Розділ №24. Губи не брешуть

Годинник у вітальні відбивав секунди з такою гучністю, ніби це були удари молота. Я лежала в ліжку, втупившись у темну стелю, і відчувала, як кожна клітина мого тіла вібрує від залишків адреналіну. В кімнаті було холодно, але під моїми повіками все ще палахкотіло те яскраве кухонне світло. Варто було заплющити очі, як я знову бачила перед собою розтоптані троянди або ж оголений торс Айза. І це було настільки нестерпно, що я вже котру годину не могла заснути. 

— Та до біса все, — прошепотіла я в порожнечу.

Секунда — і я піднялася, не вмикаючи світла. Ноги самі знайшли дорогу по прохолодному паркету. Я пройшла повз кухню, де все ще витав слабкий запах заліза та троянд, і зупинилася перед дверима його кімнати перш ніж обережно штовхнути двері. Вони відчинилися без жодного звуку.  В кімнаті панувала напівтемрява, лише бліде місячне світло пробивалося крізь щілину в шторах, малюючи сріблясту смугу на підлозі.

Він лежав на спині, накритий лише до пояса. Біла пов'язка на його плечі яскраво виділялася в темряві. Його груди повільно й важко піднімалися. Чорні брови були напружено зсунуті, а пальці здорової руки стиснуті в кулак, ніби він навіть уві сні продовжував з кимось боротися.

Хотілося просто перевірити його і піти. Впевнитись у безглуздості побоювань.  Але ноги наче налилися свинцем та не дозволяли повернутися. Тому я підійшла ближче до ліжка та опустилася на край. Жорсткий матрац ледь помітно просів під моєю вагою. Моя рука мимоволі потягнулася до його обличчя, але я вчасно зупинилася.

«Що ти робиш, Хайлі?» — запитав внутрішній голос, але я його проігнорувала. Замість того щоб піти, я повільно перекинула ноги на ліжко і лягла поруч. Не під ковдру, просто зверху, зберігаючи невелику дистанцію та крихти витримки.  Якби хтось побачив нас зараз, ніхто б не повірив, що між нами немає нічого, крім спільної роботи та взаємного роздратування. Втім, яка до біса різниця? Ми спали поруч вже стільки разів і якби це хоч щось для нього значило, він би сказав про це. 

Минуло хвилин десять, перш ніж я почала заспокоюватися, слухаючи його ритмічне дихання. Пальці невагомо торкнулися  його лоба, щоб перевірити його температуру.  У ту ж мить його сталеві очі розчахнулися, змушуючи мене відсахнути руку так швидко, наче я обпеклася. Але, як на зло, він встиг її рефлекторно схопити. 

— Хайлі...? — перепитав він хриплим голосом та кілька разів моргнув, намагаючись фокусувати погляд. — Що ти робиш?

— Я... я просто прийшла перевірити, чи немає в тебе лихоманки, — протараторила я, намагаючись вивільнити руку, але він не відпускав. Лише  продовжував дивитися на мене, ніби на зляканого звіра. — Пусти мене. 

— Ти досі його бачиш...? — раптом запитав він, ледь  послаблюючи хватку. Від неочікуваного питання я завмерла, намагаючись повільніше вдихати повітря. 

— Кого? 

— Той поцілунок з ілюзії, — тихо зауважив він, дозволяючи мені відсторонитися. —  Ти досі бачиш його кожен раз, коли заплющуєш очі?

— Звідки ти знаєш...? — нервово прикусила губи. 

— Коли ми скрутили того виродка в камері... він проговорився про ілюзію, яку створив для тебе. Сказав, що ніколи б не подумав, ніби такий покидьок як я може комусь подобатися. 

— Він просто хотів зробити тобі боляче, — видихнула я.

— Так, хотів. Але... — Айрон важко зітхнув і спробував сісти, поморщившись від болю. — Мені не подобається бачити, як ти від мене відгороджуєшся. Не подобається бачити у твоїх очах страх. І ще більше не подобається, що ти думаєш про нього кожен раз як я поруч. 

— До чого ти це...? — запитала я.

— До того, що ти зараз  лежиш у моєму ліжку і перевіряєш мені температуру, прикидаючись, що тобі просто “цікаво, чи я не помру”, — він глянув на мене впритул. — Я тобі подобаюсь, Хайлі?  Чи ти просто хочеш отримати підтвердження тій ілюзії, щоб потім зникнути?

— Я просто хотіла перевірити температуру, — нервово повторила я, намагаючись встати з ліжка. — У тебе лихоманка, Айроне. Тобі треба випити жарознижувальне і...

— Руки брешуть, — перебив він мене. Його долоня знову лягла на моє передпліччя, зупиняючи мене. — Ти просто замерзла й тому мій лоб видається тобі гарячим. Якщо тобі так хочеться перевірити температуру, Хайлі...Спробуй губами. Вони, принаймні не брешуть.