Ніпрощо

         Загули фанфари і задзеленчали мідні тарілки. Цумп-цумп-цумп — розлініяний плац здригнувся під чеканеним кроком чергового поповнення Рязанського десантно-штурмового полку. Попереду — БМП-4. Начальство прискіпливо вдивляється, як бранці тримають стрій, прямуючи в роззявлену пащу прожерливого удава війни — десантного літака Іл-76. Та от біда: ліві колеса БМП наїхали на вибілену роздільну лінію. "Полк, стій!" — лунає сувора команда. Командир, оцінюючи на око відхилення шеренги від прямої, підходить до переднього колеса і що бачить: величенький, наче гофрована зелена трубка, роздавлений шовкопряд. Бідолага мріяв, як от-от сплете гарненький кокон і відокремиться від страшного світу. Не вийшло. Загинув задарма. Але за нього помстяться...
Екіпаж БТР зішкрібає з бетону зелену "ліверку", кладе саперну лопатку на задок, наче на лафет. Полк розвертається і рушає під Сонату №2 сі-бемоль мінор Шопена до заміського смітника. Полковник запитально дивиться на свого "політрука". Той пояснює:
- Дуже важливий психологічний хід: якщо ми з такими почестями ховаємо комаху, то вони ж мають уявити, з якими урочистостями ми будемо ховати їх...

        Приблизно у цей же час, чи трохи пізніше, група призовників, головним чином 35-50 років, вишукувалась на подвір'ї Дарницького ТЦК, готуючись до посадки в поданий пазик. На лівому фланзі, збившись з дистанції, — двоє наймолодших, років по 27. Весь час нервово переглядаються і щось шепочуть. Посадку завершено, і автобус рушає у напрямку Броварів. Перед перехрестям Броварського шосе й Об’їзної дороги, де мав би пригальмувати, ця парочка віджимає задні двері. Перший, не роздумуючи, стрибає у вічність. Другого прапорщик встигає вхопити за ремінь і втягує назад до салону. Ще три години розборок ДТП, і залишки невдахи увозять.
Він пішов молодим сам, по своїй стежині. Знав, що в Україні? — навряд. Поспішав повернутись і продовжити копати бурштин. Копати і копати. Та українська земля, вона як мати рідна: ким би не був, що б не вчинив — все рівно пробачить і пригорне. На цей раз, правда, без почесного супроводу.

От тільки, якщо хотів так, то чому не захопив з собою двійку-трійку тих, що з рязанського ДШП: в чотирьох знайшлася б спільна тема — і про шовк, і про бурштин...

Червень, 2025 (за повідомленнями новин Київщини).