Розділ №25. 1. Теплі дотики

По шкірі майнула хвиля холоду. Я злякано хапала ротом повітря, втиснувши пальці в долоні так сильно, що нігті залишали багряні півмісяці. Повітря здавалося надто розрідженим. Хотілося відчинити вікно, впустити крижаний вітер, щоб він видув з моїх думок образ Айрона у ванній. Блиск вологої шкіри та важкий, впевнений погляд.

Не минуло й кілька хвилин, як  він вийшов. Сорочка була накинута на плечі, але не застебнута, відкриваючи вид на свіжу пов’язку та темну доріжку волосся, що ховалася за поясом штанів. Його довге чорне волосся, все ще зовсім мокре, важкими пасмами падало на обличчя, а з кінчиків на підлогу падали поодинокі краплі. Найдурніше, що він навіть не подумав їх витерти. Просто став одягатися далі. І йому абсолютно байдуже було на мокру пов’язку та свою голову. 

— Тобі треба замінити це неподобство, — глухо промовила я, не дивлячись йому в очі. — Там в аптечці ще наче залишався величезний пластир. ВІзьми підсуши волосся поки, а я пошукаю його.

— Насправді, я взяв його вже, — відповів він й простягнув у мій бік. — Допоможеш мені…?

Айрон слухняно опустився на низький стілець біля дзеркала. Я взяла сухий рушник з полиці та підійшла ззаду. Мої пальці торкнулися його голови, і я мимоволі затамувала подих, перш ніж прийнятися за справу. 

— Хайлі…? — тихо покликав він, не розплющуючи очей. Низький голос вібрував десь у моїх грудях, розливаючись теплом по шкірі. — Дякую тобі за все. 

— Насолоджуйся… — буркнула йому над головою, перш ніж стягнути з долонь пластир. — Це одноразова акція.

 — Ти досі боїшся мене….? — раптово запитав він, змушуючи мене завмерти на місці.  Чоловік повільно відкинув шию та подивився знизу вгору на мене. Від проникливого погляду всередині щось стиснулося. 

— Було б дивно не боятися чоловіка, який силою думки може закувати мене в метал за декілька секунд, — прошепотіла я в порожнечу кімнати.

— Це діє в зворотньому напрямку також, Хайлі… — здорова рука чоловіка здійнялася вперед та притягнула до себе один з колекційних ножів на стіні. Я злякано переводила погляд то на його очі, які переливалися магією, то на метал, який раптово трансформувався в стрічку й на моїх очах обережно зв’язав руки Айрона спереду. — Я ніколи не зроблю з тобою чогось подібного. Ніколи не завдам болю своєю магією. 

— Ти настільки впевнений в ній? — прикусила губи. — Ти можеш зробити боляче ненароком. 

— Я дуже гарно контролюю її, — впевнено прошепотів він, перш ніж зняти наруч, знову розплавити його як пластилін та затягнути на своїй шиї на декілька секунд.  

Моя рука, наче під дією гіпнозу, піднялася вгору до холодного заліза. Я повільно опустила долоню спочатку на нашийник, а потім на його груди, прямо над серцем. Шкіра під пальцями  була гарячою після ванної та віддавала пульсацією.  Я була так близько, що відчувала жар, який виходив від нього. Мої губи опинилися за декілька міліметрів від його. Я бачила кожну дрібну зморшку біля його очей, кожну нерівність на його губах. Страх почав танути, поступаючись місцем пожежі, яку він так вміло розпалював.

— Поцілуй мене, — попросив він, все ще не зводячи з мене очей. 

Я піднялася на навшпиньки, обхоплюючи його обличчя долонями. Цього разу я не заплющувала очей. Я хотіла бачити його — справжнього, пораненого, неідеального Айрона Айза. Хотіла точно знати, кого цілуватиму та торкатимусь губами. Він не міг обійняти мене, не міг поворушитися, але все одно намагався бути ближче.

___________

Зі святами вас, любі читачі. Нехай у вашому житті буде більше теплих дотиків від людей, яким ви довіряєте.