Частина 1.

В одному далекому-далекому заморському-загірському королівстві жив собі хлопець. Жив не тужив і все в нього було: великий красивий дім з доглянутим садом, кілька полів, добра породиста худоба, повага та любов сусідів, улюблена робота. Та щодня він прокидався з пекучим болем у грудях, і ніхто не міг його від того болю вилікувати. Ходив він до місцевих знахарок, був у всіх довколишніх церквах, їздив до відомих лікарів, — і всі розводили руками! “Здоровий!”, кажуть.
.
Геть хлопець схирів. Плечі опустилися, голова впала на груди, а погляд відсторонений, мов і не тут він зовсім. Бачачи його біду, сусіди почали хвилюватися й питали всіх, чим можна зарадити бідоласі. Та ніхто не знав відповіді.
.
Одного разу повз містечко, де жив хлопчина, проїзджав дідок з пересувною лавкою. Торгував дідок прикрасами: дешевою біжутерією, та такою гарною, що жодна жінка не могла встояти. Тож коли він завітав у місто, усі кинулися до його лавки, аби глянути на прикраси. Дивом і наш хлопець туди забрів — хтось з друзів потягнув його з собою.
.
На той час він геть змарнів, став схожим на примару. І особливо то було видно серед галасливого натовпу, що весело щебетав на різний манер. Дідок одразу помітив бідолаху і поманив його пальцем. Той знехотя підійшов.
.
- Що з тобов сталосі, синку? - мовив дід. - Ти наче геть хворуєш.
- Ніхто незнає, що сталося, діду, - відповів йому хлопець. - Наче все в мене гаразд: лікарі кажуть, що здоровий. Дім маю, господарка дай боже кожному, сусіди — чудові люди! Але вже рік як місця собі не знаходжу!
- А скіко тобі років, сину?
- Та тридцять, діду! Молодий зовсім.
- А жінка твоя шо на то каже?
- Нема в мене жінки, діду.
- О! - дідок сплеснув руками. - То от чому тобі так хижо!
- Ні, діду, що ви, - юнак поблажливо посміхнувся. - Жінка, навпаки, всі соки з хорошого чоловіка випиває. Чи я не бачив, як сильні чоловіки під жіночим каблуком марніли? Геть не через жінку мені болить...
- Дурний ти, коли таке кажеш, - дід смачно сплюнув. - Тіко погана жінка таке робить з чоловіком. І тіко поганий чоловік міг найти собі таку жінку. А файна жінка тіко краще робе чоловікові! Запам'ятай, тіко жінка тобі поможе вгамувати той біль. А тепер цур звідси, а то гляди, яка черга!
.
Юнак озирнувся. За ним гелготів натовп. Хтось заглядав, що коїться біля лавки, хтось нашорошив вуха й підслуховував, а хтось просто обурювався: “Ну, скільки можна, ну їй-богу! Хвилин двадцять як чекаємо!”
.
Він відійшов убік, подалі від лавки, і від дідка. Але ж дурне собі надумав! Жінка! Е ні, на таке він не поведеться! Не треба йому лишньої проблеми, йому б рішення цієї знайти.
.
І знічений роздумами та дідковими словами, почалапав бідолаха додому.