Частина 19. Загибель медиків. Поразка чи ні?

В одних корах зі мною та моїм флотом опинилася армія Волоха та його лікарі, а з Янголів Лія, король Арихонів, Сокіл, Бахур, Фаїна з Джаго та Афіна зі своїм флотом. Всі кріогенники розмістили на великій відстані від передбачуваного місця бою, як тільки припиниться мелодія, вони наблизяться якомога ближче. А Волох разом з Янголами мають опинитися серед ворогів, що вистрибнули. Противник справді «упав нам на голови». В цей момент вже звучали руйнівні мелодії для кораблів та смертельна для Духів. Ворожі кораблі почали вибухати майже миттєво.

На жаль, на Духів смертельна мелодія не подіяла, і вони кинулися на нас. Довелося терміново змінювати зовнішності та вступати в нерівний бій. Зайнявши кругову оборону, ми почали кришити ворогів вогняними скакалками. Наші флоти хоча і наблизилися, але відкрити вогонь не могли, щоб не зачепити нікого з нас. Тільки Духи-бійці вступили у бій ззовні. Хтось із противників заволав:
— Засідка! Командире, потрібна підмога!
Мабуть, ворожий командир все ж таки викликав підкріплення, бо я почув тривожний голос Пронири:
— Командоре, з'являються портали! Приступаємо до зав'язування!
Відповісти ні сил, ні часу не було.

Під командуванням Пронири всі наявні тут кріогенники почали зав'язувати портали. Тільки вогняні комети Афіни знищували кораблі, які встигли прорватися через портали. Наші сили почали танути. Вже «зникли» знесилені Бахур, Сокіл та Азіріс. Їх висмикнули на відновлення лікарі. Тільки тим, хто бився парами, прикриваючи один одного, поки що вдавалося виживати. А скільки вже загинуло наших бійців-Духів, які атакували супротивника ззовні, не порахувати. Наші сили танули, як сніг на сонці.

Декілька десятків ворожих кораблів ухилились від вогненних комет Афіни і напоролися на санітарний корабель Волоха. Врятуватись цьому кораблику не вдалося, лише дівчата телепортувалися з нього, намагаючись втекти від ворогів. Несподівано, побачивши, що Волоху загрожує небезпека ззаду, з'явилася королева Фаті, ставши спиною до спини Волоха. Той, не обертаючись, спробував змусити її повернутися на посаду головної лікарки, але вона не підкорилася і прикривала спину свого коханого, знищуючи ворогів не гірше за нього.

Але хто ж зараз рятуватиме нас? Значить, королева замість себе залишила когось з недавно навчених Духів, щоб вчасно висмикувати з бою та відправляти на відновлення. Не можна так чинити, ох не можна. Противники теж почали застосовувати зброю кремніків. Хтось із них зумів «перерубати» одним рухом Волоха разом з його королевою. Лиш прозвучав відчайдушний крик королеви Фаті:
— Мамо, прощавай…

Тієї ж миті з'явився фантом Тріади. Волох та Фаті зникли, так і не встигнувши покинути розчленовані тіла, що вмирали. Ельфійка, побачивши вмираючих Духів Духів Волоха, відправила дівчаток на відновлення, а також висмикнула нас з оточення, проте не відправляла на відновлення, чекаючи, поки з минулого повернуться медики, яких вона відправила на декілька  миттєвостей раніше. Афіна, Лія, Джаго та Фаїна кинулися на допомогу нашим Духам, розмахуючи зброєю кремніків, а я почав знищувати супротивника здалеку. Тепер уже вороги опинилися в оточенні, хоча й доволі слабкому. На превеликий жаль, сил у нас залишалося замало. Незабаром практично одночасно Тріада (точніше її фантом) відправила нас у минуле на відновлення.

Щонайменше місяць знадобилося в минулому нашим дівчаткам, щоб ми повернулися до життя. Адже чим більшою силою володіє суб'єкт, тим більше енергії потрібно для його воскресіння. Звісно і часу на це витрачається набагато більше. Хоча за наказом Тріади лікарі, які супроводжували, повернули нас в сьогодення одночасно. Там пройшла лише мить.

Ось тільки Фаті відхопила від Тріади пілюлєй по перше число за те, що під час бою залишила свою посаду. А Дух Духів, яка її замінила, досвіду у подібних справах не мала, адже вона вперше брала участь у справжньому бою. Тому всі, кого вона відправляла на відновлення, не знали, в який момент часу і куди саме вони мають повернутися. Зараз, коли з воскресіння всі повернулися одночасно, ельфійка наказала:
— Духи! Дистанція! Янголи – сфера!

Наші бійці, що атакували ззовні, відсахнулися від ворогів. Миттєво ми об'єднали свої сили, створивши навколо противників вогненну сферу, яка стискалась. Тієї ж миті фантом Тріади зник. Тут її допомога більше не потрібна.
— Наша сила з вами! — почулося багатоголосся командирів флотів, які розправилися з порталами та кораблями, що прорвалися.

Почекавши, поки куля зменшиться до крапки, а потім взагалі зникне, ми, прихопивши з собою кораблі та Духів, що залишилися живими, кинулися на допомогу військам Тархута з Тароном, яким доводилося ще важче, ніж нам. На наш подив, тут вже знаходилися ще дві наші групи. У своїх корах, де вони зустрічали супротивників, їм пощастило більше, ніж нам. Кораблі супротивника вибухнули, а вороги, що вистрибнули, загинули від смертельної мелодії. І обидві групи прибули на допомогу. А тепер ще ми й з'явилися.

Хоча тепер нас тут виявилось півкоманди плюс Боси, проте бій від цього не став переможним. Те, що вдалося знищити першу хвилю ворожих кораблів, зрозуміло, бо навколо літала величезна кількість уламків від кріогенників, які вибухнули. Ймовірно, Духи все ж таки вижили. Хтось із ворожих командувачів покликав підмогу. Можливо і не один. Мало того, що згасали сліди кількох порталів, через які з'явилися численні флоти підкріплення, так і зараз з трьох величезних енергетичних коридорів вилітали потужні кораблі.

Наших кріогенників, крім тих, що з'явилися з нашою групою, майже не залишилося, а ворожі знищували наших бійців, які билися зовні. Розташування противників нагадувало листковий пиріг. Усередині (в центрі) билися в повному оточенні ворожих Духів, знесилені Янголи та Боси. Цих Духів атакували наші. Але їм теж доводилося битися на два фронти. Адже їх оточила величезна кількість Духів з підкріплення.

Ми тільки прибули, як кораблі під керівництвом Пронири почали запечатувати портали, а вогняні комети Афіни знищувати кріогенники супротивника. Ворожі командири кораблів не розуміли, як з ними боротися. Звісно, проти кораблів кремніків чудово діє гравітаційна зброя. Але вогняні комети не асоціювались у ворогів з кораблями.

Тому вони лише маневрували, намагаючись ухилитися. Хоча це їм не вдавалося. Кріогенники Афіни виявлялися набагато швидшими. Вони користувалися не лише своєю перевагою у швидкості, а й величезною температурою, яка насамперед виводила з ладу електроніку ворожих кораблів. А також застосовували термічну зброю, якою знищували ворогів на відстані. Гравітаційку чомусь не використовували.

Набагато пізніше я дізнався, що під час бою на попередньому місці гравітаційні резонатори вогненних комет перегрілися (ось де не очікував, що і там може бути перегрів). І тепер вони гасили зайву температуру, знищуючи собою холодні кораблі ворогів. Хоча ще одна неприємна бяка з’явилася.

До нашої появи вороги змогли знищити санітарні кораблі, на яких були дівчата-зв'язківці, які переправляли бійців у минуле на воскресіння. В останній момент королева Тархута встигла врятувати дівчаток, переправивши їх на відновлення, хоча сама не загинула, а телепортувалася до чоловіка. Вони вже готувалися помирати. Адже знесиленим звідти не вирватись.

— У мене не вистачає сил, висмикнути Босів! — заголосила головна лікарка нашої групи. Ще звучали її слова, як ми висмикнули назовні знесилених Янголів та Босів, а лікарка моментально відправила їх у супроводі своїх дівчат-зв'язківців на відновлення. На превеликий жаль, усередині (у повному оточенні) залишилося дуже багато наших Духів-бійців і шансів вирватися з оточення у них не було.

Тоді Афіна зробила неймовірне. Прихопивши із собою десяток вогненних комет, вона на особистому кріогеннику рвонулася всередину. Ці незвичайні кораблі попрямували до тих, хто бився, перебуваючи настільки близько один до одного, що здавалося, ніби це одна загальна вогняна сфера блискавкою кинулась у бійку. Наблизившись до бійців, вона ввімкнула відштовхування, тому створювалося враження, ніби перед її кораблями розступаються.

У потрібний момент, коли вони опинилися в центрі «пирога», відштовхування деактивувала. Миттєво, майже всі ворожі бійці внутрішнього шару (з якими раніше билися Янголи та Боси) спалахнули. Порятунку від величезної температури важких кораблів кремніків для ворожих Духів не було. А наші, побачивши, що зсередини загрожує неминуча смерть, рвонулися до зовнішнього шару ворогів. Вони вже не звертали уваги на те, що їм треба битися з противником. Хоча вороги теж побачили, що від цього смертоносного вогню їм треба терміново рятуватися і теж кинулися подалі.

— Дистанція! — гаркнула Лія. Хоча наші Духи, які билися зовні, вже знали, що відбудеться і на мить раніше розпочали коротку телепортацію. Все ж таки телепорт відбувається набагато швидше, ніж будь-яке переміщення Духів. Лії вдалося так ювелірно створити кулю кремніків, щоб усередині не опинилися наші бійці, які атакували ворогів ззовні. Грізний, досвідчений Волох у цей момент виглядав розгубленим. На попередніх корах виявилося набагато менше супротивників і то, можна вважати, що ми програли. Тому він беззаперечно підкорився Лії. Ми миттєво посилили кулю кремніків, щоб жоден ворог не вислизнув. Що творилося всередині, дізналися набагато пізніше.

А всередині паніка охопила всіх Духів і наших, і ворожих. Афіна, застосувавши термоізоляцію, у вигляді кремніка телепортувалася з корабля в саму гущу наших Духів.
— Припинити паніку! Негайно всім переміститися до моїх кораблів на те місце, де були Янголи!

Чи чули її вороги, невідомо, але наші Духи, почувши знайомий голос, не посміли не послухатися наказу і метнулися у зворотному напрямку (до вогненних комет). У будь-якому випадку вони це робили, лише підкоряючись наказу, і рушили в центр, ніби зібралися пірнути в ківш з розплавленим металом. Хоча відбувалося щось для них неймовірне. Вони не тільки не згоряли, але навіть не обпалювалися. Між кораблями кремніків ніби виникали коридори, через які духи проривалися всередину вогняної кулі, утвореної кораблями Афіни.

А вогняні комети почали віддалятися одна від одної. Але вони не просто віддалялися. Вони рухалися. Притому з колосальною швидкістю, створюючи невелику порожню сферу, всередині якої опинилися наші Духи, що вижили. Як командири кораблів відрізняли своїх від чужих, незрозуміло, але жодному ворожому Духу не вдалося непомітно прослизнути повз. Коли всі Духи, що залишилися живими, опинилися під захистом кораблів Афіни, ті почали зміщуватися до оболонки кулі. Вороги з жахом відлітали подалі. Хоча деякі приймали вигляд кремніків, намагаючись протистояти «тепленьким» кораблям, але таких відразу ж знищували гравітаційкою.

Наблизившись до оболонки кулі, кораблі якийсь час продовжували лише рух, захищаючи наших бійців. Афіна торкнулася оболонки, почала виробляти обертові рухи скакалкою. З'явився отвір. Якщо раніше вогняні комети утворювали «непроникну», суцільну сферу, то зараз у ній появилося «порожнє» від вогненних комет місце, напроти того отвору, що Афіна зробила в оболонці.

Духи миттєво зрозуміли, що це шлях на свободу і почали швидко вилітати. Хоча штовханини не спостерігалося. Можливо через те, що вони все ж таки побоювалися наближатися впритул не лише до кораблів кремніків, а й до смертельної оболонки. У міру того, як збільшувався отвір в оболонці, кількість «полонених» наших бійців-духів зменшувалася. Афіна продовжувала рухи, щоб отвір не зникав, а навпаки збільшувався, і незабаром отвір виявився таким, що через нього міг «протиснутися» корабель кремніків.

Коли останній наш боєць опинився на волі, почали вилітати й кораблі Афіни. Вони далеко не відлітали, все одно були поруч. Нарешті останній корабель залишив смертельну кулю. Отвір моментально затягнувся, ніби його й не було.
— Моя сила з вами! Стиснення! — Видихнула Афіна. Дуже швидко вбивча куля перетворилася на крапку, а потім взагалі зникла.

До цього моменту після воскресіння повернулися Янголи та Боси. Негайно всі разом метнулися в нові координати на допомогу Сенсею, Сому та Грому. Але ми потрапили на шапковий розбір. Їм уже допомагали армії з інших груп. Хоча в цей момент з Босів билися лише Сом та Дід, які з'явилися після відновлення. А за кілька миттєвостей дівчата Тріади доставили й інших «мерців». Незабаром не залишилося жодного живого ворога.

— Шановні Боси, я до кінця своїх днів не забуду вашої безцінної допомоги. Що ви за неї запросите? — схилив коліно Тарон.
— Дурень ти, Тароне! І не лікуєшся! — обурився Волох, — особисто мені ти нічого не винен. Це я тобі повернув борг. Тож ми з тобою квити. А що решта Босів думають, я не знаю.

— Шамане, це ти щось говорив Тарону про борг?! — невдоволено гаркнув Дід, — я тебе хіба за цим посилав? Будеш покараний!
— Шановний Босе Дідоху, він нічого не говорив про обов'язок, не треба Шамана карати. Але ви врятували мій Притулок від руйнування. Я маю знати, чи зможу я розрахуватися.
— Тароне, тобі Бос Волох ясно сказав, що ти дурень. Я можу сказати за всіх, що нам не потрібний ніякий розрахунок. Мені неприємна навіть думка, що можу щось вимагати. Все! Ми відлітаємо, доки не посварилися з тобою.

— Босе Дідоху, почекайте. Як же це? Адже у кожного з вас загинуло безліч бійців, знищено колосальні флоти кріогенників.
— Тароне, — вклинився Сом, — невже ти не зрозумів, що ми допомагали тобі не заради зиску. Особисто я ризикував своєю головою та армією заради Боса Волоха, який з деяких пір став для мене бойовим побратимом. Я без роздумів помчуся йому на виручку навіть, якщо знатиму, що для мене це виявиться останній бій, при цьому він мені нічого не буде винен.

— Тароне, мені теж не подобається, що ти збираєшся розраховуватися, — подала голос  Арель, — хоча я тебе чудово розумію. Ти тисячоліттями знаходився в оточенні підлості та користолюбства. За будь-який «чих» з боку інших потрібно було якось розраховуватись. А те, що тобі можуть допомогти просто так, по-дружньому, у тебе не вкладається в голові. Особисто я брала участь у цій важкій бійці, бо тут бився мій коханий, мій чоловік. Але мені, як і йому, не потрібен ніякий розрахунок. Навпаки, я вдячна за здобутий бойовий досвід. Такого тяжкого бою я не пригадаю за все своє життя.

Противник нам попався дійсно сильний і нашій групі не вдалося б вижити, якби не прийшли на допомогу інші групи, яким пощастило більше, і вони розправилися із супротивником раніше за нас. Та й взагалі нам вдалося перемогти лише тому, що незважаючи на втому та втрату сил, друзі моментально кидалися на допомогу тим, кому довелося з останніх сил стримувати переважаючого супротивника.

Все, що ми планували заздалегідь, виявилося правильним лише у двох місцях, а в інших перемога давалася дуже важко та непередбачувано. І повірте, це не останній бій. Адже основний лиходій особисто не брав участі. А поразка в бою, з якої повернулося лише кілька учасників з багатьох мільярдів, змусить його замислитись. Тому деякий час він на ваш притулок не нападатиме.

Скільки я пам'ятаю себе, Черник жодного разу не зазнав поразки. Були в нього битви з великими втратами, але ця поразка для нього перша і, сподіваюся, не остання. Крім того, в цьому бою загинуло кілька Босів, союзників Черника. Та і в нього пихи поменшало. Все ж це лише словесна вода. Нам усім потрібно терміново повертатися додому. До того ж, багатьом з нас потрібно найближчим часом навести порядки у своїх придбаних Притулках. Не мені вам пояснювати, як складно справлятися з внутрішніми проблемами, що виникли.

— Королево Марель, я вас почув і зрозумів. Дякую всім за безцінну допомогу і прошу мене вважати другом. Якщо комусь з вас знадобиться допомога, я примчуся негайно, незважаючи на будь-які небезпеки.
— Тароне, не потрібно сердитись на Босів. Вони багато разів обманювались з вибором друзів. Тому всі такі обережні у висловлюваннях. У будь-якому випадку ви для них не ворог, а це багато значить. В такому становищі колись і я була для них. Навіть після того, як вони врятували мій світ, повної довіри до мене не було, хоча й ворожнечі також. Тільки з плином часу, прийнявши участь разом у багатьох кровопролитних боях, ми здружилися. Другом не можна стати відразу. Як колись говорив Шаман, для цього треба пуд солі з'їсти. Ви, чесний Бос. Сподіваюся в майбутньому всі сумніви відпадуть і ви увіллєтеся в нашу дружну компанію.

— Королево Марель, дякую за роз'яснення. Але чому «Шаман», а не Варвар?
— Якщо Арель видала вам ще одне моє псевдо, то це означає, що вам все ж таки довіряють.
— Я зрозумів. Хоча дозвольте дізнатися, яким чином не тільки я, а й вся наша група не загинула? Звісно, ​​крім загиблих бойових Духів та кріогенників. Наскільки мені відомо, мої лікарі загинули в перші ж секунди бою. Їх атакували ворожі духи чи кріогенники. Цілком можливо, що загинули і лікарі Боса Тархута, бо його королева телепортувалася захищати спину свого чоловіка. Крім того, хотілося б дізнатися, що діялося в інших місцях.

— Мені також цікаво, як нашій групі вдалося перемогти? Ми ж вочевидь програвали. У нас теж противник знищив дівчат-лікарів, — сумно промовив Волох.
— Босе Волоху, їх тільки вбили, але не встигли знищити, я відправила їх на відновлення, — втрутилася Тріада, — точніше відправила за допомогою свого фантома. А ваша дружина, шановний Босе Волоху, самовільно покинула свою посаду, щоб рятувати вас, хоча ворожий Дух перерубав обох скакалкою. Ймовірно, це був один із Босів, союзників Черника. Тому довелося вас також відправляти на відновлення.

Мені соромно за вашу дружину. Я її розумію: насамперед захист свого чоловіка. Хоча така поведінка допустима лише при захисті власного світу чи Притулку, та й то, якщо в цей момент королева не перебуває на бойовому посту, як головний лікар. На превеликий жаль, до цього найважчого бою бойового досвіду не було майже у всіх медпідрозділах, крім медиків Босів Дідоха та Грома. Сподіваюся, ця бійка навчила їх багато чому. Хоча я теж із задоволенням подивилася б повністю, що творилося в інших групах.

— Друзі, пропоную відправити залишки своїх армій до їхніх місць дислокації, а самим зібратися повним складом та проаналізувати всі помилки цього бою.
— Діду, мені теж можна? — похнюпившись, несміливо поцікавилася королева Фаті.
— Навіщо тобі це? — з ніжністю заперечив Волох.
— Босе Волоху, я не можу вам наказувати, але щоб з'ясувати всі обставини бою, потрібні абсолютно всі учасники. Якщо ви вважаєте, що ми принижуватимемо вашу дружину, то глибоко помиляєтеся. Помилитись може будь-хто. І не треба ховатися, а потрібно виправляти помилки. Ви згодні?
— Звісно, ​​згоден. Пірнаємо у минуле?

— Само собою. Хоча, перш ніж ми звідси злиняємо, Босе Тароне, попрошу вас зібрати всю інфу ваших спостерігачів.
— Як же я забув, що можу переглянути все, що бачили мої спостерігачі, — почав журитися Тарон.

Незабаром ми вже перебували на місці пікніка.
— Шановні Боси, я не маю права заперечувати наказ свого командира, але прошу мене вислухати. А потім нехай Бос Дідох вирішує, як мене покарати.
— Тріадо, навіщо цей вступ? Є, що сказати, кажи!
— Я щодо медпідрозділів.

Ельфійка продемонструвала уривки з обговорення, коли ми сперечалися відносно майбутнього бою. Щоразу, коли порушувалося питання щодо наших дівчаток, наших рятівниць, Боси просто відмахувалися.
— Шановні Боси, скажіть мені, хто з вас і скільки разів потрапляв у цьому бою на відновлення?

— Я вісім, — невпевнено промовив Тарон, — виходить, що я вісім разів програв бій?!
— Я шість, — сором'язливо схиливши голову, промовив Тархут.
— Я чотири, — подав голос Волох.
— Тріадо, для чого цей допит? — обурився Дід.

— Командире, це не допит. А спроба з'ясувати причини нашої поразки. Так, так. Саме поразки, незважаючи на те, що противника ціною величезних втрат, нам вдалося знищити. Адже всього двом групам із восьми пощастило. Їхні супротивники не мали захисту, проти імпульсної зброї. Тому ці дві групи, за лічені секунди, перемігши своїх ворогів, кинулися на допомогу іншим. Хоча їм все ж таки пощастило двічі: відсутність імунітету і майже однакова кількість ворожих військ.

На жаль, в інших корах наших бійців виявилося значно менше, ніж супротивників. Тому велику роль відіграли медпідрозділи. З шести груп, що залишилися, лише у двох вороги не дісталися медиків. Королева Фаті, будьте ласкаві, покажіть, що трапилося у вас?
— Як вона покаже? — здивовано запитав Тарон.

Але Фаті без заперечень запустила голограму зі свого кокона. Ось з'являються вороги. Ворожі кріогенники розлітаються вщент, а бойові Духи та командири знищених кораблів, оточивши Янголів та Волоха, вступають у бійку з ними. Зрозумівши, що мелодія не подіяла, наші бійці-духи кидаються на допомогу. Санітарний корабель теж наблизився. На той час вже довелося висмикувати на відновлення Азіріса, Сокола та Бахура. Це зробила королева Фаті. Дівчата-зв'язківці, які транспортували «мерців», отримали наказ повернути своїх пацієнтів за мить після відправлення в минуле.

Вже всі Янголи та Волох побували на воскресінні по декілька разів. Навіть деякі командири легіонів. Але з порталів, що з'явилися, почали вилітати одночасно десятками тисяч найпотужніші кораблі. Поки зав'язувалися портали, вогняні комети Афіни зволікали якусь мить, і група ворожих кріогенників, що прорвалися, знищила санітарний корабель.

Врятувалася лише королева Фаті. Вона особисто зруйнувала кораблі, що атакували санітарний корабель, раніше, ніж це встигли зробити вогняні комети Афіни, хоча врятувати корабель не зуміла. Відправивши дівчат, що помирали на відновлення, вона телепортувалася до Волоха. Адже тепер її медпідрозділу не існувало. А щоб змінити зв'язківців то, такого взагалі не розглядалося. Хоча за кілька секунд її з чоловіком перерізав вогненною скакалкою один із ворогів. Звичайний боєць не міг цього зробити. То був ворожий Бос.
— Мамо, прощавай…
Відтворення припинилося.

— Не зрозумів!? — обурився Дід, — королева Фаті не винна в тому, що вона покинула свою посаду. Але хто тоді врятував її з чоловіком?
— Мені довелося створити фантом і метнутися на допомогу, — продовжила Тріада, — на той час повернулися з відновлення дівчата-зв'язківці. Але їхніх сил не вистачало, щоб пробитися крізь купу ворогів. Я висмикнула не тільки Волоха з королевою, а й знесилених Янголів. А невдовзі всі повернулися з минулого зі свіжими силами. Більше моя допомога там була не потрібна. Але питання в іншому. Подивіться, що відбувалося у групі, де я курирувала воскресіння.

Замелькала голограма. Ось виникло величезне вороже військо. Зброя Волоха подіяла лише на кораблі. Почалася нерівна бійка. Ельфійка вчасно висмикувала з бою знесилених Янголів, відправляючи їх на воскресіння. Минала лише мить, і вони зі свіжими силами знову вступали у бій. Зненацька з'явилися портали. До санітарного корабля рвонулося близько тисячі ворожих кріогенників, що прорвалися. Але вони виявилися моментально знищені. На охороні санітарного корабля було щонайменше легіон кораблів.
— Тріадо, тобі хтось виділив кораблі зі свого флоту?
— Ніхто мені нічого не виділяв. Цими кораблями керували мої дівчатка. На превеликий жаль, вони майже всі загинули. Дивіться, Боси! Уважно дивіться!

Голограма знову почала рухатися. Нашим кораблям вдалося зав'язати портали, проте знищувати тих, хто прорвався в цей час, не було кому. У групі не було флоту кремніків, а на запечатування потужних порталів довелося задіяти всі кораблі. На той час, коли наші кораблі змогли повністю запечатати портали та повноцінно вступити в бій, половина кріогенників виявилася знищеною. Наших кораблів ставало дедалі менше.

Кораблі дівчат відчайдушно захищали санітарний корабель. Але їх теж ставало дедалі менше. З легіону залишилося трохи більше сотні. І тут з'явилися на допомогу ще відразу дві групи, у яких флоти були майже цілими. Незважаючи на те, що кількість наших кораблів виявилася на чверть меншою, ніж ворожих, вони швидко розправилися з флотами супротивників. Весь цей час Тріада незворушно висмикувала знесилених та відправляла на відновлення. При цьому вона ще встигала стежити за ворожими кораблями і знищувати особливо завзятих, які прагнули знищити санітарний корабель з дівчатами-зв'язківцями. З появою нашого підкріплення з'явилися нові санітарні кораблі. Тому її робота набагато полегшилась.

— Арель, будьте ласкаві, повідайте нам, що діялося з медиками у вас.
— Я розуміла, що бій буде смертельним, тому також, як і Тріада, спробувала убезпечити медпідрозділи. Адже саме від них залежить можливість продовжувати бій, коли вже настає поразка. Я також створила охорону санітарного корабля, на якому були дівчата-зв'язківці. Але мені легше, ніж Тріаді, це зробити. Моїх медиків охороняли три легіони гвардійських кораблів, які в моєму світі забезпечують безпосередню охорону мене та чоловіка. Хоча я використовувала лише ті, що призначені для охорони особисто мене. Крім цього, з дозволу чоловіка очолила медиків.

Замелькала голограма королеви Марель. Їхній групі теж не пощастило. Ворожі духи мали імунітет від хвильової зброї. До того ж у їхній групі не було кремніків. Точніше флотів вогненних комет. І теж загинула величезна кількість наших кораблів від підкріплень, що з'явилися. Портали ніхто не зав'язував. Тому для нас бійка виявилася явно програшною.

У будь-якому випадку до санітарного корабля вороги майже не наближалися. Хоча вони не дуже й прагнули його атакувати. Він нічим не відрізнявся від охоронних гвардійських кораблів. А ці кораблі не вступали у бій, якщо не йшла безпосередня атака на них, хоча тримали кругову оборону. Певно, ворожі командири вирішили, що це резерв. Звісно, з ним можна розправитися після знищення основного бойового флоту. Після появи інших груп, що прийшли на допомогу, у ворожих флотів шансу на порятунок не лишилося.

— Ви можете мені дорікнути в егоїзмі. Хоча під час обговорення я намагалася донести до вас, наскільки важливо зберегти тих, хто вас рятує в бою. Але ж ви всі досвідчені, потужні Боси. Що вам зауваження якоїсь баби? А що в результаті? Чотири групи залишилися без медиків. А це означає лише одне: те, що у вас лише одне життя. О-Д-Н-Е! — повторила вона по літерах, — а ви, як у комп'ютерній грі. Закінчилася життєва енергія одного життя, можна використати інше. І так до безкінечності. Хоча таке можливе лише в одному єдиному випадку: якщо ваші медики перебувають у повній безпеці.

А ви від цього відмахувалися, як від чогось несуттєвого. Подумаєш – медики! Вони ж у минулому. Ті, хто безпосередньо займається відновленням, дійсно у минулому. А хто вас помираючих до них доставить? Я повністю підтримую Тріаду і говорю вам: Боси, у вас зоряна хвороба! Декілька переможних боїв, і ви повірили у свою винятковість і непогрішність. Навіть розсердилися на своїх королев, що вони залишили бойову посаду. А припустити не в змозі те, що від цієї посади нічого не залишилося, і там перебувати абсолютно марно, бо ніхто з них без дівчат-зв'язківців нічого самотужки не зробить.

Вони в тому випадку обрали оптимальний варіант: врятувати хоча б свого чоловіка. Але це теж блеф. Ваші королеви не мали бойового досвіду такого рівня. А серед вас п'ятеро Босів, які чудово уявляли, чим загрожує повне оточення величезною кількістю потужних ворожих бійців з багатьох Притулків. Ви чудово знали, що тим, хто знесилився, з кільця в кілька мільярдів ворожих Духів, вам не вирватися без сторонньої допомоги. До речі, серед ворогів може опинитися ворожий Бос, з яким поодинці також не просто впоратися. Так і вийшло з Волохом. Те, що важко вирватися, можна судити з панічного крику головної лікарки, яка після воскресіння керувала медиками королеви Фаті:
— У мене не вистачає сил висмикнути Босів!

— Вона, до речі, зі свіжими силами, після відновлення. Та й силу має порівнянну з вашими. Такій силі багато Босів позаздрять. І то у неї не вистачало сил навіть на те, щоб вас висмикнути з бою, не кажучи вже про те, щоб комусь з вас знесиленому втекти без допомоги медиків. Потрапляння в таке оточення, це квиток в один кінець, якщо не допоможуть наші дівчатка. От і думайте тепер, чи ви виграли цей бій чи безславно продули, і всі загинули, — Арель ображено замовкла.

— Королево Марель, ви цілком праві. Принаймні щодо мене, — почав азартно доводити Тарон, — якщо чесно, то я наперед готувався до смерті. Такої армади не перемогти. Але після першої смерті, повернувшись у бій, я почав вважати себе безсмертним, увірувавши в те, що мене в будь-якому випадку висмикнуть з бою, воскресять, і я з новими силами продовжу трощити супротивників. На жаль, навіть не подумав, що ті, хто повертає нас до життя, теж потребують безпеки.

Адже дівчата-зв'язківці, які нас переміщують до центру воскресіння, нарівні з нами перебувають у бою. Нехай і не б'ються, але можуть зазнати нападу і тоді вже ніхто нас не врятує. Особисто я врахую всі проблеми з медиками. Відтепер мої дівчата-зв'язківці матимуть надійну охорону. Крім того, я їх наділю такою силою, щоб вони могли не лише за себе постояти, а й без істотних втрат сил виконати десятки стрибків через будь-які простори та час.

— Босе Тароне, ваші спостерігачі бачили, кому вдалося втекти?
— Звісно, ​​хоча багатьох моїх спостерігачів вороги знищили ще до початку бою. Проте перед самим боєм, коли з'явилися наші війська, у всіх восьми місцях диверсантів повністю ліквідували, незважаючи на величезні втрати серед спостерігачів та дозорців.

У тих корах, де ворожі армії не мали імунітету, не виявилося жодного втікача. Крім того, ніхто не втік з координат, де бився Бос Волох. Спроби були, але втікачів наздоганяли кораблі кремніків. Ніхто не зміг втекти і звідти, де билася королева Марель. Але там відбувалось щось незрозуміле. Ось самі дивіться.

Тарон запустив голограму. Ворожий боєць з усіх сил, які ще в нього залишились, мчить геть. Потім раптом зупиняється, завмирає і починає повільно повертатися. По ньому видно, що йому дуже не хочеться повертатися, але він все ж таки повертає назад. Коли відстань до місця бою зменшується настільки, що кораблі можуть дістати гравітаційкою, його миттєво перетворюють на нейтронку. Таким чином повернулося понад два десятки втікачів. Чому ті, хто втікав, не користувалися телепортом, питань ні в кого не викликало: на далекий телепорт уже не залишилося сил.

Потім Бос показав тих, хто намагався втекти з координат, де билася його армія. Таких виявилося близько п'яти десятків. Але далеко не втік жоден. Усіх спільними зусиллями знищували дозорці, які здалеку стежили за боєм. Хоча одному майже вдалося втекти. Він на мить затримався, щоб розправитися з дозорцями. Зміг знищити майже дві сотні кораблів, які атакували його. За цю мить на допомогу прибули ще кілька тисяч таких дозорців. Разом їм вдалося втікача знищити.

На жаль, втікачів ще за двома координатами вдалося знищити не всіх. П'ятеро втекли. Притому кожен з них мав колосальну силу. Їх не могли зупинити сотні дозорців.
— Тароне, можеш показати, хто саме втік?
Коли висвітлилося п'ять голографічних зображень, Волох і Тархут, навіть присвиснули. То були Боси. До того ж, вони всіх чудово знали. Доводилося багаторазово битися з їхніми арміями.

— Судячи з реакції Босів Тархута та Волоха, то це Боси. Хитрі Боси. На мій погляд такого Боса-хитруна змогли знищити дозорці, хоча і з великими втратами. Як мінімум троє Босів, а можливо і більше (розглянути, хто саме намагався втекти, неможливо через велику відстань до спостерігачів), загинуло через магію королеви Марель. Тільки вона могла за допомогою магії повернути їх, не дозволивши втекти, а гвардійські кріогенники знищили. Але скільки тоді не таких хитрих Босів загинуло у бою? І чи брав Черник участь особисто? Щось маю сумнів.

— Втекли Боси, союзники Черника: Стапер, Хартрон, Політик, Пуерто та Смартик. Я їх впізнав на голограмі, — впевнено заявив Тархут, — Сенсею, можете не сумніватися. Черника, серед них не було. Принаймні в тих корах, де я бився. Я його відчув би відразу.
Волох лише згідно кивнув. Що пов'язувало Черника та Тархута, ніхто не став уточнювати. Зненацька з'явився Страж.

— Атака на нас? — з тривогою поцікавився Дід.
— Командире, я знову за дорученням Стража Притулку. У притулку Боса Тарона з'явилася переговорна група з альянсу, який очолює Черник. Вимагають перемовин на найвищому рівні.
— Цілком можливо, що вони хочуть не так перемовин, як знищити Боса Тарона. У мене така ситуація відбувалася з імператором. Тоді Шаману вдалося знищити багатомільярдну армію, зберігши при цьому парламентера, який ставив ультиматум: або нам капітулювати, або імператор знищить мій світ.

— Босе Дідоху, прошу вас, дозвольте йому провести переговори від мого імені, — Тарон майже навколішки падав.
— Босе Тароне, ви вже знаєте непередбачуваний та норовливий характер Шамана. Наказувати я йому не буду. Ви ж чудово розумієте, що це зовсім інший Притулок. І досвіду дипломатії між Притулками він не має. Якщо він погодиться на цю безнадійну справу, заперечувати не стану. Тож домовляйтеся особисто з ним.

— Шаман? — у Тарона був такий благаючий погляд, ніби він просить ковток води в пустелі. Я замислився.
— Батьку, погоджуйся, — підштовхнула Анжеліка, але я так глянув на неї, що вона сховалась за спини інших.

— Я відчуваю, що Черник послав когось досвідченого в дипломатії, — виправдовувався Тарон, — я можу битися, можу спланувати розвідувальну операцію, але в дипломатії мене обставлять, незважаючи на всі мої знання. Шамане, обіцяю виконати всі ваші вимоги, якими б абсурдними вони не здавалися.

— Босе Тароне, боюся, що ви не в змозі виконати мої вимоги. Тому я відмовлюся.
— Я обіцяю у присутності Босів, що виконаю все. Погоджуйтесь.
— Ви зможете надати на час переговорів когось із Верховної ради вашого Притулку? Потрібно, щоб він не тільки беззастережно підкорявся мені і не возбухав, а й його знали в інших Притулках, зокрема в альянсі Черника, — Тарон замислився, — ось бачите, я ж казав, що ви не зможете виконати моїх вимог. Хоча це навіть не все.

— Ні, ні. Я ладен виконати. Просто міркую, хто б підійшов не лише, як помічник голови, а щоб його знали. Є кілька претендентів на цю роль, ви зможете самі вибрати. Що за умови?
— Ви добре володієте навичкою дистанційного спілкування?
— Звісно. Ви хочете, щоб я чув і зміг вчасно щось підказати? — Ця фраза Тарона пролунала в моїй голові. Хоча це не телепатія, там дещо відбувається по-іншому.

— Є ще одне прохання. До складу дипломатичної групи від світу у нашому Притулку зазвичай входять шестеро: голова, його помічник та четверо охоронців.
— У спокійній обстановці від Притулку також виставляється така ж група. Вам надати охоронців чи ви самі оберете серед наданих? — Перебив мене Бос.
— Ні те, ні інше. Я б віддав перевагу Янголам, як охоронцям.

— Шамане, нахабнієш, — невдоволено рикнув сріблястий дракон.
— Страже, твоя думка в цьому випадку нікого не цікавить, — перебив Дід, — ти когось конкретно хочеш?
— Той самий склад, що й на переговорах семи світів.
— Шамане, я не заперечую, все залежить від їхньої згоди.

— Згодні, — синхронно пролунали голоси Лії, Ліліт, Анжеліки та Хруста.
— На особистих кріогенниках, — додав я.
— Шамане, нахабнієш. Все, чи ще щось вигадаєш?
— Все. Ви готові? — Тарон кивнув, — тоді не відставайте.

Ми перемістилися з тривимірки до макросвіту (до свого Притулку), хоча за часом за добу до сьогодення.
— Босе Тароне, я вашого Притулку не знаю. До появи дипломатів Черника ще повна середньогалактична доба. Ведіть до себе, а ми за вами.
— У часі не переміщатись?
— Звісно. Адже нам потрібен час для підготовки з вашим представником. Але координати мають бути такими, щоб ви не зустрілися самі з собою, а решта на ваш розсуд.