Частина 1. Грім

Минуло десять років після найважчого бою у світі Ханга, проте ніхто про нього не згадував, ніби його не було. Мешкали у минулому, у своїх цивілізаціях. До сьогодення залишалося ще кілька століть. Лише зрідка навідувалися до сьогодення. Щороку ми збиралися на Землі на традиційну гулянку. Хоча обговорювали лише бої, які відбувались за це десятиліття. Звісно, ​​згадати було про що. Адже нам удалося звільнити всі території, раніше захоплені імперією. Дивно, проте там смертельної небезпеки для нас не було, незважаючи на те, що неодноразово доводилося рятувати когось із Янголів. Тяжкої роботи Духам Духів під час таких боїв надміру.

Чергова гулянка добігала кінця, як несподівано поряд виник сріблястий дракон.
— Страже, навіщо псуєш нам відпочинок? — невдоволено поцікавився Дід, проте той лише виразно озирнувся довкола.
— Не мороч голову. Якби ти вважав, що їм цієї новини не слід знати, то не показувався б усім на очі. Говори вже, не тягни.

— У нашому світі з'явився Верховний Жрець Грім та просить особистої зустрічі з вами.
— З якою кількістю військ він примчав? Хоча це не має значення. Все одно імператор йому надішле підкріплення.
— У тому-то й річ, що він сам, навіть без охорони. Крім того, з'явився він не зі свого світу, а зі світу Ходока.
— Яку підлість імператор цього разу вигадав? Адже Ходок не підкоряється імператору.
— Не знаю щодо підлості, але Грім не бажає мені розповідати про мету свого візиту. Твердить, що це його особисте рішення, і він хоче терміново побачитися з вами.

— Може його приспати та зробити знімок пам'яті? — влізла зі своєю пропозицією Анжеліка, хоча Мавка так на неї подивилася, що та й голову в плечі втягла.
— Ідея чудова, але виникає занадто багато проблем. По-перше, місце де це проводити. По-друге, необхідна величезна сила підживлення. Хоча б така, як у Ханга, коли робили знімок Жерця Таміра. Шамане, до вас його тягнути небезпечно. Наскільки мені відомо, сила Жерця Грома набагато вища за Таміра. Хоча я маю місце, про яке знають усі світи. Але там буде дуже небезпечно вам. Та й кількість ваших бійців для цього недостатня, не кажучи вже про кріогенники.

У мене в пам'яті моментально виник той найважчий бій армій трьох світів, та хитра Матінка, навіть те дивне занепокоєння Мавки і Тріади.
— Діду, невже ми у своєму світі не зможемо наскребти необхідну кількість військ? Адже у вас безліч таких команд, як наша.

— Ех, Шамане, Шамане. Ти маєш рацію, команд багато, тільки повністю довіритися я можу лише вам. А в даному випадку не можна допустити найменшого витоку інформації.
— Сом та Сенсей можуть допомогти? А Матінка, дружина Ханга? Тим більше, що їхні армії потрібні не для бою.
— Шамане, ти пам'ятаєш про Матінку Ханга? — здивовано запитала Мавка.
— Мавко, тільки не кажи, що ти не навіювала нам нічого. Краще нехай Дід додасть тобі сили, щоб сильніше навіювання могла зробити.
— Не нахабній! — різко обірвав мене Дід, а потім звернувся до Мавки, — розкажи їм все, що тобі про неї відомо.

— А що розповідати? Бачила я її одного разу. Хоча перш ніж розповідати, я трохи поясню будову макросвіту. У принципі є щось схоже з мікросвітом. Планета, галактика, всесвіт, світ. А замість Дому – притулок. Чому так, не цікавилась. До складу притулку входять незліченні світи дванадцятимірки. Притулком керує Бос.

Якось за наказом Боса його перший заступник з'явився у наш світ з перевіркою. Що він перевіряв, досі можу лише гадати. Дід у цей час був мертвим. Лише через багато тисячоліть він зміг повернутися до життя. Тому незвичайну «делегацію» супроводжував магістр. Коли вони з'явилися на нашій території, я в цей час перебувала з чоловіком на Трері. Де в цей час була моя мати, я не знаю. Десь роздавала моїх дітей.

Магістр наказав показати їм Духів Духів (тільки дівчаток). Він дуже здивувався, побачивши таку малу кількість. Адже на той момент у мене залишилося лише два десятки Духів (хлопчики + дівчатка). Це були ті, що сховалися, а потім мати їх подарувала князю Каму. Один з охоронців заступника Боса «пролетів» біля нас із чоловіком та уважно оглянув дівчаток. То була Матінка Ханга. Хоча як вона опинилася в управлінні світу, невідомо.

— Мам, ще один момент. Коли вона оглядала нас, я відчула магію. Незважаючи на те, що була ще надто маленька, але надходження магії змогла відчути. Хоча лише тепер я розумію, що її магічний вплив був строго спрямованим. Припускаю, що ніхто з тих, хто там знаходився, не міг помітити цього.

— Цілком можливо. Бо вона просканувала і мене з покійним чоловіком. На запитання свого командира лише негативно покрутила головою. Що вона перевіряла, незрозуміло. Проте річ не в цьому. Адже охоронець першого заступника Боса має значно вищий статус, ніж Верховний Жрець чи Матінка. Зниження на посаді охоронців такого високого рангу неможливе. Лише абсолютне знищення. Крім того, Сом не має жодного уявлення про подібну перевірку. Він стверджує, що у його світі на той час її не було.

— Тоді чому ви вважаєте, що це саме вона, якщо таке пониження на посаді неможливе?
— Якщо проводити аналогію з нашим світом та Домом, — вклинився Ліч, — то навіть у виняткових випадках ні Господар, ні його заступник ніколи не відпустять нікого зі своїх охоронців. Адже це не просто особистості, яким вони довіряють своє життя, а істоти, які мають всю інфу свого командира.

— Ліче, — перебив його Вір, — таке можливе лише в одному випадку. Якщо знищено командира разом з охороною. Хоча навіть у цьому випадку не виходить. Охоронці завжди гинуть першими. А якщо загинув командир, вони б'ються до останнього. Або всі гинуть, або перемагають супротивника. І з'ясувати істину можна лише у першоджерела.
— Діду, а чи можна її запросити на допомогу у ваше місце для громадських зустрічей? Щоб вона зустрілась з Мавкою. Проте тільки "опуститися" на невеликий проміжок у минуле. І перш, ніж починати знімок пам'яті, поцікавитися цією інформацією.

— І як я там з'явлюсь? — поцікавилась Мавка.
— Я категорично проти!
— Діду, я не відчуваю для Мавки небезпеки.
— Шамане, я ж сказав ні!
Я відчув такий сплеск сили, що повністю забув, про що тільки-но говорив. Мавка нагадала.
— Дай Шаманові спокій! Твоє "ні" проти мого "так". Поступися, не будь бякою, — з ніжністю попрохала Мавка.

— Тебе не переспориш. Тритоне, мотнись у світ Ханга, попроси допомоги у збільшенні сили для знімка пам'яті. Приведеш їх сюди, — Дід показав на голограмі зоряного розсипу крапку, — перемістишся з ними в минуле рівно на два десятиліття від теперішнього часу. Ми вже там будемо. Вперед!
Кремнік «розтанув».
— Решті зібрати максимальну кількість бійців, кріогенників та Духів. Мавко, вони під твою відповідальність. Я до Сома.

Дід зник, а нам знадобилося на збір лише пару хвилин. Більше мільярда кріогенників, до десяти мільярдів Духів, та кілька мільйонів важких бойових кораблів кремніків. За мить вся ця армада «виринула» у потрібних координатах.
Минуло лише кілька секунд і сюди слідом за Дідом примчала численна армія Сома. Лише секунд за десять з'явилося військо Ханга. Тритон разом з Матінкою та її армією телепортувався до нас. Несподівано виникла німа сцена. Нарешті, Матінка Ханга прийшла до тями.

— Довгого життя та здоров’я, вам, шановна Матінко, — вона схилила голову перед Мавкою, яка перебувала у своєму офіційному «вбранні» із захисним ромбом над головою, — дякую вам за запрошення. Я дуже рада, що вам, незважаючи на всі випробування, вдалося вижити та піднятися до такого високого рівня. Хоч хтось залишився живим з ваших діток, яких я бачила?
— Так, залишилися. Лише завдяки їм та команді Янголів, я вижила. Хоча ви надто неуважні. З однією з моїх доньок ви вже зустрічалися.

— Зустрічалася? Під час бою? Якщо чесно, мене тоді захопив ажіотаж бою. Та й сигнал, який я відчувала, не збігався за часом передачі навичок. Я з'являлася у вашому світі лише один раз, але час передачі не збігався на кілька тисячоліть.
Вона обвела нас уважним поглядом.

— Дівчинко, — звернулася вона до Тріади, — я відчуваю на тобі сліди своєї магії, переданої в дитинстві, але ти на кілька тисячоліть старша. Значить ти, як Мати Духів, переміщувалась у минуле, рятуючи потомство. У той же час ти належиш до легендарної команди. Крім того, ти Хранитель, при цьому, крім бойових навичок, володієш вбивчою зброєю умертвіння. І справляєшся з нею чудово. Особисто у цьому переконалася. Дуже рада за тебе. Хоча я відчуваю недовіру до мене та запитання, які мучать всіх. Хто озвучить? Обіцяю не викручуватись, а розповісти все, що не являє таємниці, яка не належить мені особисто.

Чомусь усі погляди зосередилися на мені. Хоча найпростіше міг запитати Дід чи Сом.
— Шановна Матінко, дозвольте заперечити вам. Якби ми вам не довіряли, то не запросили б на допомогу, коли навіть багатьом своїм бійцям не можемо довірити цю делікатну справу, щоб не було витоку інформації. А нерозв'язні запитання у нас до вас дійсно маємо. Згідно з інформацією, якою я володію, ви були охоронцем першого заступника Боса. А зараз ви опинилися на менш престижній посаді. Хоча це неможливо апріорі. З посади охоронця ви могли потрапити на вищу посаду, а зниження смерть. Але ж ви живі.

— Спершу я відповім запитанням на запитання. Тритоне, що трапилося з Хангом у вашому рідному світі?
— Його майже покинули життєві сили. Без нашої допомоги з Афіною він би загинув.
— Все правильно. Подібна ситуація і зі мною. Хоча офіційно я не належала до охорони першого заступника. Скажімо, так: в окремих випадках мене запрошували на допомогу для використання деяких моїх навичок. Що це за навички, озвучувати не маю права. Про мою участь не знав ніхто, крім першого заступника Боса та його особистої охорони.

До речі, під час відвідин вашого світу, я бачила, що за відсутності Верховного Жерця світом керував представник імперії. Чи належав мертвий на той час Жрець до вашого світу чи до імперії, я не знала. Але побачивши невелику кількість Духів Духів зрозуміла, що цьому регіону вашого світу в майбутньому загрожує виродження. Також бачила, що не тільки їм належить загинути, але найближчим часом загине й Отець Духів разом з вами, шановна Матінко.

Вплинути на дітей хоча б з половиною сили не могла. Вони були ще занадто маленькі і відразу ж загинули б. Тому я лише трохи торкнулася їх, хоча це не могло гарантувати, що вони незабаром не загинуть. Врятувати вас з чоловіком, — вона повернулася до Мавки, — теж не могла. Поруч був ворог у вигляді магістра, дуже сильний ворог. Він міг відчути. Крім того, проаналізувавши мої дії, він як маг вирахував би моє втручання, а потім нейтралізував би.

Тому я спробувала врятувати лише Матір Духів, трохи підкоригувавши долю: полон, замість смерті. А далі все залежало від вас, Матінко. У данному випадку мене наздогнав закон бумеранга, або інакше, причинна петля часу. Я втрутилася у вашу долю, опосередковано зберігши вам життя, а через тисячоліття ваші нащадки у складі команди Янголів урятували не тільки мене, а й увесь мій світ, за що я їм дуже вдячна.

Щодо того, як я виявилася Матінкою у своєму світі, теж не секрет. Я народилася у зовсім іншому світі. Його знищили чужинці навіть не з іншого світу, а з іншого притулку. Вони повністю знищили наш світ дванадцятимірки. Хто встиг, той сховався в інших світах. Хоча й чужинці не вижили. Через кілька століть перший заступник Боса зі своєю армією їх підловив та знищив. У цьому частково є моя заслуга.

Після того випадку він іноді мене запрошував для виконання деяких завдань по всьому притулку. При цьому мене наділили додатковою силою, щоб була не слабшою за його охоронців. Хоча постійно я перебувала у тому світі, де зараз Матінкою, тільки під повним маскуванням сили. Для того, щоб забирати мене, зам завжди особисто з'являвся у світ, де я мешкала. Я попереджала, що цього не можна робити. Якось він через це загине. Так і сталося.

Заступник з'явився лише з нечисленною охороною. Не минуло й миті після того, як я до них телепортувалася, нас атакували чужинці. Вважаю, що такої кількості найпотужніших бійців ви не бачили. Їх було десятки мільярдів, а сила кожного більша за будь-кого з вас. Бій виявився дуже швидкоплинним. На превеликий жаль, серед охоронців не було жодного мага. Тому лише я працювала дистанційно. Проте навіть у цьому випадку кількість чужинців швидко зменшувалась. Заступник особисто знищував їх сотнями мільйонів за один удар.

Все ж сили будь-якої розумної істоти мають властивість закінчуватись. Свідомість заступника почала часом вислизати від нього. Я намагалася підживлювати його. Але що значили мої сили в порівнянні з ним? Хоча більше половини чужинців вже було знищено. Несподівано, нам на допомогу прийшла Матінка з охоронцями-гвардійцями. А Верховний Жрець світу у цей час терміново збирав армію. Вони зафіксували цей грандіозний бій у своєму світі. Все одно сили були не рівними.

Гвардійці Матінки виявилися набагато слабшими за чужинців. У будь-якому випадку їхня поява дозволила виграти деякий час. До того моменту, коли з'явилася численна армія Жерця, в живих залишилося лише кілька цілком знесилених охоронців, та я. Загинув не лише заступник, а й Матінка з усіма гвардійцями. А з чужинців залишилося не більше мільярда. Мене також вже залишали життєві сили.

Жрець, побачивши мене осторонь власне бою, і зрозумівши, що я помираю, поділився силою, не дозволивши мені померти, і примусово відсунув подалі. З цього бою живим не вибрався жоден чужинець. Хоча й охоронці заступника загинули усі. Лише я вижила, і то завдяки тому, що Жрець прибрав мене, знесилену до краю, з поля бою. Верховний дуже сумував за своєю дружиною, звинувачував себе в тому, що сам відправив її на смерть. Мене він виходжував дуже довго і скрупульозно. Але навіть коли я набрала повної сили, від себе не відпускав. За цей час ми звикли одне до одного.

Я йому чесно зізналася, що з іншого світу. І ми не можемо мати дітей. Хоча це виявилося помилкою. Мабуть, тому, що я постійно перебувала у вигляді місцевих Духів. Отак я стала Матінкою. Потім був бій з армією Таміра, що вторглася в наш світ. Але тепер чоловік відіслав мене збирати основне військо, а сам сподівався протриматися до появи основної армії. Як ви знаєте, у тому бою Тамір його знищив. А далі вам уже відомо. Я повністю відповіла на ваше запитання?

— Більш ніж. Вибачте, Матінко, що змусили вас згадувати не найкращі часи.
— Час спогадів минув. Будувати секції? Чию пам'ять переглядатимемо?
— Верховного Жерця Грома.
— Як ви змогли його взяти в полон?! Адже він за силою перевершує навіть імператора!
— Ми його не брали в полон. Він з'явився самостійно, до того ж не зі свого світу, а від Ходока. І жадає зустрічі особисто зі мною. Навіть Стражу не хоче розповісти причину.

— А де він зараз?
— Зі Стражем в сьогоденні. Ми можемо з'явитися туди, не змушуючи його чекати.
— Я так розумію, ви не довіряєте йому і хочете подивитися, чи імператор не замішаний у його появі. Дідоху, але ви не зможете зробити це непомітно, а з'ясувавши, що ви його намагаєтеся приспати, втратить довіру до вас і негайно повернеться додому, так і не розповівши вам істину. Наскільки мені відомо, в імперії дуже багато різних смут, але один із найзатятіших бунтівників саме Грім. Мені самій цікаво, що його привело до вас.
— Який вихід?

— Те, що ви з'явитеся з охороною, в якості якої будуть Янголи, тривоги у нього не викличе. Це звичайна обережність. Адже, з'явися ви в гордій самоті, він запідозрить підставу. Пропоную зробити повну побудову секцій, після цього завмерти та активувати всі види невидимок. Потім без усіляких Духів та кріогенників, лише з Янголами телепортуватись до Грома зі Стражем.

Але! Я також з вами. Прийму образ будь-якої з цивілізацій Янголів, тільки не Духів, і накину маску бійця, змінивши при цьому стать. Є ще один момент, який вам здасться неприйнятним. Разом з вами на зустріч має з'явитися й Матінка. Не поспішайте заперечувати. Без неї, як би я не маскувалася, він відчує присутність Матінки, а поява вашої замаскує мою присутність. Крім того, якщо ви з'явитеся з Матінкою, підніме ступінь його довіри. А далі моя робота. По-перше, я зможу приспати його непомітно для нього і розбудити також. По-друге, відразу зможу відчути навіть без скану небезпеку для вас. У цьому випадку вам вирішувати: відправити його моментально додому чи продовжити.

— Діду, можна кілька слів?
— Шамане, що цього разу?
— Діду?
— Так, Матінко, ви вірно почули. Якщо вже тут зібралися представники кількох світів, то відбувається грандіозна військова операція. Звісно, ​​у такому випадку не до різних етикетів. Нашого Верховного ми називаємо Дід. Шановного Горена — Сом. Наша Матінка – Мавка. У кожного є свій позивний, прізвисько. Можете вважати це, як вам заманеться. Суть від цього не змінюється. Як ми можемо вас називати?

— Арель. Підійде?
— Головне, щоб це не викликало у вас дискомфорту.
— Я зрозуміла. Діду, даремно ви на свого Шамана сердились. Це все логічно. То що відносно моєї пропозиції?
— Милий, на мою думку, Арель запропонувала ідеальний варіант.
— Якось мені не по собі, коли в моєму власному світі перебуває ще хтось із силою, що значно перевищує мою.

— Діду, а присутність Вчителя вас не напружувала? Адже у вас здебільшого його навички. Значить, він вам передавав їх тривалий час. До того ж у вас. Адже до себе він нікого не пускає багато тисячоліть.
— Ну, йома йо. Арель, почуваюся дитям поруч із вами. Хоча до цієї зустрічі залишалася до вас деяка недовіра, але зараз вона повністю розвіялася. Ух, ти! — вигукнув здивовано Дід, поглянувши на неї, — навіть я не можу відрізнити вас від своїх.

— Янголи, не відставайте.
За мить ми опинилися біля чужинця та Стража. Дід, не чекаючи на запитання Стража, лише бровою повів і той миттєво випарувався.
— Громе, чим зобов'язаний? Не кажу шановний, бо ви належите до наших заклятих ворогів, до імперії.
Чужак розгубився. Грубий тон Діда його не здивував. Він чекав на щось подібне. Але поява Верховного у супроводі Матінки його шокувала.

— Довгого життя вам та міцного здоров’я, шановна Матінко, — він у вітальному жесті схилив голову. Ким він був по суті (Духом, Енергіком, білковим, кремніком чи іншою формою життя) невідомо. Бо міг спокійно набувати будь-якої форми. У цьому випадку він перебував у вигляді Духа з фізичним тілом. Дід глянув на Анжеліку. Та мовчки почала кружляти навколо чужинця.
— Небезпеки не відчуваю, — без будь-яких емоцій промовила вона і повернулася до загального строю.
— Навіщо я тобі знадобився? — сердито поцікавився Дід. Несподівано всі відчули появу вуалі неуважності та антизвукового захисту, виставленого Громом.

— Боїшся що від мене станеться витік інформації? Чи тобі і тут ввижаються імперські шпигуни? — з уїдливістю поцікавився Дід. Проте замість відповіді чужинець лише солодко позіхнув і мирно задихав, занурившись у глибокий магічний сон. Ніхто (навіть Сом та Мавка з Дідом) не помітив впливу.
— Переміщуємося для знімка? — поцікавилася Арель.
— Оце майстерність! — захоплено вимовив Ліч.
— До речі, маю невелике прохання. Дозвольте зробити знімок мені. Звісно, ​​якщо довіряєте.

— Арель, цим присиплянням ви довели, що саме вам потрібно зробити знімок пам'яті. Повертаємось назад. Янголи, не забудьте прихопити з собою Грома, — за мить ми знаходилися на місці. Миттєво всі Янголи урвали на власні кораблі, щоб максимально використовувати силу флотів. Навіть Дід з Сомом опинилися на своїх кораблях. Біля сонного чужинця залишилися лише дві Матінки.

— Мавко, через кожні дві хвилини оновлюйте для нього гіпнотичний сон. Вам ділитися зі мною силою необов'язково. Головне, щоб він не прийшов до тями не вчасно. Готові всі?
— Арель, наша сила з тобою, — луною промайнуло підтвердження. Вона оновила сон Грома з використанням додаткової сили і почала копіювати пам’ять. Та швидкість, з якою колись Дід робив знімок, це швидкість черепахи порівняно зі швидкістю ракети.

Можу дати голову на відсікання, що навіть наш Верховний не міг устежити за такою шаленою швидкістю. Навіть Сенсей міг похвалитися лише на порядок меншою швидкістю. Сотні тисячоліть промайнули за хвилини.

— Все, знімайте надходження сили. Але секцій не розформовуйте, замість передачі сили, спільними зусиллями потрібно оновлювати магічний сон кожні дві хвилини. Діду, переглядатимуть лише Верховні чи Янголи теж?
— Теж, — коротка відповідь Діда.

А далі замелькала голограма. Ми ледве встигали щось розібрати, але зрозуміти ніхто з команди нічого не міг, хоча знімок виявився дуже якісним. Мені здається, що й Мавка була в такому ж стані. Лише трьох нічого не бентежило (Арель, Дід та Сом). Коли залишалося переглянути останнє тисячоліття, Арель уповільнила відтворення, щоб не проґавити навіть найменших подій.

Грім давно вже бунтував проти імператора. У той же час розумів, що при спробі відокремитися, його світ просто знищать. Його задавлять кількістю. Потрібно шукати союзників. Кілька разів він намагався об'єднатись проти імператора з окремими Верховними інших світів імперії. Але його безсовісно зраджували. Доводилося викручуватися. Як компенсацію за бунт імператор вимагав виставляти на численні бої, у яких брали участь війська імперії, удвічі більше військ, ніж із інших світів. І він виставляв, потай виношуючи нові плани проти імператора.

Посилав парламентерів у світи, не підконтрольні імперії. Все марно. Щоразу потенційні союзники передбачали чергову підлість імператора і переговори припинялися так і не розпочавшись. Він уже зневірився. Крім того, його контррозвідка почала відловлювати шпигунів, надісланих до нього імператором особисто. Завдання вони мали не розвідку, а знищення Духів Духів. Коли почав помічати зниження народжуваності, зрозумів, що не всіх диверсантів вдалося знайти. Імператор поставив за мету повністю знищити його світ, а заодно і його. При цьому інші Верховні навіть не запідозрять, що це зробив імператор. Коли залишалося трохи до кінця знімка, Арель зупинила відтворення.

— Що це за страшна зброя? — Вона не могла приховати страху. Адже зупинила в той момент, коли Грім разом із імператором з'явився на місце знищеної галактики.
— Ваша імператорська величносте, ви бачите, що виявилася зруйнована ціла галактика в тому місці, звідки командувач моєї армії прокинув портал, щоб примчатися до вас на допомогу. Всі війська влетіли в портал, але незабаром на цьому місці виник такої сили вибух, що знищено цілу галактику.

— Я не вірю, що таке можливе.
— Клянуся, я говорю чисту правду.
— Громе, я не сказав, що не вірю тобі. Хоча, якби це трапилося лише в тебе, то точно не повірив би. На жаль, такі руйнування скрізь, де створювалися портали. Хтось використав їхню енергію для руйнування місць створення. Є в мене невиразні підозри, що таку навичку має хтось у світі Дідоха, Ходока чи Приха. Або ж у всіх трьох. Але мої розвідники поки що нічого не з'ясували.

— Ваша імператорська величносте, але ж світом Дідоха керує ваш розвідник. Якби там хтось володів такою зброєю, він би знав.
— На жаль, загинув мій резидент і не лише він. Дідох вже повернувся до життя і провів чистку у Верховній Раді. Він якимось незбагненним чином зміг виявити та знищити всіх моїх розвідників, яких запровадив у його світ.

— Але в даному випадку таку зброю застосували під час бою у світі Горена. Можливо, він має цю навичку?
— Ні. Хоча його контррозвідка і переполовинила моїх шпигунів, але решта стверджує, що це зробив хтось із чужинців, які допомагали йому впоратися з моїми військами. Це якийсь Дід та Сенсей. Хоча Верховних з такими іменами я не знаю. Можливо це клички або хтось із командувачів арміями.

Арель повернулася до Діда.
— Це ви маєте таку зброю?
— Немає жодної зброї. Це роблять кріогенники Шамана.
— Сила флоту Шамана більша за вашу силу?!
— Звісно, ​​ні. А ти чого мовчиш, ніби язик у дупу затягнуло? — Дід невдоволено обернувся до мене.