— Залиште мене, пане Казанова, — крижаним, бездоганно ввічливим тоном промовила Констанція, ледь підвівши на нього втомлені очі. — Сьогодні я не маю ані сил, ані найменшого бажання підтримувати світську бесіду. Будьте ласкаві, поверніться до товариства.
Та Казанова не збирався так легко відступати. Замість того щоб відійти, він лише зробив ще один плавний крок ближче, схиливши голову набік із тією особливою вкрадливою настирливістю, в якій бездоганна світська ввічливість межувала із зухвалістю. У його темних очах спалахнув щирий подив і зачеплене чоловіче самолюбство.
— У чому річ, пані Констанціє? — тихо, але наполегливо заговорив він, не відводячи від неї пильного погляду. — Ви самі приковували до себе мою увагу, дарували мені погляди, сповнені вогню й обіцянок, а тепер раптом зводите переді мною крижану стіну? Дозвольте хоча б дізнатися, чим я заслужив таку раптову немилість? Чому ви ховаєтеся тут, у цій напівтемній галереї, і женете мене геть, мов набридливого прохача?
Кожне його слово било в саму ціль, роздираючи ще свіжі рани її гордості. У Констанції все всередині закипіло від безсилого роздратування. Вона ледь стримувала себе, щоб не зірватися на крик, адже за кілька кроків біля входу стояла Юліана, а повз арку будь-якої миті могли пройти гості. Стиснувши пальці на віялі так, що побіліли кісточки, вона випростала спину й відповіла з напруженою вимученою стриманістю:
— Досить, пане Казанова. Я не розумію, чого ви від мене хочете, і запевняю вас — я нічим вас не провокувала. Можливо, ви надто багато собі нафантазували. Я заручена жінка, і мої думки належать лише моєму майбутньому чоловікові. Будь ласка, залиште мене в спокої. Мені конче потрібно поговорити з нареченим, і я чекаю тут саме на нього, а не на вас.
Казанова завмер на мить, оцінюючи її напружене обличчя та тремтіння в голосі. Його проникливий розум миттєво підказав: зараз будь-який тиск лише викличе відторгнення, а змушувати даму робити сцену в галереї не входило в його правила. На його губах з’явилася стримана, трохи загадкова усмішка.
— Що ж, воля дами для мене закон, — м’яко мовив він, роблячи бездоганний, глибокий уклін. — Прошу вибачити за мою нетактовність. Щиро бажаю, щоб ваша розмова з графом принесла вам саме ті відповіді, яких ви шукаєте.
Він розвернувся й неквапливим, впевненим кроком залишив галерею, кивнувши на прощання стривоженій Юліані.
Коли кроки італійця затихли, Констанція безсило опустилася на оксамитову банкетку біля вікна, на мить прикривши обличчя руками. Її охопило відчуття повної гнітючої безвиході — справжній життєвий цугцванг, де кожен наступний крок неминуче вів до поразки.
Вона не могла просто вийти в бальну залу й зробити вигляд, ніби нічого не сталося — надто багато очей бачили її розгубленість, та й весілля було вже вирішеною справою, від якої не втечеш за ширму усмішок. Не могла вона й знову піти шукати Владислава, щоб принизливо вмовляти його про бесіду — це перейшло б усі межі її шляхетської гідності. Поїхати зараз додому означало б безславно капітулювати, визнавши перед усім Львовом, що наречений просто знехтував нею на очах у товариства.
Констанція сиділа нерухомо, охоплена глухим шоком, рахуючи нескінченні хвилини, що спливали одна за одною. Минуло ще п’ятнадцять, а може, й двадцять хвилин болісного нестерпного очікування. Вона вже майже втратила надію й почувалася цілком розбитою, коли в кінці галереї нарешті пролунали важкі розмірені кроки.
Констанція рвучко підвела голову. Повз Юліану, ледь кивнувши їй на знак привітання, спокійним і неквапливим кроком наближався граф Рудницький. На його обличчі не було ані тіні провини, ані поспіху — лише та сама крижана, бездоганно вивірена світська маска, від якої в Констанції перехопило подих.
Він підійшов неквапливо, без жодної тіні поспіху чи каяття. По всій його постаті, по тому, як важко й знехотя він зупинився за два кроки від неї, склавши руки за спиною, було очевидно: ця розмова йому обтяжлива, і прийшов він сюди лише з примусу, щоб уникнути зайвих пересудів.
Констанція підвелася з банкетки. Усередині все кипіло від образи та приниження, та шляхетське виховання не дозволяло зірватися на вуличний крик. На її губах з’явилася гірка колюча посмішка, а в голосі забриніла ледь стримувана, гостра, мов лезо, роздратованість:
— Дякую, пане графе, що все ж таки наважилися вшанувати мене своєю присутністю. Я вже почала думати, що моя скромна особа не варта навіть хвилини вашого дорогоцінного часу.
Владислав лише ледь схилив голову у формальному, нічого не значущому поклоні, залишаючи її шпильку без відповіді. Це мовчання остаточно вивело Констанцію з рівноваги. Вона ступила крок ближче, знизивши голос до напруженого шепоту, щоб Юліана біля входу не могла розібрати слів, і втупилася в нього немиготливим поглядом:
— Поясніть мені, благаю, що відбувається? Навіщо все це? Ви самі просили моєї руки, ви самі наполягали на цьому шлюбі, а тепер поводитеся так, немов вас силоміць тягнуть до вівтаря! Звідки ця крижана холодність? Навіщо ви взагалі одружуєтеся зі мною, якщо не відчуваєте ані краплі тепла, ані найменшої прихильності, а дивитеся на мене так, ніби я викликаю у вас лише втому?
Вона перевела подих, відчуваючи, як слова самі прориваються назовні.
— А ваші гучні вчинки? — продовжила вона ще палкіше, але не переходячи межі світської пристойності. — Навіщо були всі ці розкішні, показові жести на весь Львів? Навіщо ви дарували мені того породистого скакуна, виставляючи нашу заручини напоказ усьому місту, якщо насправді я для вас — порожнє місце? До чого цей театр перед світом, пане графе, коли наодинці ви навіть не вважаєте за потрібне відповісти на моє прохання про розмову вчасно?!
Констанція замовкла, важко дихаючи, з розпашілими від хвилювання щоками. Вона чекала вибуху, виправдань, гніву — чого завгодно, аби тільки пробити цю кам’яну броню.
Проте граф Владислав Рудницький не здригнувся жодним м’язом обличчя. Весь цей час він стояв абсолютно нерухомо, дивлячись кудись повз її плече в темряву зимового парку за вікном, і мовчки, з непроникним, майже похмурим спокоєм вислуховував кожне її звинувачення.
#811 в Жіночий роман
#2985 в Любовні романи
#87 в Історичний любовний роман
Відредаговано: 20.11.2026