Частина 20. Перемовини

Минула мить і ми опинилися в Притулку Тарона, при цьому я ще встиг прихопити на свій кораблик десяток спостерігачів.
— Зараз доставлю претендентів, а ви обирайте, хто вам більше до вподоби, — сказав Бос і зник. Незабаром він з'явився з п'ятіркою сильних Духів, а я миттєво відчув неспокій Анжеліки. Довелося негайно видати пару вказівок.
— Лілея! — миттєво ми з новоприбулими опинилися в статичній кулі кремніків. Навіть наші кораблі помістились у ньому.
— На Лисицю! — навіть без звичайної, стандартної фрази вчотирьох поділилися силою з Анжелікою, відразу ж її наказ:
— Спааати!

Відбір наших сил пройшов по максимуму. Завмерли в гіпнотичному сні не тільки Духи, що з'явилися, але навіть Тарон.
— Босе Тароне, прокидайтеся. Не можна вам спати, — той важко відходив від впливу сну.
— Не розумію, навіщо ви приспали їх?
— Вибачте, що і ви потрапили під цю дію, але двоє з них — зрадники, — Анжеліка вказала на двох Духів.

— Лисице, це неможливо. Це начальник зовнішньої розвідки, а другий управляє контррозвідниками Притулку. Вони найвідданіші духи з бездоганною репутацією. Я припускав, що один із них виявиться помічником Шамана, а ще трьох прихопив про всяк випадок.
— Сперечатись не будемо. Зараз зробимо знімки пам'яті і ви все побачите на власні очі.
— Гаразд, — погодився Бос, але інтонація видавала недовіру.

— Для якісніших знімків мені потрібна додаткова сила. Янголи, накажіть кріогенникам поділитися силою, — зажадала Анжеліка.
— Лисице, моя сила з тобою, — синхронно прозвучали п'ять голосів бортових компів, а з невеликою затримкою і голос Боса. Дівчина на максимальній швидкості швидко зробила знімки обох підозрюваних.

— Будь ласка, зробіть для порівняння й у інших, — попрохав Бос. Анжеліка нічого не відповіла, а мовчки виконала прохання. Запустила знімок пам'яті контрика, але повільніше, ніж робила знімання інформації (щоб Тарон теж міг зрозуміти). Тисячоліття життя Духа пролітали за хвилини, хоча Бос встигав розглянути все. Навіть коли контрик отримав посаду головного контррозвідника Притулку, Тарон не став зупиняти, щоб ми не взнали секретів. Він чудово розумів, що той, хто робив знімання, все одно вже побачив усе.

Раптом він попросив сповільнитись. Тепер миготіння голограми відбувалось в десятки разів повільніше. Контрик отримав повідомлення, що в одному з Притулків, підконтрольних Чернику, з'явився гідний кандидат з місцевих на роль резидента. Не роздумуючи, він метнувся до чужого Притулку для того, щоб обробити того й познайомити з майбутніми підлеглими, проте це виявилася пастка, хитро виставлена ​​Черником.

Я вперше бачив того, кого всі проклинали. Дивно, у мене він не викликав жодних асоціацій (Дух, як Дух, нічого особливого, якщо не брати до уваги колосальної сили). А решта моментально прийняла бойову стійку.
— Ну що? Тарон ні про що не здогадується? — поцікавився Черник.
— Звісно, ​​ні. Босе Чернику, він надто слабкий для цього, — з усмішкою відповів контрик.

— Стоп! — обурено заволав Тарон. Голограма завмерла, — чому я не бачив, коли його вербували?
— Мабуть, сам Черник це зробив. Він і прибрав сліди свого втручання. Якщо побажаєте, потім зможете подивитися всі моменти, що вас цікавлять, і визначити, коли вашого контррозвідника завербували. Пропоную продовжити перегляд, щоб ви могли побачити моменти, де він зливав ворогам інфу.

Хоча це виявилася єдина зустріч із самим Черником, і то Тарон кипів від обурення, бо в цю зустріч контрик злив занадто багато секретів. Надалі той так не ризикував і передавав секрети через своїх підлеглих. Володіючи значною силою, якою його наділив Черник, він непомітно приспляв потрібного Духа, впихав у його пам'ять секретну інфу, заганяв її в підсвідомість, прибирав установку на самознищення і відправляв на завдання.

З колегами та представниками інших служб поводився бездоганно. Тарону мало не заглядав у рот, доводячи свою відданість, а потім усі секрети зливав. Бос не додивився до кінця і запропонував подивитися пам'ять начальника зовнішньої розвідки, але я попросив подивитися його дії за той час, коли після останнього бою на місце дислокації повернувся поріділий флот та бойові Духи. Хоча контрик і докладав усіх зусиль, щоб дізнатися, що трапилося під час бою, але в нього нічого не вийшло. Постійно на його шляху опинявся начальник внутрішньої безпеки.

Начальник зовнішньої розвідки взагалі виявився потрійним агентом. Він зливав інфу, окрім Черника, ще двом ворожим Босам. І йому все ж таки вдалося отримати суперечливі відомості про минулий бій. Він моментально передав інфу Чернику. Іншим Босам теж, але від них підтвердження, на його жаль, так і не отримав (це виявилися ті Боси, які загинули в бою проти нас). До речі, саме він «накапав» Чернику, що Тарон втратив багато військ у попередньому бою.

Ймовірно, тому і відбувся масштабний напад. Ось тільки мотив зради цього Духа мені залишився незрозумілим. Переглянули пам'ять і в інших. Анжеліка не помилилась. Зрадників виявилося лише двоє. Весь цей час наші кріогенники оновлювали стан магічного сну. Мені сподобався начальник внутрішньої безпеки Притулку. Його багаторазово підставляв контрик, але він все одно віддано служив Тарону, незважаючи на недовіру з боку Боса.

— Підйом! — заволав Тарон, проте жоден Дух навіть не ворухнувся.
— Не поспішайте. Може змусити зрадників поділитися силою з вами? А потім уже виконувати вирок.
Тарон замислився.
— Шамане, будь-яке збільшення сили ніколи не буває зайвим. Але мені його не втримати у покорі. Провернути таку авантюру зможете спільними зусиллями лише ви. Не поспішайте заперечувати. Я чудово знаю, що під час передачі і ви отримаєте додаткову силу. Ваш Бос теж знав, що я отримаю силу інших Босів, колишніх союзників. І він свідомо дозволив. Невже я стану скупитися? Якщо у вас достатньо сил, щоб утримати його у покорі, то пропоную переміститися глибше в минуле, отримати силу зрадників та виконати вирок.
Я мовчки запитливо кивнув на трьох Духів, що залишилися.

— Я побачив їхню відданість. Якщо ви дозволите, то я хотів би, щоб і вони отримали збільшення своїх сил, тим більше, якщо ви когось з них оберете собі на допомогу.
— Босе Тароне, я лише тимчасовий дипломат, а ви господар у своєму Притулку, тому чиніть, як ви вважаєте за необхідне. Я спробував би дійти спільної думки з вашим головою внутрішньої безпеки, — Тарон ледве зміг стримати радісні емоції.
— Шановний Босе Тароне, вибачте, що втручаюся, але цю трійцю теж не завадило б ознайомити зі зрадою колег, перш ніж примушувати ділитися силою, — заперечила Анжеліка. А сама, поки говорила, зуміла виявити на зрадниках жучки, висмикнути їх та загоїти пошкодження.

— Згоден. Зауваження слушне. Розбудіть Духів, окрім зрадників, адже для цього моїх сил недостатньо.
Повністю не стали для Духів показувати знімки пам'яті, Тарон лише продемонстрував моменти зливу інформації, та зустріч контрика з Черником.
— Я спеціально не показую вам знімки пам'яті повністю. Бо часу у нас замало. Ми зараз усі разом пірнемо у минуле, отримаємо силу від цих зрадників. Я виконаю вирок. Можливо, потім у мене буде дуже відповідальне завдання. Хоча спочатку дайте відповідь: чи зможете ви беззастережно підкорятися тому, хто не є членом ради, а зовсім невідомому?

Двоє відразу почали заперечувати, що не можна невідомому командувати кимось із членів ради Притулку. Начальник внутрішньої безпеки мовчав.
— Фараоне Скіфе, а ви чому мовчите? — з усмішкою поцікавився Тарон.

— Командире, якщо це буде ваш особистий наказ, я готовий підкорятися без жодних заперечень. Готовий не тільки тому, що не можна відмовлятися виконувати ваш наказ, але якщо ви ставите таке завдання, то задумали щось таке, про що навіть безпосередній виконавець не повинен знати. Про те, що є щось секретне, можна зрозуміти навіть по цих п'яти незнайомцях. Їхніх сил я не бачу. Перебувати поруч з вами слабкі Духи не можуть. Значить вони мають силу більшу моєї. Незважаючи на те, що я бачу перед собою одну зі знайомих цивілізацій, близької аури не відчуваю. Цілком можливо, що вони лише набули цього вигляду.

— Досить. Я пожартував. А зараз усі за мною.
Миттєво куля кремніків зникла і ми змістилися глибше в минуле. Там, щоб не відбулось витоку інформації, Ліліт знову створила кулю кремніків. Наша п'ятірка активувала всі види невидимок, закрилися вуаллю неуважності, одного зі зрадників теж полонили у непроникну статичну кулю. На того, хто має ділитися силою, накинули вогняні кайдани. Анжеліка заблокувала йому можливість самознищення, розбудила та утримувала його у покорі. Вона була позаду Боса, тому створювалося враження, що це він утримував. Про те, що це робила вона, не здогадувалися навіть ті троє Духів. Передача тривала дуже довго. Після закінчення Бос оголосив йому вирок та знищив. Те саме зробив і з другим.

— Спааати, — прошепотів Тарон і трійка Духів миттєво заснула. Потім він відсунув двох Духів.
— Помістіть їх у статичну кулю кремніків, щоб навіть уві сні не почули, про що говоритимемо.
Почекавши, доки вони виявилися ізольованими від зовнішнього світу, він розбудив начальника внутрішньої безпеки.

— Фараоне Скіфе, підйом, — Дух, підвівшись, здивовано оглядався, намагаючись знайти своїх колег, — можеш їх не шукати. А підкорятись тобі доведеться на дипломатичних переговорах Шаману. Сподіваюся заперечувати не будеш?
— Командире, я виконаю будь-який ваш наказ. Чи можна поцікавитися, хто з цієї п'ятірки – Шаман?
— Спробуй сам побачити.
— Прошу прийняти справжні образи.

Сил, щоб подолати наш опір у нього виявилося замало. Хоча після того, як Бос кивнув, ми змінили свої вигляди, перетворившись на місцевих білкових, а Хруст на кремніка.
Скіф сторопів, побачивши перед собою білкових. Але й мені було незвично. Ми дуже відрізнялися від справжніх домашніх видів. Фараон досить швидко впорався зі своїми емоціями. Лію, Ліліт та Анжеліку він відразу ж відкинув (за його поняттями, дипломат, з яким противник погодиться вести переговори, не міг бути жінкою). Проаналізувавши кольорові гами, побачив у Хруста колір бійця. У моїй душі він цього кольору не побачив.

— Ось цей цивільний, мабуть, і є головою делегації. Шамане, я правильно вирахував вас, як свого командира?
— Не сподівався, що мене можна так легко вирахувати. Але все одно приємно.
Тарон пояснив, що від Черника прибула група дипломатів. Він поки що й сам не знає, хто саме. Лише після того, як ми погодимо всі можливі варіанти, можна покликати Стража, але на його будь-які заперечення не звертати уваги.

— Страж!
— Командире, слухаю вас, — раптом він крутнувся, ковзнувши поглядом по нас, — бережіться! Це чужинці!
— Ти чого, розкричався? Мені це відомо. Краще покажи, хто прибув від Черника.
Виникла голограма.
— Щось його морда здається знайомою, — я показав на одного з дипломатів. — А покрути-но.

Коли зображення повільно повернулося на триста шістдесят градусів, я вже не сумнівався, що це Бос, який втік, хоча вигляд він все ж змінив.
— Це ж Політик, — розтягуючи слова, впевнено промовив я, а Страж від подиву навіть рота відкрив.
— Чужинцю, звідки ти знаєш? Втім, яка різниця. Командире, з ким ви з'явитесь перед ними?

— Ні з ким. Дипломатичну групу очолить Шаман, а його помічником призначаю Скіфа.
— Чому не ви чи на крайній випадок Скіф?
— Не твого розуму справа! — різко обірвав Стража Бос, — де вони зараз?
— Зі мною в сьогоденні.
— Координати? — Страж виразно поглянув на нас, але Тарон гаркнув на нього.
— Де ти, падлюко перебував під час бою, коли вони ризикували своїм життям, захищаючи наш Притулок? Показуй, ​​конспіраторе!

Виникла голограма зоряного розсипу Притулку. Кілька разів змінювався масштаб, доки лапа Стража вказала на бліду точку.
— Шамане, знайдеш?
— Знайду безпомилково. З яких координат ми маємо з'явитися? Я впевнений, що із шерки зараз стежать також чужі спостерігачі. Я маю зробити не менше десяти стрибків по Притулку, перш ніж опинюся в потрібному місці.

Страж мовчки вказав кори перед останнім стрибком. Побачивши моє підтвердження, він показав ще десяток кор.
— Босе Тароне, ми майже готові. Для Скіфа потрібен особистий кріогенник.
Бос лише глянув на Духа, той зник, а за мить з'явився на кораблі.

— А ще я маю завдання, яке може виконати лише Страж.
— Чужинцю! Ти що собі дозволяєш? Командуєш, як своїм підлеглим!
— Страже, охолонь, — перебив його Бос, — ти від нього небезпеку відчуваєш? (Страж заперечливо покрутив головою). Тоді беззаперечно виконуй усі його вимоги! Це необхідно для процвітання Притулку.
— Слухаюсь, командире.

— Я впевнений, що за делегацією пильно стежать чужі спостерігачі. Щоб у цьому переконатися і, можливо, підсунути Чернику дезу, а потім нейтралізувати чужих спостерігачів, необхідно за цими координатами додати під усіма невидимками та маскуваннями з десяток додаткових спостерігачів. Страже, це вам під силу?
— Чужинцю, ти мене принижуєш своїми сумнівами. Це найпростіше.

— Вибачте, я не хотів вас ображати. Доставте в потрібні кори цих спостерігачів, — моментально перед Стражем опинилися спостерігачі, яких я притягнув із собою, — маскування!
Страж закрутився, як дзиґа, намагаючись виявити, куди вони зникли. Потім зупинився і захоплено промовив:
— Оце маскування! Навіть я їх не бачу, хоча відчуваю, що вони знаходяться поруч. Накажіть деактивувати маскування. Бо мені не по собі. У потрібний момент я їм повідомлю, коли треба замаскуватись, — спостерігачі з'явилися на тому самому місці, де були раніше.

— Страже! Забирай їх і вперед! — наказав Бос і той зник зі спостерігачами.
— Босе Тароне, хоча ми й розробляли різні варіанти подій, але будьте готові до будь-яких несподіванок.
— Куди вже більше. Для мене й так надто багато несподіванок, особливо щодо зрадників. Успіхів вам.

Почалися стрибки по чужому притулку. Після десятого ми опинилися у безпосередній близькості від делегації. Поруч з ними знаходився Страж. Але він нічим не видав своїх почуттів.
— Вільний, — кивнув Стражу.
— Слухаюсь, — улесливо відповів той і миттю зник.
— Навіщо мені перемовна група? Я вимагаю зустрічі з Тароном!

— Політику, ти знаєш, що злочинців завжди тягне на місце злочину?
— Як ти, звичайний дипломат, смієш так розмовляти з головою делегації. Я тебе викликаю на поєдинок! А після моєї перемоги розмовлятиму лише з Тароном!
— А в разі поразки будеш боягузливо тікати, як з поля бою, — запустив голограму, яка показувала, як він втікав. Політик побачивши, як зневажливо скривилися його охоронці, розлютився. Він істерично репетував, погрожував і ніс таку дурню, що мені незабаром набридло слухати.

— Заткнися, ідіоте! Поістериш перед Черником! Адже ти в цьому Притулку злочинець. А злочинці це легітимна мета для нашої служби безпеки. Хочеш померти безславно? Я не заперечую. Але зустріч з шановним Босом Тароном може виявитися останнім моментом твого життя. Крім того, твоє псевдо ясно свідчить, що ти не дипломат, а політик. Але ж політика, це така шалава, що лягає під будь-кого.

Хоча, якщо ти хочеш переговорів, то мусиш мене вислухати. Інакше тобі доведеться негайно повернутися з чітким ультиматумом: або Черник виплачує величезну контрибуцію нашому Притулку, або ми летимо до нього з боєм відплати у відповідь. Результат такого бою очевидний. Адже з усіх багатомільярдних армій повернулося живими лише п'ять боягузів, які покинули свої армії: це ти, Стапер, Хартрон, Пуерто та Смартік. Більше ніхто не зміг втекти з восьми місць вашого вторгнення. Усі інші Боси загинули, але своїх армій не покинули. Як гадаєш, чи багато нам знадобиться часу, щоб розправитися із залишками армій Черника та з ним особисто?

Політик замислився.
— Ап! — пролунала моя команда. Моментально Анжеліка приспала Політика, Лія накинула на нього вогняні кайдани, а Ліліт помістила в непроникну кулю кремніків. Ми, активувавши всі види маскування, кинулися через простір та час. На місці залишилися Хруст та Скіф зі своїми кораблями. Хоча для будь-якого спостерігача та охоронців Політика в цій ситуації нічого не змінилося. Так само продовжував роздумувати над моїми словами їхній голова. На тому ж місці залишались наші кораблі. Навіть я з місця не зрушив. Хоча насправді це привиди. Високоякісні привиди, які створив кріогенник Хруста.

Здавалося, нічого не змінилося. А за мить привиди зникли, а на їхньому місці опинилися оригінали. Недарма ми, перебуваючи у минулому, уперто відпрацьовували до дрібниць цю операцію не один рік. Потрібно синхронізувати все ідеально. І в нас це вийшло.

 *   *   *

Викрадення