Частина 15. Підготовка до відбиття атаки Матена

Після закінчення виснажливих знущань Волоха, команда Янголів розосередилася по своїх цивілізаціях, все одно часу катастрофічно не вистачало. Вчора ми з Лією організовували підготовку для освоєння нашої цивілізації ще однієї планети. А сьогодні необхідно оснастити її та відповідно нову зоряну систему різноманітним захистом. Це потрібно зробити так, щоб вона органічно вписалася у загальний протикосмічний захист галактики.

Такі турботи чимось нагадували турботи власника приватного будинку. Усі необхідні справи ніколи не переробити. Там паркан покосився, там дах потік, а на городі бур'янів розвелося. Отак і у нас постійно виникали моменти, де необхідно самим вирішувати свої проблеми, не сподіваючись на автоматику. Зненацька пролунав сигнал тривоги. Миттєво опинилися у бойових стійках біля джерела. Збирав Янголів Дід.

— Молодці, зібралися оперативно, — задоволено констатував Бос, — припускаю, що небезпеки для вас не передбачається. Волох запрошує до себе, хоча з охороною. Можливо, так необхідно згідно з правилами. Він каже, що хоче познайомити мене зі своїми друзями. Якщо друзі, тоді незрозуміло, навіщо потрібна охорона. Гаразд, на місці розберемося. Вперед!

За мить ми вже були в сьогоденні у Притулку Волоха. Крім нього, там знаходилось ще п'ять Босів. Усі з охоронцями, навіть Волох. У кожного в охороні налічувалося по десять тисяч потужних Духів. Лише Дід з'явився із нечисленною командою Янголів. Він відразу ж привітав присутніх. Хоча жоден з друзів Волоха не зміг стримати поблажливої ​​посмішки.

— І вам міцного здоров'я, Босе Дідоху, — продовжуючи посміхатися, сказав один із Босів, — ви зовсім недавно очолили Притулок, проте забуваєте про власну безпеку і чините занадто самовпевнено, відлучаючись до іншого Притулку з такою нечисленною охороною. Хоча наш друг, Бос Волох, стверджував, що ви намагаєтеся не ризикувати і всіма доступними та недоступними методами намагаєтесь зберегти свої війська. Все ж таки я почав сумніватися в словах Волоха.

— Тархуте, за сотні тисячоліть нашої дружби я хоч раз тебе обдурив?
— Ні. Проте в цьому випадку безтурботність молодого Боса очевидна.
— А якщо я скажу, що кожен з його охоронців наодинці впорається з вашою п'ятіркою, включаючи й усіх ваших охоронців?
— Друже не ганьби нас, бо він взагалі зазнається. Вся його охорона не впорається з охороною будь-кого з нас, навіть без нашої участі, — обурився інший Бос.

— Гаразд. У такому випадку, сперечаємося. Якщо п'ятеро охоронців Дідоха зможуть нейтралізувати вас з вашими охоронцями включно, то ви беззастережно виставите свої армії, щоб усунути проблему, яку ми перед цим обговорювали. Якщо ж ви їх нейтралізуєте, можете забути про мою пропозицію і я готовий виконати будь-яку вашу умову.

— Волоху, щось тут не чисте. Ну, не може один охоронець упоратися з десятьма тисячами моїх ще й зі мною на додачу. Нехай застосовують будь-яку зброю. Але їм нізащо не здолати!
— Янголи! Чули? Можете застосовувати будь-яку зброю! — підвищив голос Волох, — щоб ніхто з друзів не звинуватив мене у підставі, нехай обирають самі, хто проти них б'ється.

Ми всі знаходилися в образах Енергіків.
— Прийняти справжні вигляди! — наказав один із Босів. І відразу ж засміявся, побачивши серед нас не тільки Духів Духів з Енергіками, а й білкових. Вони обрали Тріаду (вигляд Духа Духів), Ліліт (білковий вигляд), Лію (білковий вигляд), Бахура та Азіріса (теж білкові образи).
— Шановний Босе Волоху, підтвердіть дозвіл на застосування будь-якої зброї, — попрохала ельфійка.

— Мати Тріадо, дозволяю застосовувати будь-яку, крім туману умертвіння. Решта без обмежень, — він наголосив на «без обмежень». Наша п'ятірка миттєво перетворилася на Енергіків. Мені відразу стало зрозуміло, яку зброю вони збираються застосувати. Проте чи спрацює вона проти сильних Босів? Хоча ті, мабуть, поки що не знали про застосування «флейт» у космосі.

— Готові? Почали! — ще звучала команда Волоха на початок бійки, як гравітаційні хвилі з паралізуючою мелодією знерухомили Босів разом з їхніми охоронцями. Після цього їх відокремили від охоронців. А тих помістили в окремі непрозорі кулі кремніків. Потім мелодією, яка відновлює, «оживили» Босів. Відходили вони від паралічу тяжко.
— Де моя охорона? — заволав один із них.

— Шановний Босе Тархут, ваша охорона паралізована і перебуває в одній з цих куль. В якій саме, я не знаю.
— Ви застосували зброю Волоха. Але ж вона використовувалася лише на планетах. Крім того, ви прибрали параліч з нас. Значить, і охоронці теж відновилися.
— Хочете перевірити? — Ліліт деактивувала кулі. Проте охоронці виявилися нерухомими. Жодний наказ Босів не прибирав паралічу.

— Ви їх убили? — безпорадно поцікавився Тархут.
— Звісно, ​​ні. Вони точно в такому ж стані, як ви знаходилися хвилину тому, — спокійно відповіла ельфійка.
— Мати Тріадо, приберіть параліч з охоронців, бо друзі мене поб'ють, — зі сміхом промовив Волох. Після відновлювальної мелодії п'ятдесят тисяч найпотужніших Духів ледве почали ворушитися.

Всі п'ятеро Янголів перетворилися на Духів і відразу ж покірно схилили голови перед Босами.
— Шановні Боси, прийміть наші щиросердні вибачення за доставлені вам неприємні моменти, — прозвучало в унісон п'ять голосів.

— Круто, дуже круто. Я б також не відмовився від такої охорони. Звісно, мені соромно, що звичайний охоронець мене здолав, проте претензій до вас жодних. Босе Дідоху, вибачте нас за зневагу, з якою ми вас зустріли. Я буду дуже радий, якщо ви вважатимете мене своїм другом.
Дід розгубився. П'ять потужних і досвідчених Босів, які успішно керують своїми Притулками багато тисячоліть, пропонували йому, який заступив на посаду без року тиждень, свою дружбу. Це виявилося для нього повною несподіванкою.

— Шановні Боси, я дуже задоволений вашою пропозицією. Буду радий дружбі з вами. Але я не розумію, навіщо вам дружба з недосвідченим Босом? Потужність моєї охорони? Хоча після цієї суперечки ви просто підготуєте потужнішу охорону і на цьому все.
— Дідоху, не губися в здогадах. Я запросив своїх друзів, щоб вони тобі допомогли відбити атаку Матена та його спільників.

— Босе Волоху, вибачте мені, що перебиваю, проте це секретні відомості і не всім належить знати.
— Лисице, заспокойся, — відмахнувся від неї Волох, — якщо ти маєш на увазі Янголів, то саме вам треба повністю знати суть цих переговорів.
— Не про Янголів, — уперто заперечила Анжеліка. Волох підозріло поглянув на неї. Він зрозумів усе.

— Охоронці? Чи?
— Охоронці, — спокійно відповіла дівчина. Боси незрозуміло переводили погляд то на Волоха, то на непокірного охоронця. Вони чудово знали, що він за найменшу непокору карав дуже суворо. В даному випадку чужий охоронець, який мав мовчати, як риба, і лише у разі небезпеки для свого командира, захистити його, розмовляв майже на рівні з господарем Притулку, якого неналежна поведінка абсолютно не бентежила.

— Друзі, маю один цікавий задум, — Волох уважно поглянув на Босів, — дозвольте цьому охоронцеві Боса Дідоха поглянути на ваших охоронців. Цілком можливо, що хтось з них сильніший. Тільки попрошу не втручатися, незважаючи на будь-які її дії. Домовились?
— Волоху, знову ти щось вигадав?
— Побачите. Лисице, приступай.
— Захист мені виставляти чи ви це зробите?
— Від витоку інформації я захист виставлю. Не відволікайся.

Миттєво всі присутні опинилися у непрозорій кулі кремніків.
Анжеліка злевітувала до Босів. Пролетіла біля охоронців одного Боса, уважно оглядаючи їх, іншого. У третього висмикнула одного бійця, і він сонний плюхнувся біля Волоха. У четвертого приспала двох. В останнього також одного. У Босів з'являлося бажання зупинити нахабу, але ж Волох попередив, щоб не втручалися. Далі дівчина швидко зробила знімки пам'яті.

— Усю пам'ять не обов'язково переглядати. Досить подивитись останню тисячу років. Хоча в цього, — вона вказала на одного з відібраних, — вирішальна саме третя тисяча від сьогодення. З кого починати?
Боси почали здогадуватися, що за вистава розігрувалася на їхніх очах. Але вони були цілком впевнені у своїх охоронцях.
— Нічого крамольного у мого ви не побачите. Це вірний мені боєць. Починайте з нього, — Бос Тархут відсунув свого охоронця від інших. Замелькала голограма. Тархут спостерігав зі зневажливою усмішкою.

— Стоп! Верни трохи назад і продовжуй повільніше! — заволав Бос. Швидкість відтворення зменшилась на порядок.
— Зупини!
Тархут підійшов упритул до застиглої голограми, повільно кілька разів обійшов її. Він здавався розгубленим та водночас злим, як мегера. Складалося враження, що він готовий моментально знищити будь-кого, хто наблизиться до нього, але в першу чергу свого охоронця.

— Друже, — постарався заспокоїти його Волох, — ти не міг пробити це маскування. Бачиш, його встановлювали Боси ворожого союзу разом. Це не під силу нікому з нас.
— Виходить, що охоронець Дідоха сильніший за нас разом узятих? — обережно поцікавився один із Босів.
— Ні, вона не сильніша, але має таку здатність. І їй не потрібно пробивати захист, а тим більше блокувати встановлення самоліквідації.

— Гаразд. Я вже побачив, що мені потрібно. А що в інших?
З жодним з охоронців Анжеліка не помилилася.
— Дідоху, відпусти її до мене. Підеш до мене служити? Я не скривджу, — обернувся Тархут до Лисиці. Проте перш ніж Дід знайшовся, що відповісти, дівчина випередила.

— Шановний Босе Тархут, навіщо вам чужинець? Крім того, перехід охоронця на службу до іншого Боса, Жерця чи когось іншого є зрадою. Не мені вам пояснювати, що безпосередні охоронці мають секретну інформацію. Тому відхід з цієї посади лише один – смерть. Ви бажаєте моєї смерті?
— Ні, ні, ні. У жодному разі. Але дуже хотілося б таку перевірку здійснити хоча б в основній армії. Дуже видовищно, наочно.

— Лисице, від імені всіх дякую тобі за пильність. Час би переходити до основного питання. Але в мене з'явилася невелика примха. Діду, не заперечуєш, якщо до нас ще дехто приєднається.
— Чому Дід, а не Дідох?
— Це мій позивний у бою. Босе Волоху, ви тут господар і маєте повне право запрошувати, кого забажаєте.

— Якщо так ставиться питання, то я бажаю, щоб до нас приєдналися Мавр, Сом, Сенсей, Тритон та Рель з Релькою. Це твої підлеглі, тому й потрібен твій дозвіл.
— Без проблем, лише тимчасово дезактивуйте захист.
Куля кремніків зникла, а за мить, коли всі названі опинилися біля нас, сфера з'явилася знову. Побачивши таку компанію, ті, хто знову прибув, схилилися в привітанні.

— Одну секунду! — вигукнув Тархут, — це ж королева Марель. Як я радий вас бачити!
— А я тебе ні! — злісно відрізала Арель, — якби ти виконав свою обіцянку і надіслав нам на допомогу свою армію, мій Притулок не знищили б.
— Марель, ти маєш повне право мене ненавидіти. Так, я не дотримався обіцянки. Але я не міг її виконати, бо в цей же час сам відбивався від ворожої навали. Довелося витримати кілька хвиль найпотужніших армій. Від моїх військ не залишилося й десятої частини. Чим би я допоміг? Тим, що було б знищено і тих, хто вижив?

— Марель, він справді нічим не міг допомогти вашому Притулку, — вклинився один із Босів, — я йому тимчасово віддав третину своєї армії, щоб його не колонізували, доки він відновлював свої війська. А потім уже було запізно. Звісно, можна було влаштувати бійню з чужинцями, що залишилися на вашій території. Тільки сенсу в цьому жодного. Але я чув, що хтось все ж таки їх добив. Хоча ваш Притулок досі ніхто не захопив. Він мертвий.

— Волоху, чому ти мені раніше не розповів про це?
— Ти не запитувала. Я думав, що ти знаєш. Все, припинили з'ясовувати стосунки! В даному випадку Притулку Діда загрожує така ж доля, що й Притулку Марель. Матен підмовив ще чотирьох Босів. Вони зараз збирають війська, щоб знищити Притулок. Не вдалося Матену приєднати нову територію, так він вирішив знищити там все живе. І нам доведеться його планам завадити. Хоча це зробити нелегко. За даними наших розвідників, передбачається чисельність збірної армії така, що нам вшістьох не вдасться впоратися. Тому поки Матен не атакував, необхідно вирішити, як ефективно захиститися. А в ідеалі здобути перемогу.

Дід зажурився. Якщо Волох не впевнений, що вдасться перемогти навіть силою шести Притулків, то це явна поразка.
— Діду, не вішай носа. Для моїх друзів Матен, Ваахар та інші їхні помічники – кревні вороги.
— Згоден. Чимало вони у нас попили крові, — перебив Волоха Тархут.
— Тоді плануємо оборону так, щоб ти міг приєднати Притулок Матена до свого.

— Та нафіг він мені здався? Я взагалі хочу, щоб окрім нас ніхто не дізнався про мою участь. Адже ніхто не повірить, що хтось із нас просто так, без жодних зобов'язань вирішив допомогти молодому Босу. Друже, вибач, що вліз зі своїми зауваженнями.
— Друзі, пропоную, ще один захисний захід. Нехай ваші охоронці залишаються всередині захисної кулі, а хтось з Ангелів створить ще одну, усередині якої будемо знаходитись ми шестеро плюс Янголи. Не ображайтеся, що вони нарівні з нами, проте від їхніх можливостей та вправності залежатиме успіх бою.

— Надто довга передмова, — заперечив один із Босів і, залишивши на місці своїх охоронців, наблизився впритул до Волоха. Його приклад наслідували й інші. Миттєво виникла куля в кулі. Почалося жваве обговорення. Я вважав, що Дід має величезний досвід. Але, порівняно з іншими Босами, він був, як школяр. Хоча невдовзі в обговоренні брали участь навіть Янголи. І ніхто на це не звертав уваги. Особливо після кількох бойових хитрощів, підказаних Азірісом.

Король Арихонів виявився чудовим стратегом, незважаючи на те, що він не мав досвіду боїв такого масштабу. Декілька слушних пропозицій висловив Ліч. Йому неодноразово доводилося брати участь у запеклих боях проти інших Великих Домів, не маючи переваги. Нехай і не такого масштабу, як майбутній бій, але принципи розташування військ багато в чому подібні. Раніше чомусь залишався в тіні Інвір, але в даному випадку він обговорював майбутній бій нарівні з Босами і вони з багатьма його пропозиціями погоджувалися. За кілька годин запеклих суперечок почали проскакувати навіть пропозиції щодо полону ворожих Босів. Волох підняв лапу, зупиняючи обговорення.

— Помовчіть бодай хвилину. У мене вже голова розколюється, ніби пропустив удар від Ваахара. В результаті гарячого обговорення у нас виходить не менше десятка різних варіантів активної оборони. Який з них застосуємо у реалі, буде зрозуміло безпосередньо перед боєм. Але якщо ви вже заговорили про полон, то це необхідно зробити блискавично. Окрім іншого, потрібно залишити в резерві достатню кількість кріогенників для оновлення магічного сну бранців. Тархуте, у тебе найефективніша розвідка у ворожих Притулках. Значить на твоїй совісті точні кори та час атаки на Притулок. Враховуючи, що армії агресора займуть занадто багато місця в просторі, моя коронна зброя може виявитися неефективною для тих ворогів, хто перебуватиме в центрі армій. Тому потрібно розміститися не лише навколо ворожих бійців, а й поміж них.

— Волоху, це явне самогубство.
— Не перебивайте! Знаю, що той, хто опиниться всередині ворожих військ, має дуже мало шансів залишитися живим. Тому в центрі розташуюсь я.
— Волоху, не смій. Твій Притулок залишиться без керування.

— Я ж сказав! Не перебивай! У центрі ворожого війська повинен опинитися я, королева Марель та двоє Янголів: Варвар та Лілія. Хоча для цього потрібна згода. Янголи нікуди не подінуться. Дід накаже, і вони мають виконати наказ. А ось із королевою Марель не все так однозначно, незважаючи на те, що вона зараз перебуває у безпосередньому підпорядкуванні Діда. Потрібна її особиста згода та дозвіл Ханга. Що скажете?

— Я згодна! Ніколи не пробачу Матену знищення мого Притулку!
— Але…, — спробував заперечити Ханг, та Арель так на нього глянула, що він поспішив погодитись.
— Розміщення у центрі зрозуміле. Янголи, ви рівномірно охоплюєте ворогів з усіх боків. Не забувайте, що оточити потрібно не в одній площині, а об'ємне охоплення. Всі наші армії знаходяться на великій відстані (точніше, я вкажу на місці). За мить до початку бою кожному Босу необхідно поставити захист своїх армій від гравітаційних полів. Зусиль для цього не шкодувати. Спробуєте заощадити на захисті — залишитеся без армії, а в результаті запорете всю операцію.

Як тільки відчуєте припинення впливу змінної гравітації, миттєво прибираєте захист та терміново переміщаєте свої армії для ближнього бою. Зволікання неприпустиме. Після переміщення армій, вони починають знищувати паралізованих противників під керуванням ваших командувачів. Ви особисто займіться полоном ворожих Босів. Кожному на допомогу не менше, ніж по десятку Янголів. Хто, за ким закріплений, вирішимо наперед. А також, як миттєво знайти один одного в цьому гармидері.

Кріогенники. На кораблях необхідно активувати функцію відштовхування, інакше їх пошкодять уламки, які будуть розлітатись, від ворожих кріогенників. Вигляд. Усі бійці мають перебувати у вигляді Енергіків. У такому випадку вони невразливі для уламків. Виняток можливий лише для тих, хто в центрі, та й то після припинення змінної гравітації. Уламки розлітатимуться від середини. Знищувати ворогів потрібно максимально швидко, доки вони не відійшли від паралічу. І останнє. Якщо бранців успішно забрали, то після команди «дистанція», негайно переміститись разом з бійцями на відстань не менше одного парсека, не звертаючи уваги на ворожих бійців, які вціліли. Хто забариться – загине.

— А якщо когось не вдасться полонити?
— Навіть, у випадку осічки, команду «дистанція» потрібно виконати, якщо бажаєте залишитися живими. Ворогам, які залишилися, Янголи «зіграють» разом зі мною заупокійну. Лише після остаточного та беззастережного знищення армій можна продовжити виконання наступних завдань. Хоча є ще одна проблема, і я не зовсім розумію, як її вирішити. Спостерігачі. Діду, що в тебе зі спостерігачами?

— Я разом із Стражем провів чистку серед них. Прибрав шпигунів. Додав кілька мільярдів спостерігачів зі свого світу, у яких є вся інформація про спостерігачів Матена. Хоча командир усього дозору поки що про це не знає.
— Чудово, що не знає. Відбери з них і лише з них один мільярд (вважаю, такої кількості буде достатньо). Дозорці та спостерігачі, що залишилися, а також командир усіх дозорців, мають бачити і знати, що ти їх забрав. Причини не пояснювати. Як тільки стане відомий час вторгнення та кори, під усіма доступними невидимками необхідно розмістити їх у цих координатах.

Ні дозорні, ні спостерігачі, які перебувають у цих корах, нікого з них не повинні засікти. Вони мають бути, як привиди. Безпосередньо перед атакою Матен гарантовано надішле своїх спостерігачів під максимальним маскуванням, які знищать твоїх, тих, що перебувають на постійному чергуванні, а самі приймуть образи вбитих, щоб дозорці не зчинили тривоги. Твої додаткові спостерігачі мають коди Матена. Я знаю, що вони мають. Тому вони повинні ворогів негайно знищити, доки ті не встигли повністю зайняти позиції. Звісно, це жорстоко, проте вбивати ворогів потрібно лише після того, як хтось з них, знищивши чергового, займає його місце.

За сприятливого збігу обставин, ланкою твоїх «примарних» спостерігачів треба взяти в полон ворожого командира. Зможуть отримати від нього всю інфу — чудово. Ні, значить достатньо інформації про канали зв'язку та тривоги на випадок виявлення. Синхронно зі знищенням, твої спостерігачі мають прийняти зовнішності вбитих чергових так, щоб навіть командир дозорців нічого не запідозрив. Ці підставні спостерігачі зможуть видати Матену дезу, яка вигідна нам. Спланували так, а як вийде, побачимо. А тепер не по темі. Діду, не вважай за нахабство, але я б дуже хотів погуляти з Янголами на пікніку. Якщо ти згоден, то два варіанти: або в мене, або в тебе, точніше у Варвара.

— Звісно, я згоден. Запрошую всіх до себе.
— Варваре, організуєш?
— А чому я маю заперечувати? Веселитися, це значно приємніше, ніж битися.
— От і добре. Друзі,— звернувся Волох до Босів,— але вам доведеться з'явитись туди без охоронців.
— Волоху, я до ладу не розумію, що нам доведеться побачити? Хоча виникає закономірне запитання. Чи не проґавимо ми атаку Матена?

— Все відбудеться у минулому. А в сьогодення ви зможете повернутися так, що тут і миті не промайне.
— Тоді ми залишимо свою охорону у тебе. Вони навіть не знатимуть, що ми десь вешталися.
— Ну, не скажи. Мої миттєво попруться слідом.
— А наказати їм, щоб нікуди не рипалися – не можеш?
— Ох, Волоху, умієш ти вмовляти.

— Шановні Боси, ви не заперечуєте, якщо у нашому пікніку візьмуть участь усі присутні у цьому захисті?
— Босе Дідоху, це ваш захід і вам вирішувати, хто буде присутнім.
Дід обвів поглядом Грома, Вчителя, Горена, Тритона, Ханга з Арель. Кожен кивнув на знак згоди.
— У такому випадку, деактивуємо захист та пірнаємо у минуле.

Сказано, все пізнається в порівнянні. Колись справжнім дивом здавався телепорт з одного місця Землі до іншого. Наступний дивовижний крок – телепорт на орбіту. Зовсім неймовірним виявився спосіб миттєвого переміщення по всьому Всесвіту. Потім з тривимірки в зетку та по зетках. А зараз ми знаходилися в макросвіті, в чужому Притулку, в сьогоденні. За якусь мить перенеслися через час та багато просторів і вимірів. Незважаючи на те, що я досконало володів цією навичкою, зрозуміти не міг, як таке можливо. Адже тепер змішалося минуле, майбутнє та сьогодення.

Волох, побачивши поблизу берег, без зайвих слів, залишивши своїх друзів, метнувся до води. Але варто було йому, підстрибнувши і склавши руки ластівкою, кинутися у воду, як один із Босів його ледве встиг перехопити, наполовину поринувшого у воду.
— Волоху! Ти збожеволів?! Загинеш, а молодому Босові неприємності!
— Пішли ви в дупу зі своїми заборонами! Я хочу попірнати, поплавати, а можливо і поспарингувати з Дідом під водою.

Він вирвався та пірнув, а Тархут збентежено завис над водою.
— Шановний Босе Тархут, — злевітував до нього Дід, — не турбуйтеся про нього. Бос Волох може перебувати нескінченно довго у воді без шкоди для свого здоров'я.
— Діду, ти не розумієш. Він смертельно боїться води. Адже його, та й кожного з нас, вода вбиває.
— Сподіваюся, ви його чудово бачите на глибині. Він схожий на помираючого?

— Дивно. Він просто насолоджується. Чому ж ми, його друзі, нічого про це не знали?
— Про це ви його особисто запитаєте, коли вилізе. Хоча мені здається, що його доведеться звідти примусово виганяти.
— Шановний Босе Дідоху, якщо дотримуватися принципу, що командир сильніший за будь-кого зі своїх підлеглих, то ви сильніші, ніж хтось із нас. Звісно, я розумію, що господаря бити не можна, але що ви скажете про невеликий спаринг?

— Я категорично проти. І не тому, що я слабший чи сильніший. Адже я в броні, а ви, окрім Боса Волоха, ні. Це все одно, що бійка між озброєним та беззбройним.
— З одного боку, я з вами згоден. Але я можу змінити свій вигляд, а ви ні. І не обов'язково перетворюватися на іншу форму життя.
— Ви маєте на увазі такі перетворення?

Дід почав змінювати вигляди. Ось він прийняв людську подобу, потім перетворився на Арихона, Паратіктеля, друна, ельфа, дракона.
— Ви хочете сказати, що ваша броня змінюється відповідно до вашого вигляду?
— Звісно. Крім того, вона не пошкоджується від зіткнення з будь-якою рідиною, водою, кислотою, лугом чи найрізноманітнішими отрутами. Якщо ви не заперечуєте, я хотів би виготовити вам подібну броньку.

Боси задумалися, хоча незрозуміло через що. Нарешті, Тархут обережно поцікавився.
— А що ви потребуєте натомість?
Діда шокувало запитання, але він упорався з собою і поставив зустрічне запитання.
— А що ви затребуєте за допомогу у порятунку мого Притулку?
— Босе Дідоху! Як можна щось вимагати? Кожен з нас пообіцяв дружню допомогу Волоху. Хоча насправді допомога вам. Але це нічого не змінює.

— То чому ж ви вважаєте мене негідником? Невже я такий скнара, що, допомагаючи в чомусь друзям, вимагатиму щось натомість? Ви ризикуєте своїми арміями та своїми життями, а я скупитимусь? До речі, бронька дійсно непроста. Виготовляється вона індивідуально, до того ж на справжній образ, лише у такому випадку вона змінюється синхронно з власником. Я зараз запрошу розробника та до початку трапези ви вже будете в броні. Лисице!
— Слухаю!

— Цим джентльменам потрібно виготовити нашу універсальну броню.
— Потрібна Софія, а ще краще Люсі.
— А хто це Люсі?
— Моя молодша сестричка по матері.
— До початку трапези встигнуть?
— Цілком.

За мить Софія з гарною молодою дівчиною зніяковіло вітали важливих гостей.
— Потрібно виготовити броню для наших друзів, — попросив Дід, а Люсі відразу зашепотіла матері:
— Мам, це чужинці. Звичайна броня їм не підійде.
— Дівчинко, не треба перешіптуватись. Говори все, як є.

— Вибачте, але вони не з нашого світу і навіть не з нашого Притулку. Та універсальна броня, яку ми виготовляємо для своїх бійців, їм не підійде.
— Вихід є?
— Так. Але ризикований.
— Не говори загадками! — Дід починав злитися.

— Діду, вибачте її, — вклинилася Софія, — на цьому чужинцеві (вона показала на Волоха) її перша технологія. На жаль, вона не відтестована і немає гарантії, що в якомусь з режимів бронька не відмовить. Це стосується переважно зміни виглядів.
— Я дуже задоволений цією бронею. Претензій жодних.

— Дякую, — зашарілася Люсі, — на цей момент я зробила вдосконалення. Частково це стосується виготовлення з матеріалів, які належать чужим Притулкам. Хоча основна відмінність у самовідновленні. Зазвичай, якщо в бою ваша бронька пошкоджується, то її потрібно відремонтувати хоча б на кораблі. Нова моя технологія не потребує стороннього ремонту.

— Дівчинко, що ти нам розповідаєш казки? Такої броні не буває! — обурився Тархут. Люсі від страху втягла голову в плечі, намагаючись стати менш помітною.
— Не лякайте, вченого! — заступився Волох, — дівчинко, мене дуже зацікавила така броня. Якщо твій начальник не заперечує, то я дуже хотів би вдосконалити свою до такого рівня.

Люсі безпорадно подивилася на Діда, розуміючи, що саме від його рішення все залежить.
— Апгрейд негайно! А також виготовити нову для інших.
— Тільки броню чи кокони також?
— Теж!
— Що за кокони? — не витерпів Тархут.
— Поки виготовлять, поясню. Ви ще тут?

— Вибачте, але мені потрібні їхні антропологічні дані в справжньому вигляді.
— Шановні Боси, прошу тимчасово прийняти справжні образи та найкомфортніші габарити.
Навіть я мало не присвиснув від подиву. Істинний вигляд Волоха я й раніше бачив, лише зріст його був набагато нижчим. А ось інші Боси вразили. Звісно, вони були Духами Духів, але таких фізичних тіл духів мені ще не зустрічалося.

— Досить. Можна приступати до виготовлення?
— Дівчинко, ти ще й запитуєш. Негайно! Лисице, тут поки що впораються і без тебе. Допоможи їм.
— Буде зроблено!— Анжеліка разом із Софією та Люсі зникла. Дід почав Босам пояснювати, що таке кокон та як ним користуватися.

Я якось раніше не замислювався. Лише зараз зрозумів, що підзарядка для кокона була потрібна лише, коли я тільки потрапив до Лії в майбутнє. А останні тисячі років жодного разу не заряджав його. Навіть коли король Арихонів прийшов мені на виручку і заряджав мій кокон, я не задумався, що він нікуди не підключався, а зарядка йшла. Виявилося, що на планеті сучасний кокон заряджається автоматично від електромагнітного поля планети, хоча той, у якому я перебував у Кверків, ще не мав таких можливостей. На кораблі кокон заряджається самостійно від корабельних пристроїв дистанційної підзарядки. Це чимось нагадувало безконтактну підзарядку мобіл у двадцять першому столітті. Тільки потужність такої підзарядки відрізнялася у мільярди разів.

Поки Боси розбиралися між собою, команда під керуванням Тріади натягала ще родючої землі, притарабанили живих птахів, оленів та іншої живності.
— Варваре, поцікався у Кроноса, де він заникав різне насіння? — попросила ельфійка.
— Оце поворот. Я навіть не знав, що в нього на борту насіння.
— Зі звичайним проблем немає, але в нього має залишитися те, яке ми вирощували. Звісно, ​​можна виростити знову, але на це витрачається надто багато сил.

Роботи Кроноса, що викотилися, передали ельфійці «чорнобильське» насіння. Через деякий час Тріада залучила для посіву всіх мужиків, навіть Боси зголосилися взяти участь. Згодом уважно спостерігали за Духами Духів (Тріада, Мавка, Ліліт, Арель). Це дійсно виглядало заворожуюче, як на очах проростало, щойно посаджене насіння. Невдовзі дерева, що виросли, зацвіли, утворили зав'язі, дозріли плоди. Нових учасників дивувало все, навіть починаючи з того, що Духи так швидко виростили, а коли Боси побачили королев Притулків (Арель та Мавку), які вимішували вручну тісто, ніби служниці, то випали в осад.

— Чому ви дивуєтесь? — поцікавився Волох, обтрушуючись від води, — гадаєте, що в цивілізації Варвара все, як у первісному суспільстві? Помиляєтесь. Цей кріогенник може дуже швидко виготовити будь-яку їжу, і взагалі, все, що забажаєте. Проте приготовлене своїми руками, з душею, виявляється набагато смачнішим, ніж штучне.

— Волоху, а звідки ти все це знаєш? Враження таке, ніби ти тут неодноразово бував.
— Вважайте, що тут я вперше, так само, як і ви. Але в мене теж є місце, де можна організувати подібний пікнік. Хоча припускаю, що це не останні моменти, від яких ви здивуєтеся.

Апетитом Боси не страждали. Але навіть під час їжі вони продовжували телепатично спілкуватися, захоплюючись злагодженою роботою та оригінальними, хоча і первісними, варварськими рішеннями. Практично без застосування техніки, за винятком різних інструментів та пристроїв. Цього разу навіть Ханга та Стоуна вдалося здивувати. Арель змогла викроїти час і виготовила величезні казани з глини, різноманітні кухлі та інший посуд. Ліліт, побачивши, чим зайнялася Арель, почала випалювати, не забуваючи на кожному виробі робити відбиток гарної лілії. Так, що тепер юшка варилася у глиняному казані. Коли в кожного живіт виявився, як кавун, Дід, ліниво промовив.

— Варваре, ік, переходь, ік, до розваг.
— Кроносе, видай щось на свій розсуд.
— Командоре, з вашого часу є кліп, якого ви ще не бачили, але я сумніваюся, чи можна його запускати.
— Кроносе! — невдоволено гаркнув Дід, — вмикай!
https://www.youtube.com/watch?v=cm5j4Zbvqag
танцюють Варвар, Гера, Василина, А у квадраті (Жорж Атака, Таня Алемане, Дезіре і Даніель)

— Це ж Янголи! — вигукнув Тархут, — хоча ні. Я помилився. Один із танцюристів точно не з цієї команди.
Лія, не довго думаючи, потягла мене до танцю. Василина, трохи зволікала, проте захопила на танець свого Арихона (Вяліса). Вийшло ніби дзеркальне відображення. Хоча замість "А у квадраті" танцював колишній командувач арихонським флотом, лише у людському вигляді. Тільки закінчився кліп, один із Босів поцікавився.

— Хто мені пояснить, що тут відбувається? Те, що Варвар з минулого, я зрозумів. Але ж згідно цього кліпу їх, як мінімум, троє, з минулого. І чому вони так напружені, ніби будь-якої миті чекають смертельного бою? До речі вони не в одязі, а в броні, хоча і слабенькій. Кожен має допотопну зброю, замасковану під прикраси.
— Майже все вірно, крім того, що вихідець з минулого лише я. Мені довелося повернутися зі своєю дружиною та друзями в мій час, щоб урятувати мене ж. Тавтологія, але так і було насправді. Кроносе, виведи список кліпів, я сам виберу, що відтворити.

https://www.youtube.com/watch?v=gqAQvuOjIEg
Поклонський, Кружить доля на підборах
Миттєво посипалися обурені вигуки Янголів.
— Зупини!
Голограма завмерла.
— Чим вам не сподобалася пісня? — здивувався.

— Варваре, так не годиться, — сердито промовив Ліч, — пісню та музику залишай, а відео вимикай. Ось тобі з Лілією танцпол. Ми хочемо бачити у танці ВАС!
Усі радісно зааплодували. Стоун підштовхнув Ліліт до майданчика.
— Мила, порадуй усіх чудовим танцем.
Простіше змиритися і задовольнити спільне бажання, ніж обурюватись та відмовлятися. Довелося танцювати.

— Друзі, чи обов'язково залишати цю пісню? — Спробував потягнути час.
— Ти мені ще поговори! Не потрібно цієї пісні, але ви маєте станцювати не менше двох танців, — заявила Лія. Усі схвально загули.
https://www.youtube.com/watch?v=xpt51LoaJXQ
— Це ж вогонь! Справжній кремнік у білковому вигляді! Вона навіть сяє від величезної температури! — не втримався від зауваження один із Босів.
Ми станцювали ще декілька танців.

— Так нечесно. Ми з Ліліт працюватимемо, а ви лише будете насолоджуватися. Вмикаю відеокліп.
https://www.youtube.com/watch?v=qdIKHUhgo9A
Сінгарела, Олена Єреван.

— Діду, а коли моє питання вирішимо? — поцікавилася Тріада.
— Шановні Боси, незважаючи на тривале обговорення бою, ми повністю поки що не вирішили питання власної безпеки. Те, що за це відповідає особисто Тріада, зрозуміло. Але вона має деякі умови. Мавре, негайно достав сюди солодку парочку.

Грім скорчив незадоволену пику, але сперечатися з Дідом не посмів. За мить колишній командувач флоту з'явився разом з дружиною. Вони офігіли, побачивши таку представницьку компанію, і миттєво схилилися у вітальному жесті.
— Навіщо нам Отець Духів та Мати Духів? Тим більше, вона у положенні. Її не можна залучати на нашу бійку, — обурився Волох.

— Перепрошую, але раніше батько Духів обіймав у моєму світі посаду командувача флоту. На час бою я хочу, щоб він очолив мій флот.
— Мавре, а мені потрібна Мати Духів, щоб вона на час бою прийняла під своє керування всіх Духів Духів, задіяних для спасіння. Кращого головного лікаря мені не знайти. Те, що вона у положенні, їй не зашкодить. Адже вона лише керуватиме Духами. Тим більше перебуватиме у минулому.

— Щось я не розумію, — тепер обурився Тархут, — якщо хтось з нас чи Янголів загине, то для воскресіння доведеться пожертвувати мільярдами Духів Духів. У вас їх надлишок?
— Шановний Босе Тархут, хай вас це питання не турбує. Жодна з моїх дівчат під час відновлення не загине.
— Що ви мені розповідаєте казки?!

Раптом він затнувся.
— Ситуація з моєю недовірою повторюється. Нехай я і не розумію, як таке можливо, але краще промовчу, щоб знову не зганьбитися. Мати Тріадо, чиніть, як вважаєте правильним, — Тархут вирішив не сперечатись.
— Тріадо, зараз забереш головного лікаря чи…
— Негайно, — перебила Діда ельфійка і злиняла разом із лікаркою.