Ранкова ситуація

          Коли Фелікс вийшов із кімнати Марі, вона повернулася до вікна і думки продовжили її дратувати.

          " Ось тобі, Марі, й подарунок. Хотіла? Чим ти тепер не вдоволена? Стільки хлопців нормальних хотіло бути поруч з тобою, не заради тіла, а через те, що дійсно люблять тебе. А ти що? В чорний список позаносила їх? Навіть того Серго... Чим він тобі не сподобався? Чому ти, як квітка, яка замість бджіл вибирає мушкару?"

          Дівчина не замітила, як заснула. Проснулася коли сонце тільки вставало. Карія заглянула до кімнати і сказала:

          - Ти вже прокинулася? Скоро наша Попелюшка проснеться і приготує смачний сніданок.

          - Ти про Фелікса? 

          - Звісно... Він же один стає в таку пору, як ти. - З усмішкою сказала подруга.

          - Ходімо тоді.

          Марі швиденько привела себе в порядок, зробила макіяж та захопила переднє волосся заколочкою. Через хвилин двадцять вона була зібрана та пішла з Карією на кухню. Підійшла до полиці та дістала кружку. Поруч готував сніданок Фелікс. Але сталася ситуація не така, яку уявила собі дівчина.

          Хлопець стояв біля плити та потягнувся до полиці, щоб взяти миски, але поруч стояли кружки. І руки Марі та Фелікс доторкнулися. Дівчина враз вкрилася червонцем, а Карія сиділа і спостерігала трішки посміхаючись. 

          Через хвилин п'ять сталася ще одна ситуація. Але це змусило дівчину втратити дар мови. А її подругу на нереальний викид емоцій. Так що ж сталося?

          Фелікс повернувся, щоб взяти на столі ложку. А Марі в той момент хотіла поставити на плиту чайник. Але випадковий збіг рухів призвів до поцілунку: ніжного, живого, секундного. На мить здалося, що це було заплановано не нею і не ним, а самою долею. Він був не сильно високий за неї, але те, що він зігнувся призвело до цієї ситуації. Ложка з рук хлопця впала на землю, дзвінко прозвучавши по всій кухні. Його очі схвильовано застигли на обличчі обраниці. 

          - Якби мене не було то не повірила б! - Вигукнула Карія, порушивши тишу, що нагадувала зупинку часу.

          Марі вибігла з кухні враз до ванної кімнати після цих слів. Вона стала біля раковини і подивилася на себе у дзеркало. Обличчя її було червоним, ніи вона довго пробула на морозі. Очі нервово бігали по виглядові. Руки тремтіли, а думки роїлися не даючи змоги їй заспокоїтися.

          " Ось тобі й маєш ситуацію. Ох чому це так неочікувано... Його губи такі ніжні, а очі так схвильовані були... Ні! Марі! Схаменися! Ти глузд втратила? Що ж ти так поводишся? Ніби ти справді в нього закохалася. Заспокійся! Дихай глибоко! ВДИХ! ВИДИХ! НУ Ж БО! МАРІ!"

         Раптом думки розігнав стук у двері.

         - Марі, ти в порядку? - Це була Карія.

         Дівчина відчинила двері й показалася подрузі.

         - Так... Вибач... Трішки рознервувала.

         - Та думаю... Такий красунчик поцілував. - Із сміхом сказала подруга.

         - Вибач, Марі... Я випадково тебе поцілував! Це було не спеціально! - Сказав Фелікс, коли вони повернулися на кухню.

         Тепер думки Марі роїлися навколо цієї ситуації. А коли вона почула його голос знову то ледве не подавилася чаєм.

         - Звісно, якби мені дали б шанс кого поцілувати то вибрав тебе...

         - Оу, Феліксе... Ти схоже справді закохався! - Сказала з усмішкою Карія.

         - Це чиста вдячність за збережене мені життя. - Намагався викрутитися хлопець.

         Коли подруги покинули квартиру і Фелікс залишився один, його думки не давали й секунди відпочити.

         " Вона така прекрасна. І хто мене тягнув за язик ляпнути, що це лише подяка. Ну який я невіглас так впасти перед дівчиною, яка мені подобається. Ох... її погляд такий був схвильований, не менше, ніж у мене. А губи такі ніжні, спокусливі та солодкі. Якби у мене був шанс цілувати їх кожного дня, кожної хвилини чи навіть секунди. У неї такі прекрасні очі, такі зелені, як смарагди з нотками коричневого. Від неї так приємно пахне квітами ніжними... Вона ніби польова принцеса. Ох моя голова! Як же я закохався. Ох... Вона ніколи не буде моєю..."