Частина 4. Смертельний бій

Вирішив трохи поспати, проте не минуло й півгодини, як підскочив від нестерпного реву сирени.
— Одіссею, ти мене скоро заїкою зробиш. Вимкни сирену.
— Командоре, ворог намагається зруйнувати захисний купол галактики, — незворушно поінформував бортовий комп'ютер.

— До бою! — за мить надійшов наказ Тритона. Негайно всі кріогенники вилетіли за межі захисту та, не знімаючи невидимок, розосередилися. Невеликий загін Духів намагався проникнути крізь захисне поле. Хоча невеликий за моїми мірками (не більше мільярда). Духи були середнього рівня сили, бо гинули пачками, а для захисного поля це майже не відчувалося. Значить це не основне військо, лише передовий загін. Очевидно за ним будуть ще нові вороги. Тому ми вичікували. Незабаром їх командир зупинив спроби суїциду та викликав підкріплення. Поруч із противником виникло ще близько двох мільярдів Духів. У цей час почали з'являтися портали.

— Варваре, — коротко кинув Тритон.
— Прониро, на портали поки що задій не більше легіону.
— Зрозумів.
Не минуло й секунди, всі портали знищені, а тих, хто встиг вилетіти з них, миттєво перетворили на нейтронку. Просто портали виявились невеликої потужності.

— Інфа є, звідки прокидалися портали та звідки з'явилася підмога?
— Підкріпи та портали з одного і того самого світу, — відповів Пронира.
— Видай координати на мій борт, — наказ Тритона.
— Це війська зі світу Таміра, — за кілька секунд повідомила Афіна, — якщо будуть тільки звідти, то їх виявиться небагато. Новий Жрець не в змозі виставити значну армію.

Раптом поруч з ворогами почали з'являтися нові численні армії та виникати величезні портали. Мій флот приступив до запечатування.
— Командоре, портали такої сили, що потужності всього флоту недостатньо, — стурбувався Пронира.
— Приймай під командування мій флот.
— Дякую, королево, — не забув подякувати Афіні бортовий комп Пронири. А невидимі, як привиди, кораблі Тритона спритно знищували кріогенників, що прорвалися.

У цей час кількість ворожих армій, які прибували, все зростала. Самим не впоратися. Тритон вирішив просити допомоги.
— Тріадо, терміново потрібна ваша допомога. Моя сестричка смертельно хвора.
— Дуже? — таке телепатичне далеке запитання.
— Якщо не допоможеш, вона може померти.
Не минуло й миті, відчув присутність друзів. Ймовірно, що команда пронеслася не лише через величезний простір, а й крізь час. Ельфійка, моментально оцінивши ситуацію, почала роздавати накази.

— Варваре, негайно виділи легіон у розпорядження головного лікаря!
— Виконую. Сподіваюся, ти розумієш, що робиш, — невдоволено буркнув у відповідь, але наказ виконав.
— Афіно, ти теж виділили головному лікареві ланку.
— Спеціалізація?
— Не має значення. Головне, щоб командири були сильнішими.
— Ясно.

— Гіре, потрібні терміново ліки. Якнайбільше!
— Гаразд, скільки зможу, доставлю, — відповів Сом. Незабаром Тріада, навіть не бачачи армії Горена, лише відчуваючи, вказувала координати розміщення.

— Мавре, вашій родичці загрожує смертельна хвороба. Терміново потрібна ваша допомога. Прихопіть максимум ліків, — Тріада просила про допомогу.
— Коли? — Телепатичне запитання Грома.
— Вчора.
— Зрозумів.

За мить Грім із численною армією під усіма видами невидимок з'явився біля нас і почав передислокувати свою армію поближче до принцеси.
— Мавре, ваше місце тут! — Тріада якимось неймовірним чуттям відчула рух армії Грома, хоча цілком можливо, що навіть бачила їх.
— Але Афіні загрожує небезпека. Я мушу бути ближче до неї.
— Не самовільничайте! Виконуйте наказ!

Грім мовчки проковтнув образу і перемістив своїх бійців та кораблі в кори, куди вказала ельфійка.
— Драго, Кирсір та Мандрівник! Іквіз!
Старійшини почали «зганяти» ворожих Духів ближче один до одного так, як це робили інквізитори. При цьому противникам доводилося поступово наближатися до захисного силового купола. Варто було комусь із них торкнутися захисту, як вони миттєво згоряли. Пішли обурення у лавах противника, що локальними гравітаційними збуреннями їх «кидає» на захисний купол. Його потрібно терміново знищити. Можливо їх командири так і зробили б, але вони відволікалися на армії, які прибували. Дивно, але досі ворогам не вдавалося нас виявити. Ймовірно, наші маскування виявилися чудовими.

— Головний лікарю, ти знаєш, що робити.
— Звісно.
Що мала на увазі Тріада, коли сказала, що головний лікар (точніше лікарка) знає, що робити, я зрозумів набагато пізніше, коли мене, повністю знесиленого, Дух Духів висмикнула з бою. Побачивши, що кількість військ, які прибували, стрімко збільшується, Тріада зрозуміла: наявних сил не вистачить.

— Релько, нам дуже погано. Можемо померти. Прихопи побільше ліків. Бо хвороба прогресує.
— Зрозуміла, — промайнула через відстані телепатична відповідь. Не минуло й миті, як ельфійка показувала Хангу, де розмістити його величезну, хоча і невидиму, армію. Кількість ворогів перестала зростати.

— Я відчуваю тут чужинців, — вигукнув хтось з ворожих командирів.
— В атаку! — Наказ Тріади. На противників кинулися бійці наших армій, і навіть весь особовий склад Янголів. Мій флот разом із флотом Афіни продовжували самостійно зав'язувати портали. А вогняні комети Тритона знищували кріогенники, які прорвалися через портали. Незважаючи на те, що наші вогняні скакалки косили ворогів, як траву, тих виявилося занадто багато.

Вже зник Каркарон та Бахур. Потім Лія та Дум. До Грома, який помирав, кинувся його командувач армією.
— Командире, — мало не плачучи, спробував він поділитися енергією зі своїм Жерцем.
— Не треба, — ледь чутно прошепотів Грім, — виконуй беззаперечно накази Тріади.
— Відставити сентименти! Мавр один! Негайно на позицію!

Грім кудись зник, а його командувач знову увірвався між ворогами, знищуючи все на шляху. Через кілька секунд я відчув, що сил більше немає. Життєва енергія почала мене покидати. Почала, але не покинула. Як я опинився на санітарному кораблі, не знаю. Проте прокинувся від того, що Дух Духів наказувала мені підкріпитися.

— Чим бій закінчився? — подумки поцікавився я в неї, бо рот уже зайнятий їжею.
— Він ще триває.
— Це неможливо! Для мого воскресіння знадобилося багато часу. А бій міг закінчитись за хвилини.

— Варваре, щодо часу повернення вас до життя, ви маєте рацію. Часу пішло дуже багато. Але ми в минулому, крім того, у тривимірці. І вас повернуть на місце бою, коли там пройде рівно п'ять секунд, як вас висмикнули звідти.
— Але я сам можу повернутись.
— Можете, але не повинні.
— Чому?
— Категоричний наказ матері Тріади. Усіх, хто перебував на відновленні, повернуть ті, хто їх переміщав сюди, до того ж у точно обумовлений час. Щоб не було розсинхронізації.

Тільки-но з'явився на місці бою, зрозумів, що майже вся команда повернулася з відновлення, а також Грім, Ханг та Тритон. Воскресіння не обійшло своєю увагою і Горена, він також побував у лапах наших Духів. Крім нас, повернулося до життя ще близько мільйона найпотужніших Духів-бійців, навіть близько сотні верховників Тритона. Знесилені бійці, що залишилися, явно програвали. Незважаючи на те, що вороги все ще перебували в оточенні, їхня кількість значно перевершувала наших бійців.

— Увага всім! Дистанція! — наказала ельфійка, миттю всі наші відсахнулися від ворогів, — усе посилення на Тритона! Тритоне, сфера!
Моментально вороги виявилися поміщеними в вогненну сферу, яка поступово стискалася.
— Всім флотам, негайно утворити секції та кинути максимальне посилення на Тритона! — Новий наказ Тріади.
— А оновлення сну? — поцікавився Пронира.
— Оновлення за дві хвилини!

Силою наділяли кремніка всі, починаючи від Духів-бійців, до Грома, Ханга та Горена. Якби не це додаткове посилення, то його сил не вистачило б щоб утримати та знищити таке величезне військо. Минуло близько хвилини і сфера перетворилася на крапку, а потім взагалі зникла, тихо і непомітно знищивши все вороже військо. З цієї вбивчої сфери не проникав жоден ворожий крик. Командувач армією Грома кинувся до свого Жерця, навіть не приховуючи нестримної радості.
— Командире, ви живі! Я вже й не сподівався.

Верховники Тритона, що залишилися живими, покірно схилили голови перед кремніком. Вони навіть не уявляли, що тут присутні армії з інших світів. Адже всі були під хамелеонами (масками).
— Ваше преосвященство, такий бій неможливо виграти, але ви за допомогою своїх друзів виграли. Хоча незрозуміло, як ви змогли назбирати у світі стільки найпотужніших бійців. Ми без роздумів готові жертвувати своїм життям заради вас та нашого світу.
— Все. Достатньо. Більше справ, менше слів. Дякую вам, що відгукнулися на мій поклик. Усі члени Верховної Ради вільні.
Верховники Тритона зникли.

— Друзі! Від щирого серця дякую вам за неоціненну допомогу. Дякую всім до єдиного від Верховних та командирів до простих бійців! Вічна пам'ять загиблим! — Тритон з Афіною опустилися на коліно та схилили голови (хоча не вкладається в голові, як у відкритому космосі, де нема на що спертися, можна опуститися на коліно).
У Грома на язиці крутилося запитання, але він ніяк не наважувався його вимовити.
— Мавре, не мучайтесь невідомістю, — підколола Тріада, — бранці у нас є і не один. Хоча нам доведеться переміститися в минуле з усіма арміями, щоб зробити та переглянути знімки пам'яті. А можливо і отримати додаткову силу. Все ж таки головна мета: з'ясувати, хто організував цю атаку і по чиєму наведенню? Прошу всіх за мною.

Незабаром ми опинилися в тому часі, де все ще були санітарні кораблі та Духи Духів.
— Дівчатка, — продовжувала роздавати накази ельфійка, — терміново підживіться енергією. Вам доведеться допомагати бійцям, щоб вони повністю не втратили свою енергію. Крім того, під вашу відповідальність оновлення магічного сну для бранців. Попрошу всіх, хто має кріогенники, побудувати секції. Крім того, всі до єдиного мають бути під повним маскуванням сили.

Незабаром пішли доповіді про готовність флотів. Духи-бійці розмістилися в кріогенниках, а хто не помістився, знаходилися біля кораблів, щоб по-можливості отримувати від них хоча б звукове підживлення. На місці залишилася команда Янголів, Грім, Горен, Ханг та Тритон з Афіною. Коли з корабля, де перебували бранці, перемістили їх до нас, ніхто не зміг стримати вигуку здивування. У той же час подив виявився з різних причин. Хтось здивувався кількості (512 найпотужніших Духів). Хтось тим, що серед полонених виявилося вісімнадцять Жерців. Тепер мені стало зрозуміло, що тим методом, яким ми скористалися під час бою у Ханга (туман умертвіння), ми не змогли б перемогти.

— Звісно, найякісніші знімки можуть вийти у Мавра. Він найбільш сильний серед присутніх. На жаль, він не володіє цим знанням. Прийдеться це зробити Гіру. На цьому моє керівництво закінчується. Від щирого серця вибачаюсь перед нашими шановними Верховним Жерцями, якщо своїм наказом якось образила.

— Тріадо, я зрозумів, що ви мене маєте на увазі, — вибачливим тоном перебив її Грім, — це ви вибачте мені, за порушення дисципліни в бою. Обіцяю, що у майбутньому такого собі не дозволю. А ще величезна вам подяка за те, що повернули мене до життя. За багато тисячоліть на моїй пам'яті не було такого бою, щоб військо майже без втрат перемогло армію, яка в десятки разів перевищувала його за чисельністю та силою. До речі, я здогадуюсь, хто є організатором цього жахливого нападу, хоча зачекаю висновку спеців.

— Дякую Тріаді за довіру до моєї персони. Почнемо?
Сом повернув бранців, крім одного, на корабель і взявся за знімок пам'яті, хоча насамперед накинув вуаль неуважності та захист від проникнення сигналів будь-якого виду. Він не став розпорошувати увагу на створення фантома та голограми для загального перегляду, а вирішив виконати з максимальною швидкістю знімки. Сил цим процесом він відбирав в нас величезну кількість. Наказ Тріади на підживлення Духів виявився не зайвим. Без неї не одна тисяча бойових Духів загинула б від відбору сил. Коли Сом закінчив усі знімки та видав наказ на зняття підживлення, всі зітхнули з полегшенням.

— Кріогенникам розгорнути вітрила та допомогти відновитись бійцям. Кораблям усіх флотів об'єднатися та спільними зусиллями оновлювати для бранців магічний сон кожні дві хвилини, дозволяючи нашим дівчаткам також відновитись. На відновлення дванадцять середньогалактичних годин. Розумію, що не всі встигнуть повністю відновити свою енергію, але й тягти час не варто. Збираємось тут же.

За мить там нікого не залишилося. Кожен «зализував» рани на власному кораблі.
— Командоре, прийміть образ Духа, — попросив Одіссей, підкочуючи візки зі стравами та вмикаючи поживну мелодію. Швидко наївшись, провалився в царство Морфея. Зі сну висмикнув голос бортового комп'ютера.
— Командоре, час настав.

Зібралася команда, Тритон з Афіною, Грім, Горен та Ханг. Сом накинув вуаль неуважності та захист від проникнення звуків і телепатичних сигналів.
— Кожен на особистому кріогеннику вже має запис усіх знімків. Вважаю, що переглядати зараз їх від початку до кінця немає сенсу. Тому запускаю запис останньої тисячі років. При необхідності подивимося глибше. Спочатку переглянемо пам'ять полонених Жерців, потім інших.

Замелькала голограма. Дійсно, ініціатором атаки виявився імператор. Все ж таки деякі з Жерців намагалися йому заперечувати. Але проти кожного імператор мав свої важелі впливу. Хтось не виставив військо на бій, коли він того вимагав і у програші звинувачував Жерця. Комусь дорікав іншим. А декому взагалі загрожував фізичним знищенням. Усіх обзивав боягузами та нікчемними бійцями. Адже ця атака їм нічим небезпечним не загрожує. "Подумаєш, за допомогою двох десятків багатомільярдних армій світів необхідно знищити одну єдину цивілізацію кремніків".

Так за допомогою шантажу та погроз імператор посилав їх на явний геноцид. А їхнім командувачам армій теж подітися нікуди. Наказав Верховний виступати повним складом, та ще й за допомогою порталів відправити численні флоти кораблів, і все. Не посперечаєшся. Хоча багато хто відчував смертельну небезпеку, але не міг зрозуміти, що ця небезпека може виходити від однієї цивілізації. Та й взагалі Жерці не бачили сенсу для такої дрібниці збирати армію багатьох світів.

— Тритоне, ти господар цього світу, — після закінчення перегляду сказав Сом, — тобі й вирішувати, що робити з полоненими.
— Мені не потрібна війна з іншими світами. Вважаю, що вчиню правильно, якщо відпущу всіх бранців. Але спочатку вимагатиму поділитися силою та навичками. Це певною мірою компенсує втрати особового складу. Пам'ять про загиблих заради справедливості залишиться назавжди в наших серцях. Хоча сам процес передачі сили не до кінця усвідомив. У будь-якому випадку я хочу, щоби силу отримали і ви. Підкажіть, як це правильно зробити?

— Нічого в цьому немає складного. Щоб не нагнітати обстановки, Верховні активують усі види маскування плюс на кожному вуалі неуважності. А команда Хранителів виконуватиме роль охоронців. Королева Афіна має бути поруч з вами. Ті, хто ділитиметься силою, мають бачити, що ви з нею належите до однієї цивілізації. Крім того, обов'язково перед тим, як розбудити бранця, необхідно накинути на нього вогняні кайдани. Це не дозволить йому втекти. Придумайте спосіб, як непомітно заблокувати можливість покликати допомогу. Не здумайте з ними сюсюкати. Ви господар цієї території та не зобов'язані нікому нічого доводити. Діяти потрібно нахабно та впевнено. А ми із задоволенням поділимося силою, щоб легше бранців утримувати у покорі.
— Зрозумів. Дякую за підказку.

— Флот! Захист! — здавалося, нічого не змінилося, але невидимі, як ніндзя, «вогняні комети» кремніків своїм рухом утворили сферу, через яку не міг проникнути жодний сигнал. Та й матеріальне тіло, торкнувшись, згоряло.
— Тритоне, наша сила з вами, — пролунало багатоголосне підтвердження підживлення.
Кремнік притягнув до себе одного з полонених Жерців. Підперезав його вогненними кайданами. Накинув загальну вуаль неуважності.

— Жрець, підйом, — той повільно підвівся, відходячи від гіпнотичного сну та здивовано дивився на Тритона.
— Ти хто?
— Я Тритон, Верховний Жрець цього світу. Прошу поділитися зі мною силою та знаннями.
— Але цим світом керував інший Верховний.
— Я його знищив. Ще раз пропоную поділитися силою та знаннями! Хоча, якщо ви віддаєте перевагу смерті та знищенню, то я знищу вас без жалю. Адже ви атакували мій світ, — кремнік затягнув кайдани.
— Гаразд, гаразд, тільки послабте трохи зброю Стража.

Пішла передача. Після закінчення Тритон бранця знову приспав і приступив до наступного. Поділилися всі, навіть полонені командувачі. Звісно, їхні сили виявилися набагато нижчими за Жерців. У будь-якому випадку вони хоч потроху, але все ж таки додавали кожному сил. Коли останній бранець поділився силою, Тритон розбудив усіх, хоча і тримав їх у кайданах.

— Якщо не намагатиметеся втекти, я зброю Стража приберу, — не чекаючи згоди, кремнік бранців звільнив від дії вогненних кайданів. Хоча їхня свобода все одно була примарною. Якби хтось і спробував утекти, то згорів би від кораблів-невидимок.
— Отже, ви залишилися живими лише завдяки моїм бійцям. Решту знищено. Я не хвалюся цим, а лише констатую факт. І не бажаю залишати ваші світи, навіть тимчасово, без керування. Я відпускаю вас усіх додому та попереджаю: при повторній атаці на мій світ – пощади не чекайте! Так і передайте своєму імператору!

— Ваше преосвященство, хіба ваш світ не входить до імперії? — несміливо запитав хтось із Верховних.
— Частка правди у ваших словах є. Так, він входив до складу імперії, доки ним керував покійний Жрець. Я ж не підкоряюся імператору і будь-яку агресію з його боку задушу в зародку. Щоб у вас не виникало зайвих запитань: а чи раптом я не самозванець? Я вам продемонструю два записи. Перший, коли я знищив Верховного Жреця разом із королевою кремніків Афіною. Другий – бій із членом Верховної Ради світу, бій претендентів.

Замелькала голограма.
— Сподіваюся, всі помітили на першому записі Арбітра. Він порушень не зафіксував. Другий запис коментарів не потребує. А тепер вам час додому. Хранителі, хто з вас хоче провести колишніх полонених?
— Дозвольте мені? — Зголосився Маурен. Кремнік лише згідно кивнув.
— Вибачте, але вам деякий час доведеться перебувати в темряві, — Мурлика помістив бранців у непрозорий Мауренівський купол і зник разом із ними. За кілька переміщень (щоб не було можливості відстежити, де ми знаходились) він опинився з ними на місці бою.
— Щасливого шляху!
Мить і всі бранці зникли в різних напрямках, а Мурлика повернувся назад.
— Мати Тріадо, — Тритон опустився перед ельфійкою, — найнижче прошу вашого дозволу відпустити в наш світ хоча б одну Духа Духів.
— Тритоне, це так не робиться. Я розумію, що вам хочеться зупинити виродження у своєму світі. Але ж таке можливо лише в одному випадку: якщо пара утворюється за взаємною згодою. Є ще дуже багато моментів, про які ви навіть не здогадуєтеся, хоча і володієте цілими цивілізаціями. Я вам не відмовляю. Ви зможете забезпечити зустріч з Повелителем Всесвіту?

— Тут?
— Звісно.
— Один момент.
Кремнік зник, а за мить з'явився разом із Повелителем.
— Мати Духів? — здивовано вигукнув той, не забувши всіх привітати. Якщо сам керманич світу приволік його сюди на зустріч, то всі, хто тут перебував, не прості смертні.

— Повелителю, — звернулася до нього Тріада, — ваш Верховний Жрець пропонує створити хоча б одну пару (батька та матір Духів). Я готова дати дозвіл навіть на сотню, якщо у вас знайдуться Духи Духів із чоловічою енергетикою, які сподобаються моїм дівчаткам. І те, що їм на початковому етапі потрібен надійний притулок, вам також відомо.

— Мати Духів, я готовий вам надати цілий мільйон Духів, хай обирають, щоб вийшла взаємна згода. До того ж охорону приставлю надійну, щоб ніхто не зміг до них підібратися.
— На жаль. Повелителю, хоча особисто ви і є господарем у Всесвіті, забезпечити надійну охорону не зможете. Не поспішайте доводити протилежне. Адже, якби могли, то зберегли хоча б одну матір Духів. Мені від вас потрібне інше. Звісно, ви можете не знати, але мене цікавить мікросвіт. У вас є в тривимірці мертві Всесвіти?

— Величезна кількість.
— Покажіть.
— Вибачте, мати Духів, але це таємна інформація.
— Секретна? Лисице, покажи зоряну карту цього Всесвіту.
Анжеліка створила карту, потім відзначила місце, де знаходилась цивілізація кремніків. Декілька разів змінювала масштаб, щоб вийти на галактику, зоряну систему, а потім і планету наших кремніків у дванадцятимірці.
— Сподіваюся, ви чудово впізнали свій Всесвіт і місце, де розташована планета королеви Афіни. А тепер переходимо до тривимірки.

Здивований Повелитель почав, як справжній штурман, переноситися по голограмі зоряної карти в тривимірку та показувати, де знаходяться мертві Всесвіти. Анжеліка уважно розглядала кожну. Лише Тріада помітила, коли Лисиця ствердно кивнула, але Всесвіти тривимірки змінювали один за одним, а Анжеліка мовчала. Значить там, де вона кивнула, потрібно організувати обитель. Мільйони найсильніших Духів-бійців, невидимі, як ніндзя, миттєво метнулися в минуле Всесвіту тривимірки, щоб запалити зірки та розтопити лід на мертвих планетах і підготувати обителі для Духів.

— Повелителю, а чи можна подивитися в інших місцях?
Лише коли Повелитель «пірнув» у мікросвіт на іншому кінці Всесвіту дванадцятимірки, Лисиця вигукнула:
— Тут!
Повелитель вважав, що Духи облаштовуються в тому Всесвіті тривимірки, де сказала Анжеліка.

— Так, — продовжила Тріада, — місце вибрали, а тепер я попрошу вас про невелику послугу. Те, що ви зараз покажете нам претендентів, сумнівів не викликає. А ще нам потрібно з тривимірки сотню білкових подружніх пар, бажано молодих. Хоча ідеальний варіант, якщо, крім білкових, виявляться представники кремніків чи інших форм життя. Вони мають бути з неагресивних цивілізацій і мати талант управління масами. Це майбутні правителі цивілізацій. Крім цього, потрібне насіння флори, звичної для цих пар та мінімальний набір фауни. Як доставляти вас не має хвилювати. Мої бійці допоможуть вам. Почнемо?

— Звісно, ​​— радісно вигукнув Повелитель і «розчинився» разом з легіоном наших Духів, що метнулися за ним.
— Варваре?
— Я зрозумів, доки вони з'являться, кораблі вже будуть готові. Я так розумію, потрібно дві сотні?
— І не лише. Геро, забирайте сотню моїх дівчаток, змістіться з ними поглибше в минуле, нехай не просто утворюють симбіоз зі своїми кріогенниками, а й поганяйте їх ґрунтовно з пілотування, перш ніж повернетеся сюди.
— Зроблю, — лаконічна відповідь Лії.

— Думе, бери легіон чи два, а то й три бійців і вперед – у минуле. Куди саме, Лисиця підкаже.
— Без проблем. Для розігріву зірок я вже відправив чотири мільйони бійців. Щоб швидше, окрім моїх хлопців, прихоплю чотири мільйони кораблів.
– Варваре, виділи один із своїх флотів, щоб спорудити захисні протикосмічні куполи. Як у тривимірці, так і в дванадцятимірці.
— Прониро, чув?
— Так, командоре, зроблю.

Незабаром з'явився Повелитель, а з ним близько тисячі місцевих Духів-бійців. На цей момент повернулися Духи з білковими подружніми парами, яких відразу ж розмістили на моїх кораблях. Афіна доставила десяток пар кремніків. Коли вона їх готувала та як доводила до використання мозком 98% можливостей, не знаю, але вони чекали свого часу на її кораблях.
Лія повернулася з Духами Духів, які завмерли поряд на новеньких корабликах. Невідомо, як вони спілкувалися з Тріадою, але ельфійка відібрала сотню Духів з тисячі, представлених Повелителем, згідно з побажаннями наших дівчаток.

— Бійці, кожен із вас мріє створити пару. Хоча зараз вибирали не ви, а вас обрали наші дівчата. Якщо комусь із вас вона не сподобається, маєте повне право відмовитись. Все ж таки у мене запитання. Ви вмієте пілотувати кріогенники?
— Звісно. Кожен боєць повинен володіти навичкою пілотування.
— Чудово. У такому випадку до вас з кораблів підлетить на автопілоті човник. Ви зараз бачите біля кожного корабля по два човники. Стежте уважно від якого корабля до вас прилетів човен. У другому можливо ваша майбутня половинка. Хоча зараз ви вправним управлінням маєте довести у спарингу, що ви не слабаки. Човники без боєзапасу, лише лазерна указка. Заточені вони під духів. Значить, дискомфорту викликати не повинні. У будь-якому випадку, на освоєння керування вам дві хвилини. Потім хвилина умовного бою. Врахуйте, наші дівчатка, слабаків не люблять. Запитання є?

— Коли почнемо? — поцікавився хтось нетерплячий.
— Після того, як освоїте керування човником, що знаходиться у вас над головою, — поблажливо посміхнулася ельфійка.
Молодець, Повелитель. Духи виявились класними пілотами. Хоча за силою вони явно програвали нашим дівчатам. Хоча вважаю, що вони не будуть відверто знущатися зі своїх обранців. Дівчатам треба показати одночасно і силу, і слабкість. У той же час не принижувати свого майбутнього чоловіка. Потрібна була багато в чому акторська майстерність.

Каруселі вийшли чудові. Не думаю, що хтось, крім Янголів, звернув увагу на результати. У кожному спарингу перемога діставалася дівчині з одним і тим самим рахунком 6:4. Природно, бійці не повірили, що проти них виступали дівчата. Коли вони опинялися на кораблі і бачили Духа Духів, випадали в осад. Усі пари сформувалися без проблем.

На них із заздрістю поглядали ті, кого не обрали. Тріада їх заспокоїла, обнадіявши тим, що в майбутньому вони зможуть створити пари з молодими Духами Духів. Ніхто не знав, куди попрямували «молодята», окрім тих Духів, які оживляли зірки та планети, а потім обладнали планети для комфортного проживання. Туди ж перемістили і подружні пари білкових та кремніків, з яких почнуть зароджуватися нові цивілізації предтеч. І ніхто їх не виявить до сьогодення. Ми ж з усіма своїми армадами повернулися в сьогодення і збиралися розлітатися по домівках, як раптом Грім занепокоївся.

— Друзі, вибачте, але я мушу терміново повернутися додому, атака на мій світ.
— Мавре, почекайте. Відправте спочатку передовий загін, а потім з'явитесь основною армією, — перебив його Горен, — ми тут разом з вами непогано билися. Я б із задоволенням злітав і до вас.
— Гіре, не ви один. Я теж готовий летіти своєю армією на допомогу Мавру, — вклинився Ханг. Афіна з Тритоном в один голос заявили, що вони не залишать Грома у біді.

— Хранителі, ми в ділі?
— Безперечно! — Багатоголоса відповідь.
— Мавре, відправляйте передовий загін, а ми поки що обговоримо план дій, — сказала Тріада, а в мене серце затріпотіло, як у спійманого горобця.