Частина 15

Новорічні свята поступово добігали кінця. Місто ще сяяло святковими вогнями, але люди поверталися до звичайного ритму життя. Ярина і Мирослав вирішили провести останній день свят разом, насолоджуючись залишками казкової атмосфери.

— Здається, ці свята пролетіли дуже швидко, — сказала Ярина, тримаючи його за руку, прогулюючись серед прикрашених вулиць.

— Мабуть, бо ми провели їх найкращим чином, — відповів Мирослав, усміхаючись.

Вони зупинилися біля великої ялинки на площі, де ще миготіли лампочки і тихо падав сніг. Діти сміялися поруч, батьки фотографували свої родини, а місто виглядало живою зимовою казкою.

— Пам’ятаєш, як ми зустрілися на катку? — запитала Ярина, посміхаючись від спогадів.

— Як же можна забути? Ти тоді впала у сніг, а я ледве не впав разом із тобою, — реготав він.

Вони сміялися, згадуючи кожен дрібний момент свят: гарячий шоколад у кафе, спільне печиво, вечори удвох, перші ніжні поцілунки і обійми. Кожен момент складався у теплу мозаїку спогадів, які вони хотіли зберегти назавжди.

— Я хочу, щоб ми завжди пам’ятали ці дні, — тихо сказала Ярина, дивлячись у його очі.

— І я теж, — відповів Мирослав, тримаючи її за руку. — Навіть коли святкова метушня пройде, ці моменти залишаться з нами.

Вони сіли на лавку поруч із ялинкою, притискаючись один до одного. Сніг тихо падав, створюючи ковдру з білих крихт, а повітря було холодним, але всередині було тепло.

— Ти для мене справжня казка цього року, — прошепотів Мирослав, і Ярина відчула, як її серце прискорює ритм.

— А ти для мене — мій герой, — відповіла вона, усміхаючись і притискаючись до нього ще ближче.

Їхні руки переплелися, погляди зустрілися, і вони зрозуміли: свята можуть закінчуватися, але почуття, які народилися цього року, залишаться з ними назавжди.

Вечір спокійно завершувався, і місто поступово тонуло у нічній тиші. Ярина і Мирослав поверталися додому, відчуваючи, що цей рік почався з казки і що разом вони зможуть створити ще безліч таких чарівних моментів.

І навіть коли святкові вогні зникнуть, тепло їхніх сердець залишиться яскравим і незгасним — як маленька новорічна зірка, що освітлює шлях вперед.