Розділ №25. Теплі дотики

Холодне сонце безжально пробивалося крізь щілину в шторах. Я сонно розплющила очі й перше, що побачила — порожнє місце поруч та зім’яті простирадла. Чорна постіль ще зберігала його запах і ледь помітне тепло, але самого Айрона вже не було. В голові прокинулись залишки совісті й усвідомлення скоєного. Хайлайн Дарк, якого біса ти вчора поцілувала його? Я сіла на ліжку, обхопивши коліна руками. Губи досі горіли, наче обпечені тим нічним поцілунком. У пам’яті спалахували фрагменти: його гаряча шкіра, хрипкий голос, і те, як мої пальці заплуталися в його волоссі.

Мої спогади перервав гучний гуркіт з боку ванної кімнати та виразне прокляття, кинуте крізь зуби. Серце вмить підскочило до горла і я зірвалася з ліжка, влітаючи у ванну так, ніби там відбувалося вбивство. Двері з гуркотом вдарилися об стіну, і я завмерла на порозі, важко дихаючи. Велика ванна була вщент заповнена білою піною, яка майже діставала до краю. На підлозі в калюжах води валялися кілька перекинутих пляшечок з милом та гелем — очевидно, результат невдалої спроби Айрона дотягнутися до них здоровою рукою. Сам він напівлежав у воді, відкинувши голову на бортик. Поранене плече, обмотане товстим шаром свіжої пов'язки, підозріло стирчало над водою, але все інше...

— Якого... слідчого! — випалила я, відчуваючи, як обличчя починає палати від спокусливої картини та сорому. — Тобі зовсім набридло жити? З раною поліз сам у ванну! А якби тобі погано стало? Якби ти знепритомнів і пішов на дно?

Айрон повільно розплющив очі. У напівтемряві ванної вони здавалися ще темнішими, а на вологих віях тремтіли краплі води. Він навіть не поворухнувся, щоб прикритися — лише ледь помітно, куточком вуст, посміхнувся.

— Ти хотіла піти зі мною? — тихо перепитав він, іронічно здіймаючи брови. — Тут не так багато місця, але я можу посунутись. Хочеш?

— Щоб тебе, Айроне! — я заплющила очі на секунду, намагаючись стерти з пам’яті вигляд його мокрих грудей, що виблискували в світлі ламп. Піна прикривала все інше, але уяви цілком вистачало, щоб мої долоні зрадницьки затремтіли. — Ти хіба не знаєш, що мочити рани не можна? Чи той лікар тобі не казав про це?

— Казав, але не допомогло, — він нарешті ворухнувся, і піна м’яко зашурхотіла. — А якщо серйозно, Хайлі, я не мочив плече і не збираюся. Я тримаю його вище за рівень води.

— Безсовісний. Слідчий, — прогарчала собі від ніч та закотила очі угору. Ноги самі  сунулись ближче, ігноруючи калюжі під ногами. Я схопила рушник з гачка та почала витирати розлите мило аби він не підсковзнувся. 

— Я просто хотів змити з себе бруд і не тхнути для тебе… — серйозно промовив він,  ледь здіймаючись угору. Але певно зрозумів, що тоді піна не врятує й опустився назад. — Не ображайся, Хайлі. Я не хотів тебе турбувати. Й до того ж,  мені ще на роботу йти невдовзі.

— Ти знущаєшся? — я завмерла з рушником у руках, гадаючи звідки в цього чоловіка стільки здатності доводити мене до сказу. — Пораненим на роботу? Тобі немає що робити? Чи тобі вчора ще й по голові добряче стукнули й відбили залишки здорового глузду?

— Я просто заповню папірці, — він зітхнув, заплющивши очі, ніби сама згадка про бюрократію завдавала йому більшого болю, ніж рана. — Нічого такого. Тільки звіти, протоколи і пояснення, чому в камері для допитів валявся напівживий труп.

— Ти що… поранив того покидька..? — ледь запнулася, розглядаючи Айрона. Від мого погляду він нервово стиснув губи, в очікуванні докору. 

— Я не пацифіст, люба. Тому не чекай від мене проявів жалю, — виважено мовив він та здійнявся, не відводячи з мене своїх очей. Мені добрячої витримки коштувало не опустити погляд вниз, поки він загортав бедра рушником. — При всій моїй лінивій натурі, я готовий повбивати кожного бовдура, який посягне на людей, яких я люблю. І якщо для тебе це занадто — вибач. 

— Та вбивай собі наздоров’я, — нервово сковтнула згуслу слину й кинула в нього сорочку, яка висіла на гачку. — Для мене “занадто” — твій голий торс в метрі від мене. Тому вдягайся та виходь.

Напевно з такою швидкістю, як я вилітала з ванної, я ще ніколи не тікала від чоловіків.  Через свої дурні почуття увірвалася в ванну до Айрона та ще й люб’язно побалакала з ним. Дурепа…!