розділ 11

Ритуал

За тим, як готували ритуал визначення крові, за допомогою котрого бастарди колись доводили свою приналежність до сім'ї, Лост спостерігав з веселою цікавістю. Томія — з підозрою у погляді та обіцянками зробити щось страшне, якщо в ньому хоч щось змінять. Її батько — із втомленою приреченістю. А сам Шелест — із відстороненою цікавістю. Готували ритуал довго, тільки викреслювали загадкові закорючки на підлозі в спеціальному залі стільки часу, що Шелест відверто занудьгував і вирішив зайнятися справою — продовжити читання чернетки, в якій на нього явно чекали дива і відкриття. Шелест у свої таланти вірив.

Томія і Лост продовжували пильнувати. Причому, чому це робила дружина, Шелест не дуже розумів, вона в таких ритуалах розбиралася так собі. От Лост чи Марук щось могли помітити, а вона навряд. Можливо їй просто подобалося безкарно погрожувати.

Марук час від часу несхвально дивився на дочку, але нічого не казав. На Шелеста він дивився все з тією ж приреченістю. І навіть хтось менш розумний міг зрозуміти, що він би віддав перевагу якомусь слабосильному придурку, якого можна прибити і щасливо про нього забути. А що робити з таким ось подарунком він навіть не уявляв. І розумів, що якщо у когось є серед друзів дракони, а серед добрих знайомих істоти, здатні відкрити портал куди завгодно — вбивство тут не найкращий вихід. А Лост ще й масла в чашу долив, щоб запалало сильніше, задумливо так розповів про пристрасть магів майже рідного світу до захисту учнів. І про якихось загадкових кікх-хей, які з'явилися в тому світі тому що знадобилося закрити дірку в просторі, і їх перетягли з цілим островом.

Загалом, подумати було про що. А одразу ж, не роздумуючи і не намагаючись розібратися, намагаються вирішувати проблеми їх знищивши, тільки такі хлопці, як Бернт.

Шелест захопився чернеткою і, коли підготовку до ритуалу закінчили і його покликали взяти участь, відповів розсіяним поглядом і проханням почекати ще кілька хвилин. Він якраз знайшов місце із загадковими висновками, які взялися незрозуміло звідки.

І що зробили сильні маги одразу двох Великих Домів? Стали терпляче чекати просто через те, що не розуміли, як до цього юного мага слід ставитися.

Шелест дочитав, пошукав на попередніх сторінках передумови до висновків, нарешті помітив, що кількох не вистачає і почав перебирати чернетку, шукаючи втрату. Що дивно, не знайшов. Тому витяг із сумки їжака і запитав, чи не зжер він їх. Їжак обурено пирхнув. Сумка в нього була окрема і до тієї, в якій лежала чернетка, стосунку не мала.

— Може, твій керівник загубив? — задумливо спитала Томія. — У нього там зараз такий бардак. Він боржників змусив писати доповіді щодо впливу зародження теормагу на амулетників. І всі, як завжди, принесли написане мало не в останній день, сподіваючись, що в нього не вистачить часу на уважне читання і якихось недоробок він не помітить.

— Навряд. Він ці опуси тримає окремо. Може я їх загубив у бджоловів чи під тим деревом? Або вдома, чернетка на столі валялася в розібраному стані, мог й упустити щось, я збирався поспішно.

— Якщо вдома, знайдуться, — вирішила Томія. — І бджолови віддадуть. А ось дерево…

— Гаразд, все одно якась нісенітниця виходить. Була б не нісенітниця, я б пам'ятав.

Великі маги терпляче вислухали цей діалог. Терпляче і мовчазно. А потім знову нагадали, що у них тут ритуал.

Шелест подивився на них як на втілення набридливого зубного болю, але пішов у центр надмірно химерного і складного малюнка. Зупинився, глянув спочатку на зосереджених магів, а потім навіщось собі під ноги. І треба було, щоб його погляд наткнувся саме на цю хвилясту лінію, що з'єднувала два промені. Шелест насупився і почав повільно обертатися навколо своєї осі, стежачи за тим, як подібні лінії з'єднують промені. А вище та нижче є прямі лінії.

— Лост, воно обов'язково потрібне? — запитав у котика, завершивши оборот.

— Традиції, — сказав Лост і тяжко зітхнув.

— Воно ж збільшує витрату енергії щонайменше втричі, а час — ще більше. Це динамічний внутрішній щит, правильно? При жорсткому зовнішньому та ще одному жорсткому внутрішньому, до якого я рукою дотягнутися зможу за бажання. У мене списами кидатимуть?

— Колись могли і кинути, — філософськи сказав Лост. — Є казочка про єдиного законнонародженого спадкоємця, який бастардів знищував, не чекаючи на визнання. Начебто щити через нього ускладнювали і тепер вони навіть від падіння стелі врятують.

Всі подивилися на стелю, точніше, повну її відсутність — ритуал проводили у внутрішньому дворі.

— Іноді з небес падає каміння, — так же філософськи сказав Лост.

— Ага, а ще б'ють блискавки, — не став сперечатися Шелест, який особисто допомагав керівнику шукати камінь, що впав з неба. — Від блискавок захист тут є?

Томія подивилася на магів, що не знали що тепер робити. Її батько чомусь усміхався. А Лост хмикнув і заявив, що вбивати бастардів блискавками в давнину ніхто так і не здогадався. Їх було простіше прирізати за найближчим кутом.

На найближчий кут теж усі подивилися.

— Я дуже старий, — рішуче припинив балаган старійшина Яструбів. — І мені не хочеться витрачати час на дивні розмови та переробку ритуалів. Тож починайте.

— Гаразд, — згодився Шелест. — Тільки я чернетка візьму, а то, судячи з вигляду цієї каракатиці, це надовго. А я теж не хочу марнувати час.

За тим, як він ішов до залишеного на кам'яній лавці чернетки і повертався назад, більшість присутніх дивилися майже зі священним жахом. А Шелест спокійно сів у центрі ритуального малюнка, поклав на коліна стос листків і махнув рукою, мовляв, починайте.

— Знаєш, дочко, — тихо сказав Марук, коли заспівали маги, що насичують ритуальний малюнок силою, — ти добре помстилася. Усім нам. Навіть тим, хто тебе не кривдив.

— О? — здивувалася Томія.

— Побачити сильного мага, який не бажає стати частиною Дому, вже велика рідкість. А побачити сильного мага, який навіть не розуміє, що це честь, і який має якісь незрозумілі нам цінності… це занадто великий сюрприз. Напевно, побачити справжнього дракона буде не так дивно.