Частина 19. Створення армії проти Боса

У розпал обговорення, як же впоратися з ненависним Босом, Арель несподівано поцікавилася:
— Хто мені скаже? Через який час у Домі знищать все розумне життя, чи у кращому випадку його колонізують?
— Арель, ви про який Дім говорите?
— Про той, який через нас виявився без управління.

Настала тиша, як в домовині. Лише через більш ніж за хвилину почувся голос Ліна.
— Яка нам справа до цього Дому?
— Інші теж вважають, ніби ми ні до чого, що зникнуть розумні істоти в усьому Домі? Навіть не в окремому світі і не в окремому Всесвіті, а в цілому Домі?
— Арель, якщо ви про Дім Нагі чи інакше покійного Господаря, то справді, яка нам справа до того, що творитиметься в цьому Домі? — Підтримав Ліна Джин.

— А я категорично не згоден, — образливо вигукнув Хруст, — це через нас виявився обезголовлений Дім. Ми виконали вендету Джина. Водночас прирекли Дім на знищення. Ще ніхто не знає, що його Господар спочив у бозі. А варто просочитися інформації, що Дім без управління, як насамперед почнуться сварки всередині Дому. І це не найгірше. Дуже погано те, що він піддасться численним атакам ззовні. І тим, хто нападатиме, байдуже, чи залишиться в ньому розумне життя, чи зникне. Нагі, що ви про це думаєте?

— Незважаючи на ненависть до покійного Господаря, я не хотіла б зайвих смертей. Але що можна зробити, щоб спробувати зберегти розумних істот від зазіхань, я не відаю.
— Нагі, а як до смерті Господаря віднесеться Страж? Що буде робитися у Верховній раді Дому, коли дізнаються про безвладдя?

— Шамане, припускаю, що Страж все ж таки засмутиться. Незважаючи на агресивність покійного та його підлості щодо сусідів, у своєму Домі він усіх тримав у покорі. Його боялися усі. Обожнювали багато, за те, що порядок у Домі підтримував, хоча він і ґрунтувався на страху. Водночас багато верховників не згодні з його діями, хоча відкрито ніхто не виступав. Інакше голови не зносити. Якби була можливість, щоб хтось з верховників очолив Дім, то це певною мірою врятувало б Дім від руйнування. Я говорю «якоюсь мірою», бо Бос особисто розорить Дім, якщо дізнається, що його ставленик загинув.

— А це вже чудово! — азартно вигукнула Люсі, хоча на неї подивилися, як на божевільну, — що ви на мене дивитесь?! Я цілком серйозно. Ми тут з глузду з'їжджаємо, намагаючись придумати, як упоратися з сильним ворогом. А він може сам потрапити в нашу пастку. Про нас ніхто поки що не знає. Але якщо ми заручимося підтримкою Стража та верховників, то набагато легше буде здійснити свій план.

— Нагі, а якщо тобі зустрітися зі Стражем? Як він до тебе поставиться? — поцікавився я, а змія деякий час роздумувала.
— Якщо я його викличу самостійно, він мені не повірить і натравить спецназ, щоб мене повернули на місце, де я мушу мешкати, приставлять охорону, а потім почнуть шукати Господаря. Але в такому випадку Бос дізнається про це миттєво.

— Почекай. А якщо ти з'явишся у супроводі нас? Ніби ми твої охоронці, які залишилися живими?
— Якщо під повним маскуванням сили та масками душ, то на якийсь час це Стража відверне. Хоча після того, як він виявить підставу, все ж таки покличе спецназ, щоб вас знищити. І мене разом з вами.

— Хто мені повідає таємницю? Точніше кілька. Невже Страж не бачив бійки Господаря? І друге, чи може він покликати з під ковпака допомогу? Та найголовніше. Якщо він дасть якусь обіцянку, то чи порушить він своє слово, чи неухильно дотримуватиметься обіцянки?
— Шамане, я можу відповісти на всі твої запитання, — подав голос Джин, — якщо Страж щось пообіцяв, то він зобов'язаний виконати свою обіцянку, інакше він загине. Але примусово домогтися, щоб він щось пообіцяв, майже неможливо.

Щодо нашої бійки з Господарем, то Страж міг її й не побачити. Адже вона відбувалася не в його вимірі. А за переміщеннями Господаря він не стежить. У той же час, якби ця бійка відбулась у його вимірі, то він би відчув. Підмога. Стражу до дупи будь-які пастки. Він просто деактивує себе з того простору, де знаходиться пастка і все. Хоча, якщо він весь збереться в цій точці простору і в часі, то можливо пастка його може утримати. Його потрібно якимось чином зацікавити, щоб він вислухав, якщо не Нагі, то бодай Шамана. А він зможе Стражу заморочити голову. Переконався на власному досвіді.

Усі невимушено засміялися.
— Якось Страж потрапив у наші сіті, — сказав Кам, — і він не міг вибратися з них.
— Каме, але в тому випадку Страж був не у своєму вимірі.
— Маю цікавий задум. Переміщаємось у 24вимірку (Нагі здивовано поглянула на мене). У вимір Нагі. На територію Дому покійного Господаря. Ми знаходимося біля Нагі у вигляді місцевих Духів, ніби її охорона. Проте один з нас перебуває у вигляді Енергіка. Нагі викликає Стража. Моментально Хруст створює кулю-пастку кремніків, а той, хто у вигляді Енергіка починає грати танцювальну мелодію. Під час танцю Страж прикладатиме всіх своїх зусиль, щоб перешкоджати цьому впливу.

— Шамане, почекай, — перебила мене Нагі, — чому ти вважаєш, що Страж піддасться якійсь мелодії?
Замість відповіді я перетворився на Енергіка та зіграв танцювальну мелодію з невеликою потужністю випромінювання. Змія миттєво завихляла. Ймовірно, у її цивілізації так танцюють.
— Шамане, припини, я не можу чинити опір цій емоції, — заголосила Нагі. Мелодія припинилася, а я знову повернувся до вигляду Духа.

— Така мелодія змусить Стража танцювати. На жаль, і тебе також. Звісно, можна було б тебе натренувати на імунітет проти будь-яких мелодій, які впливають на Духів, але на це піде багато часу. А мені поки що в облом витрачати час. Пізніше ми все ж таки це зробимо. Так ось. Коли Страж почне танцювати, необхідно, щоб він пообіцяв в обмін на припинення мелодії не кликати допомоги. А якщо покличе, спробувати потягнути його в низькорівневий вимір. Хоча я й маю сумнів, що нам вдасться його перетягнути. Адже біля нас буде лише частина Стража.

— Шамане, якщо вдасться змусити Стража виконувати дії, яких він не бажає, то він збереться в цій точці простору та часу увесь, — почав пояснювати Лін, — тоді його справді можна примусово перемістити. Проте що це дасть?
— Це крайній випадок. Я припускаю, що він, не відчувши від нас загрози, погодиться на моє прохання.

— Навіщо це потрібне?
— Тоді вступає в дію Нагі. Вона пояснює, що Господаря вже немає в живих і хтось з нас демонструє йому за допомогою голограми, як це трапилося.
— Шамане, — знову перебив Лін, — але тоді для нього командиром стане Нагі. Бо вона знищила Господаря.
— Ліне, ви впевнені?

— Звісно. Невже ви думаєте, що за багато тисячоліть управління Великим Домом я цього не дізнався?
— Це дуже до речі.
— Але я не хочу керувати Домом! — Істерично вигукнула Нагі. А Анжеліку пробрало на іржачку. Мабуть, вона згадала, як я відмовлявся від управління Домом після перемоги над Господарем.

— Ми вже це проходили, — крізь сміх сказала вона, — не хочеш, ніхто тебе не змушує керувати Домом. Але, якщо Страж почне тобі підкорятися, це те, що нам і треба. Нагі, якщо все вийде так, як сказав Шаман, то чи зможеш ти запропонувати Стражу замість себе призначити когось з верховників?

— Вона має таке право. Хоча там також багато проблем. У деяких Домах, якщо Матінка, а в нашому випадку повновладна Господиня Дому, передає управління комусь з верховників, він стає її чоловіком, хоче він цього чи ні. Якщо Нагі влаштовує такий результат, проблем жодних. В інших випадках можна провести турнір між охочими зайняти місце Господаря. У такому випадку утворювати пару необов'язково.

— Турнір! — коротко вигукнула Нагі.
— Не перебивай, — зупинив її чоус, — наше першорядне завдання заручитися повною підтримкою верховників.
— Щоб не виникло непередбачених моментів, необхідно, аби Нагі мала максимальний імунітет проти всіх мелодій. У тому числі й проти паралізуючої чи смертельної. Я готовий познущатися з Нагі (змія лише згідно кивнула), — почав повільно з роздумами Джин, — вона хоча і погоджується, але не знає, що, по-перше, це затягнеться надовго (проблеми в цьому не бачу, все відбувається після переміщення в минуле). По-друге, від впливу смертельної мелодії та повернення до життя сила починає зменшуватися. Повернення до колишнього рівня сили можливе лише за допомогою сексу. Де нам взяти напарника для Нагі?

— Джине, — стрепенулась змія, — нікого з моєї цивілізації не можна залучати. Адже після закінчення цієї процедури його доведеться знищити заради збереження секретності. Я це зробити не зможу і докорятиму собі за безневинне загублене життя, якщо це зробить хтось із вас. Джине, а ви змогли б побути протягом необхідного часу з придбання імунітету моїм сексуальним партнером?

В якийсь момент очі Джина радісно блиснули, але він відразу ж набув незворушного вигляду.
— Нагі, якщо я не викликатиму у вас огиди, то без проблем.
Змія погодилася.
— Янголи, ви погоджуєтесь з тим, що для Нагі потрібен імунітет? — запитав Джин.
Я зітхнув полегшено.

— Джине, забирайте її та повертайтеся швидше, — сказала королева. Минула лише мить, і вони обоє зникли. При цьому зник і власний кораблик Джина. Ще мить і вони з'явилися, ніби й не зникали. Я миттєво, перетворившись на Енергіка, відтворив паралізуючу мелодію максимальної потужності. Добре, що ми знаходилися в глибокому космосі далеко від зірок, а то зірка миттєво б розірвалася, хоча Нагі лише невдоволено скривилася. Побачивши, що вона встояла проти паралічу, запустив смертельну мелодію.
— Шамане, ти не віриш, що Джин наділив мене імунітетом по максимуму?
— Довіряй, але перевіряй.

Одну проблему вирішили. Щодо решти проблем, запеклі суперечки ще довго не вщухали. Хоча те, що ми нафантазували, виходило не лише за межі наших можливостей, а взагалі ставило всі наші дії у розділ фантастики. Фантастики навіть для наших величезних сил. Тому в нас залежно від ситуації було щонайменше сотня різних варіантів. Насамперед мотнулися слідом за Нагі до Стража.

— Страже, — тихенько покликала змія. Той виник нізвідки.
— Матінко, де твоя основна охорона? Чому в тебе лишилося лише кілька охоронців?
— Ти мені тут потрібен весь! — рознісся по космосу найпотужніший телепатичний крик змії, а Хруст, який перебував у вигляді Енергіка, почав гравітацією танцювальну мелодію.

Враховуючи, що він щодо Стража перебував позаду Нагі, то здавалося, що ці найпотужніші коливання гравітації походять від неї. Страж, який спочатку здавався нестійким зображенням, пустився в танець, та намагаючись впоратися з дією мелодії, став виразним. Миттєво на нього були накинуті павучі тенета та вогняні кайдани, і всі рвонулися у 12мірку. Хруст мелодії не припинив.

— Матінко, ти що робиш?! Припини негайно!
— Якщо пообіцяєш нікого не кликати, припиню.
— Обіцяю, обіцяю, — мелодія замовкла.
— Що це за свавілля? Ти хочеш, щоб Господар тебе знищив?
— Він не зможе це зробити. Страже, вибач, що завдаю тобі дискомфорту, але мені необхідно з тобою посекретничати. Ти мене вислухаєш?

— Ти мені не залишила вибору, вислухаю, — тієї ж миті зникли не лише кайдани, а й варканівські тенета.
— Страже, Господар мертвий. І знищила його я, — Страж забув, що він мить тому був узятий у полон, зайшовся в істеричному сміху. Нагі терпляче чекала. Раптом він завмер.

— Ти ж не можеш брехати, та й я обману я не відчуваю. У той же час поряд з тобою чужинці, я не відчуваю від них аури мого Дому. Проте їхня аура і від твоєї відрізняється. Хоча щось не сходиться. Я від них не відчуваю небезпеки. Гаразд. Розкажи, хіхіхі, як ти впоралася з Господарем.

Тієї ж миті виникла голограма бою, яку запустила королева. Страж прикипів до відео. Побачивши, як вибухнув Господар, а його частинки поглинулися кулею-пасткою, він завмер, як статуя. Коли прийшов до тями, покірно схилив голову перед Нагі.
— Господине, уважно слухаю вас.
— Страже, я не бажаю бути Господинею Дому (Страж здригнувся). Я хотіла б, щоб Дім очолив хтось із верховників.

— Тоді вам доведеться стати дружиною нового Господаря.
— Доведеться. Проте тільки в тому випадку, якщо я вкажу, на когось конкретно. У разі, якщо я не призначатиму, а надам їм самостійно обирати чи навіть завойовувати це право, то в такому випадку, я не маю ставати дружиною нового Господаря, якщо сама цього не побажаю.

— Господине, вибачте, але це не можна відкладати. Вибрати нового Господаря потрібно негайно. Я вам не вказую, лише раджу.
— Тепер ти не вказуєш, проте деякий час тому, ти був готовий віддати мене на поталу покійному.
— Господине, вибачте, ви нині для мене безпосередній командир.

— Залиш, вдавати з себе раба. Вирішити це дійсно необхідно якнайшвидше. Ми це вирішимо. Але є проблема гірша. Це напади ззовні та особливо від Боса. Адже покійний був його ставлеником. І не просто ставлеником. Він належав до тієї ж цивілізації задзеркальців, що й покійний Господар.

— Ви впевнені? — недовірливо поцікавився Страж. Я запустив знімок пам'яті на максимальній швидкості. Хоча Стража така швидкість не бентежила. Він дивився ніби з байдужістю, не висловлюючи жодних емоцій.
— Господине, ви абсолютно праві. Більш за все, що наш Дім буде знищено. Шкода, дуже шкода.
— Страже, якщо ти без зайвих запитань підтримаєш мене, я зі своїми друзями постараюся не лише відстояти розумне життя в Домі, а й знищити Боса, — Страж недовірливо поглянув на Нагі.

— Хоча мені не віриться, що можна врятувати розумне життя в Домі, але я готовий зробити все можливе і неможливе, щоб не допустити знищення. Наказуйте.
— Верховники всі можуть переміщатися до мікросвіту? — поцікавилася Арель, проте Страж не відповів їй, а подивився на змію, чекаючи її дозволу.
— Страже, запам'ятай усіх, хто тут зараз зі мною. Будь-кому з них ти відповідаєш на найнеймовірніше запитання, ніби це запитання тобі ставила я особисто. Цілком можливо, що під час бою, а таких боїв може бути багато, я підкорятимусь комусь із них. Підкорятимусь беззаперечно.
— Але, Господине…
— Ти мене почув?

— Звісно. За моїми відчуттями, ми зараз перебуваємо в мікросвіті. Верховники також можуть переміщатися сюди без шкоди для свого здоров'я.
— От і добре, — сказала Арель, — потрібно всіх до одного терміново зібрати та доставити сюди. Ви зможете самі це зробити?
— А чому не у своєму вимірі?
— Тому, що якщо серед них виявиться зрадник, то звідси він не зможе нічого повідомити.
— Згоден. У такому випадку для більшої таємності, потрібно переміститися і за часом.
Усі зааплодували.
— Страже, рухайтесь за нами і не відставайте.

За мить ми змістилися майже на тисячоліття в минуле 12мірки.
— Ми залишимося тут, — вимовила Нагі, — а ви з верховниками з’явитесь сюди.
Страж зник. Майже миттєво він з'явився з верховниками. І миттєво всі опинилися у кулі кремніків. Хтось з верховників запанікував.
— Ви мене злякалися? — глузливо промовила Нагі.
— Ні! — різко гаркнув на неї один із них, — Страже, а де Господар?
— Я його знищила, — емоції зневаги та недовіри забили всі інші.

— Нагі, — прошепотіла телепатично Лисиця, — серед них є шпигуни.
Змія їй нічого не відповіла.
— Страже, потрібно їх перевірити.
— Як скажете, Господине. Нікому не рухатись!
Верховники здивовано завмерли, а Нагі лише кивнула Анжеліці. Ніхто не звернув увагу, що нас на одного поменшало. Кам приліпився до Анжеліки, пірнувши в тривимірку. За кілька секунд вісім величезних сонних туш лежали перед Нагі.

— Отже, щоб ви не дивувались, поясню. Страж не помилився, назвавши мене Господинею. Я дійсно знищила Господаря. Пропоную не послухати, а подивитися мій бій з ним.
По закінченні всі верховники покірно схилилися перед Нагі.
— Шановна Господине, дозвольте запитання, — не підводячи голови, несміливо вимовив один із них, — навіщо відібрали й приспали вісьмох членів ради?

— Бо це шпигуни. Приступай, — кивнула вона Лисиці. Та створила голограму знімка, але відтворення йшло зі швидкістю майже вдесятеро нижчою, ніж вона робила знімок, і то верховники ледве встигали розібрати. Останню тисячу років вона ще сповільнила. Усі побачили, як він був завербований, як зливав інфу. Його завербував Господар сусіднього Дому. І хоча Доми відкрито не ворогували, але й не дружили.
— Смерть, — пролунав тисячоголосий висновок.

— Я особисто вирішу, що з ним робити, проте згодом. Дивимося наступний знімок. Двоє з восьми шпигували на користь навіть не чужих Домів, а чужих Великих Домів. Лін все поривався щось сказати, доки йшло відтворення. Тільки-но закінчилося, він телепатично поцікавився у Нагі:
— Чи можна тих, що шпигували на користь інших Великих Домів не страчати? Маю цікаву ідею.
Нагі лише кивнула.
— Шах Артор, чим ви незадоволені? — звернулася вона до одного з верховників.

Її запитання застало верховника зненацька. Усі відразу ж повернулися до нього.
— Господине, не беруся заперечувати ваше рішення, але вони всі безумовно заслужили лише смерть.
— Я з вами цілком згодна, — сказала Нагі і вмить спопелила всі вісім сонних туш. Разом з фізичними тілами згоріли й душі. Лін ображено подивився на неї, проте нічого не сказав.

— Сподіваюся, ви всі розумієте, що Бос за свого ставленика намагатиметься знищити в нашому Домі все розумне. Ви готові підтримати мене та моїх друзів заради порятунку Дому?
— Наказуйте, Господине. Заради захисту Дому, ми готові пожертвувати своїм життям!
— Мені дуже приємно, що ви так налаштовані. Але нам доведеться захищатися від дуже потужного супротивника. Я теж готова пожертвувати своїм життям заради цього Дому, хоча я в ньому й чужа. Саме тому я не можу виконувати роль Господині. Керувати Домом має хтось із вас.

Я нікого не призначаю. Ви під керівництвом Стража оберете самі гідного. Якщо таких виявиться декілька, тоді все вирішиться в поєдинку, але не смертельному. Для захисту Дому важливий кожен з вас, важливі ваші війська. Припускаю, що нам самим не встояти проти Боса, потрібно шукати союзників і мої друзі намагатимуться знайти союзників, які нас зможуть підтримати і не лише схваленням, а й потужною армією. Незважаючи на те, що мене сюди продали, я захищатиму Дім до останньої краплі крові, а Боса хочу знищити.

Навіть якщо сама загину, але його знищу. Страже, наказуйте, я свої повноваження, як Господиня, складаю на користь майбутнього Господаря. Поки ви обиратимете, я з друзями змотаюся у справах.
Ми урвали за Нагі у вимір Кама. Виявилося, що така непереборна куля-пастка кремніків у мікросвіті, як решето.

— Ліне, забирайте своїх шпигунів, — підсунула змія до чоуса дві сонні туші, — тільки їм тут довго не можна перебувати – загинуть.
— Але як? Я ж особисто бачив, як ви їх спалили.
— Ви бачили те, що я хотіла, щоб всі побачили. Чи ви забули, що моя основна спеціалізація – магія?
— Нагі, ви навіть мене провели, — захоплено промовила Арель.

— Гаразд. Це все дрібниця. Я попрохав їх залишити в живих, тому що вони обидва шпигували на користь кровних ворогів Боса. Якщо нам вдасться домовитися з цими Босами, то від них нам на допомогу можуть надійти величезні армії. Ось тільки, як зробити так, щоб вони погодилися нам допомагати? Шамане, я зможу легко потрапити до їхніх Домів. Я там неодноразово бував. Один з них, колись був моїм другом. Та й з другим я не ворогував. Але з нашим ворогом вони перебували, та й зараз перебувають у стані війни, яка не припиняється багато тисячоліть. Припускаю, що вони будуть дуже раді, якщо Бос виявиться знищеним.

Помістивши шпигунів на кораблик Кама, повернулися майже тієї ж миті, що й зникали. Ми з цікавістю спостерігали, як Страж мудро все розрулював. Із трьох претендентів залишився один. Поєдинки виявилися схожими на спортивні. А після цього Страж мотнувся з верховниками у свій вимір. З нами залишився лише новий Господар. За мить Страж повернувся сам.

А після цього розпочалося обговорення. Новий Господар виявився недурним та адекватним. А коли Джин та Лін йому представилися, зрозумів, що зібралася дійсно потужна команда. І хоча більше ніхто не представлявся, він вважав, що нарівні з Босом Ліном обговорювати можуть лише інші Боси, а йому слід беззастережно підкорятися. Хоча, як  не дивно, але зійшлися на тому, що керувати будь-яким оборонним боєм потрібно Арель. Перш, ніж ми рвонемо по допомогу до інших Босів, вона зажадала, щоб Хеопс виставив максимум військ разом з медпідрозділами.

До цього додала свої війська під керівництвом Ханга, а також Діда з повною командою Янголів плюс союзні Боси (Сом, Сенсей, Волох, Тритон, Грім) також з максимальною кількістю військ та медпідрозділами. Дивно, але ніхто навіть не подумав обуритися. Поки Страж приймав війська, що прибували, ми попрямували до одного з Босів.

— Страже, ми прийшли з миром.
— Чужинці, негайно покиньте мою територію.
— Страже, в принципі, це стандартна вимога до чужинців. Ти маєш рацію. Але ми маємо дуже слушну пропозицію для твого командира, для Боса Великого Дому. Крім того, ми хочемо повернути його розвідника, завербованого особисто ним.
— Ви вважаєте, що цього достатньо, щоб я потурбував Боса?

— Ти його вже потурбував. Труге, знімай невидимку. Тебе видали твої охоронці, — спокійно промовив Лін. Неподалік «проявився» місцевий Бос. З'явився, як чеширський кіт (тільки кіт зникав). Спочатку з'явився рот, викривлений у поблажливій усмішці. Потім голова, а потім повільно тулуб.

— Делегація дійсно представницька, якщо сам Бос, хоча і знищеного Великого Дому, не є головою переговорників.
— Забирайте свого розвідника, — я телекінезом підсунув до Боса сонного шпигуна.
— Підйом, годі спати, — але той не прокинувся. Бос безпорадно озирнувся на нас.
— Якщо ви його не каратимете за те, що він опинився в такому незавидному стані, я його розбуджу, — промовив я з іронією.

— Будьте такі люб'язні, — невдоволено буркнув Бос.
— Вставай. Нічого перед своїм Босом дрихнути!
У цей час Кам відновив порушений зв'язок і шпигун-верховник жваво підхопився. Побачивши Боса, він почав зацьковано озиратися.
— Спати! — наказав Бос і в ту ж мить шпигун зник. Навіть незрозуміло, встиг він заснути чи ні, — то що вас привело до мене?

— Командире, вони хочуть ..
— Згинь! — гаркнув на Стража Бос і той поспішив зникнути.
— Наскільки нам відомо, ви не надто люб’язні  відносно Боса Тугаріна (очі Труга спалахнули лютою ненавистю). Для декого з нас він, як скалка в дупі. Можете не дивуватись, побачивши серед нас представника його білкової цивілізації. Наголошую на «білковій», бо він задзеркалець.

— Ви впевнені? Адже ніхто не бачив його в цьому вигляді, крім моментів у бою, але там кожен може прийняти будь-який доступний вигляд.
— Я це точно знаю, — сказала Нагі з такою ненавистю, що сумніватися не доводилось.
— Згоден, це мій кревний ворог. Я робив мільйони спроб, щоб зловити його та знищити, але в нього чуйка така, що він встигав вислизнути з будь-якої пастки раніше, ніж пастка захлопнеться. Невже ви цим складом збираєтесь його зловити та знищити?
— Бос Труг, є у нас війська. Багато військ. А до вас ми з'явилися просити про додаткові війська. Крім того, ми припускаємо, що в його оточенні є ваші розвідники. Нам потрібна додаткова інформація про нього.
— Я не пошкодував би війська, заради того, щоб знищити цього негідника. Але в нього пристойна армія задзеркальців, проти яких мої бійці безсилі. А вже про те, щоб його самого підловити, вже говорити не доводиться. Тож я вам відмовлю.

— Невже ти думаєш, що ми не маємо задзеркальців? Я сам один з них, — заперечив Лін.
— Згоден. Але наявність таких самих бійців не дозволило тобі перемогти. І ти втратив свій Великий Дім. Точніше в ньому зникло розумне життя.
Чоус хотів відповісти, але я підняв протестуюче лапу.
— Бос Труг, на будь-яку силу знайдеться більша сила. Проте не в цьому річ. Звісно, ​​з нашого боку негідно ображати господаря території, на якій перебуваєш, як чужинець. Але я все ж таки дозволю собі. Невже за тисячоліття кровопролитних військ проти Боса Тугаріна, ви перетворилися з впевненого в собі потужного бійця, авторитетного командира, на безпорадного хлопчика, який від одного спогаду про Тугаріна готовий відразу здатися без бою? Я не бажаю вас ображати, але ваші слова та вчинок говорить за вас.

— Командире, чужинця треба негайно знищити за образу, — проявився місцевий Страж.
— Зникни звідси! — гаркнув на нього Бос, — прикро чути на свою адресу таке твердження. Чужинцю, ти все ж таки багато в чому правий. Я вже зневірився, хоча б в одному бою перемогти його. А він ніби знущався. Щоразу, практично знищивши мою армію, він відступав, ніби програв. І так у кожному бою. Якщо вам вдасться його підловити, я буду шалено радий. Я надаю у ваше розпорядження величезну армію навіть за мірками Великих Домів. Але сам участі не братиму. Є якась маленька надія, що вам це вдасться. Точніше я хочу так думати, хоча і не вірю в це. Хто командуватиме збірною армією?

— Я.
Бос уважно поглянув на королеву.
— А чому не ..., — поцікавився він уважно вдивляючись у чоуса, але той поспішив його перебити.
— У будь-якому бою я підкорятимуся їй беззастережно.

— Дивно, дуже дивно. Судячи з того, що я бачу, це Дух Духів. Королева з мікросвіту. Але якщо їй підпорядковується Бос нашого виміру, це означає лише одне. Я бачу те, що вона дозволяє бачити, а я не в змозі пробити маскування. Це, звісно, авантюра, особливо з керуванням боєм Духом Духів. Але щось у цьому є.
Несподівано перед нами виник Дух.

— Це мій командувач військ. Поступаєш разом зі своїми підлеглими в повне розпорядження цієї королеви.
— Командире, ви жартуєте?
— Більш, ніж серйозно. Будь-який її наказ виконуєш точно і без жодних заперечень.
— Слухаюсь, — приречено і невдоволено промовив командувач.

— Жодних обурень! Беззастережно! Це мій категоричний наказ!
— Так точно!
— Мій бойовий позивний Арель. Вам призначити позивний чи у вас вже є?
— Навіщо? Це зайве.

— Зайве!? — заревів від обурення Бос Труг, — через те, що доводилося називати різні титули та звання, перш ніж вимовити в бою щось термінове, завжди бувало занадто пізно. Арель, це ви придумали, чи хтось підказав?
— Ми вже давно застосовуємо у бойових умовах (хоча позивні часто сягають і повсякденності) систему позивних. Таким чином, звернення виходить не знеособленим і в той же час не принижує вищих.

— Оригінально та дуже просто. Я дивуюся, як раніше ніхто з мого оточення не здогадався. Арель, мої війська на чолі з командувачем у повному вашому розпорядженні. Після кожного бою на місце загиблих бійців я постачатиму нових. Для цього вам необов'язково звертатися особисто до мене. Командувач повідомляє, скільки йому знадобиться новачків. І без тяганини, надаю йому потрібну кількість.

Крім того, я бачу, що ви хочете зібрати армію, яка б могла протистояти не тільки Тугаріну, а будь-якому Босу. У такому випадку я б порадив вам звернутися за допомогою і до інших Босів, які з ним ворогують. А таких повірте чимало. І ще. Зрозумійте мене правильно. Я вам віддаю свою боєздатну та загартовану в боях армію. Захист моєї території зменшується. Я можу вас попросити у разі нападу допомогти мені? Якщо, звісно, ви в цей час не в бою. Але це необов'язково.

— Бос Труг, якщо у вас є безпосередній зв'язок з вашим командувачем, то ми обов'язково примчимося, аби він вчасно повідомив.
— Зв'язок є. А тепер послухайте, як Тугарін атакує, у якому просторі, яку тактику бою використовує, у якому разі він відступає.

Бос детально розповів, пояснив усе, що вдалося з'ясувати протягом тисячолітніх кровопролитних боїв. Як та які уточнюючі запитання ми йому ставили, він зрозумів, що зустрівся не з дилетантами. Коли його командувач вперше подав голос, то навіть голову в плечі втягнув, чекаючи на рознос від Боса. Але той спочатку очікував нашої реакції, а ми уважно вислухали. Спокійно, без принижень.

Загалом Труг залишився задоволеним. Щодо інших Босів, то все пройшло чудово. У двох Великих Домах нас послали далеко й надовго. Хоча більше десяти Босів погодилися допомогти, надавши у розпорядження Арель потужні армії. Після цього всі армії, як нові, так і старі, перемістили у минуле і Арель почала домагатися узгоджених дій. Враховуючи те, що кількість була величезною, та ще й у двох нових армій не було самозабезпечення, то проблем при відпрацюванні злагодженості виникало дуже багато.

Разом з нами були й медики. Не ті мільярди Духів Духів, що беруть участь у воскресінні загиблих, а командири медиків (головний лікар) та зв'язківці (ті, що переміщують бійців до дівчат на відновлення). Головне завдання медиків у цьому відпрацюванні, знати, кого насамперед рятувати. Вони мають побачити хоча б раз кожного зі старших командирів. Хоча ніхто з новачків про це не знав. Та їм було не до того. Арель ганяла всіх до сьомого поту.

— Арель, — почувся в голові королеви несміливий голос командувача армій Труга, — вибачте, на мого боса атака. У швидкісному просторі рухається армія двох Великих Домів.
— Бойова тривога! — зазвучав владний голос Арель, — терміново вилітаємо на бій!