Казанова у Львові

Крах холодного розрахунку

 Та слова графа не принесли полегшення. Навпаки — задушливе хвилювання, пережите приниження, сльози й надто туго затягнутий вечірній корсет раптом зійшлися в одну нестерпну хвилю. Повітря в галереї стало густим і важким, вогні свічок у високих канделябрах попливли, перетворюючись на розмиті золоті плями, а в скронях  важко застукотіла кров.

Констанція судомно вхопилася за лацкани його оксамитового камзола, намагаючись зробити вдих, але груди немов стиснуло залізними лещатами.

— Пане графе… я… — ледь чутно видихнула вона, і в ту ж мить її коліна підігнулися, а голова безсило схилилася набік.

Граф ледве встиг підхопити її під спину та плечі, перш ніж вона впала на холодну мармурову підлогу. Відчувши в руках несподівану, лякаючу вагу її обм’яклого тіла, граф застиг на мить від гострого, крижаного переляку. Вона була бліда, мов крейда, темні вії нерухомо лежали на мокрих від сліз щоках, а губи ледь розтулилися.

Уся його колишня холодність і підозріливість зникли без сліду, поступившись місцем пекучому почуттю провини. «Що ж я наробив…» — блискавкою промайнуло в його голові. Він переконав себе, що сам довів її до цього стану своїми жорстокими безжальними звинуваченнями.

Проте шляхетське виховання й тверезий розум миттєво повернули йому здатність діяти. Обережно, намагаючись не завдати їй шкоди й суворо дотримуючись усіх меж пристойності, граф підніс її на кілька кроків і дбайливо опустив на оксамитову банкетку біля вікна. Він не посмів торкнутися ані її сукні, ані шнурівки корсета — навіть у такій миті правила честі залишалися непорушними.

— Пані Юліано! Сюди, негайно! — різко й владно гукнув Владислав, обертаючись до входу в галерею. — Пані Констанції стало зле!

Юліана, яка й без того вже стояла на варті мов на голках, кинулася до них, підхопивши пишні спідниці. Побачивши непритомну кузину, вона зойкнула й одразу впала на коліна біля банкетки, спритно беручи її холодні долоні у свої.

— Боже милостивий! Констанціє, люба, що з тобою?! — занепокоєно зашепотіла Юліана, кинувши швидкий, сповнений докору погляд на графа. — Це все клята задуха в залах і ці шнурівки! Пане графе, покличте когось зі служниць і скажіть принести води та нюхальної солі! І, благаю, відійдіть трохи вбік — мені потрібно послабити їй корсет, поки не збіглися цікаві очі!

Рудницький мовчки кивнув. Він ступив до арки, зупинив першого-ліпшого лакея, що проходив коридором, і віддав короткий  крижаний наказ негайно принести кришталевий караф із холодною водою, оцет і нюхальну сіль, а також покликати камеристку.

Виконавши це, граф відступив на кілька кроків до колони, повертаючись у напівтемряву, аби не порушувати жіночої пристойності, поки Юліана поралася біля подруги. Він стояв нерухомо, склавши руки за спиною, і не зводив напруженого, сповненого тривоги погляду з блідого обличчя Констанції.

Уся його ретельно вибудувана гра, усі холодні розрахунки й впевненість у власній правоті щойно зазнали нищівної поразки. Тепер він знав одне: завтра, щойно вона оговтається, йому доведеться приїхати до її дому — і цього разу втекти від відвертої розмови вже не вдасться.
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше