Частина 7. Небезпека для всього Притулку

Після того, як утворилися подружні пари Духів, армії Горена та Ханга повернулися додому. А ми, перш ніж повертатися, допомогли організувати для молодят обителі та побудували захист галактик. Афіна з Тритоном поки що метнулися до себе. Але пообіцяли, що прибудуть на гулянку вчасно.

— Я вже готувався надсилати вам на допомогу всіх, не лишаючи навіть охорони світу. Більше я вас нікуди в чужі світи не відпущу, — невдоволено говорив Дід, — терміново показуйте нам з Мавкою, як виживали. Ми обоє божеволіли, хвилюючись за вас, настільки величезна смертельна небезпека загрожувала вам.

Довелося мені запускати голограму, бо лише я зі своїм флотом перебував за межами світу від початку до кінця. Припускав, що Мавці з Дідом буде нецікавим те, що відбувалося до початку важких боїв, але ті прикипіли до голограми, як діти до мультиків.
— Молодець Тритон, що не посоромився покликати допомогу, — не стерпів Дід від коментаря.

Коли я під час бою потрапив на відновлення, Дух невдоволено буркнув.
— Шамане, мені нецікаво, як тебе дівчата повертали до життя. Давай інфу з корабля-спостерігача.
Після закінчення бою, Дух знову зажадав голограму кокона, бо корабель-спостерігач фіксував лише протягом бою. На те, що Тріада віддала сотню Духів Духів, ні він, ні Матінка ніби й уваги не звернули.

Побачивши початок бою у світі Грома, він лише поблажливо посміхнувся. І давив либу, доки не почув, що два спостерігачі надіслали імператорові сигнал тривоги. Посмішка вмить злетіла та змінилася тривожним очікуванням. Від кількості ворожих армій Дід взагалі випав у осад. Чи йому не знати, що на таку кількість найпотужніших Духів (навіть без урахування загиблих у запечатаних порталах) армій трьох світів замало. Хоча команда Янголів зі своїми бійцями теж могла зійти ще за одну армію. Проте чотири проти двадцяти шести, явна поразка.

— Ну що ти робиш? Час випускати резерв! — обурювався він діями ельфійки.
Проте коли за її наказом виникли привиди, а величезний флот, який з'явився, відстрілявся по них, він і подих затаїв.
— Звідки ти дізналася, що я наділив Тритона цим знанням? (малася на увазі сфера, яка зменшувалась).

— Я не знала. Наказ видала інтуїтивно. Щодо примар, то я почула, як імператор видавав наказ на переміщення флоту. Подумала, якщо решта кріогенників прибувала порталами, а цей він особисто викликав, значить флот з'явиться переміщенням. От і нехай стріляють по привидах, доки невидимі кораблі їх нищать.
Коли Дум почав демонструвати полонених жерців, Дід зупинив голограму і разів двадцять обійшов її довкола.

— Підстава, — авторитетно заявив він, — чуйка у імператора чудова. Не міг він впійматися, як хлопчисько. Він уже багато разів тікав з найскладніших програшних боїв. Далі!
А далі Дід ​​опинився у повному шоці. Особливо після перегляду зображення пам'яті імператора.
— Не вірю! Не міг досвідчений боєць з чудовою чуйкою так безглуздо спійматися. Я, звісно, розумію, що вас накачали силою настільки, що можете без проблем скласти конкуренцію більшості Верховних всього Притулку. Але так легко спіймати самого імператора не змогли б. Він би вас обіграв, навіть якби ви всією командою його намагалися взяти в полон. А вже одному Думу, до того ж майже без втрат, неможливо. Це точно двійник.

— Але ж Грім визнав, що справді спіймався сам імператор, а не його копія, — заперечила Мавка.
— Що ти розумієш у військовому мистецтві? — кип'ятився Дід, — як можна так по-дурному втратити пильність?! До того ж у своїх володіннях!
— Ти ж бачив на знімку пам'яті, що йому чуйка волала про смертельну небезпеку, а він не прислухався, — продовжувала сперечатися Мавка.

— Шамане! Бенкет влаштовуєш після вдалих боїв?! — Здається, Дід різко змінив тему.
— Звісно. До того ж хочу набратися нахабства і попрохати вас, щоб дозволили на ньому бути присутніми Верховним, які брали участь у цих боях. Вважаю, що ваш друг Горен теж про це попросить.
— Хоча ти і нахаба, але в даному випадку твоє нахабство до місця.

Несподівано з’явився Страж.
— Знову проблеми? — невдоволено поцікавився Дід.
— Командире, Верховний Жрець Горен просить аудієнції.
— З якого часу ти став перешкоджати зустрічі з найкращим другом?
— Я не заважав йому. Він звернувся офіційно.

— Постійно якісь загадки! Точно він? Може хтось набув його вигляду?
— Командире, я ж його не першу тисячу років знаю особисто. Крім того, ви знаєте, що я, як Страж, відчуваю небезпеку від гостей.
— Не мороч мені те, чого немає в Мавки! ГООООРЕЕЕН!!!

Сом з'явився перед нами, як чорт із табакерки, а Страж миттєво «розчинився».
— Ваше Преосвященство, Верховний Жрець світу, — офіційно почав він, — шановна Матінко Мавко. Я знаю, що Шаман проводитиме бенкет у своїй цивілізації. Офіційно прошу вашого дозволу прийняти участь у ньому не тільки мені, а й Верховним Жерцям Грому та Хангу. Хоча припускаю, що Ханг звернеться особисто.

Останні його слова заглушив гучний регіт. Сом здивовано переводив погляд з одного на іншого, не розуміючи, що викликало такий істеричний сміх. Нарешті Дід ​​по-дружньому його обійняв.
— Друже, навіщо так офіційно? Чи ти вже перестав бути моїм другом?
— Я вирішую серйозні питання, а ти ще й глузуєш!

— Не ставай у позу, як скривджена дівчина. Тобі це не личить. Справа в тому, що ми з командою саме це питання обговорювали. Щодо тебе та Ханга питань ніяких. А Грім не настільки став другом, щоб я міг повністю йому повірити та допустити його до обителі команди Янголів.

— Судячи з того, що ви почали обговорювати, все, що діялося з командою та їхніми арміями, з моєю включно, ти вже переглянув. А ти бачив, що сотня твоїх Духів Духів залишилася у його світі, щоб відродити там справжнє життя? Виявляється, твої дівчатка побачили набагато більше, ніж ти. Чи вони не проходили твого навчання?

— Так, я знаю це все. Знаю, що Грім чесний Жрець. Знаю, що він не зрадить. Про це яскраво свідчить його вчинок в бою у Тритона, коли він почав переміщати свої війська ближче до Афіни, переживаючи не так за себе чи своїх бійців, як за свою протеже. І те, що він у бою беззаперечно послухався наказу Тріади, хоча вона й не має верховної влади. Та й у себе він беззаперечно підкорявся Тріаді, хоча міг на правах господаря не підкорятися. Вважайте вмовили. Шамане, не заперечуєш?

— А я про що вас прошу? Звісно, ​​я «ЗА» всіма кінцівками.
— Ну, ти і нахаба, — буркнув беззлобно Дід.
— Шамане, Геро! Я також хочу попросити. Нехай і Арель буде присутньою, якщо вони наважаться з Хангом тимчасово залишити свій світ без нагляду.
— Мавко, безумовно! Ми будемо лише раді.
— Янголи! Ця гулянка пройде без ваших половинок, без тих, хто не входить до складу команди! — попередив Дід.

Незабаром усі гості зібралися. Грім з величезною цікавістю обдивлявся. Він так само, як і інші запрошені, набув людського вигляду. Тільки Арель та Мавка короткочасно прийняли офіційний вигляд Матінок із захисними ромбами. Дотримуючись якихось лише їм відомих правил і законів, привітали одна одну. Потім Мавка знову перетворилася на ельфійку, а Арель прийняла людську подобу і вони по-дружньому обійнялися.

— Шамане, поки всі не розбіглися за здобиччю, чи зможеш задовольнити кілька моїх забаганок?
— Мати Тріадо, вам хоч зірочку з неба.
— Усі мужики обманщики. Ти скільки тисячоліть тому обіцяв Гері зірочку? А отримала вона лише відбиток. Жартую, жартую. Мене цікавить, чи зможеш ти виготовити грубку, столи, крісла та всілякі необхідні інструменти значно більших розмірів?
— Зможу, але навіщо і у скільки разів більше?

— У скільки, поки що не знаю. Хоча зараз спробую з'ясувати. Перепрошую у присутніх. Ви могли б прийняти найбільш комфортні розміри?
Я мало не присвиснув від подиву. Нашу галявину заповнили істоти зростом сто п'ятдесят-двісті метрів. Лише Арель повільно збільшувалася у розмірах.
— Мати Тріадо, ви хочете за габаритами визначити приблизно силу кожного?

— Ну, що ви, шановна Арель. І в думках такого не було. Просто захотілося не зменшуватись, а прийняти нормальний зріст. Адже навіть господарям цієї гостинної планети доводиться підлаштовуватися під зріст місцевих. Бачу, що зріст всіх Верховних значно вищий за Янголів. Як ви порадите: нам збільшитися до вашого зросту, чи ви зменшитеся?

— Тріадо, не знаю, що ти задумала, але ми таким чином налякаємо всіх місцевих. Особисто я вважаю, що такі габарити занадто великі. Пропоную всім прийняти такий самий зріст, як у команди Янголів. Від такого зменшення дискомфорту не виникне.
Миттєво всі гості зменшились. Хоча багатотонний Кронос, який приземлився, все рівно виглядав іграшковим для нас.

— Чудово. Тепер повертаємося до стандартного зросту Землян та прийматимемо комфортний за потребою. Шамане, крім грубки, є й інша забаганка. В даний момент ми займаємо при стандартному зрості невелику площу, необхідну для гулянки. А чи можна розширити її кілометрів до сорока-п'ятдесяти? Я хотіла б швиденько дещо виростити.
— Навколо ліси. Викорчувати?

— Хотілося б. А ще наносити родючого ґрунту.
— Я зрозумів. Ти хочеш зробити, як на тій рідній Землі.
— Догадливий.
— Вважаю, що найбільше часу піде на будівництво печі. Бо у звичайному грунті вона від величезної ваги прогрузатиме.
Гості сиділи та спостерігали у альтанці, а в нас закипіла робота. Згодом і Афіна з Тритоном з'явилися.
— Прошу мисливців та рибалок доставляти лише живі трофеї. Драго, не поспішайте. Сьогодні вам доведеться готувати дрова зовсім інших розмірів, ніж зазвичай, — попередила ельфійка, перш ніж сама зникла в пошуках.

Я створив голограму «допотопної» печі, ніби величезне, об'ємне креслення із зазначенням усіх необхідних розмірів та матеріалу. За хвилину Кронос виготовив вісім бурів діаметром близько метра. За цей час майданчик для нової грубки вже виявився розчищений і ідеально знівельований без будь-яких інструментів. Дуже спритно пробурили до твердої породи отвори та залили бетоном, що швидко затвердіває. Кремніки метнулися до Одіссея та доставили на Землю двадцятиміліметрової товщини величезні залізні листи.

Поки я роздумував, як їх розкроїти та виготовити металеву обв'язку для печі, кремніки вже її зробили згідно з голограмою. Вони поклали листи впритул один до одного на бетонні опори. У місцях торкання опор, хтось із них приймав вигляд кремніка без ізоляції температури і варто було йому торкнутися листа, як той розігрівався так, що приварювався до опор. Потім пройшлися периметром і, розігріваючи в потрібних місцях, згинали сталеві листи, як цигарковий папір.

Вийшла величезна металева коробка. Коли вони встигли зварити листи між собою, навіть не помітив. Швів не було, здавалося, ніби металевий короб виготовлений із одного суцільного листа 20мм сталі. Краєм ока побачив, що розкорчовка дерев йде повним ходом, а дехто вже замісив розчин для вогнетривкої цегли. На звільнений від дерев простір, уже «приносили» тисячі тон річкового мулу та перегною.

Незабаром Драго, перетворившись на дракончика розміром не більше трьох метрів, вліз у середину нової грубки та підсушував її з середини. А вилетів, як чорт, крізь трубу. На це все пішло не більше півгодини. Проте хто з Верховних поставив найпотужнішу вуаль непомітності та захист від проникнення будь-яких звукових і телепатичних сигналів, невідомо. Бо вони в цей час обговорювали те, що навіть нам не можна знати.

Хоча вуаль такої потужності ми не могли створити цілою командою. Тим більше, що в альтанці вирували пристрасті. Сперечалися до хрипоти. Тільки без жодних дипломатичних умовностей, законів та правил. Закон у цьому випадку, незважаючи на запеклі суперечки, діяв один: дружнє ставлення та повага. Все ж таки питання вирішувалися глобальні, що стосувались не одного-двох світів, а всього Притулку.

Повернулася Тріада, відразу ж за нею мисливці. Вони притягли, як живих оленів, так і птахів, навіть пташині яйця. Ельфійка помістила оленів у загін, а мисливців відправила на підготовку ґрунту. Рибалкам Кронос спорудив ємності, а хтось з ними змотався до водоймища та повернувся з повними, не розплескавши при цьому ні краплі.

— Ліліт, потрібна твоя допомога. Тільки приймай образ Духа Духів. Не забула ще?
— Не забула. Можна використовувати таке ж фізичне тіло, як у тебе?
— Тільки якщо при цьому зможеш виконувати те, що має робити Дух Духів.
Замість однієї з'явилася ще одна чудова ельфійка. Блін, стільки тисячоліть пролетіло, а Тріада, як колись була чарівною молодою та спокусливою ельфійкою, так і залишилася, ні на крапельку не постарівши. Хоча і розумів, що це всього лише маска, але око тішилося такою красою. Вони обидві попрямували до підготовленого родючого ґрунту. Несподівано і Мавка до них приєдналася, а за нею теж у вигляді ельфійки Арель. Тільки зараз ми помітили ще одного Верховного. В обговоренні брав участь Сенсей. Ми ввічливо привітали його і знову взялися до своїх справ.

— Мати Тріадо, ви не заперечуєте?
— Ну що ви, Арель. Хто відмовиться від допомоги?
Чотири чарівні ельфійки розташувалися на відстані одна від одної, повністю зайнявши одну зі сторін величезного квадратного поля.

— Чоловіки! Ваш вихід!
Тріада кожному вручала насіння та показувала, де його садити. Навіть Верховні підключилися до цієї незвичайної роботи. До речі, всі садили насіння, не прим’явши ґрунт, а в левітації. Я помітив, що садили навіть кісточки плодових дерев (хоча, на мій погляд, сенсу в цьому не було, надто багато часу знадобиться). Хтось сіяв амарант (для борошна, але ж його потрібно дуже-дуже багато. Орава-то велика, та й апетит у кожного чудовий). Закінчивши, всі покинули поле, крім ельфійок.

Непомітно почався дощ. До того ж він потрапляв лише на поле. Жодна крапля не впала повз. Всі скупчилися осторонь, спостерігаючи за четвіркою Духів, передчуваючи цікаве видовище. І воно сталося. Дощ йшов тихо й безперервно. Секунд за п'ятнадцять на полі почали пробиватися паростки того, що сіяли та садили. А ось далі сталося те, чого я не очікував. Рослини не просто росли на очах. Вони росли з неймовірною швидкістю.

Давно вже їхній зріст перевищив звичайний, а вони все більше підростали. Як за помахом чарівної палички, разом з ними «підростали» наші ельфійки. Ось вони стали зростом у п'ять метрів. Десять. Двадцять. П'ятдесят. Сто. Відповідно і зростаючі дерева виявилися вищими за 150-180 метрів. Ось на них розцвіли квіти. З'явилися зав'язі, а потім почали збільшуватись плоди. На той момент, коли плоди дозріли, пройшло не більше десяти-дванадцяти хвилин. Та й ми не залишалися зростом 2,5-3 м. А також прийняли комфортні габарити.

— Урожай! — короткий наказ Тріади і всі почали зривати стокілограмові апельсини, яблука та інші фрукти. Хоча для нашого зросту вони не здавалися величезними. Не менших розмірів виявились і картоплини. Бахур із Каркароном «косили» амарант, а Глен, як жорнами, перемелював на муку. Все ж таки мені незрозуміло, яким чином відбувалася зав'язь? Адже запилювати нікому. Ліліт із Мавкою залишилися біля поля, а Тріада та Арель підійшли до загону з оленями. Там уже піднімалися на слабкі ніжки новонароджені оленята.

Ельфійки зменшилися до зросту в три метри, прихопили новонароджених і перенесли їх на поле, де колосилася густа трава. Але вона росла дивно. На краю звичайний розмір трави, якраз для маленьких оленят. Що далі, то вище. Оленята почали щипати траву. Хоча вони робили це дуже швидко і росли на очах. У цей час Ліліт та Мавка зістарили дерева, і вони перетворилися на сухостій. Негайно до них рвонувся Хруст, Стоун, Тритон та Драго. Вони їх виривали з корінням, струшували налиплий ґрунт і забирали до грубки. А там почали кришити на «невеликі чурбаки» (не товщі за метр).

Мавка підійшла до птахів, які вилупилися, та зайнялася ними.
А три ельфійки виловили в ємностях мальків, і з ними метнулися до водойми.
— Вони ж попливуть геть, — встиг крикнути їм услід, на що Арель лиш поблажливо посміхнулася. Загалом через півгодини обидва Віси зі Стоуном обробляли величезних рибин. Хоча для нинішнього зросту вони не здавалися великими. Хоча в земних водоймах таких величезних ніколи не було.

Ліч та Сом насаджували на п'ятдесятиметрові рожни багатотонні туші оленів. У Мавки в посуді вже була велика кількість стокілограмових яєць. Драго затопив нову піч, а Тріада, пов'язавши зелену бандану, взялася за тісто. Зазвичай у цей час до неї приєднувалася королева Арихонів, але зараз її не було. Поруч з нею стала Арель, а Ліліт та Мавка заходилися готувати начинку на пиріжки.

Цікаво, скільки важитиме один пиріжок? Центнер, а може й два. У мене промайнула крамольна думка. Як багато часу знадобиться, щоб вийшла така випічка? А чи не будуть сирими усередині величезні туші оленів? Більшість Янголів, що звільнилися, рвонулися до водоймища, щоб змити з себе піт після пекельної праці. Грім у вигляді людини, тільки величезного зросту, з обережністю підійшов до води, пополоскав руки та, злевітувавши, опинився над водою.

— Мавре, прошу до нас! — вигукнув Віс, продовжуючи оббризкувати водою інших.
— Ви ж Дух! Невже вас не вбиває вода? — поцікавився Грім, побачивши, що той повністю пірнув, намагаючись врятуватися від друзів, що насідали. Раптом він засік Тритона, який пірнув навздогін. Грім, не зволікаючи, висмикнув того з води.
— Дурень! Ти ж кремнік! Загинеш!
— Не загину! — вигукнув той і ластівкою на глибину.

До Грома злевітував Глен.
— Мавре, вибачте, але ми маємо знання та здібності, що дозволяють перебувати у воді нескінченно довго без найменшої шкоди для здоров'я. Тому це середовище не є небезпечним навіть для Духів чи кремніків з команди Янголів. Хочете я вас наділю цією здатністю?
— Був би дуже радий. Але я все одно боюся води.

— І це говорить безстрашний Жрець, якому все ні по чому?
— Дідоху, а ви самі зможете зануритися у воду?
— Глене, наділяй його здібностями, а потім ми попірнаємо.
— Ви хочете мене вбити?
— Дурень ти і не лікуєшся. А взагалі-то я тебе розумію. Я колись теж боявся пірнути, коли Мавка запрошувала мене на глибину. Глене! Довго ще?
— Вже, — швидко відповів той і злиняв. Нехай Верховні самі між собою розуміються.

Вже всі смаколики приготовлені, а Грома неможливо відтягнути від води. Він, як дитина, що дорвалася до улюбленої іграшки, був безмірно щасливий, що тепер найагресивніше середовище йому підвладне.
— Мавре, ще встигнете насолодитися купанням. Швидше до нас, бо все найсмачніше з'їдять без вас.

Грім злевітував до нас і завмер, вражений. У нього в голові не вкладалося, навіщо їсти зіпсований у багатті продукт. Проте побачивши, з якою насолодою ми їмо запечену в багатті картоплю, він за допомогою телекінезу дістав картоплину. Зрозумівши, що вона занадто гаряча для білкового тіла, почав перекидати з руки на руку, потім розламав. Одним поглядом «взяв солі», посолив і з огидою поклав одну половинку до рота.

Більше його вже жодні сумніви не мучили. Тим більше, що в такій компанії хавальником не клацають. У його світі, де він багато тисячоліть харчувався штучною їжею, такого він навіть не куштував. Дивно, але навіть величезні туші оленів не містили сирого м'яса. Як Драго, Хруст та Стоун підтримували необхідну температуру багать, відомо лише їм.

Незабаром усі нагадували вовка, який обжерся на весіллі, з м/ф «Жив, був пес».
— Шамане, ти і втнув. Скажи, ік, ну, як мені зараз битися, ік, якщо з'явиться Страж і повідомить про напад на світ. Я ж, ік, не в змозі поворухнутися, ік. Тебе треба, ік, покарати за те, що перегодував мене, — ледве вимовив Дід ікаючи.
— А що я? Я білий та пухнастий.
— Гаразд, пухнастику. Вмикай розважання. Додай до фізичної їжі духовну.

https://www.youtube.com/watch?v=o3TpU0QhU9s
Ободзинський ці очі навпроти у виконанні Юрія Лазарєва

— Шамане, ти не перестаєш дивувати, — подала голос Фаїна, — я розумію, що це пісні нашої Батьківщини. Але за стільки тисячоліть ти таких пісень не вмикав. А ще є такі? — і вона ніжно пригорнулася до Джагі.
https://www.youtube.com/watch?v=yvt6zJSW8pg
Анатолій Гальянов Білі віконниці.
https://www.youtube.com/watch?v=vNRtqcpz5xY
Малінін білий кінь

— Я народився у цивілізації, населення якої в моєму рідному часі могло використовувати можливості головного мозку на 5-6%. Вони не володіли ні левітацією, ні здатністю до телепортації. Варто було лише отримати якесь каліцтво, і цей індивід перетворювався на каліку, на інваліда. Хоча серед них з'являлися унікуми. Герой наступного кліпу виявився позбавленим зору. І все ж таки він показує такі здібності, що, якщо поставити в такі умови когось з нас, позбавивши зору і без можливості левітації та телепортації, то невідомо змогли б ми впоратися зі своїм тілом так, як ця людина.
https://www.youtube.com/watch?v=nmFlGOWMMa4
Танго сліпого янгола

— Це все чудово. Але я хотіла б знову подивитися танець Ліліт.
— Гаразд, матінко Мавко.
Поки дівчина відповідала, Ліч встиг спорудити поміст. А враховуючи величезну вагу при такому зрості, він виявився дуже міцним.
— Шамане, я ж без тебе не зможу, — стрельнувши очима, промуркотіла Ліліт.
— Стоун не приревнує?
— Ні, ні, ні. Я Ліліт довіряю повністю, — запротестував кремнік.
https://www.youtube.com/watch?v=HPr-wT_Q_Qw
Ти не прийшла на новорічний бал

Лише відлунали останні акорди, Арель підняла застережливо руку, зупиняючи все.
— Ліліт, ти перебуваєш під повним маскуванням сили. Чому ж фізичне тіло видає твою величезну силу? Це треноване тіло білкового бійця, а не слабкої та ніжної жінки.
— Шановна Матінко Арель, зараз нікого зі сторонніх немає. Звісно і сенсу використовувати маску немає. Адже це мій справжній білковий вигляд.
— Неочікувано, надто неочікувано. Шановні Верховні, ось необхідний кандидат на цю роль. Адже Ліліт потрійна. Вона справжня Дух Духів, вона кремнік, і вона білкова. І це не маски, а її справжній вигляд у трьох іпостасях.

— Але… — спробував заперечити Дід.
— Дослухайте до кінця. Та й взагалі, треба команду Янголів ввести у курс справи. А тепер щодо Ліліт. При вимозі прийняти справжній образ, особливо тим, хто набагато сильніший за неї, вона легко прийме, притому самостійно, той образ, який їй на той момент найбільш вигідний, не дозволивши дізнатися, хто ж вона насправді, — Арель обвела поглядом Верховних і, отримавши підтвердження, продовжила.

— Діду, на превеликий жаль, командою Янголів доведеться ризикувати. Янголи, вибачте, що ми вирішили все за вас, але на кону стоїть життя, розумне життя у всьому нашому Притулку. Вас чекають такі випробування та небезпеки, що вам раніше і в кошмарному сні не могли приснитися. Хоча можливо всій команді і не доведеться ризикувати, якщо Ліліт та Шаман продують початковий етап і загинуть, не виконавши завдання. Як у пісні, що відзвучала, тільки замість білого коня вірний кріогенник. Тоді і ми всі підемо за ними. Янголи! Чи готові ризикувати своїм існуванням заради життя у всьому Притулку?!

— Готові! — гаркнуло понад сотню горлянок.
— А що робити? — невинно поцікавилася Ліліт.