21 (2)

Те, що зв'язуватися з котиком, вести з ним розмови, а тим більше пити — не дуже хороша ідея, Нелла зрозуміла ще минулого разу. Закінчилося все порівняно непогано, якщо подумати, але супутні втрати були жахливими. Тому що цей гад, не надто напружуючись, зумів перемогти, принизити, а потім ще й врятував. Допоміг нічого не вимагаючи. І тепер, з одного боку, вона мала повне право йому помститися, хоча, демони зжерли б його зухвалі очі, не особливо хотілося. І що далі, то хотілося менше. З іншого боку, як не крути, а вона його боржниця. А свої борги Нелла звикла віддавати. Ось тільки не розуміла, як їх віддати в цій ситуації і що котику може знадобитися.

Через ці роздуми Нелла старанно уникала котика. Щосили. Одного разу навіть ховалася за фіранкою, відчуваючи себе ідіоткою.

Правда, це не означало, що вона буде тікати, якщо вони зіткнуться носа до носа. Швидше чемно привітається і спокійно піде.

Нелла була в цьому впевнена. А ще вона була впевнена, що все робить правильно і що від котика відразу потрібно було триматися якнайдалі. І навіть розуміла чому, зрозуміла, поміркувавши над проблемою, що виникла. Тітонька, яка хотіла видати племінницю заміж, мала рацію. На світі справді є чоловіки, які навіть статую зі сталі однією своєю присутністю можуть змусити згадати, що вона жінка. І ця статуя захоче дивного. Як у тій легенді про діву, що викувала найкращий у світі меч. Вона ці мечі все життя кувала, успадкувавши кузню та талант від батька. А потім прийшов він — воїн із сірими, як грозові хмари, очима. І діва викувала йому меч для битви з практично непереможним супротивником. А в якості плати зажадала одружитися з собою коханою. І далі що? А нічого. Мечі вона більше не кувала, сім'єю займалася, поки її чоловік засновував Дім Ластівки.

А Нелла стояти в чиїсь тіні не збиралася. І створювати собі зайві проблеми не хотіла. Тому від усміхненого котика треба було триматися подалі. Так буде правильно. Навіть якби вона була статуєю зі сталі, все одно було б правильно.

Загалом, Нелла котика уникала, іноді розмірковуючи про помсту і відчуваючи себе боржницею, що ховається. І була впевнена, що в цій ситуації потрібен час. Щоб звикнути. До чогось загадкового, у чому Нелла не розбиралася і розбиратися не хотіла.

Якийсь час усе йшло добре. До того моменту, як котик узяв і прийшов у той шинок, де вона збиралася поїсти і подумати.

Тікати від нього було б безглуздо і принизливо. Тому вона залишилася сидіти і розмовляти. Спершу. Потім чомусь почала сперечатися, хоча у виявах темряви розбиралася гірше, ніж він. І яким дивом зуміла вчасно згадати, що сперечатися з ним не треба, Нелла й сама не знала. І недопите сливове вино відсунула. А потім вирішила, що краще піти, послатися на якісь справи та піти. Часу минуло достатньо і на втечу це вже не буде схожим. Швидше за все.

І що зробив цей бридкий кіт?

А він вирішив провести її, щоб не заблукала в сутінках, а заразом ще раз пояснити, чим небезпечні винахідники незрозуміло яких ритуалів і чому про них слід попередити наївних гостей з пташиних Домів.

І він знову посміхався. Безтурботно та привабливо. А Неллі хотілося його стукнути. Бо вона підозрювала – він це все спеціально. Що їй може загрожувати? Вона ж не якась тиха та залежна від чоловіка городяночка, вона воїн! І маг! І... А він проводжає, ніби вона сама впоратися не може.

І в якийсь момент Неллі навіть захотілося, щоб на них напали. І щоб це вона рятувала цього придурковатого кота, а не навпаки. Заодно й борг би віддала.

А вуличка була тиха, мирна, навіть собаки за парканами не гавкали.

— Від кого ти збирався мене тут захищати? — запитала Нелла.

— А ти хочеш, щоб обов'язково захищав? Мужність свою демонстрував? — поцікавився котик.

— Ха! — відповіла Нелла.

— А давай я тобі мужність продемонструю, — басом запропонували звідкись праворуч і зухвало заіржали.

Лост різко розвернувся, причому, з явним здивуванням на обличчі.

— Що? — спитала Нелла, якій цей вираз не сподобався.

— Не відходь, — сказав котик.

— Що?

— Я їх не почув і не внюхав, а мав, — пояснив Лост, а любитель поіржати розсміявся ще голосніше й життєрадісніше.

Лост завмер у напруженій позі, потім чомусь повернувся зовсім не в той бік, де сміялися, розвів руки і різко опустив їх униз, наче тримав у руках жердини, які спробував на увігнати в землю.

Любитель посміятися одразу замовк, а котик широченно посміхнувся і гаркнув:

— Тримай щит!

Після чого рвонув у той бік, у який дивився, перетік у величезного кота і легко перемахнув досить високу огорожу. Там одразу хтось закричав. З того боку, де сміялися, просто крізь паркан пройшов здоровенний тип, по-звірячому посміхаючись і похитуючи незрозумілою штукою, схожою на здохлого восьминога, підвішеного на мотузку. А Нелла відчула чийсь погляд у спину і, підкоряючись більше інстинктам, ніж здоровому глузду, виставила щит за собою, проігнорувавши чоловіка з восьминогом.

Велетень ще двічі реготав, а потім узяв і розтанув, наче складався з туману. А в щит за спиною Нелли вдарило чимось з такою силою, що він з комариним дзвоном розлетівся, а дівчину штовхнуло вперед, ледве не об паркан. Нелла встигла відштовхнутися від паркану, чиркнувши по каменю кінчиками пальців, і різко хитнулася в інший бік, бо чудово розуміла — вдарити туди, куди її несе, здогадається взагалі будь-хто. А потім розвернулась і нахилилася, виставивши вперед ліву ногу. І навіть не відразу зрозуміла, що супротивник — щуплий тип, з ніг до голови закутаний у сіру, у зелених розводах тканину. Може взагалі жінка, хоча місцеві жінки, у своїй масі, войовничістю не відрізнялися і вважали за краще залишати битви чоловікам.

Щуплий тип видав неприємний звук, чи то здивувався, чи зубами заскрипів, і підняв руку в дуже знайомому жесті — саме з його допомогою чоловік Томії кидався супротивниками. Якийсь там кулак, здається. Нелла застигла, зачекала, поки рука замре на мить, а потім присіла і відкотилася вправо, відразу піднявшись на ноги і буквально шпурнувши себе на супротивника. Пригнувшись головою вперед.