Частина 17. Матен

— Босе Дідоху, дозвольте нам з Хангом на час відпочинку змотатися в наш світ. Армії залишаються на місці, — попросила Арель. Дід уважно подивився на них і зрозумів, що краще не заперечувати. Нехай з усіма проблемами та суперечками розберуться вдома. Він згідно кивнув і миттєво Арель з чоловіком зникли. Наодинці вони приймуть рішення, хто з них битиметься з Матеном. А суперечка у них відбудеться дуже спекотна.

Одіссей, навіть не дочекався моєї команди. Роботи відразу ж підкотили нам візки зі стравами.
— Пригощайтесь, Босе Тароне.
Той без заперечень накинувся на їжу. Але все ж таки не втримався і телепатично запитав:
— Варваре, я ніяк не можу зрозуміти, навіщо вам наділяти додатковою силою ворога?
— Ви вважаєте себе ворогом?
— А хіба ні?

— Що трапилось з нашими ворогами, ви бачили. А якщо ви маєте на увазі, що ваші війська разом з Матеном атакували наш Притулок, то Бос Дідох вам сказав, що заради збереження життя у своєму Притулку він вчинив би так само. Він вас не вважає за ворога.
— Можливо, й так. Хоча я в його вчинку не бачу шляхетності. Можливо, мені ця відвертість обійдеться дуже дорого, проте я мимоволі потрапив з однієї залежності до іншої. Замість Матена Дідох.

— Ви дійсно вважаєте, що наш Бос лицемірить?
— Звісно. Адже зараз керують Притулками його підлеглі. Точніше почнуть керувати. Тому можна вважати, що він уже колонізував три Притулки, — я не витримав і зайшовся в істеричному реготі.
— То, може, ви вважаєте, що і Бос Волох йому підкоряється?
— Не виключаю такої можливості, хоча повірити в це важко. Волох надто досвідчений та честолюбний, щоб підкорятися новачкові.

— Босе Тароне, звісно, ​​я не маю права сперечатися з вами. Але скажу вам відверто. Жодної залежності новоспечених Босів від нашого немає і не передбачається. Можете мені не вірити, але ви з часом переконаєтесь у цьому самі. А щодо вас, то ви в набагато гіршому становищі, ніж вони. Бос Дідох помилував вас. Навіть дозволив вам додати собі сил. Але ви не стали нашим союзником.

Виходячи з цих реалій, то у разі нападу на Притулки новоспечених Босів Вчителя, Горена, Грома чи Тритона наша армія негайно прийде їм на допомогу. А якщо на вас хтось нападе, то яка нам до цього справа? На жаль, вам необхідно терміново готувати нову армію для власного захисту. Я розумію, що ви не всі війська кинули на допомогу Матену, але все ж таки загинула значна частина.
— Варваре, за такі відверті розмови, командир може вас покарати.
— У нас кажуть: не беріть поганого в голову, а важкого до рук. Пропоную ґрунтовно відіспатися.

— Одну хвилинку. Задовольніть мою цікавість. Чому ви набули білкового вигляду в той час, коли для Духів на борту корабля звучить поживна мелодія?
— Тому, що мій справжній вигляд білковий.
— Але в цьому образі ви вразливіші, — Тарон зімітував удар по мені і моментально опинився в пастці.
— Одіссею, не свавільничай. Випусти Боса з пастки і вибачся.

— Але, командоре, я помітив у його діях загрозу для вас.
— Ти хочеш, щоб я розібрав тебе на запчастини? — пастка зникла, а Бос злевітував, щоб не впасти на підлогу.
— Я зрозумів. Вибачте, Босе Тароне, — невдоволена відповідь бортового комп'ютера.
— Симбіоз? Значить, я помилявся, коли вважав, що ми знаходимося в тривимірці. Крім того, таке враження, ніби цей кораблик знаходиться в ангарі.
— Ви не помиляєтесь. Ми з Одіссеєм представляємо симбіозну пару вже багато тисячоліть, хоча він зараз знаходиться в ангарі основного корабля. Природно обидва кораблики з численними апгрейдами та капітальними ремонтами. І щодо тривимірки теж не помиляєтесь. Все ж таки нам потрібно відпочити. Спимо.

Незабаром на борту Одіссея влада перейшла до Морфея. Навіть Одіссей з Фаетоном повимикали всі функції та служби, які не використовуються в цей час, що ідентично сплячому режиму. Пробудження виявилося легким і майже непомітним. Поглянувши на табло, що показувало поточний час, зрозумів, що проспали понад десять діб. Роботи Одіссея знову підкочували до нас візки з їжею. Ми закінчували трапезу, як бортовий комп повідомив:

— Бос Дідох запрошує всіх до нього, — миттю опинилися біля Діда.
— Прийшли до спільної думки? — поцікавився той у Ханга.
— Звісно, — синхронно відповів Жрець разом з Арель, а потім додав:
— Босе Дідоху, дуже прошу вас, незважаючи на нашу поведінку, можливо неадекватну чи обурливу, ні в якому випадку не скасовуйте нашого поєдинку.

— Чудово. Значить, щось придумали. А зараз готуємося до найважчої та найвідповідальнішої дії. Спробуємо заволодіти силою та знаннями Матена. Якщо при цьому виникне небезпека, без попередження його знищу. Ризикувати вашим життям не маю наміру. Жодних заперечень не приймаю. Приступаємо!

— Всім присутнім та їхнім арміям застосувати маскування всіх відомих видів, це не стосується лиш команди Янголів. Вони будуть, як моя особиста охорона. Кремніки! Ви об'єднуєтеся та створюєте спільну захисну сферу, всередині якої мають опинитися і наші армії. Всім бійцям та кріогенникам переміститися якомога ближче до мене. Для ущільнення Духам розміститися між кораблями і об'єднатися ланками в єдине ціле, а ті, хто зможе, об'єднуються легіонами. Дівчатка, ви розміщуєтеся між бійцями. Ваше завдання – підтримувати життя ослаблених бійців. Кріогенники! Почали!

Кораблів виявилося стільки, що вони у кілька сотень шарів утворили непрозору сферу. Причому вони робили маневри спочатку з максимальним відштовхуванням і з величезною швидкістю. У міру наближення один до одного швидкість та сила відштовхування зменшувалася. Нарешті кораблі зімкнулися, торкнувшись один одного. Зазвучали доповіді командирів флотів про завершення маневрових дій.

— Духи! Вперед!
Бійці заповнювали порожнечі між кораблями. Розмістились.
— Кремніки! Захист!
Наказ стосувався не всіх кремніків, а лише Стоуна, Ліліт, Хруста, Тритона, Афіни. Кожен з них мав силу, якій могли позаздрити багато Босів. Вони створили спільну величезну кулю кремніків, що накрила численні армії. За межі цього купола не проникало жодного сигналу. Крім того, ніхто з нього не міг втекти, телепортуватись. Звісно, ​​крім самих творців. Але вони не збиралися це робити.

— Силу на мене! — Наказ Діда.
— Моя сила з тобою, — синхронно прозвучало багатоголосе підтвердження. Незважаючи на величезну силу Духа, той навіть похитнувся від такого потоку. Негайно до нього доставили у вогняних кайданах сонного Матена.
— Прокидайся!

Матен, ще повністю не оклигав від сну, як у напрямку Діда понісся смертельний вогненний шлейф. Хоча він на півдорозі розвіявся феєрверком, ніби напоровшись на невидиму стіну. Як потім я дізнався, цей магічний мур навіть не Дід застосував, а Арель. Найцікавіше полягало в тому, що створена невидима стіна поглинала енергію шлейфа та передавала творцю, збільшуючи силу. Хоча визначити, хто саме виставив стіну, було неможливо.

— Матене, не дуркуй. Ти ж розумієш, якщо тебе полонили, це означає лише одне. Ти виявився слабаком, — такого приниження Матен ніколи не відчував, — негайно приступай до передачі сили!
— Не бачу сенсу. Ти ж мене все одно вб'єш, — він спробував поторгуватися з Дідом.

— Передавай! Потім я подумаю. Хоча мені особисто не хочеться з тобою битися, а знищувати тим більше. Є особи, які дуже бажають тебе стерти в пилюку. А мені якось байдуже. Ну, спробував ти атакувати мій Притулок. Ну, втратив свої війська та потрапив у полон. Нічого незвичайного, заради чого я хотів би мститися. Та й твій Притулок мені без потреби. Я ще до ладу не освоївся, як своїм керувати, а вже доводиться захищатись від таких падлюк, як ти. Тому ділися силою зі мною. А я потім організую тобі гарячу зустріч з твоїм кровним ворогом.

Матен розпочав передачу без попередження та з максимальною потужністю, намагаючись таким колосальним потоком вбити охорону біля Діда. Янголи захиталися і почали знесилено опускатися навколішки. Матен це побачив і навіть очі заплющив, намагаючись видати потік максимальної сили. Минуло півгодини. За цей час охоронці молодого Боса повинні померти.

Він розплющив очі і злякався. Всі до єдиного не тільки живі, а й з нудьгуючими посмішками, навіть з якоюсь лінню, спостерігають за ним. Він зрозумів, що його обдурили. Крім того, він відчував присутність набагато більшої кількості розумних істот, аніж бачив. Відчував присутність Босів. У нього навіть склалося враження, що тут присутній Бос Тарон. Хоча такого не може статися апріорі.

Він почав розмірковувати над словами молодого Боса. У принципі, той говорив правду. Йому нема за що мститися. Адже це єдиний напад на його Притулок, до того ж програний нападниками. Як не сумно усвідомлювати, але програний по-дурному. Міг же повернутись, не вистрибуючи в черку. На крайній випадок міг особисто не брати участь в атаці. Не прислухався до інтуїції. Вирішив, що за допомогою величезних армій кількох Притулків легко придушить опір молодого, недосвідченого Боса. А в результаті потрапив у засідку.

Не міг той організувати та спланувати її без допомоги досвідченого Боса. То був Волох. Був. Хоча тішило те, що Волоха вже немає. Від такого удару той не міг уціліти. Тим більше, що сам бачив, як Дух почав залишати тіло, яке помирало. Звісно, ​​в ідеалі треба було його розірвати. Молодий Бос міг його врятувати, проте щоб Волоху відновити сили, знадобиться надто багато часу. Враховуючи, що Бос змушує його ділитися силою без Волоха, мабуть, того переправили додому, у свій Притулок. Значить, тут його точно немає. Волох, звісно, дуже палає помстою до нього, але він не ризикне битися ослабленим. До того ж він набагато слабший від мене.

Королева Марель дуже хотіла б помститися. Але вона витратила останні сили, намагаючись вбити своєю магією. Якщо вона вижила, то зараз їй не до цього. Сили так швидко не відновлюються. Для цього потрібно або багато часу, або позбавити життя мільярдів Духів Духів. Все ж таки, мабуть, молодий Бос саме її мав на увазі, коли казав, що хтось дуже бажає йому помститися. Значить, ця сучка вижила.
Так міркуючи, він навіть послабив міць передачі.

— Не махлювати! Не знижуй потужності передачі! — повернув його в реальність грізний окрик. Протистояти такій силі він виявився не в змозі. Молодий Бос не тільки легко утримував його у покорі, але в нього залишалося достатньо сил, щоб у разі небезпеки знищити свого ворога. Та й вогняні кайдани, які не дозволяють втекти, виявилися такої сили, що розірвати він не в змозі. Звідки ж він узявся з такою величезною силою? Хоча, мабуть, його підживлюють силою кріогенники та Духи, які між ними. У сумі набирається величезна сила.

Крім того, враження таке, що всі знаходяться в одній величезній пастці. Відволікати силу кріогенників хитрий Бос не стане. Отже пастка створена не кораблями. До того ж, вони не могли її створити. Для цього їм потрібно утворити секції, а за такого щільного розміщення це неможливо. Значить це куля-пастка кремніків. Зазвичай вона створюється для знищення ворогів, що впіймалися в неї. Але створити статичну можливо кремніку, який володіє силою хоча б Жерця світу, а такої сили, як у даному випадку, хіба Босу. І то не кожному. Хоча для цього Бос має бути справжнім кремніком. Загадок багато, відповідей наразі немає.

Раптом згадався один давній бій. У ньому Ваахар завдавав смертельного удару по Волоху, а цей молодий Бос тоді прийняв удар на себе (хоча тоді він не був навіть Жерцем). Вижити від такого удару не міг. Значить, в якості подяки Волох його повернув до життя. Тепер зрозуміло, чому він допомагав. Волох йому завдячує життям. Все ж таки битися з Босом безглуздо.

Навіть якщо той зіграє у шляхетність, його особиста охорона все одно поділиться з ним силою. А вони зовсім не слабкі, якщо спокійно витримують потужність його передачі. До того ж вони після закінчення зробляться від його сили ще сильнішими. У будь-якому випадку, молодий Бос просто так не відпустить. Тому потрібно докласти максимум переконання, щоб битися з кимось, хто бажає йому помститися. Так буде хоча і мізерний, але шанс на порятунок.

Докоряй собі, не докоряй за зроблені фатальні помилки, в даному випадку час не повернути. Було б чудово, якби вдалося втекти в часі, але цьому перешкоджають дві причини: вогняні кайдани та куля кремніків. Навіть якщо вдасться позбавитися зброї Стража (таке можливо, якщо Бос дозволить дуель), то подолати захист кремніків можна лише в тому випадку, якщо вдасться вирахувати, хто його створив.

Хоча одному кремніку не створити пастку такої сили. Значить, вони об'єдналися і створили спільну пастку. Тож знищення одного з кремніків нічого не вирішить. Лише даремно витратиться дуже багато сил. Все вирішиться, коли з'ясується, хто ж хоче зі мною поквитатися. Передачу закінчено. Якщо Бос вирішить підло його знищити, потрібно застосувати максимум сил, щоб відбити смертельний удар. На крайній випадок хоча б нейтралізувати наскільки можна, а потім діяти за обставинами.

— Босе, хто в тебе такий нахабний та самовпевнений, що вирішив кинути мені виклик? Я готовий до поєдинку.
— Не поспішай. Їх спершу треба доставити сюди. Лисице, вперед за Хангом та його дружиною.
— Їх? — не витерпів Матен, щоб не перепитати. Проте Дід відверто проігнорував його запитання. Минула не одна мить, перш ніж перед Дідом з'явилася Анжеліка та подружжя Хангів. Притому вони з'явилися ніби після переміщення через простори, виміри та час.

— Босе Дідоху, згідно вашого наказу прибули, — в один голос промовили вони, схилившись у вітальному жесті.
— Марель, ти стверджувала, що хочеш поквитатися з Матеном. Я тобі надам таку нагоду. Ось твій кривдник.
Арель різко розвернулася. Очі її метнули блискавки. Вона була готова моментально розпочати бій. У цей час Ханг впав навколішки перед Дідом.

— Босе Дідоху, командире, не можна моїй дружині битися з Матеном. Після бою, якщо залишуся живим, можете мене вбити, тільки дозвольте провести з ним бій мені.
Доки Ханг відбивав поклони перед Дідом, Матен просканував його. Він побачив сильного Верховного Жерця. Але сильного для Жерця, а не для Боса. Він навіть пробив захист королеви. У тієї залишилося орієнтовно трохи більше десятої частини сили, з якою вона його атакувала. Отже, з нею хтось поділився силою, рятуючи від смерті, хоча, як і передбачалося, їй необхідно дуже багато часу, щоб повністю відновити свої сили.

— Як ви мене дістали! — гаркнув Дід. Ймовірно, він не чекав такого, а припускав, що вони вже чітко вирішили, хто ж з них битиметься, — я зараз і без вас його знищу!
— Я готовий битися з обома відразу! — поспішив заперечити Матен. Він побоювався, що Бос дійсно передумає і вирішить сам вступити у бій. Тоді в нього шансів жодних.

— З двома?! — здивовано перепитав Дід Матена.
— Так, так. З двома одночасно.
— Ну що ж. Справа твоя. Я тебе не примушував. Подивлюся, як ти впораєшся з моїм Жерцем та його Матінкою.
— А якщо я все ж таки переможу? — з величезною надією поцікавився Матен.
— Переможеш, значить переможеш, — байдуже буркнув Дід. Але Матен не заспокоювався.

— Молодий Босе, якщо вони знищать мене, то мій Притулок беззастережно переходить у повне володіння цього Жерця. А якщо я вб'ю їх, ти мене помилуєш. Ти ж впевнений, що вони зможуть мене вбити. Чи не певен?
Дід скипів.
— Матене! Ти не в тому положенні, щоб диктувати умови! — потім задумався, — але ти засумнівався у моїх словах. Твої сумніви мене принижують. Якщо ти переможеш, я тебе відпущу. У бій!

Матен миттєво метнув у своїх супротивників пучок блискавок. Янголи чудово знали, як з ними боротися, проте чи знає про це Ханг? І чому Матен наполягав на бійці відразу з двома? Якщо він спробував просканувати, то пробити захист не міг. Адже раніше, маючи силу майже рівну силі Волоха, вони отримали додаткове посилення від полонених (від Матена в тому числі). Значить сил, щоб пробити їхній захист, у нього не вистачило б. До того ж він не дурень. Не в змозі пробити маскування, він зрозуміє, що вони навіть окремо сильніші за нього. То який сенс йому зменшувати собі шанс на перемогу?

Все ж таки ми даремно хвилювались. Хто з подружжя розсіяв блискавки незрозуміло, але своєї мети ця потужна зброя не досягла. Арель спробувала вплинути на противника магічним імпульсом, але той легко захистився від дії. Ханг прожогом кинувся на ворога, але Бос ефективно захищався, завдаючи по Жерцю несильні удари. Хоча несильні відносно. Будь-якого Жерця такий удар відправить у нокаут. Що й відбувалося з Хангом. Він ледь витримував ці удари.

Хоча я засумнівався, що вони виявилися для Жерця такими нищівними. Ще під час підготовки у Волоха він міг витримувати в десятки разів сильніші удари. Крім того, я запідозрив, що він застосував послаблення ударів (навички Турга). У такому випадку вони разом з дружиною грали в якусь хитру гру, виманюючи Матена на відкритий бій. Ну що ж. Подивимося, яку виставу вони вирішили розіграти.

Несподівано Ханг змінив вигляд на кремніка та спробував завдати удару вогняною скакалкою. Нічого з того не вийшло. Я вперше побачив, як грізна зброя кремніків дала осічку. Не пошкодивши у противника нічого. Ханг відразу ж задля економії власної енергії застосував термоізоляцію. Такий метод дозволяв не витрачати зайву енергію підтримки величезної температури. На жаль, тепер його удари не плавили броню супротивника. Натомість Арель спрацювала чудово. Не уявляю, як можна за допомогою магії розрізати найміцнішу броню, але вона це зробила. Шолом Матена розвалився на кілька частин. А він лише відкинув їх, щоб не заважали, і рвонувся в нову атаку, намагаючись дістатися нахабного Жерця.

Ханг спритно ухилився, незважаючи на те, що «ледь стояв» на ногах. Матена дедалі більше затягувала бійка. Він чудово бачив, що ще трохи, ще трохи, і він знищить Жерця. В азарті він навіть не дуже звертав увагу на королеву. Хоча в тієї «теж сил обмаль» для бійки з таким сильним противником. Все ж таки вона примудрялася потроху, невеличкими частинами, але дистанційно діставати до свого ворога. І цими «дрібницями» були невеликі дрібні пошкодження броні.

Усіх захопила ця бійка. Матен уперто йшов у наступ, намагаючись добити слабкого Жерця. Хоча це йому не вдавалося. Здається, що вже все. Наступний удар виявиться для Ханга останнім у його житті, але той, докладаючи неймовірних зусиль, ухилявся і по ньому припадала лише невелика частина смертельного удару, яку гасила наша універсальна броня. Уважно спостерігаючи за марними спробами прикінчити Ханга, ніхто не помітив, ймовірно навіть сам Матен, що він виявився практично без броні.

Лише на кінцівках вона ще залишалася. Тому тактильні відчуття ударів для Матена не змінювалися. Чому він не помічав, що в нього відвалюються шматки броні? Набагато пізніше я дізнався, що не помічав тому, що не відчував втрати. Арель працювала магією, а вона маг суперсильний. Ханг не атакував, а лише «рятувався» від ударів. Проте доти, доки у Матена не відвалився останній шматок броні. І він розквасив свою лапу об броньку Ханга.

Після цього Жрець перейшов у наступ. Матену довелося зайняти глуху оборону. Він зрозумів, що його розвели, як пацана. Насправді, коли він сканував Ханга, справжнього захисту не пробив. А побачив лише те, що Ханг дозволив побачити. А зараз на Матена посипався град ударів, одного з яких достатньо, щоби вбити Боса середньої сили. Він поки що легко витримував ці удари, але після кожного доводилося заліковувати пошкодження.

Адже він залишився голим, без броні, а Ханг завдав ударів броньованими кінцівками. Матен зрозумів, що програв. І програв насамперед тактично. Тому що він звик завдавати одного удару, вкладаючи в нього максимум сили, щоб у жертви не залишалося жодних шансів, а в даному випадку на нього обрушилися сотні слабших ударів. І, здавалося, сили хитрого Жерця не закінчуються.

Ось уже миттєво усувати пошкодження сил не вистачає. Тіло з кожною миттю стає більш обпаленим, замученим та закривавленим. Необхідно залишати тіло, яке помирає. Проте тільки-но він почав виходити з тіла, як з обох боків до нього зі швидкістю блискавиць метнулись вогняні скакалки. З останніх сил від однієї він все ж таки зміг ухилитись, але друга четвертувала Духа. І лише його шматочки швидко згоряли, притягуючись до цієї грізної зброї.

У Ханга вже сил не залишилося навіть на те, щоб змінити вигляд з кремніка на Духа. Витративши останні сили, він почав перетворюватися на холодний мертвий камінь. Миттєво Хруст, який палахкотів величезною температурою, обвив його собою. Таким чином можна рятувати лише кремніків. Все пройшло настільки блискавично та непередбачувано, що всі присутні деякий час перебували в ступорі, доки Ханг оклигував від втрати життєвих сил та зміг пересуватися, а потім повернутися до вигляду Духа.

— Була б моя воля, я б вас відстьобав, як шкідливих школярів, — невдоволено промовив Дід, — за час бою я тисячі разів пошкодував, що дозволив вам цю бійку. Хоча досі не можу зрозуміти, чому Матен зажадав поєдинку відразу з двома?
— Я перепрошую, що не посвятили вас в деталі. Битися з Матеном віч-на-віч дуже ризиковано. Те, що він має колосальну силу, не на першому місці. Він мав величезний бойовий досвід, набутий за багато тисячоліть, зі знешкодження противників.

Віч-на-віч шансів його здолати, у нас практично не було. Знищити можна лише в момент, коли він почне покидати тіло, яке помирає. Якщо встигне покинути, то це вже буде занадто пізно. Але як зробити так, щоб його тіло вмирало? Це численні пошкодження, коли сил не залишається на їх усунення. Усі бачили бій із Ваахаром. Його броня виявилася не гіршою за нашу. У Матена броня ще краща, міцніша.

Значить, доки він перебуває в броні, шанси на перемогу мізерні. Потрібно його роздягнути. Я дуже довго тренувалася, як за допомогою магії руйнувати броню. На жаль, у мене це виходило лише на невеликих ділянках. Як бачите, я, як і будь-яка жінка, все ж таки змогла роздягнути мужика (Арель вимучено посміхнулася). Хоча довелося для цього ґрунтовно попрацювати. Щоб Матен не запідозрив нічого раніше, я застосовувала магічний вплив на його відчуття. Коротше кажучи, зробила так, що він відчував броню лише на своїх кінцівках. А коли і там розрізала, тоді Ханг пішов у атаку.

— По броні зрозуміло, — невдоволено буркнув Дід, — але чому він зажадав одночасного бою!?
— Матен після нашої появи, відразу ж нас просканував, — вклинився в розмову Ханг, — ми припускали, що він це зробить. Тому вжили деяких заходів. Сил пробити наше маскування могло в нього вистачити, а могло й ні. У будь-якому випадку, хоч не проб'є, хоч проб'є і побачить порівнянну з ним силу, він погодиться на дуель лише з одним із нас. Тому ми дозволили йому побачити в мене силу трохи вищу від середньої для Жерця. А у дружини лише десяту частину.

Він знав, що вона помирала, отже, за його поняттями потрібно дуже багато часу, щоб відновити повністю свої сили, особливо магічні. Мене він побачив уперше і сумнівів у тому, що я маю силу сильного Жерця, у нього не виникло. Ось тому він і вирішив, що легко здолає обох. Як ми й припускали, Матен вирішив насамперед знищити мене, а потім уже розправитися з ослабленою дружиною.

Мені потрібно «протриматися», поки вона його роздягне. Я намагався зберегти сили. Після того, як він залишився без броньки, мені необхідно в найкоротший термін змусити його залишити тіло, що вмирає. Робити ставку на один удар, витративши при цьому всі свої сили, ненадійно. Він міг ухилитися, а на другий такий удар сил може не вистачити. Не факт, що він не уникне наступного удару.

Тому вирішили, що потрібно завдавати багато ударів, але значно слабших, хоча з достатньою силою, щоб завдати тілу пошкодження. Але навіть у цьому випадку Матен від багатьох ударів ухилявся. Все ж таки енергії на удар витрачається набагато менше, ніж на усунення пошкоджень від нього. Я вже зневірився в тому, що Матена вдасться змусити залишати тіло, яке помирає. Відчував, що ще сотня-друга ударів і в мене сил не залишиться для активації зброї кремніків. Матен виявився надто хитрим і від моєї скакалки ухилився. Але Арель свою помсту виконала. Знищила свого кривдника.

— Королево Марель, від щирого серця вітаю з відновленням справедливості, — проявився Волох, — припускаю, що після наведення порядку в новому Притулку, вам з чоловіком захочеться відродити життя у твоєму рідному Притулку, поки що мертвому.
— Поживемо-побачимо.

— Босе Тароне, не смію вас більше затримувати. Зараз наші армії трохи розосередяться і Варвар проведе вас до місця, звідки ви повернетесь додому. На жаль, вашої армії я не зможу вам повернути, її вже немає.
— Босе Дідоху, я вам вдячний за все. Але що я вам за це винен?
— Що винні? Так, ви мені повинні дуже багато, і між іншим це єдина вимога: більше ніколи не атакувати мій Притулок. Вас влаштовує такий борг?

— Це не борг, а обов'язок. Я не Матен і підлості робити не збираюся. Не чекав. Це з вашого боку царський подарунок. А чи ми могли б укласти союз між Притулками?
— Босе Тароне, мені поки що не до спілок. Усі дипломатичні перемовини у відомстві мого дипломата. Контакти з ним безпосередньо.
— Де його знайти? Як мені побачити його?

— Його не треба шукати. Ви відпочивали на його особистому кріогеннику.
— Варвар!?
— Мене одружили без мене, — у мене навіть щелепа від несподіванки відвисла.
Кремніки деактивували кулю-пастку. Армії розлетілися на пристойні відстані, вишикувавшись у похідний стрій. Я з Босом Тароном метнувся в сьогодення в черку.
— Щасливої ​​дороги.
— Дякую. Сподіваюся ще не раз побачимось.
Бос повернувся додому, а я знову перемістився туди, звідки мить тому телепортувався.

— Діду, я радий, що в тому далекому бою ти мене врятував, а тепер став рівноправним бойовим побратимом. Хоча маю невелике прохання. Точніше воно не стільки до тебе, як до королеви Духів Притулку, — якось невпевнено промовив Волох.
— Королеви Духів?
— Ну, так. До Тріади.
— Тріада — королева Духів?

— А як на твою думку можна назвати матір Духів, яка розпоряджається в тебе Духами Духів?
— Королева, то й королева. Не зрозумів? Де Тріада! — Дід закрутив головою.
— Та тут я, тут, — з'явилася після переміщення ельфійка. Куди вона моталася, нікому невідомо.
— У Боса Волоха до тебе є претензії.

— Діду, жодних претензій. Я лише прошу відпустити до мене одну з ваших дівчаток.
— І я теж! — поспішив Тархут.
— Шановні Боси, — усміхнулася Тріада, — у ваших притулках недостатньо інкубаторів Духів? Чи вам потрібні вірні подруги, справжні королеви Притулків?

— Мати Тріадо, — збентежено почав пояснювати Волох, — Духів Духів у мене цілком достатньо для того, щоб не згасало життя Притулку. Мені запала в душу одна з ваших дівчаток. Я хотів би з нею пов'язати свою долю. Але лише з нею.
— Мати Тріадо, у мене аналогічне прохання. І від вас залежить, чи я буду щасливий, — знову вклинився Тархут.

— Боси, не мені вам пояснювати, що навіть для того, щоб народжувати справжніх Духів Духів, потрібна взаємна згода, а для королеви Притулку тим більше. У той же час, майбутня королева має відповідати своєму статусу. Тобто вона повинна мати відповідні навички, щоб у разі непередбачених обставин захистити Притулок. Звісно, я вам бажаю довгих та щасливих років життя. Але може статися все, що завгодно. Наочний приклад у особі королеви Марель ви бачите перед собою.

— Я так зрозумів, чи ви мені відмовляєте? — похмуро промовив Волох.
— Я цього не сказала. Я виберу двох дівчаток. Але мої умови незмінні. Взаємна згода. Хоча насамперед спаринг спочатку на човниках, потім рукопашний бій.
— Мати Тріадо, я ж сказав, що мені запала в душу одна і ніхто інший мені не потрібний.
— Тобто ви відразу відмовляєтесь, навіть не спробувавши щастя: раптом це ваша обраниця?

— Гаразд. Я згоден на спаринг, але якщо після нього виявиться, що це інша дівчинка, я маю право відмовитись?
— Звісно. Ще раз повторюю: взаємна згода.
— Волоху, чому б нам не спробувати щастя? Раптом пощастить?
— Тархуте, йди ти в дупу! Я чудово знаю, що моя обраниця не зможе зі мною тягатись у спарингу.

— Значить, ви відмовляєтеся? Тоді залишається лише Бос Тархут.
— Тріадо, я від спарингу не відмовляюся, але якщо мені доведеться змагатися не зі своєю обраницею, я відмовлюсь після нього.
— Тріадо! Припини негайно! Терміново надай Босам дівчаток! — Дід буквально заревів від обурення.

— З якого часу ти почав розпоряджатися Духами? — почувся знайомий голос і «проявилася» Мавка. Але від її вигляду здивувалися всі Янголи, а решта деактивували невидимки і, схиливши в шанобливому жесті голови, привітали її. Звісно, захисний ромб над головою та офіційні шати надавали їй владного і величного вигляду Матінки світу.

Але в даному випадку це все відрізнялося. Навколо голови німб (ніби вона у прозорому шоломі чи свята), її одяг мало того, що вказував на приналежність до еліти, а й створював неповторний прекрасний образ. Образ незалежної та владної господині.
— Прекрасна, вельмишановна королево Притулку, багатьох років життя вам, — пролунало синхронне вітання. Схилилися перед нею всі, Боси теж. А вона, навіть не звернувши на це уваги, невдоволено звернулася до Діда:

— Ти вважаєш, якщо став Босом Притулку, то відразу ж і работоргівцем?
— Мавко, не ганьби мене перед друзями. З якого переляку ти вважаєш мене работоргівцем?
— А то ти не знаєш? Намагаєшся наказом відправити Духів Духів на чужину, як рабів. Адже в неволі вони чахнуть.

— Не вигадуй! Я такого не робив! — невдоволено перебив Дід.
— Я не буду з тобою сперечатися, але дай Тріаді вчинити так, щоб від тебе не відвернулися друзі, бойові побратими.
Дід тільки збентежено кивнув.

Тріада зробила ледь помітний жест і неподалік з'явилися два човники.
— Боси, ви використаєте свої човники чи виступатимете на наших?
— Тріадо, ну що за дурне запитання? Звісно, ​​на своїх.

— Чудово. У такому випадку не потрібно надавати час для обльоту. Босе Волоху, прошу зайняти ці координати, — в одному місці з'явилося червоне кільце, яке світилось.
— Босе Тархуте, ви розміщуєтеся тут, — з'явилося зелене кільце.
Миттєво боси опинилися у зазначених координатах на своїх човниках. За мить неподалік від них з'явилися човники з Духами Духів.

— У бій! — Наказ Тріади.
А далі трапилось неймовірне. Поки Боси роздумували, їхні човники виявилися тричі вражені лазерними указками. Вони такої спритності не чекали. Зрозумівши, що їх мочать, як кошенят, почалися шалені каруселі. Майстерність дівчаток виявилася несподіваною для всіх (крім Тріади, а можливо і Мавки). Вони не поступалися не тільки за швидкістю Босам, а й за різними бойовими прийомами. Навіть останні спаринги Янголів у Волоха були на порядок повільнішими, ніж відбувалися зараз між Духами Духів та Босами.

— Стоп!
Кораблики завмерли. Рахунок у кожної пари 5:5. Бойові нічиї.
— Тріадо! Це підстава! Хто з Янголів пілотував човники? — обурився Волох. Хоча більше ні він, ні Тархут не встигли нічого сказати. Дівчата телепортувалися зі своїх корабликів і без попередження атакували Босів. Тим довелося боронитися. Все ж таки, це їм вдавалося з великими труднощами.

Дівчата завдавали найпотужніших ударів. Незважаючи на те, що бійка відбувалася у космосі, здавалося, що ми чули брязкіт від ударів броні об броню. Хоча, хто ховається під затемненим шоломом, побачити неможливо. Такої шквальної атаки ймовірно Босам ще не доводилося зустрічати. На їхню честь, вони не намагалися самі завдавати ударів, лише в міру своїх можливостей, захищалися.

— Стоп, стоп, стоп, — запротестували водночас обидва Боси.
— Вважайте це моєю поразкою, але хто ховається під маскою? — почав благати Волох. Дівчина зняла шолом.
— Це ти?! — здивуванню Волоха не було меж. Він обхопив дівчину і радісно закрутився з нею в усіх площинах. Щось подібне сталося і з Тархутом.

Лише тепер до мене дійшло, куди й навіщо зникала Тріада. Невідомо, як вона дізналася, хто з Духів Духів виявився обраницею Босів. Але вона з ними метнулась у глибше минуле, наділила їх відповідною силою і піднатаскала з пілотування. А вона пілот чудовий. Припускаю, що й правилами поведінки для їхнього статусу теж забезпечила. Ймовірно, і Мавка опинилася в курсі всього, що відбувається.

— Босе Волоху, Босе Тархуте, я дуже рада за вас, рада, що ви знайшли своїх вірних, коханих половинок і тепер у вас є королеви ваших Притулків. Як сказав би Варвар: кохання вам та порад.
— Дуже дякую, — прозвучала синхронно чотириголосна подяка (обидва Боса та їхні новоспечені королеви).
— Все ж таки залишається деяка несправедливість. Це зауваження стосується Босів Вчителя, Горена, Грома та Тритона. Хоча вони вже повноправні Боси, але поки що вони належать до нашого Притулку.

— Мавко, ти про що? Я не збираюся робити їхні Притулки своїми колоніями!
— Я цього й не казала. Та й взагалі політика не для мене. А ось сімейне щастя – саме те. У них ні в кого нема королеви, немає своєї половинки.
— Мати королево, ви помиляєтесь. У мене є на прикметі Дух Духів, з якою я готовий пов'язати свою долю.
— У мене теж, — підтримав його Тритон.

— Мати-королево, вибачте, що перебиваю, — з нотками вибачення подав голос Сенсей, — припускаю, що у кожного з нас хтось є на прикметі. Але чи це означає, що все потрібно виносити на загальний огляд?
— Вчителю, ви чудово знаєте всі правила та закони світів, як писані, так і неписані. Але багато чого у відносинах між Притулками вам поки що невідомо. У вас на прикметі може бути сто, тисяча, мільйон дівчат, але жодну з них ви не зможете назвати королевою свого Притулку. Будь-яка з них буде утриманкою. На крайній випадок фавориткою, але ніяк не королевою. І тільки в такому заході, який тільки-но відбувся, Боси Волох та Тархут, можуть сказати, що в них з'явилися справжні королеви. Виняток стосується лише тих новоспечених Босів, у кого до отримання цієї величезної влади вже були свої офіційні половинки. Ще раз повторюю: О Ф І Ц І Й Н І !

— Мати-королево, а якщо я не бажаю нікого, окрім своєї обраниці? — поцікавився Сом.
— Дуже добре, що ви налаштовані настільки категорично. Я пропоную кожному з вас спаринг з Духом Духів. Після закінчення рукопашки, ви маєте повне право відмовитися, але не раніше, ніж дівчина зніме шолом. Крім того, зараз є повна квота: обов'язкова присутність не менше десяти Босів. Якщо хоча б один із них засумнівається у щирих почуттях когось із створюваної пари, він може заперечити. Але тоді йому доведеться битися на дуелі.

— Незважаючи на те, що моя обраниця ще занадто молода та недосвідчена, я готовий за пропозицією королеви Мавки провести спаринг з Духом Духів, але якщо це виявиться не вона, я відмовлюся, — невдоволено промовив Грім.
— А решта?

— Вчиню так само, — одностайна відповідь. І тільки зараз ми помітили неподалік чотири човники. Хоча всі чотири виявилися зовсім різними. Один із них представляв кораблик кремніків для ближніх перельотів. Дивно, здається, мені вже зустрічалися подібні кораблики. Я на такому проводив спаринги у Сенсея. Та й третій чимось нагадував човник зі світу Мавра. І тут мене осяяло. Недарма Мавка з'явилась. Більш за все вони з Тріадою це організували. Але як їм вдалося без відома господарів світів, без Верховних Жерців побувати в їхніх світах та надати Духів для цієї церемонії? Подивимося, подивимося, хто матиме рацію. Хоча, напевно, як і в реальному житті, логіка мужиків раціональна, а жінок непередбачувана.

— Тріадо, приступай, — наказала Мавка. Тепер закрутилися одночасно чотири каруселі. За швидкістю і розпалом пристрастей ці спаринги не поступалися попереднім двом. Добре довелося попрацювати Тріаді з Мавкою, щоб підготувати з Духів таких класних пілотів. Знову, як під ксерокс рахунок 5:5. Та й рукопашні атаки дівчата робили грамотно. Але коли Духи зняли свої затемнені шоломи, насамперед опинилися в шоці новоспечені Боси.

Сенсей і Сом миттєво почали обійматися з дівчатами. А Грім та Тритон, побачивши з ким вони тільки-но так відчайдушно билися, не могли вимовити й слова. Адже це виявилися їхні обраниці, які миттєво подорослішали і зрівнялися за силою та майстерністю зі своїми коханими. Хоча для Тритона це була його дружина, яку він тимчасово залишав керувати своєю цивілізацією. А тепер вона мала таку ж силу, як і він.

— Ти не радий? — насторожено поцікавилась Дух Духів Грома.
— Я радий, дуже радий, — нарешті він отямився від шоку і закрутив свою половинку, — але ти стала такою дорослою та сильною. Я не міг повірити. Як це можливо?
— Все завдяки Мавці. До речі, я дуже боялася, що ти відмовишся.
— Ні за що на світі! — закричав Грім так, що на них усі обернулися.

— Босе Громе, ви відмовляєтеся? — поцікавилася Мавка.
— Як ви таке могли подумати? Ні за що на світі!
Посипалися численні вітання.
— Боси, претензії є?

— Королево Мавко, які можуть бути претензії? Ви тільки подивіться, які щасливі моменти! — нам навіть завидно стало, що ми вже маємо своїх королев, — одностайно відповідали ще три Боси, які мали своїх королев.
— Тоді моя місія закінчена. Любий, вибач, що влізла у твої справи.
— Друзі, пропоную армії відправити додому, а самим нагрянути до Варвара. Не проженеш?
— Куди я подінусь із підводного човна?

— А що відносно наших половинок? Я тепер не можу розлучитися зі своєю ні на мить.
— А хто вам сказав, що з ними треба розлучатися? Адже тепер кожна пара – єдине ціле.