До Дня Жінок (ласкава іронія)

Із Восьмим Березня !

Нікейви дві якось уранці з бодуна

Закликали усім враз нагадать права,

Бо за вікном стоїть Весна,

А жінки потребують лестощів катьма!

Одна з них - «Роза» із князівства Люксембург,

Вона вся розуму сповна, як Деміург.

А інша, зразу не скажу,

«Піпетка», «Цедра», «Цеткін» ?

Щось таке - не йму.

А, «Клара», «Клара» - кличуть всі її

Дівчатам вулиць горе від її «цноти»!

Поручик Ржевський якось нам писав,

Що Клара в ліжку - справжній Адмірал:

Лежить в кашкеті, в кардигані, як о та,

Що «За бортом» була сама.

Якби її з дурдому не взяли,

То не було б нам березневої лафи!

 * * *

Для нас дівчата - милі ви завжди.

Во славу вашу й сонечка Весни -

Вкрай хочеться завіршувати нам рядок

Відомої пісеньки на зразок:

Дівчатка - дивні є створіння

Що в "класиках" крізь скачуть аж до очманіння!

А ще - поплигати через скакалку на одній нозі,

Ти, хлопчик спробуй, повтори!

Робити манікюр і укладати зачіску пів дня

Та з подругами розмовляти телефоном про життя.

А під кінець приготувати на сім’ю обід,

Спитати чоловіка, чом ходив куди не слід?

Втомившись від щоденних праць

Всерівно, жіночко, не плач!

Та вгамувавши потяг і жагу свою,

Тихенько засинай у ліжечку с краю ...

Такі вони провісниці Весни -

Мікело Анжело творіння

Неземної красоти!

* * *

А хлопцям до снаги не це.

Аби не втратити своє лице -

Вони чутки пускають навкруги

Що замки у повітрі зводять

Ошаленої краси!

Після обіду чино, неспіша

Всі йдуть прийнять «півасик» літрів з два,

А потім розтрусивши живота -

Вже поспіхом додому без гроша!

Такі вони цінителі Весни,

Всі - геть, як березневі ті коти!

* * *

Та парами всі жінки й муженьки

Являють остів міцної сім'ї.

Тому що дружба дружбой - то таке,

А головне - любов й дружина над усе!

* * *

Вам, жінки любі,

                    присвятив я ці,

із дозволу сказажу, вірші,

           Що б не чувались ви на самоті:

І жити вам, радіти, і цвісти!

             ***

8 березня, Київщина