Нічна пригода

Два куми до дому з весілля ішли. 
Скоріше не йшли, а повзли як жуки.
П’янючі вони як піп на свята.
Кум кума, підпираючи, повільно ішли
«А добре весілля згуляли вони»
ледве промовив кум кумові.
«Еге ж не весілля, а казка якась.
Орися труснула карманом своїм.»
промовив кум кумові і впав як млинець.
«Тихіше там куме, давай вже скоріш,
а то на нас жінки поб’ють тарілки.»
«Не можу я куме, не можу, покинь.
Вже ноги не носять, голова вже гуде.»
«Куди ж я без тебе, давай вже хутчіш»
Сказав кум кумові і впав теж туди.
Лежать на дорозі, лежать не живі,
пилюку ковтають, плюються вбоки.
«Давай вже підводься, бо ж що це таке,
лежим  на дорозі немов бідняки»
Сказав кум кумові і підводить кумця.
«Давай на доріжку, на дні все ще є.
На дві чарки вистачить і далі підем.»
«Давай уже куме, бо треба пальне, 
горілка мотори назад заведе.»
Дістали дві чарки, з кишень піджака,
налили по трошку і влили в тіла.
«А що куме, гарно горілка пішла»
«Та добре, та дай хоч нюхну комірця.
Зібрались до купи і знов до кінця.
Ідуть вже до дому бистріше кота.
Два кума кульгають уже крізь лісок,
дерева колише собі вітерок,
а хмари взяли собі  небо в полон.
«Щось страшно мені куме, ой страшно, держи!»
«Не бійся так куме, держи ти мене!»
«Та знаєш, он куме, що північ уже, 
он нечисть у лісі ховається вже»
«Не бійся так куме, немає її. 
Та й може не північ, можливо ще ні»
«Ой куме, ти знаєш, ти знаєш що вже! 
Та й темно, що навіть небачу й тебе.»
Та ось і звернули з дороги на бік,
І в сосну обоє влетіли вони.
«Ой куме, кумусю ти де!?» - питає кум кума 
й на кума іде. 
«Не бачу я куме, не бачу тебе!» - і те ж 
назустріч на кума іде.
«Ой куме, ой куме! Тут чортяка гуде!
Давай куме швидше, бо вже забере!»
«Куме, прямо він, лупи ту скотину!»
Кум з розмаху чортяці в живіт,
другий кум по пиці чортяку махне.
«Отримай син бісів, скотино мала!»
«Отримай смердюче, враже нічний!»
Кум по ногах, по спині, по ногах,
другий  кум в шию, по пиці, у ніс.
«Давай його в річку, до річки бігом!»
«Давай куме швидше утопим його!»
Упали у річку і топлять його.
Тут місяць з полону звільнився у хмар,
і світлом на кумів у річку упав.
Побачив кум кума і враз відпустив.
Побиті, кров з носа і всі в синяках.
«Так це ж, що виходить, то ми ті чорти?»
Сказав кум комові по шию в воді.
«Давай на майбутнє, не пити більш так,
і нікому не казати, гаразд?»
«Гаразд куме, добре, я вже і забув»
І мокрі, побиті, та трохи стидливо,
але сміючись пішли до домів.