Частина16. Смертельний бій

Знову кожен зайнявся вирішенням шкурних проблем у власних цивілізаціях. До сьогодення залишалося кілька століть. Все одно почувалися, як на вулкані. Будь-якої миті могла пролунати тривога і необхідно мчати в теперішній час та ризикувати власним життям. Хоча ми з Лією були безмежно вдячні Дідові, що він нас не смикав на дріб'язкові проблеми. У той же час вони не дріб'язкові, а важливі навіть дуже. Він залишив у черці невидиму засідку зі спостерігачів. Так би мовити, спостерігачі між спостерігачами.

Задіяв Харта, щоб той не тільки виготовив сто легіонів новітніх кораблів, а й підготував пілотів. Ці кріогенники були потрібні для хибної дислокації армії. Якщо вони активували максимальну кількість привидів, то це виглядало переконливо (ніби 5 мільярдний флот). Майстер Харт чудово розумів, що цей псевдофлот, якщо ворог прорветься до нього, опиниться під перехресним вогнем противника. Тому він перевиконав наказ і створив удвічі більше кораблів.

Ми не знали, чим у цей час займалася Тріада, проте завдання у неї теж не з легких: забезпечити лікування (воскресіння) Босів та Янголів, навіть якщо доведеться відновлювати всіх одночасно. Відпрацьовувалися до автоматизму ланцюжки Духів, що беруть участь у відновленні. Крім того, вона змоталася з головною лікаркою у глибше минуле, щоб та народила, при цьому прихопивши з собою багатьох бійців для початкового навчання малечі. А незабаром відправили дітлахів у світ Грома. Чому той дуже зрадів. Вперше за багато тисячоліть у його світі з'явилися молоді Духи Духів жіночої статі. За них він був готовий битися хоч з самим дияволом.

Пролунав сигнал екстреного збору. Дід зібрав не лише Янголів та дружніх Жерців (Мавр, Сенсей, Сом, Ханг з дружиною, Тритон), а також запросив Стража Притулку. Коли Страж дізнався про причину, дуже засмутився. Тільки-но життя почало налагоджуватись, а тут майбутнє смертоносне вторгнення.
— Щось у мене таке передчуття, ніби я збираюся на смерть, — похмуро промовила Арель.
— Не смій так думати! — розсердився Дід, — треба завжди сподіватися на краще.

— Діду, я не боюся померти. А Матена вбиватиму навіть мертвою. Помста моя страшна. Нехай він навіть у сто разів буде сильнішим, але своєї долі не уникне. Повірте, це мені точно відомо, хоча й не знаю, як саме це станеться!
— Арель, дякую за цю впевненість. Тільки хочеться, щоб це сталося швидше. Щоб він помер раніше за нас. Тріадо, у тебе все готове?
— Звісно. Відволікати кораблі Варвара не потрібно. У лікарів достатньо своїх кріогенників, щоб обійтися власними силами. На кораблях запасів вистачить, щоб забезпечити хоч тисячу років безперервного лікування.

— Дівчаток достатньо?
— Сто п'ятдесят мільярдів.
— Навіщо так багато?
— Діду, на лікування справді стільки не знадобиться. А якщо бранці почнуть ділитися силою? Скільки часу це займе? Жоден звичайний боєць не витримає. От і стане в нагоді підтримка моїх дівчаток. Крім того, вийде не імітація підтримки, а реальна бойова робота.

— Мати Тріадо, я дивуюсь твоїй передбачливості. Хоча ближче до справи. Ворожі флоти вже летять шеркою (16). Ми маємо близько тридцяти хвилин, щоб розміститися в черці (14). Зустрічатимемо їх там. За даними розвідки, вони збираються вистрибнути в черку, щоб визначитися з корами, куди саме випадати в дванадцятимірку. Тобто підкоригувати місце висадки. До речі, вони вже змалювали, де знаходиться флот Харта з активованими привидами. Отримали вони ці дані вже у польоті. Псевдофлот знаходиться у своєму світі, а ворог вистрибне в черку над світом, в якому знаходився покійний Тен. Тому й виникла для них така «неузгодженість».

Через це їм і знадобиться коригування. Матену відомо, що це мій колишній світ. За ідеєю і головна армія за його поняттями теж має знаходитися в цьому ж світі. Хоча в такому разі незрозуміло, чому заздалегідь він вирішив висаджувати десант у корах світу-обителі покійного Тена. Ймовірно, він вважав, що я насамперед почну наводити свої порядки саме там. Ось там ми його й зустрінемо. Страже, тобі краще на місце майбутнього бою не потикатися. Якщо зможеш, забезпеч спокійну, надійну роботу наших дівчат у минулому.
— Командире, зроблю все, що в моїх силах і навіть більше!
— Ну що, вперед?

Незважаючи на те, що у кожного чуйка волала про смертельну небезпеку, ми разом з флотами та величезним військом Духів, активувавши всі види невидимок і маскувань, безстрашно метнулися слідом за Дідом. За мить після нас з'явилася й армія Волоха. Ми їх не бачили, проте відчули відразу.

Волох миттєво почав роздавати накази. Це переважно стосувалося розміщення. Коли за кілька хвилин почали з'являтися армії інших Босів, тут уже було порожньо. До речі, командував Волох дуже грамотно. Жодної помилки. За такої величезної кількості Духів та кріогенників жодного зіткнення. В той же час кораблі не могли зіткнутися. У кожного активовано функцію відштовхування матеріальних тіл, хоча Духи-бійці від зіткнення могли постраждати.

— Діду, твої спостерігачі на місці?
— Гостю, ображаєш. Деза йде повним ходом.
— Дай поговорити з командиром спостерігачів.
— Готово. Командире, виконуй накази командувача з позивним Гість.
— Слухаюсь, — відповів спостерігач з тих невидимих, яких таємно розмістив Дід.
— Я, Гість. Чим порадуєш?

— Насамперед шкодую, що загинули усі спостерігачі, які чергували на цій ділянці. Хоча ворожих ми знищили також усіх. Їхнього командира вдалося полонити і отримати повну інфу, проте при спробі втекти довелося його знищити. Кожні п'ять хвилин ми передаємо Матену інфу про обстановку в цих корах. Все робимо так, як наказав Дід.

Під час попереднього сеансу зв'язку Матен вимагав інфу про розташування основного флоту Притулку. Ми передали. Хоча Дід і наказав передати все без спотворень, я частково порушив його наказ і передав, що ми ледве бачимо близько двадцяти мільярдів найпотужніших кораблів у світі Харта. Можливо більше чи менше. Сказав, що звідси погано видно, тому можу помилитися. Хоча насправді там вдвічі менше.

— Загалом порушувати накази не можна. Як з тобою в майбутньому вчинить твій командир мене не цікавить. Але твоя ініціатива виявилася дуже доречною. Якби ти точно вказав кількість кораблів, які там знаходяться, то Матен запідозрив би пастку. Я впевнений, що в тих координатах уже господарюють спостерігачі Матена. Звісно вони перевірять наявність флоту тут, щоб звірити і порівняти інфу з двох різних місць. Твої підлеглі бачать тут армії?

— Жодного корабля чи бійця. Хоча ми відчуваємо, що у даних координатах з'явилися наші. Навіть з урахуванням цього кількість назвати неможливо.
— Чудово. Безпосередньо перед стрибком із шерки до нас у черку, Матен вимагатиме уточнити інфу. Ви передасте йому, що тут порожньо, і миттєво переміщаєтеся по черці в кори розташування основного флоту. Ваше завдання знайти там та нейтралізувати всіх чужинців. Завдання зрозуміле?
— Так точно!
— Увага! П'ятисекундна готовність!
— Починаємо! — почув я наказ Волоха і почав з максимальною силою генерувати руйнівне змінне гравітаційне поле.

Якби зараз був не Енергіком, а білковим, міг би з повним правом сказати, що ворожі кораблі посипалися мені на голову. Кріогенники почали вибухати. Ворожі бійці та пілоти завмирали, паралізовані. Завмирали, на жаль, не всі. Одного з Духів перекосило від дії нашої зброї, але він не піддався. Враховуючи те, що найменше часу було потрібно Ліліт, щоб вийшли з ладу гравітаційні резонатори кораблів, то вона першою припинила випромінювання і побачила, як Дух, який не підкорився мелодії, рушив до Волоха, щоб потужним ударом відсікти хоча б невелику частину Енергіка або ж взагалі знищити.

Це спричинило б моментальне припинення випромінювання для паралічу ворогів. А його треба продовжувати довше, ніж для руйнування кріогенників. Бос теж бачив ворога. Бачив, проте не припинив до останнього. Ліліт знаходилась майже між ними. Перетворюючись на льоту на високотемпературного кремніка, вона метнулася на перехоплення. Удар, спрямований на Волоха, припав їй у торс. Такої сили удару навіть наша броня не витримала. У дівчини ще вистачило сил прийняти образ Духа і життєві сили відразу почали покидати її.

Від величезної температури Ліліт лапа ворожого Духа спалахнула, броня на лапі розплавилася. Але йому знадобилася мить, щоб відірвати розплавлену частину броні та загасити лапу. Мені цієї миті вистачило, щоб застосувати імпульсну гармату і спробувати його закружляти крижаним вихором Турга. Незважаючи на те, що він моментально зледенів, ворога це не збентежило. Навіть серце його не розірвалося від енергетичної гармати Землян.

Все ж таки звернути увагу на те, що спритний кремнік взагалі зник з поля зору, він не міг. Не знаю, яким чином він мене «приклеїв» до цього вихору. Моїх сил, щоб відірватися, не вистачало. Дух за якусь мить притягнув мене до себе і завдав такого удару, що душа почала залишати тіло, яке почало помирати. Противник знову мав намір зробити по мені потужний удар (так би мовити, контрольний), хоча той припав у порожнечу, магія Арель відвела удар у бік.

Зрозумівши, що його обдурили за допомогою магії, він не став встрявати в бійку з Арель, а знову кинувся до Волоха. Той уже припинив випромінювання і перетворювався на Духа. У жодному випадку він не встигав ухилитися від удару ворога. Несподівано траєкторія руху лапи противника змінилася, і він схибив. Арель змогла врятувати Волоха від смертельного удару. Бос встиг нанести у відповідь найпотужніший зустрічний удар. Від цього удару зірка попрямувала б до центру Всесвіту, а противник витримав його досить легко, якщо такий удар можна вважати легким.

Від удару кістки лапи Волоха перетворилися на місиво. Не врятувала його наша броня. Хоча роздроблені кістки миттєво зрослися, а всі пошкодження зникли. Ніби не звернувши уваги на цей удар Боса, противник завдав йому удар в груди, після якого Дух почав залишати тіло, яке помирало. Почав, проте не покинув, а зник разом з тілом. У цей момент противник закрутився, як дзиґа, від колосального магічного імпульсу, в який королева Марель вклала всі свої сили, що залишилися. Це було останнє, що вона змогла зробити. Витративши всі сили, вона теж помирала. Імпульс був такої потужності, що ворог, володіючи колосальною силою, не зміг відразу зупинити обертання, все ж таки той виявився для нього не смертельним.

— Ваахаре, допоможи! — пролунав сигнал про допомогу до такого ж Духа, що теж не піддався на мелодію паралічу та поспішав на допомогу.
— Спааати! — З усіх боків зазвучав наказ магічного сну. Команда Янголів поміж паралізованими ворогами поспішала на допомогу. Хоча від цього наказу заснув лише Бос Ваахар, а Дух, який самотужки розправився з нашою четвіркою, намагався чинити опір. Його долав магічний сон, але він уперто продовжував з ним боротися. Ще трохи він повністю зможе подолати вплив, і тоді малоймовірно, що хтось із Янголів залишиться живим.

Бракувало сил усієї команди, щоб надійно його приспати. Зрештою з'явилися Боси. Начебто б вони й швидко перемістилися, проте все одно якийсь мікроскопічний час був потрібний. А трагічні події розгорталися блискавично. Все ж таки додаткового магічного сну Босів виявилось достатньо, щоб приспати непокірного Духа. Ним виявився сам Матен. Після цього, решту паралізованих ворожих Босів полонили.

Бранців відправили у вогняних кайданах на кріогенники. Усі наші армії встигли знищити за цей час трохи більше четвертої частини ворожих військ. Якщо мине ще трохи часу, вони оговтаються від паралічу. Тоді почнеться місиво й невідомо, чи зможемо ми перемогти. Навіть зараз кількість ворогів перевершувала наші армії у кілька разів. Янголи знову зайняли свої місця навколо паралізованих ворогів. Тільки тепер у центрі знаходилися Сенсей, Дід, Сом та похмурий і злий, як шершень, Ханг.

— Дистанція! — Наказ Діда. За мить почалося випромінювання змінної гравітації з мелодією смерті. У живих не залишилося жодного ворога, окрім бранців у кораблях, які перебували за межами дії цієї смертельної зброї.
— Перший етап виграно. Переходимо до другого. Всі армії, зберігаючи повне маскування, переміщуються за мною!

Численні флоти та Духи-бійці попрямували за Дідом в одну з трьохмірок у нашому світі. Він вибрав таке місце (галактичний пустир), що на відстані в кілька десятків парсеків не було жодної зірки. Багатомільярдні армії пронеслися через різні простори та час у минуле. Кораблі лише вирівнювали стрій, після переміщення, як з'явилася з відновлення наша четвірка «загиблих». Разом з нами й дівчатка-лікарі плюс увесь санітарний флот. Ханг радісно кинувся до Арель, Боси до Волоха, навіть не зрозумівши через ажіотаж, що їх не четверо, а троє.

— Волоху, ти живий! Значить, не обдурила Мати Духів! — не менше Ханга раділи Боси, — Тархуте, а ти як опинився з ними?
— Сам винен! Я ж попереджав, що після команди «дистанція» зволікати не можна.
— Волоху, згоден, моя провина. Звісно, погано, що завдав Духам Духів стільки клопоту, але які у них дівчатка!

— Тархуте, поки що не про те думаєш. Діду, все приготовлено?
— Звісно.
— От і добре. Сподіваюся більше недооцінювати противника не будемо. Гріх захоплюватися власною поразкою, але як гарно Матен самотужки розправився з нами чотирма! Я від щирого серця хочу подякувати Матері Тріаді за те, що своєчасно висмикувала «мерців» з бою, не раніше і не пізніше. А її дівчаткам низький уклін. Те, що вони зробили для нашого зцілення, не менш важливе, ніж усі наші бійки. Духи Духів, ви справжні бійці! Ви крутіші Матена!
— Босе Волоху, при полоні Матена його не могла приспати вся команда Янголів, лише додатковий магічний сон Босів допоміг з ним впоратися.

— Навіть так? Не чекав такої сили. Хоча, чого дивуватися? Ніхто не знав, якою він силою володіє насправді. Звісно, крім тих, кого він полонив та змушував збільшувати його силу, а потім безжально знищував. А ми всі вважали, що він бравірує і тому не визнає жодної охорони. Гаразд. Це все лиш слова. Безпосередній бій закінчився. Закінчився нашою перемогою. Хоча конфлікт ще не завершено. Звісно, всі наступні події відбудуться так, як забажає Бос Дідох. Тепер все залежить лише від нього. Святкуйте! Ви виграли такий масштабний бій, що навіть мені за багато тисячоліть не вдавалося.
— Дякую, Босе Волоху.

— Увага всім флотам! Приступити до побудови силових секцій! Бійцям приготуватись до передачі сили! Тріадо, для відновлення сил потрібно розмістити твоїх Духів ближче до бійців. Щоб не загинув жоден воїн. Доставити полонених!
Несподівано всі зазнали найсильнішого шоку. Дід з німим докором дивився на Тархута. Той теж опинився у такому ж шоці. Бранців виявилося не п'ятеро, а шестеро.
— Босе Дідоху, вибачте, але мені розвідка доповіла, що Матену погодилися допомагати лише чотири Боси. Начебто відбулася розмова Матена з одним з його боржників, Босом Тароном. Але той навіть під загрозою атаки на його Притулок відмовлявся від участі у цій операції. А зараз з'ясувалося, що він опинився у полоні.

— Босе Тархуте, можливо, твої розвідники купилися на дезу. Зробимо знімки пам'яті і стане зрозуміло. Всім військам силу на мене! — категоричний наказ Діда. Крім армій та флотів, силою поділилися союзні Боси та, природно, Янголи. Знімки багато часу не зайняли. По закінченню, Дід разом з Босами та Янголами сховався у сфері кремніків, щоб переглянути знімки.

Нічого незвичайного у першому знімку не було. Щоправда, Боси дещо побачили цікаве, про що лише здогадувалися, але не знали напевно. У другому теж вони засікли щось по дрібницях. У знімку третього, окрім Босів, ніхто не помітив нічого цікавого. Під час перегляду пам'яті Тарона з'ясували, що той усіма правдами та неправдами намагався врятувати свій Притулок від поневолення Матеном та іншими агресивними Босами.

Дідові нічого не говорили імена тих Босів. А ось решта чудово знала всіх і дивувалася, як Тарону вдавалося рятувати свій Притулок. Можна з упевненістю говорити, що він ходив по лезу ножа і дуже часто опинявся між «молотом і ковадлом», коли, як не крутись, все одно пілюлєй вихопиш, а то й взагалі вирушиш до праотців.

Хоча у Тарона й закрадалася підозра, що багато вторгнень у його Притулок спровоковані Матеном. Від участі в нападі на Притулок молодого Боса він відмовлявся категорично, навіть під загрозою атаки на його Притулок. Але безпосередньо перед початком атаки на Притулок Дідоха Матен запросив його до себе. Похвалився величезною кількістю військ і пригрозив, що після знищення Дідоха він буде наступним.

— Або ти негайно додаєш свою армію до наших, або після повернення ми знищимо твій Притулок, — погрожував Матен.
— Босе Матене, яка різниця зараз чи пізніше, але ви вирішили знищити мій Притулок. І ви неодмінно це зробите, незалежно від того, виставлю я свою армію зараз разом з вами чи ні.
— Тароне, я тобі присягаюся! Після цієї атаки я дам тобі спокій і ніколи не буду тебе атакувати!

Тарон не вірив Матену, проте клятва у присутності інших Босів давала хоч якусь надію. Він вирішив погодитись. З ним чи без нього, молодому Босу не впоратися з такою кількістю військ. Це очевидна поразка. А так можливо, хоч на якийсь час Матен перестане його тероризувати. Залишалися секунди до переходу в шерку, коли прибула його армія. Саме тому розвідники Тархута не мали інформації про ще одного учасника.

Знімок пам’яті Боса Ваахара всі переглядали з величезною цікавістю. Адже стільки вже чули про нього. Побачили навіть момент, коли в бою Дід врятував Волоха, підставивши себе під удар Ваахара. Також стало зрозуміло, чому цей бій закінчився перемогою союзників Волоха. Вдалося знищити найсильнішого Боса серед ворогів. Решта запанікували та втекли, кидаючи свої армії. Хоча, якби бій продовжився, то найімовірніше вони змогли б перемогти, незважаючи на величезні втрати.

Багато цікавого побачили у пам'яті Ваахара. Особливо порадували всіх новини про те, що між Ваахаром та Матеном «пробігла чорна кішка». Такою «кішечкою» виявилася вилазка Арель, коли вона навела шукачів Матена на притулок Ваахара. Особливо Ваахар ображався на Матена за пред'яву йому щодо зникнення трьох дозорців та десятка спостерігачів. Звісно, Ваахару теж дуже хотілося мати хоча б один кораблик Матена, але він не уявляв, як це провернути, при цьому зіпхнувши на когось іншого. Він губився у здогадах, хто ж зумів поцупити кораблі, а підставити його? Волох при перегляді знімка лише задоволено посміхався.

Навіть вторгнення в Притулок Дідоха з метою повного знищення Ваахар з Матеном розробили удвох після того, як дізналися, що Тена знищили. Найпідступнішим у їхніх планах виявилося те, що вони після перемоги на Дідом мали намір те саме зробити з Притулком Тарона. А щоб легше це вийшло, необхідно заздалегідь зменшити кількість військ Тарона. І зробити це руками Дідоха. Те, що молодий Бос без бою не здасться, вони припускали. Значить, втрати в них теж будуть. Тому першими у бій мають вступити війська Тарона. Почекати, поки супротивники один одного прорідять. А потім спокійно розстріляти рештки обох армій.

Проте вистрибнувши в черку, щоб змінити координати виходу в дванадцятимірку, вони напоролися на засідку. Несподіване застосування зброї Волоха у космосі паралізувало всі величезні армії. Ваахар ледве встиг застосувати захист від гравітаційних полів. Та й через нього просочувалася ненависна мелодія. Його рятував лише набутий імунітет, який він таємно виробляв роками. Крім того, ця мелодія не дозволяла переміститись, втекти. Він помітив, що й Матену вдалося уникнути паралічу, і той відчайдушно б'ється з Волохом, а поблизу помирає знесилена королева Марель.

— Ваахаре, допоможи! — жодного разу він не чув, щоб Матен просив допомоги. Хоча сенсу допомагати вже не було. Марель помирала, Волох почав залишати тіло, що вмирає. Значить розправитися з ним не важко. Раптом і Волох, і Марель зникли. Щось тут не те. Якимось чином треба якнайшвидше втікати, тільки спати захотілося так, що немає сил чинити опір.

Звісно, ​​найбільший інтерес викликав знімок пам'яті Матена. Багато в чому дорослішання і становлення Духа, як бійця, нагадувало дорослішання ата Бея. Матен не гребував навіть колег і друзів бити, а потім знищувати, аби здобути хоча б трохи сили та знань. При цьому він був чудовим артистом і розігрував цілі артистичні сцени, щоб відвести від себе підозри у створенні будь-якої підлості чи вбивства.

У порівняно молодому віці він очолив світ у тривимірці, потім Дім, Великий Дім. Незабаром потрапив у макросвіт звичайним бійцем. Підставивши свого командира, зайняв його місце. Так крокуючи по головах, він будував свою кар'єру вже в макросвіті: начальник охорони князя-князь-король планети в макросвіті (дванадцятимірка)-правитель всесвіту-Верховний Жрець світу. Згодом охоронець Боса, командир ланки, начальник охорони Боса.

На цій посаді він знаходився не менше десяти тисяч років, будь-якими способами здобуваючи додаткову силу та знання. Плекав мрію обійняти посаду Боса. Але той, ніби відчував небезпеку, і мрія Матена так і залишалася мрією. Зате вдалося, заманивши в пастку неправдивою інформацією, знищити першого заступника Боса разом з охороною. Сам він не впорався б з таким нелегким завданням, але всіх помічників, які брали участь у цій підлій операції, він негайно знищив. Найважче йому було завдати собі величезних каліцтв, щоб відвести від себе підозри. Лише після цього він покликав Боса.

Матен обставив усе таким чином, ніби це чужинці підловили першого заступника, а він випадково опинився поблизу та прийшов на допомогу. Ніби-то він також міг загинути. Вороги його порахували мертвим. Йому мовляв вдалося це, застосувавши маскування. Бос його спритно підлікував і призначив на посаду загиблого заступника. Лише за кілька тисяч років під час запеклого масштабного бою Боса смертельно поранили.

Матен злиняв звідти разом з помираючим Босом, проте він не збирався того рятувати, а користуючись безпорадністю, змусив поділитися силою, потім знищив без можливості воскресіння. Тепер на шляху до мрії перешкод не залишилося. Він обійняв посаду Боса Притулку. Почав заводити необхідні дружні стосунки з іншими Босами. Одночасно майстерно нацьковуючи їх один на одного, при цьому залишаючись «чистим».

З часом його Притулок оточували лише дружні сусіди. Хоча він чудово розумів, що ця дружба є показною. Просто вони не бажали неприємностей. Так, як знали, хто починає з Матеном ворогувати, то цим накличе на свій Притулок величезні проблеми. Найбільше його дратувало, що проти нього Боси створили цілу спілку Притулків, яку очолив Бос Марел.

Хоча ніхто з цього союзу не вирізнявся агресією. Вони лише ефективно захищали свої території. Матен почав виношувати план, як позбутися насамперед Марела. І це йому вдалось. Він зміг спровокувати одночасний напад на кількох босів цього союзу. У цей час атакував Притулок Марела за підтримки своїх друзів Босів.

Допомогти оборонцям ніхто не міг, бо вони самі відбивали потужні атаки. Матену вдалося не лише знищити армію Марела, а й полонити його. Залишивши в розореному Притулку частину армії, він з бранцем повернувся додому. Хоча, щоб змусити Боса Марела поділитися силою, йому довелося утримувати того в покорі вдвох з Ваахаром. Після закінчення передачі, він знищив Марела.

Звісно, Матену не подобалося, що і Ваахар отримав величезну додаткову силу, але він сам би не впорався з Марелом. Незабаром турботи закрутили Матена, і він на багато років забув про знищений Притулок. Хоча його розлютило те, що хтось знищив ті війська, які він там залишав. Подейкували, що це зробила королева Марель, яка вижила, але її ніхто, ніде не бачив. Минули тисячоліття і одного разу розвідка йому доповіла, що хтось схожий на королеву Марель знаходиться в одному зі світів Притулку, яким керував його протеже Бос Тен.

Він наказав Тену стерти з карти Притулку цей світ. Бос Тен з'ясував, що колись деякі Жерці атакували цей світ. Тому він послав туди одного з таких Жреців, який одного разу вже майже знищив той світ, розгромивши місцеві війська та знищивши Жерця. Щоб бути впевненим у перемозі, Тен змусив ще кількох Жерців виділити свої армії.

Проте щось пішло не так. Атаку величезної армії, проти якої не те, що світ, а не кожен Притулок міг встояти, хтось не лише зупинив, а знищив так, що не залишилося жодного свідка. Матен не уявляв, що це за сила, хоча чудово розумів, що від цієї незрозумілої сили йому загрожує небезпека.

Аж раптом, як сніг на голову, повідомлення, що Боса Тена вбили і теж не залишилося свідків, як це трапилось. Все ж таки, хто це зробив, він з'ясував. Хоча його вразило те, що Жрець, який убив Тена, відпустив полонених Жерців. Він не вірив, що Жрець самотужки здолав Тена. Хтось йому допомагав. І допомога йшла з іншого Притулку. Та й взагалі: звідки у нахабного Жерця сила більша, ніж Боса? Цілком можливо, що це хтось з банди Волоха. Тільки зброя цього Боса могла впоратися з військами Тена.

На превеликий жаль, щось не в'яжеться. Зброя Волоха діє лише на планетах. Для неї потрібне повітря. А бій відбувався у космосі. Матен вирішив знищити Притулок. Хоча раніше планував приєднати його до свого. Краще позбутися осередку опору, ніж намагатися його потім постійно придушувати. Цю операцію він розробляв разом з Ваахаром, хоча той в останній момент хотів відмовитись від особистої участі.

Вмовити ледве вдалося, пообіцявши, що переможений Бос буде ділитися силою з обома. Водночас вирішили розпочати знищення армій Тарона. Матен і Ваахар з найпотужнішими арміями мали розташовуватися у центрі, інші Боси оточувати їх своїми військами. Таким чином, для них двох втрати виявляться мінімальними. Крім того, так легше наприкінці бою розстрілювати армію Тарона.

Несподівано виявилося, що молодий Бос зміг дізнатися про майбутнє вторгнення, хоча чекав їх у дванадцятимірці в іншому світі. Можливо, це навіть на краще. Можна спокійно вирішити, як атакувати. Та що там вирішувати? Надіслати армію Тарона на забій, а потім лише добити залишки обох армій.

Раптом під час переходу в черку, вони потрапили в засідку. Хтось застосував зброю Волоха. Але ж вона не працює в космосі! Добре, що він виробив імунітет. Хотів втекти, проте ця зброя не дозволяла втекти. Крім того, він помітив, хто застосовував цю зброю: Волох, Марель та з ними ще два Енергіки (ймовірно охоронці). Він же з ними розправиться, як з дітьми!

Навіть до речі, що Волох опинився тут. Тут він і залишиться назавжди. Хоча його дуже напружували уламки від кріогенників, які розривались. Дивно, невже ця зброя навіть на кораблі подіяла? Адже раніше він не чув, щоб її застосовували проти кораблів, та ще й за повної відсутності повітря. Волох його теж побачив, проте не робив хоч найменшої спроби врятуватися, а продовжував цю ненависну мелодію, від якої з'являлося бажання втекти подалі.

Ну, ні! Він такої можливості не проґавить. Знищить не тільки Волоха, а й королеву, яка дивом врятувалася. Раптом один із бійців, жертвуючи собою, метнувся навперейми, перетворившись на високотемпературного кремніка. Він би й сам із задоволенням набув вигляду кремніка. Але він був одягнений у найміцнішу броню останньої розробки. А вона, хоча і чудово захищала, змінювати вигляд не дозволяла. Дивно, таке враження, ніби цей дурний охоронець виявився в броні. Але ж він був у вигляді Енергіка і змінив на кремніка. Чому ж кістки поламались?

Мить і позбувся пошкодженої (розплавленої) частини броні. Гострий біль пронизав серце, яке мало не розірвалося, але сил ще залишалося достатньо, щоб повністю зцілити тіло. У цей час другий охоронець кинувся на допомогу Волохові. Він застосував зброю, яка рідко зустрічається (крижаний вихор), хоча існує дуже ефективний спосіб протидії. Не дозволивши охоронцеві відірватися від своєї зброї, завдав йому удару, від якого не виживав ні єдиний Бос, не те, що якийсь охоронець.

Все ж незрозуміло, яким чином той теж опинився в броні. Щоб у нахабника не залишилося жодних шансів вижити, зробив другий удар. На жаль Марель своєю магією відвела його убік. Ну й фіг з ним, з цим охоронцем. Головне – знищити Волоха, який припинив неприємну мелодію і перетворювався на Духа. Він ухилитися від удару все одно не встигне.

Знову ця Марель відвела удар від Волоха. Той не змарнував моменту і завдав зустрічного удару такої сили, що в очах потемніло. Ось де знадобилася його надміцна броня. Якби не вона, він би від удару Волоха знепритомнів. Сил все ж таки вистачило, щоб відповісти смертельним ударом. Знову втрутилася нестерпна королева. Ледве зміг у напівнепритомному стані зупинити обертання. Адже такий магічний імпульс убив би будь-кого з Босів, тільки не його.

Побачив Ваахара. Зрозумівши, що в самого сил уже не залишилося, переступив через свою гордість та попросив допомоги:
— Ваахаре, допоможи! — попросив допомоги, при цьому пообіцяв сам собі, що він все ж таки Ваахара знищить, як свідка його безпорадності. Хоча замість допомоги той почав засинати. Та й на нього почалася потужна дія магічним сном. Хто ж такий могутній, що майже впорався з ним? Саме що майже. Ще кілька миттєвостей і він подолає цей вплив. Раптом цей сон начебто посилився. Здається, що до десятка Босів додали магічної дії. І він, не в змозі більше чинити опір, заснув.

Дід деактивував сферу, в якій переглядали знімки.
— Доставити Тарона! Для решти бранців продовжити оновлення сну!
Перед Дідом з'явився безпорадний і сонний, у вогняних кайданах полонений Бос. Знову з'явилася куля кремніків, яка закрила бранця і нас від решти бійців.
— Шановні Боси, прошу тимчасово застосувати повне маскування та вуаль неуважності. Те ж саме стосується й Арель, — Дід уважно озирнувся довкола. Побачивши, що Боси «зникли», він прибрав з бранця кайдани і продовжив, — а також підвищити мені силу.

— Діду, моя сила з вами, — синхронно пролунало багатоголосся.
— Босе Тароне, прокидайся! — Бос спокійно підвівся, уважно поглянув на Діда.
— Вбивай, навіщо тягнеш час?
— Поки що не бачу сенсу тебе вбивати. Спочатку поділися силою.
— Гаразд. Можливо, ти не знаєш, але при передачі додаткову силу отримають і твої охоронці, — Бос мить почекав, але зрозумівши, що Дід це знає, почав передачу. Хоча він почав її з невеликої потужності. Усі її легко витримували, тоді Бос почав збільшувати потік, уважно відстежуючи стан оточуючих. Досягши максимуму, він продовжував її дуже довго. Зрештою передача закінчилася.

— Молодий Босе, я закінчив, тепер можеш мене знищувати.
— Босе Тароне, я не збираюся залишати ваш Притулок без господаря. Якщо пообіцяєте не втікати, я деактивую цей захист і ми з вами трохи поповнимо енергію.
— Обіцяю, — з великим подивом промовив Дух. Тільки зникла сфера, до нас наблизився один із кріогенників. З'явився командир корабля.
— Прошу всіх на борт.

На запитливий погляд Тарона, Дід лише ствердно кивнув. Роботи моментально підкотили на візках їжу та зазвучала поживна мелодія для Духів. Їли по-швидкому, аби запастися енергією.
— Босе Тароне, я знаю, що ви не погоджувалися на цю атаку. І погодилися в останній момент, побачивши кількість військ, які готові до вторгнення. От ви й вирішили, що хоч з вашою армією, хоч без неї, але ці війська мене зметуть. А взявши участь, ви відкладете напад на ваш Притулок. Я б теж так вчинив, заради врятування життя своїх рідних. Але чи знаєте ви, що задумав Матен? Він хотів, щоб ваша армія воювала з моєю, а після цього він з Ваахаром доб'є залишки, щоб було легше знищувати розумне життя у вас. Я це не вигадую. Подивіться самі, – Дід запустив вибірково голограму знімку пам'яті Матена. Тарон дивився вражений.

— Припускав будь-яку підлість, але це вже понад будь-яку міру. То ви точно не збираєтесь мене знищувати?
— Шановний Босе, я не Матен і тримаю своє слово. До речі, мене звуть Дідох. А тепер щодо атаки. Ви атакували вшістьох. Дізнавшись про обставини, через які ви опинилися в числі нападників, я вирішив, що ви вчинили правильно. Ви рятували свій Притулок, тому я дарую вам волю. Хоча прошу поки що затриматися, щоб отримати додаткову силу від ваших колег, у тому числі й від Матена.

Тарон злякано відсахнувся.
— Шановний Босе Дідоху, вам не впоратися з Матеном!
— Діду, ти що твориш? — прошипів телепатично Волох.
— Сам же сказав, що мені вирішувати, як діяти, — відмахнувся від нього Дід. А той не ризикнув показуватись на очі Таронові.
Коли з'явився новий бранець, перш ніж Дід розбудив, Бос попросив:
— Чи можна мені застосувати маскування?
— Не можна, а треба.

Знову всі опинились у кулі кремніків. Перед початком передачі зазвучало:
— Моя сила з вами, — свою силу додав навіть Тарон, хоча йому ніхто й не пропонував. Процес був такий самий, як і з Тароном. Але тільки не було ввічливого поводження. Після закінчення передачі Дід ​​замислився.
— Босе, ти заслужив на смерть. Ось тільки я думаю, що ти не вартий того, щоб мені бруднити свої лапи об таке лайно, як ти. Може віддати тебе на поталу своєму охоронцю? Або Жерцю.

— Якщо я переможу, відпустиш мене?
— Ти збираєшся здолати мого охоронця?
— Я обіцяю, що у разі моєї поразки до переможця перейде вся влада в моєму Притулку. А якщо я переможу, ти мене відпускаєш неушкодженим, — підбадьорився Бос.
— Я з тебе цього зізнання не вимагав. Ти сам пообіцяв. Усі чули?

— Так! — бранець навіть не звернув уваги на те, що кількість голосів та присутніх не збігається. Адже всі Боси з Арель і Тароном перебували під невидимками.
— Тритоне, не здрейфиш проти Боса?
— Шановний Босе Дідоху, я готовий до бійки. Бій до смерті?
— Звісно. Ти ж чув, що якщо цей Бос тебе вб'є, то я мушу його відпустити.

Тритон грався з Босом, як кіт із мишею. Він працював на публіку. Йому було б не важко знищити супротивника на перших секундах, але кремнік тягнув цілих п'ять хвилин.
— Босе, ти показав все на що здатний? Вважаю, що так. Тепер готуйся померти.
Якщо до цього Тритон перебував у вигляді Духа, то зараз він являв собою кремніка, що палахкотить жаром.

Він почав рукопашний бій, як на тренувальному спарингу. Не завдавав удару, а лише торкався супротивника. Хоча що означає дотик до броні чогось із температурою в десятки тисяч градусів? Броня в місцях торкання проплавлялася, викликаючи  сильні опіки. За кілька секунд броня противника нагадувала решето чи друшляк для макаронів. Якщо перші опіки Дух легко усував, то незабаром у нього вже не залишилося сил, і він змушений був терміново залишити тіло, що вмирало. Тієї ж миті вогняна скакалка розчленувала Духа і лише його шматочки притягувалися, як магнітом, до грізної зброї та згоряли, як метелики, в полум'ї свічки.

— Босе Дідоху, я виконав ваш наказ, — опустився на коліно Тритон, хоча миттєво виявився піднятим. А Тарон деактивував невидимку.
— Босе Тритоне, вітаю вас зі вступом на посаду, — кремнік не розумів, з чим його вітає чужий Бос. Він просто виконав наказ свого командира, хоча і пустував. Зрозумівши, що його противник слабший у багато разів, він просто знущався з нього.

— Тритоне, що тобі незрозуміло? Чи чув, що пообіцяв небіжчик?
— Я думав, що це не всерйоз.
Тут уже Волох не витримав, деактивувавши невидимку, він заволав:
— Такими обіцянками не розкидаються! Він у присутності інших Босів дав цю обіцянку! Тому тобі не треба доводити своє право у Притулку! Відтепер ти повноправний Бос у його Притулку. Точніше тепер уже у твоєму! Все, що стосується управління, я тобі допоможу та підкажу.

— Так ось хто допомагав Босу Дідоху. Без вас він би не переміг.
— Без мене?! — заревів Волох, — мати Тріадо, покажіть цьому недовірливому, як Матен мене вбивав!
— Може, не треба? — несміливо спробувала заперечити ельфійка.
— Треба! Свої поразки треба вміти визнавати!

Замиготіла голограма, що показувала, як Матен бився з Волохом, хоча усього Тріада не показувала. Ось перший удар Матена і повз нього. Удар Волоха у відповідь не завдав великої шкоди Матену. Зате той приклався до Волоха так, що довелося залишати тіло, що помирало.
— Побачив, як Матен легко впорався зі мною? А ти кажеш, що перемогли, бо я допомагав.
— Але ж ви живі, — спробував заперечити Тарон.

— Ага. Тепер живий-здоровий, завдяки Духам Духів Тріади. І взагалі! Я хочу жерти!
Захисний шар кремніків зник, ми нажерлися до відвалу. Подібна ситуація повторилася ще з двома Босами. Їхні місця зайняли Грім та Горен.

— Сенсею, у вас для ікла вампірів всі апгрейди проведені?
— Звісно, тільки це чисто механічна зброя. Я не ризикнув його заправляти отрутою виробництва свого світу. Щоб не вийшло, що вона роз'їсть ікло.
— Я не знаю, чому я поцікавився, але ось вам шість порцій отрути Шеньшер. Ця отрута не роз'їдає ікло, але діє чудово.
— Варваре, від щирого серця дякую, — частки миті знадобилися, щоб заправити ікло отрутою, і то нас уже чекали.

Коли черга дійшла передачі знань Ваахара, той поцікавився:
— У полоні тільки я опинився?
— А ти, окрім нас, ще когось бачиш? — відповів Дід запитанням на запитання, — не мороч голову, а поділися силою та знаннями.

— Але ж я просто так не здамся. Я захищатимуся.
— Потрібний ти мені, щоб я думав про тебе. Ти навіть з моїм Жерцем не впораєшся! — Дід з якоюсь зневагою вказав на Сенсея. Ваахар на мить замислився. Потім радісно закричав.
— Я його згадав. У тому бою, в якому я тебе вбив, він також брав участь. Тільки тебе, мабуть, Волох повернув до життя. Цілком можливо, що й силою поділився. А з ним я б побився.
— Умови тут диктую я! Ділися падлюко силою!

Протистояти такій силі наказу Ваахар не зміг. Але весь час, поки передавав, мріяв, як урятувати свою шкуру. Враховуючи те, що він зараз не в змозі чинити опір молодому Босу, то поєдинок з ним – явна поразка. Звісно, ​​живим його просто так не відпустять. Значить, необхідно зробити так, щоб отримати можливість поєдинку з його Жерцем. Молодий Бос радіє, що вдалося підловити їхні армії у засідці.

Крім того, він грає у шляхетність. Маскування сили активовано досі. Значить необхідно після закінчення передачі деактивувати частину сили і прикинутися ніби виснажений передачею. Якщо молодий Бос так впевнений у своєму Жерці, то силу останнього, ймовірно, можна порівняти з силою деяких Босів. Можливо, навіть наближається до сили покійного Тена. Це небезпечно, хоча не смертельно. Добре, що не заощаджував час, щоб робити передачу з максимальною потужністю.

Це ще один плюс. Значить ніхто не здогадається, що я маю значно більшу силу. Побічно це може видати час передачі. Треба вдати, що знесилений і не в змозі вести передачу.
— Чому знизив потік передачі? Негайно збільши! Не махлюй! — почувся грізний окрик Діда.
— Я вже не маю сил продовжувати передачу. Я так і помру, не закінчивши.

— Хочеш припинити передачу? Якщо вирішив померти негайно, припиняй, — у лапах Діда засяяла вогняна скакалка.
— Ні, ні. Не треба. Я повністю поділюся силою, тільки дозвольте потім померти не від вас, а битися з вашим Жерцем.
— Не диктуй умови! Продовжуй і повоюєш!

Ваахар залишився задоволеним. Йому вдалося розвести Боса на бійку з його Жерцем.
Зрештою, передача закінчилася.
— Ви обіцяли поєдинок із вашим Жерцем.
— Нічого я не обіцяв тобі! — невдоволено гаркнув Дід, — хоча… хочеш виконати вирок? — обернувся він до Сенсея.
— Шановний Босе Дідоху, я маю беззаперечно виконувати ваш наказ, а не обговорювати. Мені його просто вбити чи зробити це у поєдинку? — покірно промовив Вчитель.
— Мені байдуже, як це ти зробиш. Тільки не забувай, що з вас двох живим може залишитися лише один.
— Слухаюсь  та підкоряюсь.

Бій почався мляво. Обидва супротивники не могли точно визначити силу один одного. Ймовірно, вони виявилися приблизно рівними за силою. Значить у цьому бою вирішить спритність та здатність притупити пильність противника, щоб завдати смертельного удару. Багато робилося фейкових ударів. Раптом усі побачили удар, яким Ваахар колись убив Діда. Сенсей ухилитися від нього не встигав. Йому залишалося лише виставити блок.

Хоча він і навчав нас, але такого захисту я не припускав. З усіх кінцівок тільки хвіст та крила не брали участі в блоці, а чотири кінцівки виявилися щільно притиснуті одна до одної, утворюючи величезний броньований кулак. Броня у супротивників від удару ввігнулася. Але остання доробка Люсі гарантувала самовідновлення, а Ваахар не мав такої властивості броньки. Йому довелося витратити частки секунди, щоб не тільки зцілити пошкодження кісток від потужного удару, але й докласти неймовірних зусиль для усунення увігнутості броні.

У цей час він пропустив від Сенсея потужний удар хвостом. Хоча йому все ж таки вдалося трохи відвернути голову і броньовані хвостові зубці прописали по його морді, розпоровши не тільки найтоншу частину захисту, яка прикриває очі, а й розкроїли тіло до кістки. Обличчя Ваахара залишилося відкритим. Знову почалася позиційна гра, де супротивники уважно стежили один за одним, намагаючись передбачити найменший рух.

Несподівано Сенсей припустився зовсім невеликої помилки і в його бік блискавкою помчав потужний удар. Зрозумівши, що ухилитись вже не вдасться, він крутнув сальто, намагаючись розірвати дистанцію. Враження таке ніби Ваахар полетів слідом за своєю кінцівкою, наздоганяючи Вчителя. Він виструнчився, як убивча стріла, від якої немає порятунку. Навіть обертання Сенсея довкола власної осі не рятувало. Удар припадав точно в торс.

Швидкості, з якою Сенсей намагався втекти, трохи не вистачало. Все, як у сповільненій зйомці. Ось уже ударна лапа Ваахара прослизнула повз нижні лапи Вчителя. Ще частка миті й станеться непоправне. Раптом із цих лап зі швидкістю блискавки вистрілили два вузькі леза (ікла Вампіра). Найближче виявилася морда Ваахара. Одне ікло потрапило у плечову броню і зламалось, як сірник. Зате друге досягло мети, потрапивши в незахищену частину морди та встромившись в тіло. Отрута Шеньшер під величезним тиском впорснулася всередину.

І тільки коли до торса залишалися міліметри, Сенсей різко збільшив швидкість та, перекидаючись, поступово зупинив свій рух, миттєво перетворившись на кремніка. Ваахару довелося терміново залишати своє тіло, що перетворювалось на холодець, але на нього вже чекала вогненна скакалка. Сенсей так майстерно зіграв, ніби він не встигає уникнути удару супротивника, що не тільки ми повірили, а й Ваахар купився. Цей прокол коштував йому життя. Вчитель показав нам, як треба перемагати супротивників, рівних за силою.

— Босе Сенсею, навіть мені є чому у вас повчитися. Чи правильно називати Бос Учитель?
— Босе Волоху, різниці немає, але мені чомусь більше подобається Сенсей.
— Босе Сенсею, вітаю вас, — вклинився Тарон, — на превеликий жаль, для вас поєдинки не закінчилися. Якщо у трьох попередніх випадках опору новій владі майже не буде, то у Притулку Ваахара, вибачте, у вашому Притулку, вам доведеться провести не один бій, доводячи верховенство.

— Марель, все ж таки ти мала рацію. Щоб твої слова виявились вірними на всі сто, потрібно, щоб Ханг переміг Матена, — єхидно промовив Волох.
— Ні, — уперто заперечила Арель, — Матена повинна вбити я!
— Королево Марель, то це не казки? Ви дійсно живі? Багатьох вам років, — схилив коліно Тарон.
— Так, я жива, жива. Але тільки завдяки Духам Духів Тріади, — потім повернулася до Ханга, — любий, ти мене розумієш? Не можу я тобі поступитися бійкою з Матеном. Це мені треба помститися йому за всі злочини.

Тарон крутив головою, не розуміючи, чому Жрець, який має схилятися перед королевою Притулку, веде себе по панібратськи. Зрештою, він здогадався. Ймовірно, Марель змогла уникнути смерті під час атаки на її Притулок, сховавшись у чужому Притулку, а зараз вона Матінка світу та дружина господаря цього світу, Жерця Ханга. Так, як він сам перебував тут на пташиних правах, тож вирішив не влазити до тих справ, яких не міг зрозуміти.

— Все! Припинили суперечки! — невдоволено гаркнув Дід, — доки кріогенники продовжують оновлювати Матену магічний сон, ми маємо повністю відновити свої сили. Для цього потрібно не тільки ґрунтовно поїсти, а й відпочити. Варваре, забезпеч, Боса Тарона не лише їжею, а й розмістиш його на особистому кріогеннику, щоб він набрався сил.
— Виконую.
— А сили нам знадобляться. Матен — міцний горішок, — похмуро буркнув Дід.