Кілька секунд Констанція лише хапала ротом повітря, відчуваючи, як слова, що зазвичай легко злітали з її вуст, раптом переплуталися у безпорадний клубок. Гордість вимагала миттєво дати відсіч, та шок скував горло крижаним обручем.
Вона судомно ковтнула, змушуючи себе підвести погляд на нареченого, і її голос, зазвичай дзвінкий та впевнений, спершу зазвучав тихо, трохи збиваючись, немов вона наштовхнулася на невидиму перешкоду:
— Я… я не розумію, про що ви говорите, пане графе… Чому ви раптом звинувачуєте мене в подібному?
Констанція зробила короткий глибокий вдих, намагаючись вгамувати шалене калатання серця і повернути собі звичну поставу. Шляхетська витримка, вбита в неї з дитинства, нарешті почала брати гору над розгубленістю. Пальці міцніше стиснули складене віяло, а в голосі з’явилися нотки ображеної гідності.
— Світський раут для того й існує, щоб підтримувати бесіду з усіма шанованими гостями, — промовила вона вже рівніше, хоча легкий рум’янець хвилювання все ще видавав її збентеження. — Пан Казанова — гість Львова, людина, про яку говорить уся Європа, і звичайна люб’язність зобов’язує мене бути привітною. Невже проста ввічливість, яку я виявляю до заїжджого іноземця, дає вам право дивитися на мене з такою підозрою, мов на безчесну інтриганку?
Вона пильно вдивилася в його обличчя, намагаючись вгадати, наскільки багато він насправді бачив і чи не намагається просто прикрити цим звинуваченням власні таємниці.
— Чи, можливо, пане графе, вам просто зручно шукати вину в мені, аби не відповідати на мої запитання про вашу власну холодність?
Ця фраза стала останньою краплею. Стримана бездоганна витримка графа, яку він так старанно утримував увесь вечір, раптом дала тріщину. Його світлі очі потемніли від стримуваної люті, вилиці напружилися, і він ступив крок уперед — так близько, що Констанція мимоволі відсахнулася, вражена тією прихованою силою та гнівом, що раптом прорвалися крізь його крижану броню.
— Яка холодність, пані Констанціє?! — просичав він тихим, але сповненим пекучої гіркоти й зневаги голосом, ледь стримуючись, щоб його не почула Юліана біля входу. — Ви справді маєте мене за сліпого й наївного дурня, якому можна замилити очі світськими балачками про «просту люб’язність»?
Він гірко, без тіні веселощів засміявся, і цей звук різонув по нервах гірше за ляпас.
— Ви гадаєте, я не знаю про ваші витівки? Про всі ці таємні інтриги, які ви плетете навколо венеційця на очах у всього Львова? Чи, може, вам просто прикро, що досі не випало нагоди залишитися з ним наодинці без зайвих свідків? Не тримайте мене за простака, панно! Я чудово бачу, що насправді вас цікавить у цьому шлюбі. Вам потрібен не я — вам потрібні мої маєтки, моє ім’я та мої гроші, щоб і надалі вести безтурботне життя й розважатися з заїжджими авантюристами за моєю спиною!
Кожне слово падало, мов розпечений свинець. Констанція стояла, немов громом вражена. Такої жорстокої принизливої відвертості, такого відкритого презирства вона не чула ще ніколи в житті. Уся її гордість, уся світська броня в одну мить розлетілися вщент.
Сльози — гарячі, гіркі й непрохані, самі ринули з її очей, обпікаючи зблідлі щоки. Вона спробувала відвернутися, прикрити обличчя рукою, але плечі її зрадливо затремтіли, а груди почало стрясати від беззвучних болісних ридань.
Та крізь сльози й задушливий спазм у горлі раптом прорвався відчайдушний, майже несамовитий протест. Витерши тильною стороною долоні мокру щоку, Констанція підвела на нього сповнені сліз і болю очі й заговорила — тихо, переривчасто, хапаючи ротом повітря:
— Навіщо… навіщо тоді ви все це затіяли, пане графе?! Навіщо ви просили моєї руки?! Якщо ви мене не кохаєте, зневажаєте й бачите в мені лише корисливу інтриганку — то навіщо ви одружуєтеся зі мною?!
Вона з розпачем притиснула тремтячі руки до грудей.
— Я не можу цього збагнути! Я ж не змушувала вас силоміць, я не могла вас приневолити! Ви могли обрати будь-яку іншу панянку у всій Речі Посполитій — покірну, тиху, бездоганну. Це ж була виключно ваша воля, ваша ініціатива! То скажіть мені правду хоча б зараз: навіщо вам цей шлюб?!
#811 в Жіночий роман
#2985 в Любовні романи
#87 в Історичний любовний роман
Відредаговано: 20.11.2026