Частина 5. Важкий бій у світі Грома

Командувач армії Грома був дуже незадоволений затримкою, проте три мільйони потужних бійців відправив без заперечень.
— Командире, таке враження, ніби я хлопців послав на смерть.
— Можливо, й так. Я теж відчув для них смертельну небезпеку, хоча не менша загрожує і нам із тобою.

— Мавре, сумувати будете потім. Цілком можливо, що це теж підступні дії імператора. До того ж він якимось чином дізнався, що основна ваша армія перебуває за межами світу.
— Не заперечую, його шпигуни спрацювали оперативно. Хоча зараз не про них. Пропоную новим боєм керувати знову Тріаді.
— Командире, ви у своєму світі підкорятиметеся чужинцю і навіть не Жрецю? — Перебив його командувач його армії.

— Не перебивай! Тріадо, ви згодні?
— Щодо команди Хранителів запитань не виникне. Але що скажуть інші Верховні? — з усмішкою запитала ельфійка.
— Мати Тріадо, я із задоволенням, — в один голос вигукнули Ханг та Горен.
— Сподіваюся, мене з Афіною ви ще не викреслили з команди?
— Тритоне, як ти міг таке подумати?

Раптом запротестував Грім.
— Бій буде надто важким. Я дуже радий, що всі готові допомогти, але принцесі не можна туди потикатися. Це для неї дуже небезпечно.
— Мавре, вибачте, але у вас немає права мені наказувати. Я повноправний член команди. І ми не маємо поділу, що хтось має привілей, а хтось ні. Я беру участь разом із командою.
Грім покорився.

— Дякую, друзі! Вперед!
Миттєво з усіма маскуваннями опинилися у світі Грома. Недарма командувач армією казав, що відправляє бійців на смерть. За такий мікроскопічний час з трьох мільйонів його бійців живими залишилося не більше мільйона. Мільярди ворогів з усіх боків оточили нечисленний загін і методично та швидко їх знищували.

— Думе, бранці! Варваре – портали! Мавре, на кілька миттєвостей, телепортуйтесь до оточених бійців, щоб вони не шугалися від кораблів кремніків.
— НІІІІІ!!! — заволав його командувач, — це зроблю я!
Миттєво він опинився разом із бійцями, які відчайдушно чинили опір.
— Мені також? — розгублено запитав Грім.
— Не треба. Достатньо і отця Духів.
Звідки ельфійка знала, що командувач армії колись був отцем Духів, невідомо.

— Тритоне, флот на вихід!
— Зрозумів.
Моментально вогняні комети утворили імпровізовану сферу, а кораблі Афіни, Ліліт і Хруста почали пронизувати цю «кульку», спалюючи на своєму шляху незліченну кількість ворожих Духів і по дорозі підбираючи бійців Грома, що залишилися живими, яких відразу ж відправляли на санітарні кораблі на відновлення. Туди ж потрапив і ледве живий його командувач.

Хоча щось не складалося. Кількість ворогів виявилася не такою вже й великою навіть для одного флоту кремніків. Але моя чуйка кричала, волала про смертельну небезпеку.
— Тріадо, спостерігачі, — спокійно промовила Афіна.
— Знищити зможеш?
— Вже. На жаль, занадто пізно помітила. Два з них надіслали сигнал тривоги. Зараз прибуде підкріплення.

— Тритоне, скільки часу до повного знищення? — Запитала Тріада.
— Бійців, що вижили, підібрали всіх, тепер пару секунд і вороги, що залишилися, згорять.
Лише встигли кораблі кремніків після знищення ворогів розосередитись, як на тому місці, де відбувався бій, почали з'являтися численні армії та виникати величезні портали.
— Рель, Гір та Мавр! Бійців поки що тримаєте в резерві, а кріогенники Мавра нехай працюють гравітаційкою здалеку. Старійшини, ваш вихід!

Ворожих армій з'являлися дуже багато. Крім того чим бійці знаходяться ближче один до одного, тим їх легше переміщати. А тут ще Кирсір, Драго та Мандрівник взялися за свою звичайну справу. За якою дуже скучили. Почали зганяти супротивників поближче один до одного. І чим більша щільність ворогів опинялася на одиницю площі, тим більше від дії кріогенників їх гинуло, стискаючись до нейтронки.

— Командоре, наших сил недостатньо! — заволав Пронира. Порталів з'являлося надто багато і вони виявлялися величезної потужності.
— Афіна та Ліліт! Негайно свої флоти на допомогу Варвару. Тритоне, теж половину на портали, а рештою знищуйте кріогенники, які прорвалися, — новий наказ ельфійки. Але чому вона не пускала у бій бійців? Флотів Горена, Ханга теж не чіпала, лише кораблі Грома методично й непомітно здаоеку знищували гравітаційкою ворогів.

— Залишилося десять відсотків енергії, — заволав хтось із командирів кораблів Мавра.
— Припинити атаку кораблів! Всім пілотам перевести кораблі в автоматичний режим із підживленням від найближчої зірки, а самим приєднатися до решти бійців! — на мить ельфійка замовкла, дозволяючи командирам кораблів виконати її наказ, — всім в атаку!

Незважаючи на те, що близько третини ворожого війська вже було знищено гравітаційкою, залишилася ще величезна кількість. Навіть зараз кількість ворогів перевищувала разів у п'ять-шість ту кількість ворогів, які брали участь в атаці на кремніків. Здолати не вийде. Адже проти нас билися не діти, а загартовані у численних боях сильні бійці. Звісно, кількість ворогів зменшувалась, але й у нас були величезні втрати. Насамперед гинули найслабші. Сильним теж здорово діставалося.

Врятувати всіх, відправивши на відновлення, було неможливо. Тому Тріада насамперед висмикувала на відновлення знесилених керівників (адже кожен із них міг знищити більше ворогів, ніж цілий легіон бійців) та відправляла до лікарів у минуле. Вже по три рази побували на відновленні Ханг та Горен. Двічі Грім. І то тому, що при ньому беззмінно знаходився його командувач, який рятував свого командира в найнебезпечніших ситуаціях. Лише коли він сам опинявся на відновленні, то за ним Тріада відправляла і знесиленого Грома.

Янголи теж по три-чотири рази опинялися в минулому під опікою наших Духів. І все ж таки вона тримала резерв. Після того, як перестали з'являтися портали, потужні флоти кремніків перебували у стратегічному резерві, лише їхні командири (Тритон з Афіною та Ліліт з Хрустом) трощили ворогів, періодично потрапляючи на відновлення. І численний флот Грома залишався на сторожі.
Також невідомо, що робив величезний флот Дума з ним на чолі. Хоча майже всі його Духи, окрім командирів кораблів, билися разом із усіма.

Несподівано трапилось те, що я не очікував. Кораблі завжди з'являлися через портали, а тут з'явився численний флот переміщенням кріогенників. Тріада ніби відчувала такий маневр. На мить раніше, ніж з'явилися ворожі кораблі, вона наказала:
— Всім флотам активувати максимальну кількість привидів!
Кріогенники, які з'явилися, відстрілялися по привидах, а нашим справжнім кораблям вистачило одного залпу, щоб повністю знищити цей неочікуваний флот противника.

— Наказ для всіх! Дистанція! — миттєво наші бійці відсахнулися, а вороги зупинилися в розгубленості (чому їх перестали атакувати?). Хоча довго дивуватися їм не довелося.
— Тритоне, сферу! Негайно максимальне підживлення на Тритона! — ельфійка чудово орієнтувалася в цьому гармидері. Як і в бою біля кремніків, вороги опинилися у вогненній сфері, яка стискалась. І якщо в момент створення хтось ще міг звідти вирватися, то після потужного підживлення силою, шанси у ворогів дорівнювали нулю.

— Втікач, рвонув у напрямку зоряної системи. Він за межами вогневої поразки — заволав Пронира.
— Напрямок? — запитав, ніби вистрілив, Грім.
На мить з'явилася примара корабля і звідти виник лазерний промінь у напрямку втікача.
— Командире, я знаю, куди він рвонув, — командувач армії Грома метнувся слідом.
— Геро, Рись, на допомогу Мавру один! — наказ Тріади і обидві помчали навздогін.

Коли кулька зменшилася до розмірів крапки, а потім взагалі зникла, всі зітхнули з полегшенням. А незабаром з'явилася збентежена Лія з Василиною. В однієї на руках вмираючий командувач армією (якого ельфійка моментально відправила до Духів Духів), а в другої труп втікача (на жаль, лише фізичне тіло, а Дух злиняв). Хоча якщо чіплятися, то Василина тримала броню супротивника, в якій коливалося желе замість тіла. Отрута Шеньшер спрацювала чудово.

— Викиньте жмурика! — роздратовано кинув Грім, — це Верховний Жрець сусіднього світу. Незабаром він повернеться до життя, проте шкоди не завдасть. Лише повернеться додому після тотального розгрому. Нічого страшного. Головне, що ви залишилися живими.

— Він утік на планету і там пірнув у воду. Ваш боєць спочатку не ризикнув занурюватися. Хоча після того, як побачив, що ми метнулися за ворогом у морську безодню, наважився і теж пірнув. Цього йому робити категорично не можна. Адже вода для нього – агресивне середовище. На той час, коли він опинився на глибині, супротивник уже помирав під дією отрути нашої зброї. Протиотрути в нього не було. Але ми відволіклися на порятунок вашого бійця, а ворог у цей час встиг залишити тіло, що помирало, та втекти, — виправдовувалася Василина.

— Попрошу не розслаблятися. Верховним та всім Хранителям терміново прибути на мій особистий корабель! — продовжувала роздавати накази Тріада.
Коли всі з'явилися, вона виставила вуаль неуважності та максимальний захист від проникнення звуків та телепатії.

— Думе, скільки?
— Одна тисяча вісімсот сімдесят три бранці, — відповів Дух без жодних емоцій.
— Покажи.
Дум запустив коконом голограму, де показувалися зображення з багатьох камер спостереження. Наче хтось обводив поглядом полонених. Багато камер тому, що на одному кораблі така кількість полонених не помістилася б.

— Ти лічить розучився, — підколов Дума Глен, — де ще двадцять шість бранців?
— Не розучився, — незворушно відреагував Дух, — решта в камері для в'язнів на моєму особистому кораблі. Незважаючи на те, що вони переведені в кому, їм легіон кріогенників щохвилини оновлює магічний сон. Ось вони.
Виникла ще одна голограма.
— Уххх! — пролунав багатоголосий вигук.

— Не може бути! — не втримався Грім, — це не двійник?
У камері було двадцять шість Верховних Жерців.