знищеним один з найлояльніших до нього Босів.

Проте таке трапилось ще у декількох Притулках. Він вирішив провчити нахабного молодого Боса. Дивно, проти такої кількості армій не міг встояти жоден Бос, навіть союз Босів. З того дивного бою втекло лише кілька Босів, які беззастережно підкорялися йому. Одного з тих, хто втік, він послав на переговори до молодого Боса, сподіваючись підловити його. Але той виявився хитрішим і на ці переговори надіслав свого нахабного та некерованого парламентаря.

Вийшла осічка. Потрібно було вигадувати щось підліше й хитріше. На пропозицію одного зі своїх Жерців, вирішив зіграти на амбіціях молодого Боса, щоб заманити його в засідку та знищити, а в ідеалі отримати його силу, потім знищити. Здається, молодий Бос повівся на його підлість. Під керуванням того ж Жерця та командира спостерігачів з мертвого Притулку почав організовувати засідку.

На жаль, у багатьох місцях мертвого Притулку почалися смути. Він не став відволікатися на них, потім розбереться з бунтівниками, хоча це значно обмежувало кількість можливих для засідки місць. Все ж таки дуже тривожно. Перед тим, як поїхати на місце засідки, спробував зв'язатися зі своїм колишнім головою охорони, викликавши його на допомогу. Але той не відповів. Довелося залишити вимогу, щоб той терміново з'явився до нього, у заступника. Але зам не володів такою силою та знаннями, щоб відповісти, міг лише прийняти повідомлення.

З'явившись на місце зустрічі з молодим Босом, зрадів, що командувач флотами зібрав армію, яка вдвічі перевищує ту, яку припускав виставити в засідці його Жрець. З'явився фантом молодого Боса з кількома охоронцями. Жрець розпізнав, що це лише фантоми, а коли той з'явився власною персоною, Жрець наказав негайно відкрити вогонь. Відчувши смертельну небезпеку, хотів негайно злиняти, але тіло та свідомість не підкорялися його волі. Такий вплив міг зробити лише маг. Чарівник з колосальною силою. А далі темрява.

— Королево, ви ж бачите, що це затятий злочинець. Віддайте його нам, — попросив один із інтерполівців.
— Боєць, не смій вказувати королеві! У цьому просторі вона повна господиня, — цикнув на нього Страж.
— І не сподівайтесь! Я вам його не віддам!
— Але ж ми за ним полювали багато тисяч років! — перебив Арель другий з прибульців.

— Не віддам! — підвищила голос королева, — ви за ним ганялися тисячі років, а маючи у вас своїх помічників він може знову втекти і ви за ним ганятимете не одне тисячоліття! Я його знищу сама!
Арель створила навколо лжеЧерника кулю кремніків, яка почала стискатись. Хтось з прибульців спробував її нейтралізувати, проте сили не вистачило. Королева скористалася силою підживлення по максимуму. Що цікаво, ніхто не звернув увагу на маленького місцевого Стража, який від дій королеви не просто на очах підріс разів у десять, а й сила його значно збільшилася.

— Може ви хоч цього злочинця нам віддасте? — з надією поцікавився інтерполівець.
— Зараз дізнаюся, чи має сенс вам його передавати, — Арель підтягла до себе сонного бандита і почала робити знімок пам'яті, синхронно створивши голограму. Події проносилися так швидко, що ми не встигали розібрати. Хоча для Стража з інтерполівцями ця швидкість виявилася прийнятною. Лише перед закінченням королева зменшила швидкість відтворення.

Це справді був голова охорони шефа, який втік у мікросвіт. Проте коли він отримав повідомлення від свого заступника, що терміново потрібна його допомога, негайно рвонувся туди, де відчував шефа. Але того там не виявилося, а місцевий Страж зажадав забиратися з Притулку. Тоді він метнувся туди, де за його відчуттями мав перебувати його начальник і потрапив на магічний вплив такої сили, якого в мікросвіті не повинно бути. І майже відразу темрява.

— Це такий самий злочинець, як і його начальник, — тихо промовила королева і знищила того сферою кремніків, яка стискалася, потім звернулася до інтерполівців, — ви змогли відстежити його. Значить шукачі чудові. Своєму командиру передайте, що у нього на дві головні болі поменшало. Хоча мені все ж таки цікаво, як ви змогли злочинців відстежити?

— Він від нас майже втік. Лише завдяки Стражу змогли відстежити координати, куди він перемістився. Проте коли ми туди з'явилися, його в тому Притулку вже не було. Навіть слід не проглядався. Лише завдяки інформації місцевого Стража, ми довідалися, куди саме він перемістився. До речі, Страж просив передати найкращі побажання якомусь Шаманові і був би дуже радий, якщо той погодиться очолити Притулок, а також надію, що молодому Босу все вдасться.

— Нафіга мені здався Притулок? Не хочу я нічого очолювати!
— Вперше чую, що хтось цурається високої посади. Тим більше запропонованої охоронцем процвітання території, самим Стражем. Наскільки я розумію, той Притулок залишився без керування.
— Шановний Страже, не лише притулок Черника залишився без керування. Але й мій Притулок, на жаль, теж без керівника. Так, це мій рідний Притулок, я дуже вдячна його мешканцям. Рада, що молодий Страж мене визнав. Але я не можу його очолити. Я вже королева іншого Притулку, в якому мене чекає мій нинішній чоловік, Бос того Притулку. Я не можу керувати відразу двома Притулками. І мені дуже шкода залишати свій рідний. Я прошу вибачення у мешканців, але пропоную їм визнати Босом притулку мікробурасика Стіса.

Почалося радісне перемигування. Бурасики повністю підтримували Арель. А прибульці нічого не могли збагнути.
— Що це за блимання? — поцікавився Страж, на що молодий йому відповів:
— Місцеві радіють.
Стіс прийняв образ Духа.

— Королево Марель, я вам дуже вдячний за надану довіру. Проте в мене є командири. Бос Кам та Бос Дідох. Без їхнього наказу я не маю права кудись йти.
— Стісе, з мого боку жодних заперечень, — поспішив запевнити Дід. А Кам якийсь час роздумував.
— Я не заперечую. Тим більше, бачу, що місцеві з задоволенням визнають тебе. Але чи ти хочеш сам цього?

— Шановний Босе Каме, я служив вам вірою і правдою. Все ж таки за час глибокої розвідки тут та у Притулку Черника, я почав сприймати жителів цього Притулку, як свою цивілізацію, яку, на превеликий жаль, втратив у своєму світі. Якщо ви не заперечуєте, я погоджусь. Хоча для цього мене має визнати місцевий Страж.
— Босе Стіс, це ви своїми діями разом з королевою Марель відродили мене. Я дуже радий, що ви очолите Притулок.
— Що в цьому мікросвіті відбувається? — вигукнув здивовано Страж макросвіту, — ще жодного разу за все моє життя так не очолювалися Притулки. Завжди відбувалися запеклі бійки. Вічні чвари та розбрат. А тут один не хоче очолювати. Інша добровільно передає управління. І при цьому залишаються задоволеними усі. Хоча мені незрозуміло, як ви служили відразу двом Босам? При цьому вони обоє це знали та не заперечували.

— Шановний Страже, дозвольте мені відповісти. Хоча мене і називають Босом, проте я вже не маю підконтрольної території. Я і Стіс вихідці з іншого виміру. Ось ви з'явилися зі свого виміру в наш, який називаєте мікросвітом. Хоча є вимір, який є мікросвітом для цього. Назвемо це мінус два. Ми ж вихідці мінус три щодо цього виміру, а щодо вашого мінус чотири. У нашому рідному вимірі мені, де колись був Босом, довелося тікати з десятком своїх підлеглих зі знищеної території. На щастя нас врятували від численної армії переслідувачів підлеглі Боса Дідоха, якому ми заприсяглися служити вірою та правдою. Так що я колишній Бос. У той самий час Стіс вважався моїм підлеглим.

— Дивно, наскільки багатогранний та нескінченний світ. Так, я знаю, що є макросвіти щодо мого рідного виміру. Знав, що є мікросвіт, в який дуже важко потрапити. Вимір, в якому ми зараз перебуваємо. Але те, що в цьому світі є свій мікросвіт, а в тому свій і так до нескінченності, в моє поняття не вкладається. Повернемось до наших проблем. Один з Притулків все ж таки без керівника. Я прошу всіх Босів і вас королево, переміститись за мною в Притулок, який ви обезголовили. Можете з собою брати будь-яку кількість військ, але не думаю, що вони вам знадобляться. Бійці, ви теж обоє за мною. Вперед!

Боси, Арель, команда Янголів та мікробурасики рвонулися слідом за Стражем у притулок Черника. Миттєво перед нами виник Страж, ввічливо вітаючи Стража макросвіту і не міг стримати задоволеної посмішки, побачивши того, хто відновлював йому силу.
— Негайно скликай верховну раду Притулку.
— Слухаюсь.

За мить перед нами з'явилися члени верховної ради і миттєво прийняли бойові стійки, відчувши чужинців.
— Як проти цих добропорядних чужинців, так відразу прийняли бойові стійки, а як тисячоліття підкорялися чужинцю, то ніхто не заперечував, — глузливо промовив Страж.
— Шановний Страже, дозвольте? — запитала Анжеліка у Стража макросвіту. Той, не зрозумівши, що вона хоче, все ж таки кивнув ствердно.

Лисиця вихором промчалась вздовж верховників, періодично когось висмикуючи і в сонному стані відкидаючи їх до Стража. Поки вона відбирала, Боси взялися за знімки пам'яті. Лисиця не помилилася ні з ким. Проте після перегляду верховники знищували негідників самостійно. З кожним знищеним до місцевого Стража поверталися сили.

— Тепер лишилося вибрати, хто очолить притулок. Той, кого хотів би ваш Страж, категорично відмовився. Тому доведеться вибирати серед вас, — Страж запитливо глянув на Лисицю, а вона лише кивнула у напрямку верховників. Там довкола одного з них переливалося слабеньке силове поле.
— Шановний, — суворо промовив Страж макросвіту, — я хочу, щоб ви очолили Притулок. Страже, не заперечуєш? (Той ствердно кивнув). Хтось із вас хоче оскаржити? (Повернувся до верховників. Ніхто не заперечував)

— Ну, от все. Скрізь порядок. Не смію гостей затримувати, та й нам час.
Страж макросвіту разом з інтерполівцями зник. Слідом за ним, попрощавшись з верховниками та місцевим Стражем, і ми звідти урвали.

Кінець.

Дуже вдячна всім, хто читав мої казки.
З повагою, ваша Монашка.

P.S. Продовження неймовірних пригод Олекси та його друзів в наступній книзі.