Розділ №23.1. Справжні почуття

З кожним обертом бинта я відчувала, як між нами знову натягується та сама невидима нитка, яку я так відчайдушно намагалася розірвати в ресторані. Але схоже, що долю не обманути. І як би сильно я не намагалася відпиратися від своїх почуттів, моє дурне серце продовжувало заходитись від хвилювання за цього бовдура.

— Що за квіти...? — раптом сказав він, відкривши очі. У них не було злості, лише якась дивна, втомлена приреченість. — Тільки не кажи, що я випадково зірвав тобі роботу.

— Не роботу, а спробу побачення, — виправила його, ступаючи крок назад. Нога випадково зачепила букет і я розтоптала одну з троянд.

— Вдалу...? — нервово сковтнув він та відхилив обличчя назад, оголюючи міцну шию. Довге чорне волосся невагомо прилипло до шкіри і я тихо вилаялася, перш ніж дістати з кишені резинку для волосся.

— Лайонел сказав, що хоче краще мене дізнатися, — кинула в повітря та обережно зібрала його волосся в кумедний хвіст. От тільки весело чомусь не було.   Тепер, з прибраним волоссям, його обличчя здавалося ще гострішим, ще виснаженішим.

— Лайонел...? — повільно повторив він, ніби пробуючи це ім'я на смак і відразу випльовуючи його як щось гірке. — Те саме непорозуміння з яким ти цілувалася минулого разу...?

— Він не "непорозуміння", — я почала збирати розкидані речі з аптечки, намагаючись не дивитися на нього. — Ми працюємо разом доволі довгий час вже. Гадаю, три роки достатньо аби дізнатися людину та впевнитись, що вона нормальна.

— Гадаю, якби у вас були почуття всі ці три роки, ви б вже давно почали зустрічатися, — Айрон нахилився вперед, попри біль у плечі, змушуючи мене завмерти. — То ж...чому зараз? Через те що його не знудило? Він все одно ще пам'ятає Елісон... Хочеш стати її заміною?

— Хочу стати тим, кому не буде боляче, — байдуже кинула в повітря. Ми застигли. Я — з пляшкою антисептика в кулаці, він — напівголий, забинтований, із цим безглуздим хвостиком, який зовсім не додавав йому лагідності. — Дурна мрія, правда?

— Не дурна, Хайлі, — тихо відповів він. Його голос став низьким, небезпечним. — Але це так не працює... Люди люблять жити ілюзіями.  І Лайонел такий самий. Він закоханий у дівчину, яка сиділа навпроти нього в кав'ярні. Дівчину, яка пахла трояндами й усміхалася його жартам. Але вона — це не ти.

М'які слова вдарили по барабанних перетинках.  Я розвернулася до раковини й почала мити руки. Вода була крижаною, але я її майже не відчувала. Перед очима все ще стояв Лайонел, його теплі пальці та його обіцянка «дізнатися мене краще». Це було так близько, що я майже повірила, що можу просто переступити межу і стати тією самою дівчиною.

— Якби ти була тією ілюзією, ти б не прибігла б сюди, — обережно зауважив Айрон.

Я почула, як він підвівся зі стільця. Кроки були тихими, але я відчувала його наближення спиною. Він зупинився прямо за мною. Я відчувала жар, що йшов від його тіла, і запах ліків, який тепер назавжди асоціюватиметься у мене з цим вечором. Мої руки все ще були під водою, і я дивилася, як червоні розводи змиваються в злив, зникаючи так само швидко як моя віра в щасливе майбутнє.

— Ти прибігла сюди, Хайлі, — прошепотів він мені в потилицю, однією магією закриваючи кран. — Ти кинула його там, посеред нічного міста, й принеслася до мене. Навіть не замислюючись. Чому?

Від проникливого тону по шкірі майнула хвиля холоду.  Тиша, що запала на кухні, була настільки густою, що її можна було різати ножем. Я повільно обернулася. Айрон стояв занадто близько. Одна його рука спиралася на стільницю, інша була притиснута до бинтів на плечі.

— Можливо, я просто не хотіла, щоб ти стік кров’ю на  кухні, — я спробувала вкласти в ці слова всю свою байдужість, але голос зрадницьки здригнувся. — Вона вкрай погано відмивається коли висохне.

— Можливо, — погодився він, і в його погляді майнуло щось схоже на ніжність, від якої мені захотілося обійняти його. — А, можливо, тобі просто подобається не він.

Айрон опустив погляд на підлогу, де лежали розтоптані троянди, а потім перевів його на мене. П'янкі очі зупинилися на моїх губах, ніби уявляючи як це — торкатися їх. Чоловік мовчки прикусив губи та сунувся в сторону виходу.

— Теплої ночі, Хайлайн. І... Дякую за те, що прийшла.
__________
Сьогодні знову з болем. Варто таки докупити таблетки та ще пропити трохи. Сподіваюся, ви живіші. Я казала вам, чому саме "теплої" ночі? Був період в моєму житті коли я в +40 сиділа в зимовій кофті під сонцем синя та мерзла. Неперевершене відчуття, коли ти взагалі не можеш зігрітися. Коли лягаєш спати і тебе будять зранку раніше, щоб перевірити чи ти жива.  Власне з того часу і бажаю на ніч "теплої ночі". Не мерзніть, добре? Воно того не варте.