Глава 46. Післямова від Христини і… котиків!

Минуло три роки з того дня, як я вперше з'явилась на порозі кав’ярні зі своїми трьома котиками. За цей час брати-двійнята Малюк та Масяня стали ще більшими, поважнішими і гарнішими. Мася – справжній блакитний британець, хоч на обкладинку журналу, лагідний та муркотливий. Малюк – неймовірно милий та добре знає собі ціну і не кожному довіряє погладити шовковисте черевце. Мишка залишилась такою ж маленькою кішечкою із характером тигриці. Усі вони – справжні улюбленці відвідувачів кав’ярні «Три коти», просто зірки!

Я таки увійшла у сім’ю Греченків. Незабаром після знайомства батьки Ігоря довідались, що я з простої бідної сім’ї, матір Ігоря це зовсім не спантеличило, а батько дещо обурився, та запізно. Після того, як на дні народження Ігор перед усіма оголосив мене нареченою, заважати синові одружитися було б зовсім недобре, тож він змирився.

Старий Греченко визнав, що син досяг значних успіхів, отримавши нерентабельну кав’ярню на краю міста, і узяв його до сімейного бізнесу. Навіть подарував на весілля невеликий дім недалечко від власного маєтку та нову автівку, коли дізнався нашу історію.

Весілля ми справляли двічі. Одне – для крупних бізнесменів міста та важливих для старого Греченка людей. Друге – у власній кав’ярні для друзів. Була запрошена усі наша команда, і Микита, і Влас, і Дамір з братанами, і ще декілька чоловік, які допомагали рятувати Сашка. Зрозуміло, що саме весілля номер два запам’яталося на все життя доброзичливою атмосферою, розкутістю та щирими почуттями.

Опісля Ігор повністю переключився на батьківський бізнес, а кав’ярню переписав на мене. Я стала власницею «Трьох котів», і це виявилось зовсім непросто, хоч любий чоловік і допомагав порадами, і наглядав при можливості. Мені довелось серйозно розширити штат працівників, щоб кав’ярня відкривалась раніше, зачинялась пізніше і працювала без вихідних. Довелось змінити завідуючу. Белла, звісно, на цій посаді була ідеальна, та її переманив Дамір до себе у шашличну, яку відкрив поруч. Шашлична та кав’ярня, як він і казав, чудово доповнювали одна одну, відвідувачів все більшало. Белла при будь-якій можливості заскакувала до нас у гості. Усі ми неодноразово заходили до Даміра поласувати справжнім кавказьким шашличком. А нашим трьом котикам щодня перепадають обрізки свіжого м’яса. Вже боюся, що вони незабаром зовсім розледачіють та потовщають.

Белла продовжує зустрічатися з Даміром, вона навіть переїхала до палкого молодика, тільки офіціально скріпити стосунки поки не поспішають.

На вакантне місце завідуючого я запросила Гліба, він добрий малий і вже непогано розбирається не тільки на кухні, а й «у кухні бізнесу».

Альбіну я не звільнила, хоч і знаю тепер, що саме вона доносила Аделаїді про все, що відбувалося у кав’ярні. Дівчині довелось багато чого пережити, і кому, як не мені, зрозуміти її.

Перший рік після одруження довелось присвятити бізнесу. Навчання в універі я продовжила на заочному факультеті, бо усе разом не потягла б. Тільки через рік зважилась відкрити другу кав’ярню. Назвали традиційно «Три коти», а для ідентифікації додавали «на Березанівській». Завідуючим став Єгор. Якраз підросли нові кошенята Мишки, вона привела трійко: двох традиційно блакитних, а третього – чорненького! Ці малюки були вже не від породистого висловухого батька, а від звичайного кота, та хіба це важливо? В котиках найголовніше те, що, коли дивишся на них – відтає серце. А коли торкаєшся – любов захльостує й переливається через край. Коли слухаєш їхню пісеньку – то повний релакс та спокій. Як лобаста голова треться об тебе – розумієш, що таке ніжність. А коли пухнастик засинає на тобі теплим клубочком – дізнаєшся, що означає довіра. Гратися з пустотливими створіннями – розрада. А пестити – звичайнісіньке щастя, як воно є.

Другий рік ми присвятили своїм мріям. Хоч перший секс був у мене у старій квартирі на вилинялих простирадлах, та ми компенсували той недолік бурними ласками і в шикарних готелях, і на березі океану на безлюдному острові, і в корзині великої повітряної кулі, і на яхті, і навіть на даху хмарочоса.

Звісно, бізнес, робота залишалися на першому місці, та завдяки тямущим завідуючим з’явилась можливість відлучатися щомісяця на тиждень, щоб присвятити час подорожам і… собі, любимим.

На початку третього року змогли відкрити третю кав’ярню. Кішка Мишка, мов на замовлення, привела знов трьох кошенят. Завідуючою стала Альбіна, за останній час вона показала себе з найкращих сторін і постійно вдосконалювалась.

З подальшим розширенням доведеться почекати, бо зараз усі наші думки зосереджені на очікуванні донечки. «Моє кошенятко» - так і називає її майбутній татусь, прикладаючи вухо до живота. І сміється радо, коли вона штовхає його зсередини маленькою ніжкою. Судячи з усього – дівчинка буде бідова. Я й сама з нетерпінням чекаю, коли зможу її побачити та пригорнути до себе.

Брат Саша добре закінчив школу і вступив до Міжрегіональної Академії Управління Персоналом. На диво, мій суворий свекор прикипів душею до привітного хлопця, в усьому його підтримує і, як я зрозуміла, готує до серйозної роботи у власному бізнесі.

Про Аделаїду ми за ці три роки нічого не чули, та те й добре. Коли неприємні люди йдуть із твого життя – значить, ти пройшов якийсь важливий урок і рухаєшся далі. Нікому ще не вдалось прожити життя без проблем. Головне – не впадати у відчай, а вирішувати їх, вирішувати – і дивитись у майбутнє.

Я не прохаю у долі, щоб у нашому з Ігорем майбутньому все йшло солодко та гладко. Головне – живі-здорові, а з останнім ми справимось. Прохаю лише, щоб завжди ми могли озирнутись у минуле і сказати, згадуючи складнощі та проблеми: то був найкращий варіант з можливих. Подякувати долі за те, що стали ще більш згуртованими, люблячими, терплячими і… щасливими.