Розділ 16

Коли Кассіан повернувся до авто, то навіть не повернув кермо в бік квартири. Після того, що сталося в кондитерській, це було б абсолютно самовбивче рішення. Якщо люди, які стояли за вибухом, змогли знайти Марту посеред робочого дня, то навряд чи їм було важко дізнатися, де вона живе. А отже, квартира більше не підходила для місця, де можна спокійно працювати, тому замість знайомого маршруту він поїхав в інший бік міста.

Через годину машина зупинилася біля старого будинку на околиці Львова. Кассіан заглушив двигун і кілька секунд сидів нерухомо, дивлячись на темні вікна. Тут він не був уже давно. Настільки давно, що навіть забув, коли востаннє відкривав ці двері, потім узяв флешку, вийшов із машини й попрямував до під'їзду.

Ця квартира з'явилася в його житті задовго до Марти. Колись Кассіан тримав таких місць кілька на випадок, якщо доведеться швидко зникнути, перечекати або почати все спочатку в іншому кінці країни. 

Останнім часом він майже не згадував про неї. Після знайомства з Мартою в його житті вперше з'явилося щось схоже на стабільність. Він почав звикати до думки, що не мусить постійно бути напоготові, що можна планувати наступний тиждень, а не лише наступний маршрут відступу і, що вечір може закінчуватися вдома на кухні, а не перевіркою запасних документів і телефонів.

Тепер, піднімаючись знайомими сходами, Кассіан із неприємним відчуттям усвідомив, наскільки легко минуле повертає старі звички на місце. Двері відчинилися після другого оберту ключа. Усередині було темно. Закриті жалюзі, старі меблі, робочий стіл біля стіни, металева шафа в кутку. Жодних фотографій. Жодних дрібниць, які могли б розповісти щось про власника. Кассіан зачинив двері, перевірив замки, машинально оглянув вікна й лише після цього дозволив собі сісти за стіл. Тільки тепер він витягнув із кишені флешку й кілька секунд мовчки дивився на неї.

Кассіан кілька секунд мовчки дивився на флешку, перекочуючи її між пальцями. Важко було повірити, що через таку дрібницю хтось підірвав кондитерську посеред міста. Ще важче було усвідомлювати, що саме через неї зараз невідомо де перебуває Марта.

Він провів великим пальцем по чорному пластику й на мить заплющив очі. Перед ним одразу постала зруйнована кондитерська. Розбита вітрина, пил на підлозі та затертий символ, який вона залишила для нього серед уламків. Навіть після вибуху Марта примудрилася думати не тільки про себе. Вона зуміла сховати флешку та залишити підказку. Від цього ставало тільки гірше. Марта взагалі не повинна була опинитися в цій історії, але минуле, як завжди, вирішило інакше.

Ноутбук завантажився швидко. Кассіан вставив флешку в роз'єм і кілька секунд мовчки дивився на екран, поки система розпізнавала носій. Коли відкрилося вікно, там була лише одна папка.

CERBERUS.

Він гучно вилаявся, не поспішаючи натискати на неї. За останні роки Кассіан навчився майже не згадувати про програму. Він не забув, ні. Таке просто неможливо забути. Просто він навчився жити далі, не повертаючись постійно до спогадів, які неможливо змінити, але одного погляду на назву вистачило, щоб пам'ять почала підкидати старі картини.

Він знову бачив довгі білі коридори з холодним світлом ламп, яке не вимикалося ні вдень, ні вночі. Бачив металеві двері, камери спостереження під стелею та чорні папки на столах кураторів. Пам'ятав запах лікарняних кабінетів, нескінченні перевірки, тести й людей.

Кассіан повільно видихнув і провів долонею по обличчю. У CERBERUS не любили слово «вихованці». Там були номери, показники, звіти та оцінки ефективності. Людей поступово позбавляли імен, роблячи вигляд, що це абсолютна норма.

Його погляд знову зупинився на назві. Кассіан уже не сумнівався, що все пов'язано саме з цими файлами. Він відкрив папку й відразу насупився. Документів було значно більше, ніж очікував побачити. Екран швидко заповнився десятками каталогів із назвами років, операцій, підрозділів і прізвищ. Усередині кожного лежали нові папки, таблиці, звіти, скановані документи, особові справи та службова переписка.

Він відкрив кілька файлів навмання, потім ще кілька і поступово почав розуміти, що саме потрапило йому до рук. Це був не просто архів CERBERUS. І навіть не збірка внутрішніх документів. Хтось роками збирав інформацію, систематизував її й складав докупи. Тут були фінансові звіти, накази, особові справи співробітників, списки учасників програми, внутрішня переписка, записи допитів і документи, які взагалі не повинні були існувати за межами закритих серверів.

Що далі переглядав файли Кассіан, то очевиднішим ставав масштаб. На флешці лежала вся історія CERBERUS. Від перших днів існування програми до останніх операцій. З іменами людей, які її створювали. З підписами тих, хто виділяв гроші. З прізвищами виконавців, кураторів і політиків, які роками вдавали, що нічого не знають. І найголовніше з доказами.

Що довше Кассіан переглядав файли, то похмурішим ставало його обличчя. Тут були політики, військові чиновники, бізнесмени й люди, які роками виступали перед камерами та розповідали про законність і безпеку. Саме вони фінансували програму. Саме вони підписували дозволи. Саме вони закривали очі на те, що відбувалося за зачиненими дверима. 

Кассіан відкрив одну зі справ і відразу впізнав фотографію. Потім ще одну. І ще. Деякі обличчя він пам'ятав навіть через роки. Багато хто з них не дожив до цього часу. Багато хто взагалі не пережив перших етапів підготовки. Навпроти їхніх імен стояли сухі службові позначки, ніби мова йшла про несправне обладнання, а не про живих людей.

Саме тоді Кассіан зрозумів, чому за цією флешкою полювали настільки відчайдушно. На ній було все. Імена, накази, фінансові потоки, внутрішня переписка та підписи людей, які роками заперечували сам факт існування CERBERUS.

Хтось дуже ретельно зібрав усі нитки в одному місці й акуратно зв'язав їх між собою. Матеріалів вистачило б, щоб зруйнувати кар'єри, відкрити кримінальні справи й потягнути за собою людей, які вважали себе недоторканними.